Піонер українського кіно Данило Сахненко
(продовження)
Після революції
А як склалася подальша доля піонера українського кіно?
У роки громадянської війни Д. Сахненко був кінооператором Першої кінної армії. З 1921 року він працював у Катеринославській філії Кінокомітету, потім у Ростові, з 1925 року він живе в Харкові і працює в центральній лабораторії ВУФКУ (Всеукраїнського фо-токіноуправління), в організації якої брав участь.
Наприкінці 1927 року молодий кінорежисер А. Кордюм привіз до Харкова в лабораторію ВУФКУ робочий екземпляр свого закінченого фільму «Непереможені». На той час центральна кінолабораторія почала друкувати тиражні копії фільмів. Арнольд Володимирович звернувся до начальника виробничого відділу для того, щоб для громадського перегляду свого фільму одержати пристойну копію. Начальник взяв папірець і написав: «Товаришу Сахненко! Для громадського перегляду видайте кращу копію фільму «Непереможені».
— А хто цей Сахненко? – запитав режисер у начальника.
— Колишній капіталіст! Піймали ми його на біржі праці.
— А що він уміє робити?
— Е, це знаменитий спец! Чортова душа, паразит, поїздив ко-лись на спині робітничого класу, нехай тепер на революцію попрацює! Зараз ми його призначили начальником кінолабораторії. Працює він, щоправда, добре, а нам це головне!
Опинившись у лабораторії, А. Кордюм якимись тісними суточками потрапив у копіювальну. Як же він побачить у суцільній темряві колишнього капіталіста Сахненка? Щось дуже знайоме прізвище... Відчинив двері в кімнату, куди крізь відкриті вікна ли-лися сонячні промені, - її саме провітрювали. Якась сива людина стояла спиною до дверей, нахилившись над розібраним, стареньким копіювальним апаратом. Людина закрутила останній гвинт, розмотала дріт, яким було затягнуто низ корпуса апарата, простягнула дріт помічникові, що стояв поруч.
— Годі лагодити дротом — утиль!
Сивий чоловік зітхнув.
— Нічого, незабаром свої матимемо, а цей — до музею! Нехай подивляться, з чого ми починали з тобою!
Чоловік повернувся до дверей, і Кордюм, який 1911 року грав роль хлопця-вершника, одразу упізнав у ньому Данька Сахненка. Сивий, змарнілий «капіталіст»...
— Де ж твої компаньйони?
— Ось мій компаньйон, — Сахненко поклав руку на плече помічника. І показав пальцем на відчинені двері, за якими видно було ряд барабанів сушилки, які, крутячись, весело поблискували висохлою кінострічкою. Оте все ми відгепали з моїм нинішнім компаньйоном Таравердовим, — і він обійняв свого помічника (пізніше Таравердов став начальником виробництва студії ім. О. Довженка). Таравердов не без гордощів додав:
— Ми за добу по п’ятнадцять тисяч метрів плівки обробляємо.
Далі буде.
Микола Чабан
Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)
Немає коментарів:
Дописати коментар