(продовження)
Біоскоп Зайлера і його доля
...6-го січня ранком за дешевими цінами йшла «Наталка Полтавка», а перед нею, як належало, «за законом» російський монолог «Сон». Скінчився «Сон». Змінили декорації для «Наталки». Панас Саксаганський вийшов сказа¬ти, щоб давали другий дзвінок, коли слух його вразив якийсь тріск, немов горіла десь солома.
Раптом у театрі зчинився страшенний галас! Повз Панаса Карповича, мов одурілі бігли робітники.
— Що сталося? — крикнув він.
Глянув угору — звідти клубком йшов дим. Він кинувся нагору, там — нікого. Пробіг першу вбиральню, другу — там повно диму. Далі до гардеробу — двері замкнені. Він вибив їх. Звідти на нього повалив дим, вогонь лизав протилежну стіну, що виходила до публіки. Саксаганський почав задихатися й кинувся вниз. Там не було жодного робітника, жодного пожежника!
У театрі — тріск і галас. Саксаганський схопив скриню, що стояла у нього у вбиральні, поніс і викинув її у вікно. Коли він прибіг назад, то вже перегоріли линви передньої завіси з правого боку і вона iз стра¬шенним гуркотом полетіла на сцену.
Штанкет переламався посередині, друга половина ще висіла на моту¬зці. Партер порожній... Під стелею, праворуч, багато диму. Страшенний протяг. Величезні вогняні язики лизали праву стіну. Від протягу вони витягувалися, одривалися, летіли через увесь партер і, лизнувши протилежну сті¬ну, зникали. У театрі, здавалося, вже не було нікого.
Панаса Саксаганського почали гукати знадвору. Він пізнав голос одного з братів — Івана Карпенка-Карого. В театрі було повно диму і Панас Карпович навпомацки став пробиратися через сцену. Одна за одною почали падати падуги. Бiля сходів на другому кінці артист наштовхнувся на чиєсь тіло й трохи не впав. Це була та артистка, що недавно читала монолог «Сон». Дужий Саксаганський вхопив її і з нею вийшов на повітря. Актор був за-гримований, до гриму пристав дим і попіл, усі перелякалися, думаючи, що він обгорів.
Навколішках на снігу стояв власник театру Мина Копилов і молився, тримаючи в руках ікону Миколи-чудотворця. Саксаганський підійшов до нього:
— Мино Семеновичу! Краще б ви були перемінили котли!..
З вікон жіночих убиралень можна було б витягти багато чого з гардеробу. Виявилося — жодної драбини! Коли приїхали пожеж-ники, театр Копилова являв собою вогняний стовп. Усе добро згоріло!
За офіційним сповіщенням, згадував Саксаганський, після по-жежі було знайдено 24 трупи. Автор спогаду в місцевій газеті «Русская правда» 6 січня 1911 року Пуже називав неймовірну цифру — нібито загинуло близько 300 чоловік! (Можливо, описка — замість 30 в газе¬ті видрукувано 300?). Причини жертв Саксаганський пояснював так: «Мабуть, коли показався вогонь, — все шарахнулось із театру, гальорка була повна, і все слабосильне під натиском попадало, придушилось, а потім позадиха¬лось від диму».
Так «Сон» закінчився в Катеринославі кошмаром...
До кінця сезону трупи було ще півтора місяці. Згоріло все майно — врятувалося тільки вбрання «виборного», що було на Саксаганському в момент пожежі. Скриня, яку він виніс, була з п’єсами. Диригент В. Л. Малина хотів урятувати скриню з нотами, та на лихо вона застряла у дверях. Малина з переляку поклав свою скрипку на скриню, а сам — навтьоки. Скрипка й скриня з нотами згоріли. А ще згорів увесь реквізит, в якому були справжні запорізькі шаблі. На одній з них був напис за підписом цариці Єлизавети Петрівни: «Даруємо саблею сиею походного есаула Макбет-эт Кусаева за верныя его службы в Москве 1749 года. Елисавет». З жiночого гардеробу пропало добра на десяток тисяч...
Перед артистами стояло грізне питання: що робити? Пожежа сталася у п’ятницю. А через день, у неділю, вони влаштували концерт у дворянському зібранні. Увесь прибуток віддали трупі. Десять кравців одночасно працювали над відновленням гардеробу артистів погорілого театру. Тим часом стояв порожнім херсонський театр i артисти виїхали з Катеринослава.
Цікаво, що кожну виставу в Херсоні відвідували поліцмейстер і бранд-майор. У кожному антракті, а iнодi й під час дії вони приходили за лаштунки, нишпорили, заглядали в убиральні і говорили таємниче, пошепки... Тільки по закінченні сезону херсонський бранд-майор зізнався Саксаганському, що йому все пахло димом...
З чого ж почалася пожежа в Катеринославському театрі? Ось одна з версій: кравець Двоскін залишив гасницю (гасову лампу) в гардеробній і довго туди не навідувався. А з гасницею «Молния» треба було бути дуже обережним і сторожким, вогонь давати повільно: кравець же дав зразу великий вогонь і поставив її неподалік від одягу. Вона розгорілася до того, що вогонь піднявся поверх скла і запалив те, що висіло над нею. А, можливо, й те, що від великого вогню гасниця тріснула, гас загорівся й полум’я охопило весь гардероб. Водопровідні труби на той час поза-мерзали, води не було. Театр же був дерев’яний, набитий між стін тирсою. Згорів він, мов свічка.
1912 року на тому ж місці спалахнув біоскоп Зайлера... До речі, після катастрофічної пожежі 1911 року в одному з московських біоскопів з великими людськими жертвами було прийнято спеціальні правила щодо облаштування кінематографів (Див.: Правила по устройству кинематографов // «Русская правда» (Екатеринослав). — 1911.– 20 апреля) .
А 1971 року у тому ж районі загорівся кінотеатр «Родина». Це вже пам’ятає й автор цих рядків, який у ту пору був учнем розташованої за квартал середньої школи № 9. Їдкий дим від пожежі довго стелився містом...
1912 року на тому ж місці спалахнув біоскоп Зайлера... До речі, після катастрофічної пожежі 1911 року в одному з московських біоскопів з великими людськими жертвами було прийнято спеціальні правила щодо облаштування кінематографів (Див.: Правила по устройству кинематографов // «Русская правда» (Екатеринослав). — 1911.– 20 апреля) .
А 1971 року у тому ж районі загорівся кінотеатр «Родина». Це вже пам’ятає й автор цих рядків, який у ту пору був учнем розташованої за квартал середньої школи № 9. Їдкий дим від пожежі довго стелився містом...
(Далі буде)
Цікаво, що кожну виставу в Херсоні відвідували поліцмейстер і бранд-майор. У кожному антракті, а iнодi й під час дії вони приходили за лаштунки, нишпорили, заглядали в убиральні і говорили таємниче, пошепки... Тільки по закінченні сезону херсонський бранд-майор зізнався Саксаганському, що йому все пахло димом...
З чого ж почалася пожежа в Катеринославському театрі? Ось одна з версій: кравець Двоскін залишив гасницю (гасову лампу) в гардеробній і довго туди не навідувався. А з гасницею «Молния» треба було бути дуже обережним і сторожким, вогонь давати повільно: кравець же дав зразу великий вогонь і поставив її неподалік від одягу. Вона розгорілася до того, що вогонь піднявся поверх скла і запалив те, що висіло над нею. А, можливо, й те, що від великого вогню гасниця тріснула, гас загорівся й полум’я охопило весь гардероб. Водопровідні труби на той час поза-мерзали, води не було. Театр же був дерев’яний, набитий між стін тирсою. Згорів він, мов свічка.
1912 року на тому ж місці спалахнув біоскоп Зайлера... До речі, після катастрофічної пожежі 1911 року в одному з московських біоскопів з великими людськими жертвами було прийнято спеціальні правила щодо облаштування кінематографів (Див.: Правила по устройству кинематографов // «Русская правда» (Екатеринослав). — 1911.– 20 апреля) .
А 1971 року у тому ж районі загорівся кінотеатр «Родина». Це вже пам’ятає й автор цих рядків, який у ту пору був учнем розташованої за квартал середньої школи № 9. Їдкий дим від пожежі довго стелився містом...
Цікаво, що кожну виставу в Херсоні відвідували поліцмейстер і бранд-майор. У кожному антракті, а iнодi й під час дії вони приходили за лаштунки, нишпорили, заглядали в убиральні і говорили таємниче, пошепки... Тільки по закінченні сезону херсонський бранд-майор зізнався Саксаганському, що йому все пахло димом...
З чого ж почалася пожежа в Катеринославському театрі? Ось одна з версій: кравець Двоскін залишив гасницю (гасову лампу) в гардеробній і довго туди не навідувався. А з гасницею «Молния» треба було бути дуже обережним і сторожким, вогонь давати повільно: кравець же дав зразу великий вогонь і поставив її неподалік від одягу. Вона розгорілася до того, що вогонь піднявся поверх скла і запалив те, що висіло над нею. А, можливо, й те, що від великого вогню гасниця тріснула, гас загорівся й полум’я охопило весь гардероб. Водопровідні труби на той час поза-мерзали, води не було. Театр же був дерев’яний, набитий між стін тирсою. Згорів він, мов свічка.1912 року на тому ж місці спалахнув біоскоп Зайлера... До речі, після катастрофічної пожежі 1911 року в одному з московських біоскопів з великими людськими жертвами було прийнято спеціальні правила щодо облаштування кінематографів (Див.: Правила по устройству кинематографов // «Русская правда» (Екатеринослав). — 1911.– 20 апреля) .
А 1971 року у тому ж районі загорівся кінотеатр «Родина». Це вже пам’ятає й автор цих рядків, який у ту пору був учнем розташованої за квартал середньої школи № 9. Їдкий дим від пожежі довго стелився містом...
Микола Чабан
Чабан М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст]/ Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар