Бібліотечні усмішки

«Смішинки» від відділу мистецтва

 

Очам не вірю…

 

До відділу мистецтва телефонує користувач – відомий дніпровський музикант П., наполегливо і терміново просить знайти ноти музичного твору, відкрити відповідну сторінку і подивитись, якою нотою починається другий такт.

– З ноти «до», – відповідає бібліотекарка, знайшовши партитуру і потрібний фрагмент.

– Як з ноти «до»? Ви знаєте де знаходиться нота «до», як вона виглядає?», – чується роздратований голос в слухавці. – «Я зараз приїду і покажу вам ноту «до». Чому вас тільки в інститутах вчать?».

За півгодини музикант був уже у відділі.

– Не вірю, не може бути – це похибка, – зніяковіло мовив, взявши до рук ноти й уважно їх переглянувши.

Історія замовчує, яка нота насправді там мала бути… Ми не музиканти, ми лише бібліотекарі, ми – не перевіряли!

J     J     J

 

Читач майбутнього

 

За радянських часів при записі до бібліотеки відвідувачам потрібно було заповнити обліковий документ, у якому була графа про національність.

Здивував Юрій К., який у цій графі написав: «Землянин».

– Я відчуваю себе саме так», – отримала відповідь бібліотекарка на прохання уточнити конкретніше.

Серед співробітників бібліотеки з тих пір за користувачем закріпилось прізвисько – «Юра-Землянин».

J     J     J

 

Наспівай мені…

 

У 1990-ті роки, коли бібліотека ще не мала комп’ютерів і можливостей новітніх технологій, до відділу мистецтв зателефонувала жіночка.

– Будьте ласкаві, знайдіть мені ноти пісні, дуже потрібно. Але я не знаю її назви, не знаю автора музики і слів, але я можу вам її наспівати…

І почала щось мугикати.

J     J     J

 

Перевірка

 

Стався цей випадок десь наприкінці 1980-х років. До відділу мистецтв завітали два юнака – студенти. Були у доброму гуморі, посміхалися, поводились награно ввічливо, навіть зухвало.

– Іван Арнольдович і Поліграф Поліграфович, – представилися саме так.

– Ви від професора Преображенського? – не розгубилась бібліотекарка.

Хлопці спочатку заніміли.

– А ви теж читали «Собаче серце»? – нарешті спитав один.

Ситуація потребує пояснень. Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» у радянські часи була заборонена владою, і лише 1987 році її надрукували у журналі «Знамя».

Перевага професії бібліотекаря у ті роки була в тому, що ми могли першими читати новинки періодики...

Усмішки для вас зберігли 

 Ірина Голуб,

Тетяна Абраїмова

та К°:)

  

Що читають бібліотекарі

Каррізі Донато. Нашіптувач: роман / Донато Каррізі; пер. з італ. Л.Котляр. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2024. – 544с.

 

    Це перше, що спадає тобі на думку, коли маєш справу зі злочином щодо неповнолітніх. Твої власні діти. І ти запитуєш себе: а що сталося б, якби… І не можеш висловити фразу до кінця, бо від однієї лише думки тобі стає погано.

Донато Каррізі

 «За свою кар’єру Міла Васкес розкрила вісімдесят дев’ять справ про зникнення. Її нагородили трьома медалями й багатьма подяками. Вважали експертом у її царині й часто зверталися за консультаціями, навіть із-за кордону». Але наразі ця висококваліфікована фахівчиня з розшуку викрадених дітей буде вимушена приховувати цілком зрозуміле збентеження.

«Нашіптувач» – перший роман Донато Каррізі (за який він, до речі, отримав Премію Банкарелла) – італійського письменника, сценариста, журналіста та режисера. Але несподівано одразу після виходу книга здобула славу світового бестселера. Та це й не диво, бо Каррізі – юрист. У 2007 році він отримав ступінь бакалавра в галузі кримінології та поведінкових наук. Тож у своїх творах автор використовує реальні сюжети, з якими йому довелось зіткнутися в професійній діяльності. Проте Каррізі – майстер психологічної маніпуляції. Він не лякає навмисною жорстокістю. Він змушує сумніватися у очевидному, боятися тиші між рядками.
Отже, декілька слів про сюжет (без спойлерів!). Дія розвивається навколо розслідування серії зникнень маленьких дівчаток. П'ять знахідок. П'ять крихітних могил. У кожній – ліва дитяча рука…
Слідство розпочинає команда кращих фахівців, у якої на очах поступово почне руйнуватися логіка. Автор дуже вміло нагнітає атмосферу: кожен доказ, кожен діалог працює на відчуття тривоги. Читач поступово починає розуміти, що у цій книзі нікому не можна вірити, навіть членам команди слідчих. А у самих головних героїв складається враження, що хтось наполегливо веде їх за руку. Не до відповіді. До ще глибшої темряви. Тому що вбивця не ховається. Він грається з системою, людьми, самою ідеєю правосуддя. Він – режисує. Він заплутує. Він – Нашіптувач. Врешті решт, і читач, і слідчі розуміють, що намагаючись натрапити на слід ляльковода, вони разом потрапляють у чергову нахабну пастку.
Фінал зламає шаблон всім дійовим особам. Каррізі добре вивчив природу зла, людських страхів і прихованих маніпуляцій. Тож з-під його пера вийшов не просто трилер: це інтелектуальний та емоційний виклик, добре збудований лабіринт, в якому відчайдухи добровільно губляться.
 

Ірина Груба, провідна бібліотекарка відділу комплектування

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/B8F04493-52ED-48C4-AF0A-88D806977D62

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Що читають бібліотекарі

 Балабко О. В. Київ, Іринінська, Лифарям... : повість за листами митця – Чернівці: Букрек, 2011. – 187 с.: фот. 

Повість Олександра Балабка присвячена видатному танцівникові і хореографу ХХ століття Сергію Лифарю. Який народився у Києві 1904 року і був змушений у 1923 році тікати звідти від «червоного терору» та голоду. Багато років жив у Франції, але так і не взяв її громадянства, завжди підкреслюючи – «я – з України». Майже тридцять років очолював балет Гранд Опера у Парижі, став засновником Паризького університету хореографії і Університету танцю.
Поїхавши з рідного дому юним, він дуже сумував за родиною, за улюбленим містом, але довгі роки не мав можливості приїхати і відвідати батьків (на Батьківщині його оголосили зрадником і втікачем) і навіть, був обмежений у листуванні (рідня і квартира у Києві були під наглядом спецслужб).

Батьки ніколи не бачили виступів сина, його хореографічних вистав, не мали уявлення про його успіхи серед шанувальників і схвальні відгуки у пресі. Про місця гастролей їм розповідали надіслані Сергієм листівки з краєвидами європейських міст. Деякі з них навіть без тексту та підпису, але у ті роки це свого роду знак: «я живий, зі мною все гаразд».
Якимось дивом понад 60 таких листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним, зберіглися у родині Дяченків-Асєєвих – далеких родичів Лифарів.
Натрапивши у Києві на цей недосліджений і неопублікований архів видатного танцівника, Олександр Балабко вирішив написати повість, робота над якою тривала три роки.
Бала́бко Олександр Васильович – український прозаїк, публіцист, поет-пісняр. Відомий за циклом творів (повістей, есе, нарисів) «Стежками українців у світах», до якої належать «Римське щастя Миколи Гоголя», «Острів Капрі: відкриття Коцюбинського», «Винниченко: забута могила в Провансі», «Променад з мадемуазель Марі», роман «Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької» та інші. На думку фахівців, письменник цими творами, відроджує у вітчизняній літературі цікавий жанр подорожньої прози.
Було залучено великий обсяг фактажу – від виданих в Україні спогадів Лифаря, мемуарів про нього до документів зі справи, заведеної Київським ОГПУ 1932 року після чергової вдалої втечі за кордон наймолодшого сина родини Лифарів – Леоніда. У книжці вміщено й додаток – присвячені Лифареві уривки з роману-есе автора «Олександр Вертинський, нащадок Гоголя».
Видання, окрім власне архівних листівок і фотографій, ілюстроване знімками автора, зробленими у Парижі й у його передмісті Сен-Женев’єв-де-Буа, де на могилі митця стоїть пам’ятник із написом «Серж Лифар із Києва».
Повість легка у прочитанні, динамічна за перебігом подій, оригінальна за формою подачі матеріалу. Кожна листівка, кожний знімок – це окрема маленька оповідь про пам’ятні місця, зображені на них, події навколо їхніх дат у світі, в житті Сергія Лифаря та людей, які зустрічалися на його шляху тощо. За коротенькими написами Сергія Лифаря у листівках, завдячуючи авторським коментарям, вимальовується образ талановитого митця, непересічної особистості, гідної людини. А його доля – це неймовірна історія про жорсткі випробування і тяжку працю, через біль, криваві мозолі, смертельну небезпеку – до овацій, захопленості, до зірок.
Оповідь написана якісною українською мовою, з великою повагою і любов’ю до уславленого Танцівника.
Ця книга – ніби подорож машиною часу у минуле, у неймовірно привабливий і одночасно такий жорстокий світ мистецтва.
Долучайтесь до читання, дізнавайтесь більше про відомих українців. Нам є ким пишатися!

 

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка відділу мистецтв 

Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/47923127-8403-42CC-9DB1-4D42194B8E32

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Визначними місцями Придніпров'я

Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокосту в Україні»

 

Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокосту в Україні» – найбільший в Україні музей з історії єврейського народу та Голокосту, відкритий у жовтні 2012 року. І третій у світі за величиною меморіальний комплекс, присвячений Голокосту в Україні.

Його зали присвячені одній з найстрашніших трагедій ХХ ст. – нацистському винищенню євреїв Європи – й опису традиційного єврейського світу, знищеного в роки Другої світової війни. Це музей нового типу: його експозиція є поєднанням унікальних експонатів, сучасних мультимедійних технологій і арт-інсталяцій.

Із Зали історії відвідувач потрапляє у Залу памʼяті. На виході з Музею гості побачать інсталяцію «Розлом світу», яка нагадує про катастрофу цивілізації після приходу до влади нацистів.

Фото: https://travels.in.ua/,/object/4927/muzyey-pamyat-yevryeyskogo-naroda-i-kholokost-v-ukrainye

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%C2%AB%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%C2%BB
 
Джерела:
Дніпро-культурно-історичний // Невідома Дніпропетровщина: туристичний буклет / редкол.: Л.А. Гиренко, О.А. Булаєва, В.М. Клімович [та ін.]; упоряд. В.М. Клімович. – Дніпро: [Б. в.], 2020. – С. 12.
Єврейський Музей відчинив свої двері для відвідувачів // Шабат шалом. – 2023. – № 5. –  С. 8.
Камрад Т. В Днепре 20-летие отметил институт изучения Холокоста «Ткума» // Днепр вечерний. – 2019. – 22 окт. – (№ 78). – С. 2.
Хорошун В. Чужой боли не бывает // Шабат шалом. – 2023. – № 11. –  С. 5.

Посилання на подкаст: https://www.youtube.com/watch?v=XCiJDkm2BO8&t=1s

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно,але правда. Факти зісторії бібліотеки

Як популяризували книгу 

100 років тому 

Продовжуємо знайомитися з документами-першоджерелами з історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія. Матеріали «Відчиту Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. Жовтневої революції за 1924–1925 бюджетний рік», що зберігаються в музейно-архівному фонді Бібліотеки свідчать про її різнопланову роботу в ті часи, з деякими напрямами ми вже знайомились у попередніх публікаціях. А сьогодні розповідь, сучасною термінологією,  про організацію просування книги до читачів.

Пам’ятаємо, що мова про тяжкі часи на межі 1924–1925 років. Продовжується жорстока політична боротьба, тому і розділ звіту з цього напряму так і називається: «7. Політосвітня робота Книгозбірні». Тематика цієї роботи, звісно, суто політична, пов’язана з діяльністю більшовицьких політичних лідерів, роковинами політичних подій, у тому числі світового політичного руху того часу. За формою заходів це влаштування так званих «кутків», де розташовували (тут і далі орфографія та стилістика оригіналу): «…книжкові виставки, бібліоплакати, гасла, рекомендаційні списки, діаграми то що». Кількісні показники цієї роботи також враховувались:

«Під час переведення звичайної політосвітньої роботи було влаштовано:

1.   7 вечерів художнього оповідання в супроводі з літературними докладами, – що були присвячені Лідії Сейфуліной, Еренбургу, О’Генрі, Марк-Твену, Чехову та інш.

2.   2 бібліографічних вечора Л. Сейфуліной та О. Неверова».

 

Політосвітня робота Книгозбірні // Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік. [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 23.12.2025).– Загол. з екрану.

 

***

Дізнатися більше про часи, про які йдеться у звіті Бібліотеки, допоможуть книги з електронної бібліотеки «Краєзнавча», серед них краєзнавчий альманах «Січеславщина» – одне з фундаментальних видань Бібліотеки під редакцією д. і. н. І. Кочергіна. Для допитливого читача цікавою ілюстрацією життя жителів нашого краю на початку 20-х років минулого століття буде стаття Олександра Мельника, заслуженого працівника культури України, заступника директора Криворізького історико-краєзнавчого музею зі збереження музейних цінностей.

https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=743

Мельник О. Товаропостачання та побут гірників у 1920–1921 роках // Січеславшина. Краєзнавчій альманах. Вип. 10 / Управління культури, націонал. і релігій ДОДА, Дніпропетров  обл. універсал. наук. б-ка ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, Дніпропетров. обл. організація Національної спілки краєзнавців України: упоряд.: І.О. Кочергін. – Дніпро: ДОУНБ, 2022. – С. 21–35. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=743 (дата звернення: 20.01.2026) . – Загол. з екрану.

                                    Тетяна Абраїмова 

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут