Микола Гоголь. Головний містик української літератури ХІХ сторіччя.
"Я вважаюсь загадкою для всіх,
ніхто не розгадав мене абсолютно..."
Микола Гоголь
Влітку 1836 року відбулась перша тривала поїздка за кордон, де Микола Васильович пробув близько п'яти років. Завершився його петербурзький період. До того ж, через свій хворобливий стан та розхитані нерви після непорозуміння з Олександром Пушкіним, він потребував у «зміни декорацій». В той момент світ побачив його поему «Ревізор», що викликала обурення серед бюрократичного та чиновницького середовища з одного боку, і подарувала йому нове коло шанувальників. Також Гоголю не вистачало, так би мовити, погляду на життя «ззовн» і для продовження свого задуму - доопрацювання нових творів.
Письменник живе в Німеччині, Швейцарії, Франції. Саме у Парижі він відкриває для себе політику, і погляди його - консервативні. Тут він з головою поринає в ідею «мертвих душ», і просить своїх друзів з Батьківщини писати йому все, що вони тільки можуть запропонувати з цієї теми. Але, раптом, як грім серед ясного неба - Пушкіна вбили. У розпачі весь Париж, але навіть найпалкіші шанувальники Олександра Сергійовича вражені силою гоголівських страждань. Для нього це справжнє горе, ідея для нового творіння, що запопонував саме Пушкін, стає для письменника заповітом й головною метою життя - створити шедевр.
У березні 1837 року Микола Васильович переїжджає до Риму – міста країни мрій: «Що за земля Італія! Ніяким чином не можете ви її уявити собі. О, якби ви поглянули тільки на це сліпуче небо, все тоне в сяйві! Все прекрасно під цим небом; що ні руїна, то і картина; на людину якийсь блискучий колорит; будова, дерево, справа природи, справа мистецтва, - все, здається, дихає і говорить під цим небом. Коли вам все змінить, коли вам більше нічого не залишиться такого, що б прив'язувало вас до якогось куточка світу, приїжджайте до Італії. Немає кращої долі, як померти в Римі; цілою верствою тут людина ближче до неба ».
Гоголь зачарований її природою, мистецтвом. Свої листи він датує місцевим літочисленням. Через два роки письменник приїжджає у сімейних справах на Батьківщину, але ненадовго, адже саме в далекій країні він знайшов спокій і натхнення. Саме тут драматург проживе до 1846 року, і саме в Римі буде єдине постійне житло Миколи Васильовича - в будинку номер 126 колишньої вулиці Strada Felice, нині Via Sistina. Після цього періоду, як і до нього, у письменника не буде ані прописки, ані певного місця проживання.
У столиці наш герой часто відвідує будинок княгині Зінаїди Волконської, де у 1838 році знайомиться з художником Івановим, картина якого "Явлення Христа народу" («Явлення Месії») виставлена в Третьяковській галереї. Робота над картиною тривала більше 20 років, і її сюжет, сам художник, називає «всесвітнім». Він намагався показати все людство у вирішальний для нього момент. Праворуч, в червоному вбранні, можна впізнати риси Гоголя. Сам Олександр Іванов назвав його «Наближеним до Бога».
На початку осені 1841 року Микола Васильович закінчив свою роботу над першим томом «Мертвих душ»і знов вирушив у рідні краї, щоб надрукувати твір. Під час поїздки він пережив стільки неприємностей, що після цього довелося шукати розраду в Єрусалимі.
Подорож Гоголя по Святих місцях можна назвати паломництвом - вони завжди були для нього вкрай необхідні як в літературному, так і в духовному сенсі. У рецензії на книгу «Подорож до Святих місць, вчинене в XVII столітті ієродиякона Троїцької Лаври», Гоголь писав: «Подорожі в Єрусалим виробляють дію магічну в нашому народі. Це одна з тих книг, які найбільше і благоговійно всього читаються. Майже таке виробляє на них враження подорож у Царгород, як ніби мимовільна вдячна риса, що збереглася в російському племені, за той світ, який колись закінчувався звідти. Нерідко ... міщанин, промисловець скільки-небудь вчений, кинувши справи, вирушав сам в Єрусалим і Царгород ... ».
В цілому, Гоголь жив за кордоном 12 років. Вам цікаво дізнатись, упадав Гоголь за паризькими красунями чи ні, або ближче йому слов'янська душа? Він був одружений або боявся любити через трагічну долю його родини?
Якщо так, до зустрічі на сторінках нашого блогу через тиждень.
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар