Роздобудько, Ірен. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю[Текст]: роман / І. Роздобудько. - К.: Нора-Друк, 2011. - 240 с.
Як і всі попередні романи, які я читала, роман мене вразив і залишив багато роздумів. Роман чудовий, але сумний. Дія роману розвивається у Німеччині, у котеджу фрау Шульце, в якому мешкають її постояльці емігранти з України. Роман складається з окремих розділів, кожен з яких присвячений тому чи іншому постояльцю хазяйки котеджу. Автор ретельно описує долю кожного героя. Вони усміхаються своїм новим господарям і з надією заглядають їм в очі в очікуванні на приязнь чужої землі. Вони шукають кращої долі. Мрії у кожного різні. Фрау Оксана поїхала заробити гроші для своєї сім`ї. Фрау Тетяна отримати славу і визнання. Але те чого вони шукали не здійснилося. Дівчата стають повіями, розпадаються сім`ї. Кращу долю емігранти не знаходять. Фрау Шульце спостерігає за кожним і знає про них набагато більше ніж вони про себе. Зі своїх постояльців їй треба обрати лише одного – того, хто «розшифрує» для неї листа від батька її дитини, розстріляного в далекому 1945 році. Вона молода дівчина, врятована в 1945 році радянським солдатом, який на згадку про себе залив клаптик пожовклого паперу з посланням написаним українською, вона так і не наважилась перекласти. Фрау Шульце помирає так і не пізнавши, що було написано у передсмертній записці того, хто врятував їй життя.
Але наприкінці роману Ірен Роздобудько надає текст записки солдата:
«Ми зустрінемось серед небес
Там, де в’ється між хмарами плай,
І якщо я сьогодні воскрес -
Воскресила мене Лореляй!
Не шкодуй, не сумуй, не проси, А якщо відійду – пам’ятай:
Я і мертвий скажу – «сим єси!»
Бо зі мною була Лореляй!
А коли завирує потік
І знесе моє тіло за край –
Ти не згаснеш! Бо я шепотів
Лореляй!
Лореляй.
Лореляй…»
Роман рекомендую прочитати перш за все тим, хто хоче залишити свою країну в пошуках «кращого життя».
Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічним відділом
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар