Пісня до душі
У червні 2021 року виповнюється сімдесят років Валерію Івановичу Ковтуненку (9.06.1951–19.10. 2020), який, на жаль, минулого року назавжди відійшов до іншого світу.
Народний артист України (2004 р.), заслужений артист України (1993 р.), кандидат мистецтвознавства, член Національної спілки письменників України, відзначений державною нагородою – орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня і багатьма нагородами керівництва області та міста. Дніпряни знають його як багаторічного директора-художнього керівника (1994–2016 рр.) Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, тричі переможця театрального фестивалю Придніпров’я «Січеславна» у номінації «Кращий директор». За період адміністративної роботи Валерія Івановича заклад став значним осередком відродження української культури, слова, пісні, народних традицій. За його керівництва театральний колектив проводив активну благодійну діяльність, виступаючи з патріотичними концертними програмами у військових шпиталях і у зоні проведення АТО.
Та, окрім любові до театру, була у Валерія Івановича ще одна пристрасна любов – до музики. Він не тільки розумівся на музичній культурі, але й сам створював музичні композиції, пісні. У фонді нашої бібліотеки зберігається зворушлива збірка авторських пісень «Ангел небесний» Валерія Ковтуненка, з якою може познайомитись кожний зацікавлений користувач.
Хочу нагадати фрагменти біографії автора і згадати добрим словом творчу особистість – гордість нашого краю.
Валерій Іванович народився в с. Олександрівка Буринського району Сумської області в учительській родині. Любов до музики, поезії, театру, успадкував від своїх батьків, які були творчими людьми. Батько навчив сина грати на баяні, мати – на гітарі. Під час навчання в Олександрівській восьмирічній школі Валерій написав свою першу пісню, яку виконав на обласній олімпіаді. Після закінчення школи, маючи здібності до математики та фізики, вступив до Київського політехнічного інституту на факультет радіоелектроніки. Проте музики не полишав – відвідував заняття у вокальній студії при інституті й навіть став солістом оркестру народних інструментів навчального закладу. Перші збірні концерти – не тільки в актовому залі інституту, а й на великих сценах Києва – разом із відомими співаками, перші сценічні успіхи... Все це надихає юнака на здійснення творчих задумів, і він вступає на акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, який закінчує з відзнакою у 1973 році за спеціальністю артист драматичного театру і кіно. В театральному інституті В. Ковтуненко написав ряд авторських пісень, музику до дипломної вистави, створив вокально-інструментальний ансамбль.
Після закінчення інституту молодого актора запросили на роботу до Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, де він зіграв багато різнопланових ролей – як у музичних, так і в драматичних виставах. У цей період Валерій Іванович продовжував писати вірші та пісні, написав музику до низки театральних вистав. Його гітара і голос звучали на численних творчих зустрічах і концертах, авторські пісні неодноразово транслювали в мистецьких програмах обласного, республіканського радіо та телебачення. За написання пісень до вистави «Маруся Чурай» театру-студії «ВОЛЯ» він став дипломантом обласної мистецької премії ім. Д.І. Яворницького.
У 1990 році Валерій Іванович Ковтуненко призначений директором, головним редактором і артистом творчого об'єднання «ВОЛЯ» Дніпропетровського державного телерадіомовного об'єднання, де зіграв ряд головних ролей у художніх відеофільмах, які демонструвалися по обласному та республіканському телебаченню, крім того, написав музику та авторські пісні до багатьох відеофільмів. Валерію Ковтуненку належить низка пісень громадянського звучання на захист української мови, історичної самосвідомості українського народу, які він виконував на концертах і патріотичних зібраннях. Він – автор поетичних збірок «Пісня іволги», «Сповідальна ніч», «Шанс».
Своїм досвідом Валерій Іванович ділився зі слухачами регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де кілька років викладав дисципліни культурологічного та соціологічного спрямування.
Пам'ятаємо справжнього українця, талановиту і світлу людину!
Світлана Пономаренко,
завідувачка відділу документів з питань мистецтв
Немає коментарів:
Дописати коментар