Бібліотечні усмішки

«Смішинки» від відділу мистецтва

 

Очам не вірю…

 

До відділу мистецтва телефонує користувач – відомий дніпровський музикант П., наполегливо і терміново просить знайти ноти музичного твору, відкрити відповідну сторінку і подивитись, якою нотою починається другий такт.

– З ноти «до», – відповідає бібліотекарка, знайшовши партитуру і потрібний фрагмент.

– Як з ноти «до»? Ви знаєте де знаходиться нота «до», як вона виглядає?», – чується роздратований голос в слухавці. – «Я зараз приїду і покажу вам ноту «до». Чому вас тільки в інститутах вчать?».

За півгодини музикант був уже у відділі.

– Не вірю, не може бути – це похибка, – зніяковіло мовив, взявши до рук ноти й уважно їх переглянувши.

Історія замовчує, яка нота насправді там мала бути… Ми не музиканти, ми лише бібліотекарі, ми – не перевіряли!

J     J     J

 

Читач майбутнього

 

За радянських часів при записі до бібліотеки відвідувачам потрібно було заповнити обліковий документ, у якому була графа про національність.

Здивував Юрій К., який у цій графі написав: «Землянин».

– Я відчуваю себе саме так», – отримала відповідь бібліотекарка на прохання уточнити конкретніше.

Серед співробітників бібліотеки з тих пір за користувачем закріпилось прізвисько – «Юра-Землянин».

J     J     J

 

Наспівай мені…

 

У 1990-ті роки, коли бібліотека ще не мала комп’ютерів і можливостей новітніх технологій, до відділу мистецтв зателефонувала жіночка.

– Будьте ласкаві, знайдіть мені ноти пісні, дуже потрібно. Але я не знаю її назви, не знаю автора музики і слів, але я можу вам її наспівати…

І почала щось мугикати.

J     J     J

 

Перевірка

 

Стався цей випадок десь наприкінці 1980-х років. До відділу мистецтв завітали два юнака – студенти. Були у доброму гуморі, посміхалися, поводились награно ввічливо, навіть зухвало.

– Іван Арнольдович і Поліграф Поліграфович, – представилися саме так.

– Ви від професора Преображенського? – не розгубилась бібліотекарка.

Хлопці спочатку заніміли.

– А ви теж читали «Собаче серце»? – нарешті спитав один.

Ситуація потребує пояснень. Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» у радянські часи була заборонена владою, і лише 1987 році її надрукували у журналі «Знамя».

Перевага професії бібліотекаря у ті роки була в тому, що ми могли першими читати новинки періодики...

Усмішки для вас зберігли 

 Ірина Голуб,

Тетяна Абраїмова

та К°:)