Наталія Кондратьєва. Генетика гідності
Вона народилася в Тбілісі. Місті, де сплелися культури та різноманіття мов – грузинської, вірменської, азербайджанської, курдської, грецької, російської, турецької. Смак дитинства – інжир. Якщо літо – то глибокий колір духмяної зелені навкруги, спека й маленькі фонтанчики із питною водою.
Родичі по лінії мами, Галини Вікторівни Чистякової, належать до стародавнього польського роду Бородзічей і є вихідцями з Кракова. У XIX столітті вислані до Верхнєудинська за участь у повстаннях проти Російської імперії, а нащадки їхні пізніше помічені в інших містах Росії, в Україні, а також в Кутаїсі та Тбілісі.
Її дід – генерал-майор авіації Віктор Феофанович Чистяков, уродженець донецьких Пєсков. Його ім'ям названа вулиця в Донецьку, а військова біографія льотчика має чимало славних сторінок, знайшла своє відображення, зокрема, в нарисі Олексія Новікова-Прибоя «Гніздо орла» (саме так називалася керована дідом льотна школа), в книгах Миколи Румянцева «Герої Халхін-Гола» й Олександра Трокаєва «Герої полум'яних років». До речі, Віктор Феофанович навчався на «робітфаці» ДІІТу (зараз Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна). Отже із Дніпром доля Наталії була пов'язана ще до її народження.
Батько Едуард Федорович – працював на заводі за робочою спеціальністю, мати Галина Вікторівна все життя викладала у школі російську мову та літературу. Родина була патріархальною. У дитинстві Наталія займалась художньою та спортивною гімнастикою. Для спортивної – виявилася зависокою, на заняття з художньої потрібно було їздити через все місто кількома видами транспорту. Була ще спортивна сторінка пов'язана із волейболом.
Можливо, вона покинула займатися всім цим тому, що не має змагальних рис. Постійно вдосконалюється: порівнює сходинки не з «нагородами», а з власним камертонним відчуттям досконалості та гідності. Це те, що дісталося їй за місцем народження та генетикою сім`ї.
У родині любили читати, батько Едуард Федорович збирав книги з історії, займався нумізматикою. На уроках в Наталії траплялися непорозуміння, коли, наприклад, читала під партою замість слухати вчителя фізики. Займалась і англійською. Варіантів щодо обрання майбутнього фаху було два: вступ на історичний, або – на факультет іноземних мов. Не сталося, у Тбіліський національний університет не добрала балів. Любов до читання далася взнаки і невдовзі вона стала студенткою Московського поліграфічного інституту (зараз Московський державний університет друку ім. Івана Федорова), факультету «книгознавства та книжкової торгівлі» – зараз факультет «видавничої справи та книжкової торгівлі». Диплом захищала за темою «Книготоргові каталоги у Росії з 1900 по 1917-й рік». Півроку проходила практику в Російській державній бібліотеці. Цей період назавжди дав розуміння того, що подальшу долю хоче пов'язати саме із «царством книжок».
На шляху до цього «царства» стався переїзд до Дніпра після одруження у 1991-му. Із 2 грудня того ж року працює у ДОУНБ. Долю її вирішила розмова із тодішньою директоркою Зінаїдою Миколаївною Рижковою та заступницею директора Лідією Захарівною Горпиняк.
Починала Наталія Кондратьєва бібліотекарем у відділі каталогів та опрацювання документів. 90-і роки були не прості, бібліотека тоді ще отримувала всесоюзний обов’язковий примірник, а також обов’язковий місцевий примірник книг. Спеціалісти відділу опрацьовували в ті роки до 36 тис. книг (для порівняння – у 2019 році надійшло 7 460 примірників. Матеріально-технічна база була слабкою, не було копіювальної техніки, картки для каталогів друкували на двох електричних друкарських машинках. Наталя відповідала за опрацювання художньої, літературознавчої та мовознавчої літератури. Це немала частка всіх нових надходжень! Колеги згадують, що вона не просто технічно проставляла класифікаційні індекси на книги, а захоплено знайомила колег відділу з іменами нових письменників і їхніми творами, адже завжди надавала перевагу всьому новому. Часто у відділі розгорались дискусії щодо прочитаних новинок, ініціатором яких була Наталя Едуардівна.
З 1 січня 1993 року співробітники ДОУНБ почали створювати власний електронний каталог. У відділі розгорнулася робота з освоєння персональних комп`ютерів. Наталія була першою, хто зміг це опанувати. Саме вона першою освоїла технологічні процеси зі створення електронного каталогу. У відділі на той час був тільки один комп’ютер. Класифікатори при систематизації документів на окремій картці писали від руки предметну рубрику і ключові слова, а далі Наталя Едуардівна вводила ці дані в базу даних електронного каталогу.
Після дев`яти років роботи у відділі каталогів і декретної відпустки працювала провідним бібліотекарем в Інтернет-центрі, який відкрився у бібліотеці в межах проекту Міжнародного фонду «Відродження» «Бібліотека в сучасному інформаційному просторі» у 1998 році. Тут було більше відкритої комунікації із користувачами та можливостей для вдосконалення комп`ютерних знань.
Наталія – сучасна людина, завжди відкрита до змін, сміливо береться освоювати незнайомі напрямки роботи. Після реструктуризації Інтернет-Центру, коли Інтернет став доступним у всіх відділах обслуговування читачів, почала працювати у відділі наукової інформації та бібліографії. Розробка програм, планів, звітів, положень, інших документів, що сприяють інформаційній та бібліографічній діяльності, робота із вдосконалення інформаційно-бібліографічної діяльності з метою більш активного використання книжкових фондів, підтримка зв'язків із відповідними установами та організаціями, довідково-бібліографічне та інформаційне обслуговування користувачів, підготовка інформаційних матеріалів для абонентів, організація та проведені заходів, участь у підготовці бібліографічних видань і в розробці та організації виставок і переглядів довідкових, бібліографічних, інформаційних видань стали напрямками її професійної уваги, новими професійними сходинками вдосконалення.
Вона постійно живе у ритмі новацій, вносить цікаві пропозиції, відкрита до всіх інформаційних «інструментів», завдяки яким ДОУНБ завойовує все більший авторитет в інформаційному просторі. Так, зацікавленість Наталії в представленні фондів бібліотеки міжнародній спільноті дала поштовх для створення колекції видань ДОУНБ та її розміщення на сайті Internet Archive. Цей сайт обслуговує мільйони людей щодня і входить до числа 300 кращих вебсайтів у світі. Наталія ініціювала створення профілю бібліотеки на бібліотечному сервісі OCLC і приєднання до каталогу WorldCat OCLC (база створюється спільними зусиллями більш ніж 74 тис. бібліотек зі 170 країн світу).
Подорожі, детективи – книжки та екранізацій, «Зіркові війни» Джорджа Лукаса та бойовики, американські мюзикли та рок – поза роботою безліч захоплень.
Щастя для неї – здоров`я близьких, успіхі двох доньок. Її чоловік Андрій Іванович Кондратьєв працює начальником відділу комп`ютеризації ДОУНБ.
Грузію Наталія й досі вважає своїм домом за відчуттями, спілкуванням із людьми, де всі один одного знають, завжди відчувається тепла взаємна допомога.
«Коли я прилітаю до Тбілісі, маю відчуття рідної землі. Там і досі живе мама, подруги. Дніпро ж – це моя доля».
Немає коментарів:
Дописати коментар