Рід та родина криворізького
інженера Едуарда Фукса (закінчення)
Після реабілітації Едуард Карлович продовжував займатися геологією Криворізького басейну, забезпеченням рудників кваліфікованими кадрами, розробкою методики геологорозвідувальних робіт, особливу увагу приділяв буровим роботам при пошуку покладів залізної руди. Він провів велику роботу зі збирання, опису природних відслонень і систематизації матеріалів з геології Кривбасу. Результати цієї роботи були покладені в основу першого ґрунтовного геологічного нарису Криворізького басейну. В цій роботі детально описано геологічну будову, петрографію та генезис порід Криворізького басейну.
У подальшому життя видатного геолога склалося трагічно. В січні 1938 р. Е.К. Фукса заарештували вдруге за проведення «розвідувальної та підривної роботи на користь однієї з іноземних країн». Останній період свого життя видатний геолог провів за гратами, однак, як саме, достеменно не відомо. За версією Г. Гусейнова, Е.К. Фукс на знак протесту оголосив голодування, у результаті знущань і принижень дійшов до стану
крайнього виснаження і помер у лікарні № 3 по вул. Пушкіна 2 квітня 1938 р. Проте, в архіві Музею історії Криворізького національного університету зберігається лист Кірієни Едуардівни Фукс, у якому говориться, що після арешту Е.К. Фукса відвезли до Дніпропетровська, майже два роки родина нічого не знала про його долю, а згодом їм повідомили, що батько помер у квітні 1939 р. Тож встановлення істини про останні місяці життя Е.К. Фукса потребує подальших пошуків і досліджень. Дотепер невідомим також залишається місце поховання видатного геолога.
У роки десталінізації, у 1957 р. Едуарда Карловича Фукса було реабілітовано. Саме тоді родина випадково дізналася, «завдяки» кому була позбавлена батька й чоловіка. В спогадах онуки Фукса Кірієни зазначається, що Юрій Гершойг, який працював з Едуардом Карловичем, повідомив, що донос на Фукса написав Світличний, який згодом і став головним геологом Кривбасу .
Ім’я Е.К. Фукса тривалий час залишалося відомим лише фахівцям. За спогадами криворізького геолога Аделіни Григорівни Батуріної портрет Фукса висів поруч із портретом Світальського в музеї та технічній бібліотеці тресту «Кривбасгеологія» ще у 1961 році. У 1986 році портрет зняли. Юрій Григорович Гершойг особисто розповідав Аделіні Григорівні, що донос на них з Фуксом написали чотири людини, серед них – Марк Родіонович Світличний, начальник Гірничого округу.
У 1976 р. Кірієна Едуардівна Фукс передала у дар Музею історії КГРІ знамениті скляні фотопластини свого діда. Саме ці унікальні фотосвідчення колишньої епохи нещодавно опрацювали краєзнавець І. Рукавіцин і фотохудожник Г. Аргунов . Слід зазначити, що частина фоторобіт Е.К. Фукса у 1956 році вже була використана як ілюстрації до книги з історії Криворізького залізорудного басейну. Праця мала назву «Історія гірничої справи у Криворізькому басейні» і вийшла друком у Києві, у видавництві технічної літератури УРСР. На жаль, в цій книзі не було зазначено, що це фотороботи авторства Едуарда Фукса. Збирачами спадщини Е.К. Фукса стали тодішній ректор Інституту Г.М. Малахов і проректор із навчальної роботи В.К. Мартинов. Останній навіть придбав у Кірієни Едуардівни Фукс старовинне піаніно їхньої родини.
У Едуарда Карловича було двоє дітей. Донька Зоя (08.04.1901 р.н.) і син Вадим (27.02.1906 р.н.). Донька Фуксів зійшлася з бухгалтером «Райруди» Абрамом Борисовичем Карасиком. У 1922 р. у них народилася донька Кірієна. В жовтні 1923 р. Карасик викладав політекономію і політграмоту в КВРТ. Почалися так звані «чистки». Карасика посадили за розтрату. Зоя лишилася з дитиною сама і повернулася до батьків. На початку 30-х Фукс удочерив свою онуку. Згодом вона стала улюбленицею дідуся і бабусі. Після арешту Едуарда Фукса життя родини різко змінилось – вони вимушено усамітнились. Жили в селищі втрьох: Мотрона Тимофіївна, Зоя та Кірієна. Після війни Кірієна працювала на КРЕСі, потім, до 1978 р. – в паровозному депо «Ленін-руда». В 1984 році переїхала в місто Комсомольськ-на-Полтавщині (тепер – Горішні Плавні). Жила поруч із двоюрідним братом Еду-ардом, померла у 2013 році.
Дружина Едуарда Карловича – Мотрона Тимофіївна померла 24 березня 1966 року, син Вадим Едуардович – 23 жовтня 1968 року, а донька Зоя – 4 квітня 1976 року. У них одна могила на Бажанівському кладовищі.
Син Е.К. Фукса Вадим працював у Кривому Розі ще до війни, був начальником гранітного кар’єру поруч із Робочим селищем. У Вадима залишилося двоє дітей – Едуард і Станіслава. Станіслава мешкає в Кривому Розі. Едуард – в Полтавській області, в місті Горішні Плавні (Комсомольськ-на-Дніпрі), де працював на будівництві Полтавського ГЗК. В нього є син Сергій, який працює екскаваторником на місцевому ГЗК, та онук Вадим.
Взагалі, ім’я Едуарда Фукса на сьогоднішній день є достатньо відомим, але, на наш погляд, у цій справі слід поставити останню крапку – перейменувати на честь видатного геолога одну з вулиць Кривого Рогу, адже, для криворіжців Едуард Карлович Фукс – визначна постать, фотограф і науковець, геолог, «який бачив скрізь землю».
Витоки. Вип. 3 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпро: ДОУНБ, 2017.– 170 с.: іл.
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар