Я вибирала долю собі сама…
Ліна Костенко - поет-шістдесятник, «цитадель духу» української літератури.
Народилася 19 березня 1930р. в м. Ржищеві під Києвом в учительській родині. Батька переслідували КДБ та перед війною кинули в табір. У 1936р. родина перебралася до Києва. Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро». У 1946р. були опубліковані її перші вірші. Провчившись деякий час у Київському педагогічному інституті, у 1952р. стає студенткою Московського літературного інституту. Незабаром виходять перші збірки. Стала однією з найактивніших учасниць шістедяситників. Збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою. Однак письменницю не арештували. Вона продовжувала писати і згодом, у 1977р, знову друкувалися твори. Отримала Державну премію України ім. Шевченка, премію фундації Антоновичів, премія Франчески Петрарки та медаль Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянська академії. У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України. Лише в період «помаранчевої революції» у 2004р. на деякий час повернулась до громадського життя.
Творчість: збірка «Проміння землі» (1957р.), збірка «Вітрила» (1958р.), збірка «Мандрівка серця» (1961р.),збірка «Зоряний інтеграл», збірка «Княжа гора»,збірка «Над вічними берегами вічної ріки» (1977р.),роман «Маруся Чурай», збірка «Неповторність» (1980р.), збірка «Сад нетанучих скульптур» (1987р.), збірка «Вибране» (1989р.), роман «Записка українського самашедшого» (2011р.)
Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні і вільні. Що нас не здолати, адже дух наший є незламним.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар