Бійцівський клуб : «Лише втративши все до кінця, ми знаходимо свободу»
Книга, яка розбурхала світ. Твір, що написаний на зло видавцям, адже ті, в свою чергу, забраковали перші два романи маргінального письменника з українським корінням Чака Паланіка.
Коли йому набридло шукати себе у журналістиці, він почав займатись волонтерством: письменник підробляв у приютах онкохворих та відвідував з'їзди людей, що не визначились і збирались для того, щоб поплакати та випити. Саме цей досвід невдовзі ліг в основу роману, что прославил его. Однак, все почалось не з цього твору.
Людина перенаситив свою душу переживаннями хворих та нещасних людей. Чак почав вихлюпувати свої емоції на папір, адже ніхто не зможе залишатися байдужим, коли на його руках вмирають люди, яких підбадьорювали і запевняли, що все налагодиться. Так, у 35 років, Паланік пише свою першу книгу «Безсоння», проте вона ніколи не була опублікована, адже редактора вважали її обурливою. Друге його творіння «Невидимки» спіткала та ж доля.
Як помста редакторам, журналіст, взявши за основу попередні свої романи і враження після бійки, в якій він брав участь під час поїздки до літнього табіру, пише третій твір. Книга вийшла з видавництва і заповнило книжкові полиці у 1996 році. До речі, автора більше вразила не так бійка, в якій він брав участь, як реакція колег на удари і садна, точніше - її відсутність.
Перше видання розміщувалось лише на семи сторінках у збірнику «Pursuit of Happiness». Лише згодом твір буд розширений до повноцінного роману, в якому перший рукопис став шостою главою. Редактори були у захваті, лише озвучили прохання внести деякі зміни у рецепти бомб, щоб читачі не змогли створити їх в домашніх умовах. Так, перші рецепти бомб були справжні, адже формули автору допомагав писати його брат-інженер.
Готовий проект Чак Паланік продав за шість тисяч доларів. Це були великі гроші для нього та образливо малі для інших письменників.
«Бійцівський клуб» був перевиданий у 1999 та 2004 роках. У 2007 році роман вперше вийшов в українському перекладі Іллі Стронґовського у видавництві Фоліо. Випуск зразка 2004 року включав в себе вступ від автора про концепцію популярності роману та фільму, де автор заявляє «… книжкові магазини були заповнені такими книгами, як «Клуб радості та удачі», «Божественні таємниці сестричок Я-Я» та «Клаптева ковдра». Всі ці романи представили соціальну модель для жінок. Але не було романів, які представили б нову соціальну модель для чоловіків».
Після видання твору, автора спитали де знаходиться справжній бійцівський клуб, на що він відповів – подібної організації не існує і підкреслив, що не дивлячись на «дикі» роки його молодості, він не є прототипом Тайлера Дердена. Ним є його друг Джеф, який робив ті жахливі речі, особливо коли працював офіціантом на прийомах у заможних готелях: «…майже нічого в книзі не видумано».
Також, пізніше, письменник дав наступні пояснення : «В дійсності те, що я написав, було просто трохи оновленим романом «Великий Гетсбі». Це був «апостольський» роман — де виживає апостол та розповідає історію свого героя. Є два чоловіки та жінка. І один чоловік, герой, гине від кулі».
І, все ж, книга отримала позитивні відгуки критиків, кілька нагород у 1997 році - Pacific Northwest Booksellers Association Award та Oregon Book Award в номінації «Кращий роман». До того ж екранізація 1999-го року (режисер Девід Фінчер). Сам Паланік говорить про фільм із захопленням , вибачаючи навіть зміну фіналу.
(Далі буде)
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар