Сторінки

пʼятницю, 16 червня 2017 р.

На долоні історії

Улас Самчук. "Гомер української прози" (Частина 2)

Навчаючись у Кременецькій гімназії, Самчук редагував рукописні журнали «Юнацтво» і «Хвиля». Він був головою літературного гуртка «Юнацтво», яке саме й видавало однойменний журнал. Тут Улас почав писати малі оповідання, романи, вірші та публіцистичні твори. 
У 1922 році у журналі «Юнацтво» Самчук помістив вірш «Не любити не можу свою я Україну...». У 1923 році він вступив до кременецької організації «Просвіта». Наступного 'року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилась ув'язненням до польської в'язниці (причина нелегального подолання кордону пояснювалась дуже просто: Улас хотів «стати письменником», а це, на думку 19-річного Самчука, могло зреалізуватись тільки у  Києві). 
У 1926 у с. Дермані Самчук організував школу «українського національного танку», кваліфікацію для чого отримав перед тим на курсах митця народного танцю Василя Авраменка. Була й така сторінка у житті Самчука, хореографічна. 
У 1926 р. у варшавському журналі'«Наша бесіда» Улас Самчук опублікував перше оповідання «На старих стежках». За політичними мотивами він залишив Польщу  переїхав до Німеччини. 
      Але в передвоєнній Німеччині важко було знайти цілісне українське середовище, тому згодом він; переїжджає до Праги. 
Прага привела Самчука у велику літературу і велику політику; В 20- 30-х роках,  а протягом- 1929—1931 років Самчук навчався в Бреславському університеті та в Українському вільному університеті в Празі. 
«Саме  у Бреславі в  моєму всесвіті появилась туманність, з якої поволі вилоньовались контури майбутньої "Волині». « У Празі я визрів як письменник, тут формувалися мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав певне число людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя...»
      У 1931—1935 pp. у нелегальних революційно-пропагандистських журналах - Української військової організації - ОУН «Сурма» і «Український націоналіст» Самчук помістив 25 політичних «фейлетонів», частина яких була у 1932 році видана пропагандистським відділом Української Військової Організації (УВО -  бойовий підрозділ ОУН організації українських націоналістів, що виникла у Відні у 1929 році ). Фейлетони вийшли окремою книжкою під псевдонімом Ольга Волинянка.
Тридцяті роки стали періодом найбільшого творчого натхнення Самчука, в цей час він пише самі значні свої романи. У 1932 р. написаний роман «Кулак»-, перша частина трилогії' «Волинь» («Куди тече та річка»), наступного року повість «Марія» — твір, що висвітлює події страшного голодомору в Україні в1 1932—1933 роках. У 1936 р. Самчук видає збірку ранніх оповідань «Віднайдений рай» і роман «Гори - говорять», що був присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність.
Ось цитата з цього оповідання, дивіться якої любові до  України вона сповнена, Самчук сприймає гори як одухотворену натуру: "Гори. Що є на світі краще від наших могутніх, веселих гір. Так, веселих. У горах немає смутку. Гори багаті чарами краси, дивовижністю будови й невичерпністю стилю. Все тут на місці й необхідне. Все так є, як повинно бути. Але гори завжди наївні. Ці потужні, незграбні велетні даються легко на обман. Приходять дикі шахраї та зловживають їх невинною довірливістю".
(Далі буде)



Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар