Створити феномен авторитету (продовження)
Кость Москалець з 1991 року займається винятково
літературною творчістю у власноруч збудованій «Келії Чайної Троянди» і пояснює:
«Ну, треба ж, щоб у неї було якесь ім'я.
Он у Гайдеггера це була просто die Hütte, хатина. А в Мацуо Басьо – Бананова
хижка».
Він – автор величезної кількості пісень, семи збірок поезій,
семи прозових і п'яти збірок есеїстики. Крім того, – активний блогер. Всі
авторські рецензії, фото та нотатки останніх років можна побачити в його блозі.
Уже понад десять років Кость Москалець майже ніколи не
виїжджає зі своєї «Келії» на Чернігівщині. Туди до нього за традицією
приїжджають друзі, щоб відкрити та закрити купальний сезон. Він пише, читає,
п'є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая.
На питання, чому саме мало пересувається відповідає, що раніше
було до кого їздити. «Тепер майже всі мої
друзі або повмирали, або й собі пороз'їжджалися світами… Нові дружні стосунки в
моєму віці зав'язуються важко, всі питання з видавництвами або часописами
залагоджуються через Інтернет…
В Матіївці
квартира, тут – Келія, тут мешкають мої рідні, друзі і знайомі. Саме звідси я
вирушав у ті чи ті подорожі, з яких неодмінно повертався… Саме тут весь вік
прожив мій батько, український письменник Вілій Москалець, пишучи й видаючи
свої книги. Проте нікому на думку не спадало називати його аскетом або
самітником. Радше навпаки, він був дуже компанійською людиною. Саме тут і саме
так жив один з моїх найближчих друзів, прекрасний поет Володимир Кашка».
Проза Костянтина Москальця перекладена англійською,
німецькою та японською мовами; сербською і польською перекладені численні вірші
та есе.
Автор понад чотирьох десятків пісень, найпопулярнішими з
яких стали «Вона», «Ти втретє цього літа зацвітеш» та «Золота Трава» Костянтин
Москалець у продовженні «Пунктиру».
«На щастя, <молоді
письменники> не дуже часто …до мене звертаються, а якщо й
звертаються, то не за настановами, а з проханням написати передмову або просто
зустрітися і поговорити. Сам я ніколи не мав потреби дослухатися до чиїхось
порад, радше навпаки, просто хотів, щоб ніхто не заважав мені робити свою
справу. Думаю, більшість молодих авторів вважають так само, тому тут я з ними
цілком солідарний».
«На тлі
страхітливих подій теперішньої війни питання про сенс життя здається надто
великою – і необов’язковою – розкішшю. Ми, ті, хто пережив черговий обстріл, не
запитуємо про сенс життя. Ми тільки дякуємо за нього, за саме життя. Хто як
уміє. Поцілунками, молитвами, картинами, віршами, народженням і вихованням
нових дітей.
«<Некомерційна
література>, яка розвивається не за ринковими законами, а
за законами серця. Некомерційна література пишеться не з бажання заробити гроші
і сумнівну славу або когось там побавити. Вона просто настає, як доля, і часто
здається, що краще б її не було».
«Ось уже десять
років, як не гурман і не ласун. Відколи в мене прорвало виразку шлунку. Тепер
насолоджуюсь легенькими супчиками і вівсяною кашею. Звичайно, подеколи я пробую
хуліганити і крадькома від виразки з'їдаю, припустимо, шматочок копченої
ковбаси. Але довідавшись про це, вона влаштовує такі показові бойові навчання,
що в мене надовго зникає бажання хуліганити.
Мені не раз
пропонували вилікувати цю виразку новим методом... Але, як кожен справжній
якось-воно-буддист, не можу ж я відібрати життя у живої, нехай і вредної
істоти?».
«Тільки тоді, у
напівпорожньому храмі, де Пахельбель тихо грав на органі, до мене дійшло
значення картин, які зустрічали нас на кожному кроці. Пари цілувалися,
святкуючи свій порятунок від вогненних смерчів і смертоносних вибухів, саме так
дякуючи за дар життя, благословляючи можливість зустрітися з коханими, обійняти
їх, живих і неушкоджених, із любов’ю зазирнути в найдорожчі на світі карі (або
сірі, або блакитні) очі. Пекло вибухів відлунало, перестали вити сирени й
настрашені пси, залишилася тільки чиста тиша недільного дня, святкового дня,
дня життя».
«Те, що я
зазвичай відмовляюся давати інтерв'ю – черговий міф...
Інша річ, що я
не завжди маю вільний час. Або натхнення. Або ж мені нецікаві питання і ті, хто
просить інтерв'ю. Зрештою, про мене можна чимало довідатись і без цього
глибокодумного жанру. Почитавши мої книжки, скажімо, послухавши мої пісні або
просто зазирнувши на мій блог».
«Ті ж, хто
використовує російську мову, хоч у поточній промові, хоч у літературних творах,
користуються небезпечним маркером, який позначає їх як наших ворогів».
«Швидше за
все,.. інтерес до есеїстики пов'язаний з тим, що порозумнішав український
читач. Не весь читач, звичайно, але та його краща частина, яка активно стежить
за новинками, має смак та інші критерії добору.
Сьогодні вже
так набридли написані лівою ногою сповіді з пубертатного періоду! До того ж,
продовжує формуватися верства, яка вільно читає англійською, німецькою або
французькою.
Тому почало
важити, що ти читаєш – маячню якої-небудь Марініної – чи розумну есеїстику
Грицака і Рябчука. Есеїстика приваблює (принаймні, мене як читача) тим, що вона
спонтанніша за вузько спеціалізовану лектуру – і, водночас, на кілька голів
вища за белетристику. Саме тоді, коли вона починає скидатися на белетристику,
есеїстика і викликає опір та відторгнення».
«Що <…> може
підтримувати? Ми всі – ніби камінці, які хтось невидимий і, невідомо,
доброзичливий чи зловмисний, кидає з берега в озеро. Це блискавичне життя,
кілька секунд у повітрі, потім якийсь час по воді розходяться кола.
Є початок, є
кінець, є мить польоту, яка також містить у собі радісний острах перед тим, що
ми – є.
А опертися в
цьому житті нема на що, кожна опора тане і зникає в часі, я писав про це колись
в есеї "Людина на крижині". Треба дотримуватися траєкторії падіння і
законів розтавання, тоді все буде гаразд».
Фото: https://www.facebook.com/photo/?fbid=1444457395646573&set=a.135868848539300
Замовити літературу можна за посиланням
Джерела:
Москалець,
Костянтин. Гра триває: літературна критика та есеїстика / К. Москалець. – Київ :
Факт. – [Б. м.] : Наш час, 2006. – 240 с. – (Висока полиця).
Москалець,
Костянтин. Зірка на ім'я Марія: вибр. проза / К. Москалець. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2019. – 363 с.
Москалець,
Костянтин. Келія чайної троянди 1989–1999 / К. Москалець. – Львів : Кальварія,
2001. – 204 с.
Москалець,
Костянтин. Людина на крижині: літературна критика та есеїстика / К. Москалець.
– Київ : Критика, 1999. – 253 с. – (Бібліотека 21 століття).
Москалець,
Костянтин. Поезія Келії / К. Москалець ; худож. І. Драган. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2017. – 254 с. : кольор. іл.
Москалець,
Костянтин. Символ троянди: поезії / К. Москалець. – Львів : Кальварія, 2001. –
32 с. – (Ковчег).
Москалець,
Костянтин. Срібне поле: вибрані поезії та пісні / К. Москалець. – Київ :
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2022. – 208 с. – (Українська Поетична Антологія).
Москалець,
Костянтин. Стежачи за текстом: вибр. критика та есестика / К. Москалець. –
Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 395 с.
Москалець,
Костянтин. Спорудження мосту: есеї / К. Москалець. – Львів : Вид-во Старого
Лева, 2023. – 366 с.
***
https://moskalets.org/about/
https://life.pravda.com.ua/interview/2011/03/10/74629/
https://kp.ua/culture/505846-kost-moskalets-perezhyl-slozhneishuui-operatsyui-no-uzhe-hovoryt-y-ulybaetsia
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
https://ru.espreso.tv/pokhvala-muzhestvu
https://ru.espreso.tv/konstantin-moskalets-ozhog-yazykom
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар