У народі 29 липня відзначають свято “іменного снопа”. Цього дня в’язальниці виходили у поле у святкових кофтинах, підперезані гарними фартушками. І не босі, як завжди, а в легкому шкіряному чи брезентовому взутті. І, звичайно ж, з піснею на вустах.
У минулому, коли жито, пшениця чи ячмінь вже дозрівали, господиня брала хліб, сіль, “свічку-громничку” та йшла у поле “зажинати ниву”. У деяких регіонах, окрім “зажинок”, робили ще й “закрутки”, щоб рука будь–якого лиходія не зіпсувала хліба. Найстарша з жінок, взявши у жменю колосся, завивала його вузлом – це була “закрутка”. З неї і починався іменний сніп, який мав простояти до молотьби під образами. Цей сніп обмолочували окремо, а зерна його святили у церкві і перед засівом змішували з насінням. Обмолочений, він роздавався по зерняткам людям та худобі. Соломою з першого снопа годували корів, щоб вони не хворіли.
Минули літа, вже й нема тих в’язальниць, і косарі уже спочивають від трудів праведних, але той, хто хоча б раз тримав у руках іменного снопа, ніколи не забуде святкового настрою жниварів. І сьогодні, в цей день жінки дотримуються старовинного обряду – жнуть «іменинний сніп» і вплітають у перевесло квіти, польову травицю, щоб снопи не були схожими один на одний.
Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар