Піонер українського кіно
Данило Сахненко
(продовження)
Перший український фільм
«ЗАПОРОЗЬКА СІЧ» (1912)
Київський тижневик «Засів» 30 вересня 1911 року сповістив своїх читачів:
«Відома кінематографічна фірма братів Пате хоче випустити картину «Напад татар на Запорізьку Січ». Щоб ся картина мала справжній вигляд, фірма хоче улаштувать показний бій на березі Дніпра, на місці бувшої Січі. З сею метою агенти фірми робили досліди Дніпра на всьому протязі між Олександрівським (Запоріжжям) і Катеринославом і спинились на Лоцманській Каменці, як найбільше підхожому місці. На березі Дніпра на швидку будуються курінь, хати і т. инш. Мало не половину селян села запрошено для участі «в бою»; для всіх, що візьмуть участь «в бою», фірма зшила відповідні вбрання. Бій сей мав бути 14 вересня».
Перед тим цю інформацію 24 вересня 1911 року вмістив катеринославський часопис «Дніпрові хвилі». Таку саму замітку під заголовком «Напад татар на Запоріжську Січ» з посиланням на першоджерело — катеринославську газету «Южная заря» — над-рукувала перша щоденна українська газета «Рада», № 208, за 16 (29) вересня 1911 року. Таким чином слідом за «Южной зарей» інформацію вмістили українські видання в Києві та Катеринославі «Рада», «Дніпрові хвилі», «Засів»...
Заінтригований цією інформацією, я став шукати й інші джерела з історії кіно на Придніпров’ї. І виявилося: перше кінопідприємство на Україні було створено не десь там, у столиці, а в Катеринославі. Називалося воно «Південно-російське сінематографічне акціонерне товариство Сахненко, Щетинін і К0».
При цьому один з акціонерів уклав десять тисяч карбованців, другий — свою садибу, оцінену в таку ж суму, а Сахненко вніс у товариство свій знімальний апарат та вміння працювати на ньому.
Постановкою фільму «Запорозька Січ» акціонери почали свою виробничу діяльність. Чим привабила їх саме ця тема? На-самперед — екзотичністю й зовнішніми ефектами - у фільмі запорожці мужньо боронитимуть українську землю від татар і турків. Вони скачуть на конях, наздоганяють хижих татар, рубають їх, рятують бранців, яких вели продавати в неволю.
«Поряд із садибою акціонерного товариства жив мій вітчим, художник-самоук Єлисей Шаплик, — згадував Арнольд Володимирович Кордюм, — його по-сусідському запросив Сахненко будувати й малювати декорації. Якось вітчим похвалився, що до нього приїхав син, який вміє на коні “всякі фокуси” виробляти. Після цього я й потрапив на зйомки першого фільму українського виробництва – потрібен був вершник-хлопець, який тікає від татарської кінноти».
(Далі буде).
Микола Чабан
Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)
Немає коментарів:
Дописати коментар