Ніч напередодні Різдва наповнена містикою та різноманітними традиціями. Це час колядок, ворожіння й куті. Для настрою багато хто з нас перечитує «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Миколи Гоголя або передивляється однойменний фільм. Микола Васильович описав Святвечір в українському селі так, що й сам ніби потрапляєш у стару теплу хату до Солохи, опісля зустрічаєш Вакулу з мішками на спині та молодиків, що ходять від хати до хати – колядують. Давайте й ми зануримося в оповідання «Ніч перед Різдвом» та відчуємо дух прийдешнього свята
«Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з'являлась під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг»
«Все освітилося. Заметілі наче й не було. Сніг запалав широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями. Мороз наче потеплів. Юрби парубків і дівчат показалися з мішками. Пісні задзвеніли, і рідко під якою хатою не товпилися колядники»
«Дивно сяє місяць! Важко розказати, як добре вештатися такої ночі між юрбою дівчат, що регочуть та співають, і між парубками, охочими на всякі жарти й витівки, які тільки може навіяти ця ніч, що весело сміється. У доброму кожусі тепло; від морозу ще гарячіше горять щоки; а на пустощі сам дідько підштовхує ззаду»
«Колядувати у нас називається співати під вікнами проти Різдва пісень, що звуться колядками. Тому, хто колядує, завжди кине в торбу господиня, чи господар, чи хто там зостанеться дома, ковбасу, чи хліб, чи шага мідного, хто чим багатий. Розказують, нібито був колись такий ідол Коляда, котрого мали за бога, та ніби з того й повелися колядки. Хто його знає? Не нам, простим людям, про це балакати»
«А то раптом один із юрби, замість колядки, пускав щедрівку й ревів на все горло: «Щедрик, ведрик! Дайте вареник, Грудочку кашки, Кільце ковбаски!» Регіт винагороджував штукаря. Маленькі вікна відчинялися, і сухорляві руки бабусь, які самі тільки з поважними батьками залишалися в хатах, висувалися з вікна з ковбасою чи шматком пирога. Парубки та дівчата одні з-перед одних підставляли мішки і підхоплювали свою здобич. В одному місці парубки, зайшовши з усіх боків, оточували гурт дівчат: галас, гамір, той кидав грудкою снігу, той видирав мішок з усякою всячиною. В іншому місці дівчата ловили парубка, підставляли йому ногу, і він летів разом з мішком сторч головою на землю. Здавалося, цілу ніч ладні були провеселитися! І ніч, як на те, так розкішно жевріла! І ще білішим здавалося світло місяця від блиску снігу!»
«На всіх обличчях, куди не поглянь, видно було свято; голова заздалегідь облизувався, уявляючи, як він розговіється ковбасою; дівчата подумували про те, як вони будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж будь-коли, шептали молитви»
http://m-ukraine.com/639-10-tsytat-z-vechoriv-na-hutori-bilya-dykanky-yaki-stvoryat-neperevershenyy-rizdvyanyy-nastriy.htm
Гоголь, Микола. Ніч напередодні Різдва [Текст]: повість / М. Гоголь ; пер. з рос. О. Кобелецька ; худож. Ю. Ясінська.- К. : Форс Україна, 2017. - 96 с.
Гоголь. Містика та реальність [Текст] / упоряд. Л. Цуріка. - К. : АВІАЗ, 2013.- 128 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар