Що читають бібліотекарі

Рутківський Володимир. Сині Води: історичний роман / В. Г. Рутківський. – А-ба-ба-га-ла-ма-га Тернопіль, 2015. – 440 с.

Рік 1361. Волею долі князь Дмитро Боброк опиняється в центрі подій, які, зрештою, призводять до битви над річкою Сині Води – однієї з найбільших битв у історії середньовічної Європи. Вистояти у смертельній боротьбі йому допомагають троє відчайдушних друзів. Разом із героями роману ми не лише зазнали безліч захопливих пригод, а й дізналися, хто врятував великого князя литовського та руського Ольгерда від стріли найманого вбивці, познайомилися з властителем Золотої Орди ханом Мамаєм, побували в Києві – одній з найвеличніших столиць Європи. А головне – переконалися в тому, що потяг до свободи долає будь-які перепони.
Крім того, в романі добре описане таке явище як «бродництво». Представники цього суспільного стану були попередниками козаків. Принаймні, так вважають деякі дослідники.
Особисто для мене такі історичні факти стали відкриттям. Після прочитання я заглибилася в Інтернет і дізналася багато цікавого про ті події.
У романі є досить цікавий персонаж, хан Мамай. Він володів землями на лівобережній Україні. Автор описує його, як міцного чоловіка з «оселедцем». Він любив усамітнюватися в степу і медитувати біля багаття. Саме він став прототипом героя українського фольклору, козака Мамая.
 

Тетяна Бреславець,

 провідна бібліотекарка патентно-технічного відділу

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/9F58F5C8-9C7D-4D2A-9D20-5DE8E655FDFD

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Пунктири історії

 Луї Армстронг. Будинок Джонса, феномен, сумувати за Новим Орлеаном (продовження)

 

Деякі музикознавці напишуть, що Армстронг – музикант аж ніяк не видатних даних, бо багато хто після нього грав джаз глибше, оригінальніше, технічніше. Зазначать, що він не є революціонером у творчості, бо його неможливо порівняти, наприклад, ані з одним із засновників стилю бібоп Чарлі Паркером, ані з впливовим джазовим саксофоністом і композитором Джоном Колтрейном.
І життя його не є праведним... І не так вже помилялися ті, хто дорікав йому в невігластві та вульгарності.
Напевно в цьому є доля істини. Армстронг падав, помилявся, неодноразово опинявся в критичних ситуаціях. Але ж справжне мистецтво все врівноважує. Він не зміг би грати, якщо б не розповідав про особисте, пережите з усіма його контрастами. Саме ця магія вседоступності до особистого зрозуміла та близька різним людям. Саме така його музика робить їх по-справжньому щасливими. Саме в цьому деякі вважають розгадку феномену Армстронга й того величезного впливу, який він справляв й досі справляє на слухачів.
Ще на початку життя він став свідком пристрастей, з якими більшість не стикається за все життя. На кожному кроці – обман і крадіжка. Його постійно оточували скалічені наркотиками, алкоголем і хворобами люди. Армстронг часто ідеалізував свою молодість, сентиментальне ставлення до неї звучало в його музиці. Це зовсім не заважало йому бачити світ таким, яким він був насправді, і поводитися відповідно. Але питання «Ти знаєш, що таке сумувати за Новим Орлеаном, де ти лишив своє серце?..» – лишилося ключовим у його житті і віддзеркалював він його до останніх днів.
Напередодні нового 1912 чи 1913 року Луї разом зі своїм вокальним квартетом вийшов на вулицю. У Новому Орлеані існував звичай влаштовувати на свята феєрверк, а в кварталі, де жив Армстронг, іноді й стрілянину холостими патронами. Виходячи з дому, Луї прихопив пістолет. Несподівано якийсь хлопчик вистрілив у бік Армстронга, той відповів. Не встиг схаменутися, як величезний білий поліцейський потяг його в дільницю.
Луї засудили до позбавлення волі у виправному будинку для негритянських дітей. Розповідаючи цю історію, зазвичай підкреслюють, що вирок був дуже несправедливим, що не можна було позбавляти волі на такий тривалий термін маленьку дитину, тим більше за таку незначну провину. Але, Луї до того вже потрапляв у подібні історії й отримуав попередження, тому… .
Саме тут потрібно згадати про людину, яка вплинула, як  на Луї так і на всю подальшу історію джазу. Такі особистості постійно траплялися на його шляху, турботливо вели крізь Сцили та Харібди. Мова про першого жителя Нового Орлеану, який почав займатися дитячою благодійністю, негра, колишнього солдата Джозефа Джонса.
На початку XX століття разом із дружиною Менюеллою він став приводити у свій будинок бездомних негритянських дітлахів. Отримавши кілька старих будівель на околиці міста, відкрив для них виправний будинок. В ньому вони  вчилися читати, писати і рахувати, а в інший час працювали в саду. Двічі на тиждень хлопчики брали дерев'яні рушниці та барабани і марширували по двору. Армстронг у спогадах запевняв, що вони займалися стройовою підготовкою щодня.
У виправному будинку Джонса, з урахуванням його армійського досвіду, були встановлені суто військові порядки. Діти мали не лише марширувати, навіть до їдальні вирушати за сигналом горну, а у приміщеннях підтримували казармовий порядок і чистоту. Бюджет закладу був ганебно нікчемним, Джонс був змушений додавати до нього свою зарплатню. Він був чудовою людиною, найвидатнішим негритянським діячем, якого колись мав Новий Орлеан, першим негромом, якому було вручено символічний ключ від міста. Все своє життя він віддав «Будинку». Його поважало все місто, ним захоплювалися, але помер він буквально жебраком.
Перші дні, «ув'язнений» Луї почувався огидно і дуже сумував. Але незабаром звик, йому навіть сподобалася дисципліна, що тут панувала. Вперше в житті встановився якийсь порядок, якого було позбавлене його попередне життя. До того ж, харчування, яким би мізерним воно не було, виявилося регулярним.  Вихованці дотримувалися чистоти, в Луї з'явилися черевики,  власна постіль і певний режим сну. Армстронг знайшов свій дім у буквальному значенні цього слова.

Олена Ємельянова

Далі буде.

 

Фото https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

 

Джерела:

В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.

Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).

Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.

Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева]. – М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.

Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA : WCB, 1992.

Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.

Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).

Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.

***

https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false

https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822

https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50

https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304

https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong

https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2

https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation

https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Пунктири історії

Луї Армстронг. Квартет, «Dippermouth», справжній серед близьких
(продовження)

 

Отже, Луї жив у місті, де, здавалося, саме повітря було просякнуте музикою. Так, він не отримав справжньої освіти, зате чудово знав життя, в тому числі його найнепривабливіші сторони. Армстронг буквально купався в музиці, яку чув. «Постійно спілкуючись з музикантами, мимоволі наслідував їх, так само, як діти наслідують батьків».
Разом із Болтоном, хлопчиком на прізвисько «Щасливчик», який згодом став джазовим ударником, він організував вокальний квартет. З інших хлопців, що ввійшли до нього, Луї запам'ятав Сіднея «Великий ніс», «Маленького Мека» і Джорджа Грея. Юнаки отримували чимале задоволення від власного співу.
Квартет проіснував близько двох років. Хлопці репетирували і виступали для публіки не менше двох-трьох разів на тиждень, і Армстронг наспівав загалом кілька сотень годин. «Це серйозний курс тренування слуху – сольфеджіо, причому набагато триваліший, ніж той, який отримують у наші дні інструменталісти в консерваторі». Тоді ж Луї отримав деякі перші зі своїх призвіськ, особливо поширені в Новому Орлеані, де вони були своєрідними маркерами й дозволяли почуватися повноправними членами спільноти. За широку усмішку Армстронга прозвали «Dippermouth», що означає «рот-ківш», і «Gatemouth» – «рот-ворота». Старші ж звали його «Little Louis» – «Маленький Луї». Прізвисько «Сачмо» він отримав, коли став дорослим музикантом. Мав ще одне призвісько – «Попс», бо не запам'ятовував імен оточюючих, називаючи їх саме Попс.
Досвід, набутий Армстронгом під час виступів із квартетом, був, звичайно, важливим, але набагато важливішим було заробляти  для утримання родини, і він намагався не проґавити жодної можливості. Виконував дрібні доручення повій, грав у кості. Згодом стверджував, що був першокласним гравцем. «Іноді  приходив додому, – пише Армстронг у спогадах, – з кишенями, повними монет різної вартості. Там були центовик, монети по п'ять, десять і навіть двадцять п'ять центів. Їх було достатньо, щоб піти в магазин».
Майже все життя він знаходив задоволення в азартних іграх і, ставши знаменитим, любив ходити в Гарлем, щоб битися там із місцевими вуличними гравцями. Щоправда, не був таким успішним, яким себе вважав, і нерідко програвав.
Коли ж в 1930-х Армстронг почав добре заробляти, роздавав гроші без ліку. Після кожного виступу біля дверей його гримерки вишиковувалася черга з музикантів, випадкових знайомих, просто людей, які бажали швидко та легко вирішити власні грошові проблеми. В інші вечори його менеджери мали давати йому на цю благодійність сотні доларів, всього ж було роздано, напевно, сотні тисяч.
Коли матеріальні можливості Армстронга збільшилися, він почав надсилати  своїм менеджерам телеграми з вимогою  купити тому чи іншому знайомому автомобіль. Тим, як правило, вдавалося уникнути непотрібних витрат, але іноді Армстронг лютував від їхнього небажання зважати на його розпорядження та категорично вимагав, щоб подарунок був вручений. Як згадують колеги, деякі колишні музиканти вважали Армстронга нерозумним, навіть дурнем, але його це не ображало. «Нехай вони думають, ніби я роблю дурниці. Ну чому я не можу дати бідним людям трохи грошей?».
Він постійно відчував себе зобов'язаним піклуватися про тих, хто цього потребував, бо з дитинства взяв на себе роль батька для Мами Люсі, Мейенн, навіть для самого себе.
З роками він став досвідченою, навченою життєвим досвідом людиною, але  не навчився розбиратися в політиці, погано орієнтувався в ділових і юридичних питаннях, не розумів, у чиїх руках реальна влада. Але, головне, людей розпізнавав чудово і не мав стосовно них жодних ілюзій.
 Разом із тим, Армстронг ніколи і не зміг позбутися уявлень, які ввібрав у дитинстві. Він не бачив нічого ганебного в тому, щоб опинитися у в'язниці, не раз потрапляв туди під час поліцейських облав у злачних місцях, де йому доводилося виступати, або внаслідок публічних сварок із дружиною. На його думку, проституція зовсім не була гріхом. Він і сам уперше одружився з повією. Луї не розумів, чому треба засуджувати тих, хто часто пиячить.
Люсіль згадувала: «Гадаю, Луї бував по-справжньому в ударі тільки тоді, коли перебував серед близьких, добре знайомих йому людей. І, перш за все, серед бідняків, з якими в нього було багато спільного. Він умів вести бесіду з королями і королевами, але в цих випадках ніколи не розкривав повністю своїх думок. Навіть коли Армстронг став багатим і відомим і міг заводити знайомство з будь-ким, він не любив зближуватися зі знаменитостями, хоча в його становищі зробити це було легко. Він завжди вважав за краще вирушити в Гарлем, щоб там у якомусь провулочку пограти з місцевими жителями в азартні ігри. Ніде він не почувався затишніше».

Олена Ємельянова

Далі буде.

 

 

Фото https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

 

Джерела:

В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.

Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).

Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.

Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева]. – М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.

Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA : WCB, 1992.

Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.

Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).

Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.

***

https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false

https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822

https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50

https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304

https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong

https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2

https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation

https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Бібліотека в дар отримала фонд народної бібліотеки-читальні

 

У 1907 році Рада Бібліотеки отримала в дар народну бібліотеку-читальню, яку багато років збирала і організовувала Юлія Андріївна Пехотинська. Темою її бібліотеки була народна освіта, бібліотека була розташована на одній із околиць міста і частково задовольняла духовні потреби жителів. Справі народних бібліотек-читалень Юлія Андріївна присвятила багато років, але вимушена була залишить це заняття через втрату здоров’я. Даруючи народну бібліотеку, вона висловила сподівання, що Рада Бібліотеки розширюватиме справу народної освіти через устрій народних бібліотек на околицях міста. В той же час, вона розуміла, що її надія може бути не здійснена, в цьому разі вона просила приєднати її дар до Катеринославської  міської громадської Бібліотеки як складову частину. Питання це залишилось у 1907 році відкритим.
Лише у наступному, 1908, році прийнято рішення про бібліотеку Ю.А. Пехотинської: з її фондів потрібно було відібрати необхідну літературу та приєднати до загального фонду міської громадської Бібліотеки. Екземпляри, що залишаться, передати до міської лікарні.
 
Деятельность Совета // Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1907 год. – Екатеринослав: [б. и.], [б. г.] (ксерокопия). – с. 4.  – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=66 (дата обращения: 07.07.2025). – Загол. с экрана.
 
Деятельность Совета // Отчет Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1908 год. – Екатеринослав: [б. и.], [б. г.] – 31 с. (ксерокопия). – с. 2. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=67 (дата обращения: 07.07.2025). – Загол. с экрана.
***
Про літературу, яка, можливо, входила до фонду народної бібліотеки Ю.А. Пехотинської, дізнайтесь у краєзнавчій електронній бібліотеці на сайті бібліотеки: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr
 
Цього разу пропонуємо ознайомитися з книгою Миколи Олександровича Корфа – педагога, подвижника народної освіти, земського діяча, публіциста: Руководство к обучению грамоте, составленное бароном Николаем Александровичем Корфом / сост. Н.А. Корф. – Екатеринослав: Тип. Я.М. Чаусского, 1867. – 16 с. Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=788 (дата обращения: 07.07.2025). – Загол. с экрана.

Додаткові джерела:  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%84_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=788

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут