Бібліотечні усмішки

Синій довідник

 

– Мені, будь ласка, довідник із електроніки. Я не записав номер і шифр, але він такий синій. Мені його два дні тому давали, – попросив чоловік в патентному відділі.

Бібліотекарка зітхнула, такі «замовлення» час від часу траплялись. Принесла з фонду два-три довідники в синіх палітурках.

– Ні, не ті, – сказав читач, глянувши на книжки.

Бібліотекарка мовчки знову пішла у фонд і вибрала цілий стос довідників синього кольору.

– Ні, це теж не ті, – зітхнув чоловік.

– Я принесла вам УСІ довідники з електроніки синього кольору. Більше нема.

Чоловік став просити провести його у фонд, він обов’язково знайде потрібну книжку. Бібліотекарка казенним голосом повідомила, що у підсобний фонд стороннім не можна, але все-таки провела до полиці.

– Так ось же він! – радісно вигукнув читач і вихопив з полиці потрібний йому довідник.

– А він СИНІЙ? – голос бібліотекарки пролунав зловісно.

– Ой, вибачте…

Довідник був коричневий.  

 

J     J     J

 

Прогулянка на горище

 

Довгий час патентний відділ розташовувався на першому поверсі головного приміщення бібліотеки. Усі підсобні фонди у відділі не вміщалися, частина старих описів винаходів і бюлетенів, які читачі питали нечасто, зберігалися на горищі над третім поверхом. Ходили туди службовими сходами.

Часом, коли читачі замовляли велику кількість документів, які за раз не можна було донести, бібліотекарка просила читача піти з нею на горище. Деякі читачі-чоловіки з новеньких сприймали це як пікантну пропозицію і ніяково хихотіли, доки не опинялись на запорошеному горищі й не отримували до рук стос касет з описами або бюлетенів.

Деякі  читачі після такої прогулянки, сміючись, вибачалися за недоречні думки. А деякі залишались розчаровані.

J     J     J

 

Усмішки для вас зберегли

Ірина Голуб, Тетяна Абраїмова та  К°:)

                                                                 

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пунктир на теренах долі

 Tom Stoppard: «Я не люблю розкриватися, я дуже скритна людина» (завершення)

 

Він дружив із чеськими драматургами, звичайно генетика дається взнаки, але з уточненнями.

«Уся ця чеська історія зі мною вийшла з-під контролю. Мені не було і двох років, коли я виїхав із країни, і  повернувся на тиждень у 1977 році. Я навчався в англійській школі та виховувався англійською мовою. Тому я не почуваюся чехом. Мені подобається, що пише Гавел. Коли я вперше познайомився з його творчістю, я подумав, що «Меморандум» – п'єса, яку я хотів би написати, хоча про багато п'єс такого не скажеш. А коли я зустрів його, я полюбив його як людину. Там я познайомився з іншими письменниками, які мені подобалися і якими я захоплювався, і гостро переживав їхнє становище. Але я міг сісти не на той літак і приземлитися в Польщі або Парагваї і відчути те саме про становище письменників там».

Написання кіносценаріев теж його тема, але він ніколи не писав оригінальних, бо, за власним твердженням, не мав оригінальних ідей. Коли йому пропонували ідеї чиїсь, відповідав: «все, що ви про мене знаєте, це те, що я вже написав; це не має жодного відношення до того, що я хочу робити далі, бо я й сам цього не знаю». Щодо різниці в написанні пієс і кіносценарієв, головна відмінність, за Стоппардом, полягає в тому, що в кіно сценарист служить режисерові, а в театрі режисер служить сценаристу – у широкому розумінні.

Щодо власної екранізації стоппардовського «Розенкранца і Гільденстерна», він сам запропонував себе в режисери, бо це, на його думку, був шлях найменшого опору, а також тому, що вважав себе єдиним, готовим створити необхідне насильство над п'єсою, бо в процесі роботи багато чого викинув і додав.

Цікавили його й екранізацію п'єс інших драматургів, хоча це вже було не на рівні пристрасті, «а щоб чимось зайняти себе». 

Щодо мрій… він хотів написати дуже просту п'єсу, можливо, із двома-трьома персонажами в одному місці. Літературну, не п'єсу-подію, «в якій весь час та енергія будуть присвячені мові, розумовому процесу та емоціям…». А ще радіоп'єсу, що повністю складається зі звукових ефектів.

Том Стоппард помер у себе вдома в графстві Дорсет, Англія, 29 листопада 2025 року у віці 88 років.

Людина, яка стала справжньою пристрастною епохою в історії європейського та світового театру XX–XXI сторіччя, майстер драматургії, що відчував слово це не менш глибоко за великого попередника «Барда» (Вільям Шекспір) в завершенні «Пунктиру на теренах долі».

Олена Ємельянова

 

«Я пишу п’єси, бо діалог – це найповажніший спосіб суперечити самому собі».
 
«Я все ще вірю, що якщо ваша мета – змінити світ, журналістика – це більш безпосередня короткострокова зброя».
 
«Якими б недосконалими не були речі, якщо у вас є вільна преса, все можна виправити, а без неї все можна приховати».
 
«Я не люблю розкриватися, я дуже скритна людина».
 
«Я ніколи не став би говорити про свою роботу і про себе більше дев'яноста секунд».
 
«Я страждаю від звичайної помилки, що п'єса була готова ще до того, як ми запустили постановку. Це трапляється щоразу».
 
«Я завжди захоплювався і мріяв написати один із тих кіносценаріїв 40-х років, де кожен рядок написаний із відверто штучною різкістю та лаконічністю. Пітер Вуд, режисер, з яким я пропрацював шістнадцять років, іноді почувається зобов'язаним знайти людяність, можливо, романтичну двозначність, у сценах, які написані не так, але, сподіваюся, містять у собі таку можливість. Мені подобається поверхневий блиск, але дуже легко досягти цього в перший вечір, а потім виявити, що це була краща постановка п'єси; потім блиск починає тріщати по швах. В ідеалі потрібно створити настільки глибоку та міцну основу, щоб актори постійно відкривали нові можливості під поверхнею, так щоб найкраща гра виявлялась останньою».
 
«Я не математик, але я знав, що протягом століть математика вважалася царицею наук, тому що претендувала на достовірність. Вона ґрунтувалася на деяких фундаментальних достовірностях – аксіомах – які вели до інших.  Але потім, у якомусь сенсі, все пішло не так з такими поняттями, як неевклідова геометрія – я маю на увазі, якщо дивитися на неї з погляду Евкліда. Математика фізики виявилася заснованою на невизначеності, на ймовірності і випадковості. І якщо ви такий, як я, ви думаєте – це є п'єса. Знайти ідею для п'єси – все одно, що підібрати черепашку на пляжі. Я почав вивчати математику, але не знайшов те, що шукав.  Зрештою, я зрозумів, що шукаю те, що знайоме будь-якому студенту-фізику першого курсу, а саме квантову механіку. Тож я почав читати про це».
 
Фото          https://www.theguardian.com/stage/2023/nov/29/tom-stoppard-rock-n-roll-israel-gaza-crown
 
Джерела:
Еткало, Л.О. Інтерпретація «Гамлета» в п'єсі Тома Стоппарда «Розенкранц і Гілденстерн мертві» / Л.О. Еткало // Iноземна фiлологiя. Вип. 89: Респ. мiжвiд. наук. збiрник / Львiвський Держ. ун-т.– Львiв: Вища школа, 1988.– С. 111–115.
Стоппард, Том. Лорд Малквист и мистер Мун: роман / Т. Стоппард.– СПб.: Азбука-классика, 2008.– 240 с.– Пер. с анг.
***
https://ru.citaty.net/avtory/tom-stoppard/?page=4
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-brilliant...
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-life...
https://slate.com/.../tom-stoppard-life-biography...
https://www.theparisreview.org/.../the-art-of-theater-no...
https://www.nytimes.com/2025/11/29/theater/tom-stoppard-dead.html
https://www.nbcnews.com/pop-culture/pop-culture-news/tom-stoppard-playwright-oscar-winning-shakespeare-love-dies-88-rcna246446
https://www.telegraph.co.uk/news/2025/11/29/playwright-sir-tom-stoppard-dies-aged-88/
https://www.ft.com/content/bd272b9f-387b-46d3-a256-9c1f67e943a9
https://lb.ua/culture/2025/11/29/709391_vitsi_88_rokiv_pomer_britanskiy.html
https://www.hindustantimes.com/entertainment/tom-stoppard-playwright-of-ideas-dies-at-88-101764472707644.html
https://www.lecturesdevoyage.travelreadings.org/2023/01/22/theatre-leopoldstadt-par-tom-stoppard-au-longacre-theater-a-new-york/
https://apnews.com/article/stoppard-obit-britain-playwright-2721a8178c7e9691fdbd84e8fc9c0736
https://www.theguardian.com/stage/2023/nov/29/tom-stoppard-rock-n-roll-israel-gaza-crown

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктир на теренах долі

 Tom Stoppard: «Змусити всіх вважати мистецтвом те, що робиш ти» (продовження)

 

Його доволі часто порівнювали з Бернардом Шоу. Він ставився до цього спокійно.
«Шоу зводить розмову в ранг драми і робить це протягом трьох актів. Я іноді роблю це протягом трьох сторінок, хоча тон зовсім інший;  але мої театральні сплески більш яскраві. Результат може бути надихаючим, коли все йде добре, і жалюгідним, коли щось йде не так.  У будь-якому випадку, захоплення мало пов'язане з тим, як людина вважає за краще писати».
Захоплений Стоппард був Аланом Беннеттом та не припиняв повторювати, що той – один із найкращих драматургів сторіччя, і робить саме те, чого сам Стоппард не робить і не може робити –  створює драму з вивчення характерів. «Той факт, що в нього дуже хороші жарти, допомагає, але насправді він соціальний антрополог, який вважає за краще викладати свої думки у формі п'єс. До речі, я думаю, що відносна невизнаність Беннетта серед академічних кіл здебільшого пов'язана зі снобізмом щодо телебачення, де з'являються багато його кращих робіт. Девід Мемет – ще один мій великий шанувальник і ще один письменник, з яким майже немає нічого спільного».
Коли Стоппард повертався до початку, згадував, що драматургія в його житті виникла тому, що всі інші писали на той час п'єси. Що стосується генези драматургії, він ніколи не пов'язаний із сюжетом. Сюжет з'являється саме в останню чергу і він ніколи не був певен, що може узагальнювати. Кожного разу все виходить по різному. «У випадку з «Ніччю і днем» справа була в тому, що я був репортером, досить багато знав про журналістику і мені слід було б написати ще одну п'єсу про щось інше, і тому, ймовірно, було б гарною ідеєю написати п'єсу про журналістів. Після цього я просто перетасовував свої знання та упередження, доки вони не почали підказувати якусь історію». 
Щодо реплік фінальних, ті як правило, виникають під тиском двох-трьох попередніх актів, і зазвичай здаються настільки правильними, принаймні мені, що ніби закладені в ДНК, унікальні і неминучі.
Том Стоппард, для якого театр перетинався з життям саме на рівні ДНК, в продовженні «Пунктиру на теренах долі».

Олена Ємельянова  

 
«Художником можна стати двома способами. Перше: робити те, що всі вважають мистецтвом. Друге: змусити всіх вважати мистецтвом те, що робиш ти».
 
«Червоний, синій та зелений кольори реальні. Жовтий колір – це містичний досвід, який поділяють усі».
 
«Це найкращий час для життя, коли майже все, що ти думав, що знав, виявилося хибним».
 
«Ця штука, схожа на дерев’яну ключку, насправді являє собою кілька шматків особливої деревини, хитро з’єднаних певним чином, так що вся ця річ пружна, як танцпол. Вона призначена для ударів по крикетних м’ячах. Якщо ви все зробите правильно, крикетний м’яч пролітатиме двісті ярдів за чотири секунди, і все, що ви зробили, це постукали по ньому, як вибиваєте кришку з пляшки стауту, і він видасть звук, як форель, що ловить мушку. Ми намагаємося написати крикетні бити, щоб, коли ми підкинемо ідею та трохи постукаємо по ній, вона могла… полетіти».
 
«Я маю на увазі, якби Бетховен загинув в авіакатастрофі у двадцять два роки, історія музики була б зовсім іншою. Як і історія авіації, звісно».
 
«Я не вважаю, що письменники священні, але їхні слова – священні. Вони заслуговують на повагу. Якщо ви правильно їх складете в правильному порядку, то можете трохи підштовхнути світ або створити вірш, про який діти говоритимуть за вас після вашої смерті».
 
«Я втратив будь-яку здатність довіряти. Не впевнений, що зміг би навіть трохи піднятися до легкого скептицизму».
 
«Якщо ви достатньо спілкуєтеся зі старшими людьми, які насолоджуються своїм життям, яких не зберігають у якихось золотих гетто, ви отримаєте відчуття безперервності та можливості для повноцінного життя».
 
Далі буде.
 
Фото          https://apnews.com/article/stoppard-obit-britain-playwright-2721a8178c7e9691fdbd84e8fc9c0736
 
Джерела:
Еткало, Л.О. Інтерпретація «Гамлета» в п'єсі Тома Стоппарда «Розенкранц і Гілденстерн мертві» / Л.О. Еткало // Iноземна фiлологiя. Вип. 89: Респ. мiжвiд. наук. збiрник / Львiвський Держ. ун-т.– Львiв: Вища школа, 1988.– С. 111–115.
Стоппард, Том. Лорд Малквист и мистер Мун: роман / Т. Стоппард.– СПб.: Азбука-классика, 2008.– 240 с.– Пер. с анг.
***
https://ru.citaty.net/avtory/tom-stoppard/?page=4
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-brilliant...
https://www.theguardian.com/.../tom-stoppard-a-life...
https://slate.com/.../tom-stoppard-life-biography...
https://www.theparisreview.org/.../the-art-of-theater-no...
https://www.nytimes.com/2025/11/29/theater/tom-stoppard-dead.html
https://www.nbcnews.com/pop-culture/pop-culture-news/tom-stoppard-playwright-oscar-winning-shakespeare-love-dies-88-rcna246446
https://www.telegraph.co.uk/news/2025/11/29/playwright-sir-tom-stoppard-dies-aged-88/
https://www.ft.com/content/bd272b9f-387b-46d3-a256-9c1f67e943a9
https://lb.ua/culture/2025/11/29/709391_vitsi_88_rokiv_pomer_britanskiy.html
https://www.hindustantimes.com/entertainment/tom-stoppard-playwright-of-ideas-dies-at-88-101764472707644.html
https://www.lecturesdevoyage.travelreadings.org/2023/01/22/theatre-leopoldstadt-par-tom-stoppard-au-longacre-theater-a-new-york/
https://apnews.com/article/stoppard-obit-britain-playwright-2721a8178c7e9691fdbd84e8fc9c0736
https://www.theguardian.com/stage/2023/nov/29/tom-stoppard-rock-n-roll-israel-gaza-crown

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно , але правда. Факти з історії бібліотеки

Бібліотечна статистика 100 років тому. Читачі

 

Продовжуємо знайомитися зі Звітом Бібліотеки за 1924/25 рік, якій мав назву «Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. Жовтневої революції за 1924–1925 бюджетний рік».
 
Минулого разу ми розглядали статистичні данні, пов’язані з обліком бібліотечних фондів, сьогодні мова про читачів. Статистика ця виявилась цікавою, іноді для сучасного бібліотекаря вона незрозуміла, іноді – дивовижна, а іноді хочеться поспівчувати колегам минулого століття – вони змушені були вести скрупульозний облік усіх даних про читачів, які тільки можливо було підрахувати.
 
Статистичні звіти про читачів надавали відділи абонемента, читальні, дитячого і так званого  відділу пересувної роботи Бібліотеки.
 
Деякі статистичні дані про читачів не змінилися до нашого часу: досі ми підраховуємо загальну кількість читачів, скільки записалося за певний період і є на сьогодні. Але дивує статистика відділу абонемента, де є показник «вибуття» читачів за той же період часу. Наприклад, записалось до відділу абонемента Бібліотеки протягом 1924/25 року 711 читачів, вибуло – 666, а у останній графі – +45. Як це розуміти? Залишилося 45 читачів? Поки що немає впевненої відповіді, скоріше за все, до читачів абонемента були особливі вимоги, пов’язані з проблемами збереження виданих додому книг.
 
За якими ж ще параметрами розглядали своїх читачів та вели облік бібліотекарі сто років тому? На першому плані читачів розглядали «Відносно заняття». За сучасною термінологією – за соціальним статусом: робітники, військові, службовці, учні, інші (граматика та термінологія першоджерела).
 
«Відносно національності»: українці, росяні, євреї, інші.
 
«Відносно полу» (статі): чоловіки, жінки.
 
«Відносно освіти»: домова, нища (нижча), середня, вища.
 
«Відносно зрісту» (йшлося про вік):15–20; 21–25; 26–30; 31–40; 41–…
 
«Відносно партійності»: Р.К.П (б); ЛКСМ; позапартійні.
 
«Читацька» статистика була організована по кожному відділу обслуговування читачів. При цьому підраховували дані, вказані вище про всіх читачів: нових, тих, що «вибули» з відділу абонемента, тих, що відвідали кожний з відділів, тих, що отримали книги. А книговидачу, як і сучасна статистика, показували за змістом і окремо надавали дані про видачу періодики – загальні цифри та за назвами газет. Отже статистика, пов’язана з обліком і обслуговуванням читачів об’ємна та багатомірна.
 
Найбільшу кількість читачів обслуговували у читальні (прообраз відділу читальних залів). Усього записалось за звітний рік 2 437 читачів.
 
Статистика говорить, що 59,8%, з них були учні, 24,9% – службовці, 11,2% –робітники, 4% – інші.
 
За національністю: 64,3% – євреї, 18,3% – українці, 16,5% – росіяне, інші – 0,9%.
 
Більшість з нових читачів – позапартійні (88,2%), чоловіки (72%) , мають середню освіту – (76,2%), більшість віком від 15 до 20 років (56,5%).
 
Наводиться статистика відвідувань читачів за тими ж параметрами, що і нові читачі, у відсотковому співвідношенні показники схожі.
 
Що читали у читальні? Книговидачу представлено таким чином.
 
Найбільше видавали періодику – 35,9% (представлено 14 назв газет і видачу кожної з них, найбільшим запитом користувалась газета «Звезда» – 11 635 разів), література із суспільствознавства – 19,3%, загального відділу – 8,2%, техніка – 7,7%, точні знання – 7,3%, історія, географія – 6,4%, белетристика – 5,9%, література – 4,6%.
 
Абонемент. Рух читачів на протязі 1924/25 рр. // Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 10.02.2026).– Загол. з екрану.
 

***

 Періодичні видання 20–30-х років минулого століття у фондах Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія велика рідкість. Серед них – літературно-сатиричний журнал «Красний слон», з електронною версією окремих номерів журналу є можливість ознайомитись на сторінках «Краєзнавчої електронної бібліотеки», що на її сайті: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=792
 
Красный слон: [літературно-сатиричний журнал]. – Екатеринослав: Звезда. – 1924. – № 1–2. сатиричний журнал]. – Екатеринослав: Звезда. – 1924. – № 1–2. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=792 (дата звернення: 10.02.2026). – Загол. з екрану.

          Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут