Літературне Придніпров`я: пряма мова

Михайло Дубовик:  ліричне «Я»

 

Літературний Січеслав 1910–1920-х років – місце, де народжувалися таланти, сходили нові зірки світової величини, місце, де на шпальтах періодичних видань, альманахів і збірників з’являлися нові імена, які потім так несправедливо забуде історія, а нащадкам доведеться докладати чимало зусиль, щоб зіставити факти, події, людей, зіткати полотно літературного життя нашого міста на початку минулого століття, зрозуміти, хто, коли та з яким голосом увійшов до літератури, що хотів привнести до неї та як запам’ятатися.
Чимало постатей сьогодні вдалося повернути, заново відродити у вільному ХХІ столітті, та життя й творчість Михайла Дубовика залишаються злочинно маловідомими, картину їх доводиться збирати по крихтах, встановлюючи наново ниточки соціальних зв’язків поета із нашим містом, із тогочасними діячами культури, яких сьогодні сміливо можна назвати класиками.
Юний поет вирізнявся філософською заглибленістю поглядів на світ, медитативним замилуванням, пошуками сенсу та намаганням відчути ритм нового формату життя – життя у великому місті, яке грюкотить заводами і фабриками, трамваями та поїздами. Перед нами свіжий, незамулений, сміливий і відкритий погляд на тогочасну дійсність, спроба укласти своє ліричне «Я» у загальну картину світу, що так стрімко змінювався й вимагав встигати за ним, крокуючи в тому ж шаленому темпі.
Зі спогадів Василя Чапленка бачимо зухвалого студента, що, як відомо, з першого разу не зумів здобути вищої освіти, нудився на ґрунтовних лекціях Петра Єфремова та все ж дошукувався відповідей на одвічні питання й власні істини у нетрях буремного Січеслава:
 
 
***
Сьогодні люблю я город розгульний,
А за віщо – і сам не знаю.
Може тому, що якийсь безпритульний
Квітки продавав –
На вулиці – сині без краю.
Я ж – селюк.
Мене мама в любистку купала,
А у хаті завжди пахнула м’ята.
І тут сонце для мене – Купало,
А квіткам я почуваюся братом,
Дарма, що вітрини
І кармінові губи,
Дарма, що тут гамір і рух безнастанний, –
Я рухові – рідний, рух – мені любий,
А культурі я співаю осанну.
Але я квітки люблю: сині, червоні –
Ріжні, барвисті – і там, і тут.
І здається мені,
         що на цьому камінному ґроні
Ще нові якісь,
Незнані, квітки проростуть…
Сьогодні люблю я город розгульний,
А за віщо – і сам не знаю.
Може тому, що якийсь безпритульний
Квітки продавав –
На вулиці –
                   сині без краю.
 
Молодий автор говорить про вічне, про те, що болить кожному юнакові та юнці:
 
Юнь моя березова,
Гай та синь – ріка.
Світлих дум мережива,
Дівчина струнка.
         Все пройшло, як марево,
         Як луна пісень,
         Затуманивсь хмарами
         Золотавий день.
Гай стоїть безлистяний,
Дівчини нема,
Я один, розхристаний,
Та печаль німа.
         Вже не буду в лісі
         Серцем веселіть.
         Юнь, як сонна візія,
         В думах пада сніг.
Може під сугробами
Сніжно-зимних дум
У спокої гробному
Тихо сам паду…
         … Ой, ясні мережива,
         Світозарний день,
         Юнь моя березова,
         Де ви? Де ви? Де?
 
 
Березовий смуток
 
Весняні вже чуються гуди –
Забудеш мене, як печаль,
Та, мабуть, не пройде, все буде
Березовий смуток в очах.
 
Ти, наче береза плакуча,
Хилилася вчора к мені;
І марилась юність кипуча,
І снилися вітри огні.
 
Як кучері, спомини впали.
І чоло відразу смутне,
І щось твої губи шептали,
І кликала ти не мене.
 
Казала: як часто ходила
Ти з ним там, де сосни гудуть,
І як цілував тебе милий
У чоло, ув очі, у грудь…
 
Далеке і світле, як казка,
Сказала: йому не минать…
Тому і німа твоя ласка,
Що я – лиш неясна луна.
 
Притихне луна, будеш в лісі,
Вклонися від мене йому.
І там на зорі на узліссі
Мене, як печаль, занімуй.
 
Вже близько веснянії гуди
Як лебеді, далі ячать,
Все пройде… лиш я не забуду
Березовий смуток в очах.
 
 
Ночі зимовії…
 
Ночі зимовії,
                   білі хуртовини
білого цвіту троянд…
сни первоцвітнії,
         сни неповторнії
Снить мені юнка моя.
Ласкою теплою,
         ласкою ніжною
Губи червоні цвітуть,
Наче долиною,
         білою сніжною
Стелеться радісна путь.
Білі хуртовини
         землю вигаптовують,
Тчуть срібно-білу парчу.
З юнкою бурною,
         завжди готовою,
В срібному повозі мчу.
Гей, коні бистрії!
         гей, коні білії!
Гей, не ставайте й на мить!
Скоро я, … скоро я
         з юнкою милою
Снів тих не буду вже снить.
 
Ми, читачі, бачимо срібно-білі засніжені пейзажі, сині степові квіти.. Уява малює широкими мазками й дивовижно точно підібраними кольорами єднання сільського молодика із великим містом на тлі січеславських степів, без яких жоден образ, жоден сюжет не могли би «говорити» уповні в Михайла Дубовика.
 

Анастасія Теплякова ,

ст. наук. співробітниця музею «Літературне Придніпров’я»

 
Джерела з фонду ДОУНБ:
Дубовик М.Ф. Вибрані поезії. – Київ: Радянський письменник, 1957. – 252 с.
Дубовик М. Вежі: поезії. – Київ, 1931. – 63 с.
Дубовик М. Змагання: поезії. – Київ, 1931
Дубовик М. Тепловій: поезії. – Київ, 1940.
Дубовик М. Багряний листопад: поезії. – Київ, 1941. – 11 с.
Дубовик М. Весна; Сад // Антологія української поезії: В 4 т. / упоряд. М. Рильський, М. Нагнибіда. – Київ: Держлітвидав України, 1957. – С. 423–424.
Весняна прорість / упоряд. текстів, передм. та приміт. В. Півторадні. – Київ: Молодь, 1969. – 316 с.
***
Бухарєва І., Кулаковський П. Списки громадян, розстріляних органами НКВС у в’язницях міста Києва та Ізмаїла на початку Великої Вітчизняної війни (липень 1941 р.) // З архівів ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – Київ, 2003. – №1 (20). – С. 413.
…З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій / Авт. кол.: Бойко Л.С. та ін. – Київ: Радянський письменник, 1991. – Вип. 1 / Упоряд. О.Г. Мусієнко. – С. 172–174.
Ковальова А.В. Михайло Тадейович Дубовик // Об’єднані магією слова. – Дніпропетровськ: Пороги, 2011. – С. 42–44.
Кулаковський П. Розстріляні на початку війни // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1994. – № 1. – С. 192–228.
Реабілітовані історією. Сумська область. У трьох книгах. Книга перша. – Суми: Видав.-вироб. підприємство ТОВ «Мрія-1», 2005. – С. 32.
Розіп'ята муза. Антологія українських поетів, які загинули насильницькою смертю/ Упорядник Ю. Винничук. – Т. 2. – Львів: Піраміда, 2011. – 624 с.
Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І.О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. – Т. 2. – Київ: Голов. ред. УРЕ ім. М.П. Бажана, 1990. – С. 118.
Чабан М. Січеслав у серці: Нариси / Книга пам’яті. – Дніпропетровськ: Дніпро, 1994.– С. 18.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Визначними місцями Придніпров'я

Аерокосмічний музей 

О.М. Макарова

 

Дніпро вважається центром розвитку космічної індустрії, тому наявність Аерокосмічного музею у місті є цілком закономірна. Його офіційне відкриття на базі Національного центру аерокосмічної освіти молоді імені Олександра Макарова відбулося у 1996 році.
Головна експозиція музею розділена на два основні напрями: персоналії (присвячена видатним ракетобудівникам і конструкторам, серед яких Михайло Янгель і Олександр Макаров) та виставка ракетно-космічної техніки, що розмістилася у внутрішніх залах музею і на його подвір’ї.

В експозиціях музею представлені не лише макети ракет і супутників, а й реальні космічні прилади, діючі моделі, а також унікальні фотографії з космосу. Особливо цікаві експонати, пов'язані з участю України в міжнародних космічних місіях.
Аерокосмічний музей Дніпра – це чудова можливість відкрити для себе захопливий світ космосу та познайомитися з досягненнями українських науковців у цій галузі.

Бібліографія:

Чем гордится наш Днепр // Днепр вечерний.– 2018. – 5 июля.– (№ 46). – С. 14–15.

Маслова Л. Чуден Днепр при любой погоде // Наше місто.– 2019. – 11 лип. – (№ 28).– С. 18–19.
Молоді крила держави // Наше місто.– 1996.– 14 верес.
Открытие аэрокосмического центра // Вестник Приднепровья.– 1996.– 20 сент.– (№ ).
 
Посилання на подкаст: https://www.youtube.com/watch?v=VuvLVzxlGNc
 

Фото:
https://bungalo.com.ua/ukraine/top-10-miscz-yaki-varto-vidvidaty-u-dnipri/
https://unaec.dp.ua/ncaomu/about.htm
https://unaec.dp.ua/
https://unaec.dp.ua/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Господарські витрати Бібліотеки: рік 1911

 

На засіданнях Ради Бібліотеки серед різних питань розглядався і кошторис на наступний рік. За переліком господарських справ, які увійшли до кошторису, легко уявити, як жила Бібліотека, які поточні питання вирішувала.

Керівний орган Бібліотеки – Рада у Звіті за 1910 рік відзначав, що витрати на утримання в порядку паркету здійснювались протягом всього року, тому на наступний 1911 рік запланували витратити на ці роботи суму в 150 руб.

Також кошторис на 1911 рік передбачав:

1. Ремонт будинку – 400 руб.

2. Устрій нових електричних дротів і ремонт електроосвітлення – 150 руб

3. Переобладнання парадного входу – 100 руб.

4. Устрій електричного вентилятора в приміщення Бібліотеки – 90 руб.

5. Замовлення 20000 карток для книг – 300 руб.

6. Брошурування  газет – 50 руб.

7. Переобладнання приміщення для служителя – 200 руб.

Такі звичайні клопоти сторічної давнини, зрозумілі для наших  сучасників.

Денежный отчетъ Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1910 годъ // Отчетъ Екатеринославской Городской общественной библиотеки за 1910 годъ. – Екатеринославъ: Екатеринослав. Тип. Губернскаго Правления. – С. 8. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=106 (дата обращения: 05.09.2025). – Загол. с экрана.

 

***

А для більшого занурення в часи початку минулого століття радимо почитати книги письменника,  нашого земляка  Адріана Феофановича Кащенка. Одна з них в електронній бібліотеці Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія:

Кащенко, Адріан [Феофанович]. Зруйноване гніздо: історична повість / А. Кащенко. – Б. м.: Книжкове товариство «Універсальна бібліотека», 1947.– 164 [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=674 (дата звернення: 27.08.2025). – Загол. з екрану.

 

Фото:

Адріан Кащенко

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=674

 

Територія особистості

 Richard Flanagan. 

Дім, схожий на острів (завершення) 

Остання  на сьогодні книга Фленегана «Питання 7» увійшла до шорт-аркуша премії Бейлі Гіффорд за документальну літературу 2024, до шорт-аркуша французької премії Prix Femina Étranger. На думку Spectator, у романі Фленагана «використовується ексцентричний набір інструментів – частково мемуари, частково історія, частково вигадана уява – для створення книги, абсолютно несхожої ні на що інше»; на думку Пітера Кері, це «можливо, просто найважливіший твір австралійського мистецтва за останні 100 років».
Від кількості номінацій і оцінок Річард у захваті та, як завжди, жартує: «Це немов етикетки для банок з варенням».
«Питання 7», за власним його зізнанням, спонукав написати помилковий діагноз раннього недоумства, поставлений у 2022-му. «Мені дали у кращому разі 12 місяців, перш ніж це почнеться всерйоз. За ці дванадцять місяців я написав книгу. Коли закінчив, я запитав свого редактора, чи є в ній ознаки когнітивного колапсу;  якщо так, то я не хотів би бачити її опублікованою. Вона почала сміятися. Невролог згодом підтвердив її думку».
Коли його питають про першу сюжетну лінію, яка роман підштовхнула, Річард позначає: «…це справжня ланцюгова реакція, яка починається з поцілунку Ребекки Вест з Гербертом Веллсом і призводить до загибелі 100 000 людей у Хіросімі, до мого батька, який живий, і мого народження – як тільки я зрозумів, що без цього поцілунку не було б тієї бомби, все стало на свої місця. Я багато думав про своїх батьків, про світ, який вони пізнали як безглуздий, проте стверджуючи ідею любові як свою відповідь на жахи, з яких вирвано мій дім, схожий на острів».
Центральну роль в оповіданні має роман Веллса «Війна світів». Фленеган прочитав його років у сорок і був вражений дізнавшись у вступі, що книга була натхненна винищенням аборигенів Тасманії. «І мова не про банальну едвардіанську постановку, а про обвинувальний акт англійського імперіалізму».
«Мода приходить і йде. У цій книзі найважливіше була не література, а життя. Під час COVID життя для всіх нас, здавалося, зупинилося. Питання, яке мене цікавило: чи хочемо ми жити, чи нас влаштовує просто існування? І я думаю, це питання переслідувало багатьох».
Після «Питання 7» він не впевнений, що писатиме знову, «бо те що так довго рухало мною, пішло принаймні зараз. Можливо, я просто щасливий бути в компанії друзів та сім'ї». І ще про літературу: «Мені легко стає нудно. А потім є ще вік. Я шукаю форми, які враховують не лише те, що втрачено, а й відбивають те, що придбано… Напевно, я став старшим, і в минулому я мав і успіхи, і невдачі. І я зрозумів, що головне – щоразу писати якнайкращу книгу».
Фленеган живе в тасманійському Хобарті з дружиною Майдою. Має трьох доньок: Розі, Джин і Елізу та, сподіваємось, все ж працює над новою найкращою книгою. Або збирається.
Із нетерпінням чекаємо від нього нової літературної форми, яка врахує не лише те, що втрачено, а й відіб'є те, що придбано. Замкнувши чергове коло історії, віддзеркалюючись в його геніальній позачасовій літературі.

Олена Ємельянова

 
Фото https://www.spectator.co.uk/article/the-burden-of-guilt-the-living-sea-of-waking-dreams-by-richard-flanagan-reviewed/
 
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут