Що читають бібліотекарі

Забужко О.С. І знов я влізаю в танк...: вибрані тексти 2012–2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади / О. С. Забужко; худож. В. Гавриш.– Київ: Комора, 2016.– 413 с.

 

«По нас весь час «стріляють» невидимими кулями», – так зауважує Оксана Забужко в збірці публіцистики «І нову я влізаю в танк». Це вибрані тексти 2012–2016 років, статті, есе, інтерв’ю, спогади. Через оптику авторки зрозумілими стають багато аспектів, які було важко усвідомити раніше. Заглибленість у події, зацікавленість історією України, політичними та літературними процесами України Оксани Забужко висвітлює багато важливих тем.
Збірка видана до повномасштабного вторгнення росії, і з погляду цього зрозуміло, який світ був наївний, непідготований, заскочений. Вважалося що епоха «гарячої фази», з кров’ю, з розбомбленими містами пішла в минуле і почалась епоха «розбомблених мізків», «війн тонкого плану». Але росія виявилась нахабнішою, і поряд з інформаційною, гібридною, психологічною війною почала повномасштабне вторгнення. Збірка розповідає, як Європа, зачарована «прекрасною добою» перед Другою світовою війною «проспала» ту війну і була не готова до нової війни, не вивчила уроків про механізми створення тоталітарних режимів, механізмів дегуманізації суспільства, і по-справжньому за своє майбутнє так і не злякалась і не підготувалась знову до наступної війни.
Статті, есе, спогади Оксани Забужко показують, як відбувався процес відбілювання, перелицювання живої пам’яті про радянську історію в Європі, де порівняння НКВД із гестапо, або називати СРСР «імперією зла» стало непристойністю. Розповідається, як «Європа мовчала» і не встигла помітити, як почав порядкувати в Європі та світі російський «новий порядок», не вірили в розповіді про тоталітарні практики над поневоленими народами, не вірили, що ці народи саме поневолені, а не добровільно перебувають в «союзе нерушимом». Європа, світ допустили, щоб росія (влада і населення) повірили, що вони не «твари дрожащие», а «право имеют» на соціальний експеримент з негативної селекції  та знищення народів, на безкарне «приростание земель русских». Ось і не сприйняли серйозно Жириновського про «мити чоботи в Індійському океані»  А це був саме початок. Потім почали в «світобудові переставляти меблі», а світ був «глибоко стурбований». А потім «колаборація, прийнята дідами за національний консенсус, вбиває внуків».
Ви, наприклад, знали чому в деяких сім’ях батьки на кухні писали записки один одному, а прочитавши їх, без слів спалювали?
Чому не буває незалежної держави без незалежних громадян?
Чому поміж так званою «політичною елітою» й освіченим класом в Україні прірва?
Чому так званий «Дом Булгакова» не є будинком Булгакова?
І чому треба забути фразу, що «незалежність нам дісталась задурно». Бо за те, що «дісталось задурно», на смерть не стоять.
Також Оксана Стефанівна радить передивитися фільми «Пропала грамота» та «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Приємного читання та перегляду.

Ірина Прокопенко,

головна бібліотекарка відділу періодики ДОУНБ

 

Посилання на книгу в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/4F467461-7B8A-440D-A3DB-F3E6D720B584

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

 

Луї Армстронг: «Для джазового музиканта
дуже важлива пам'ять про минуле»
 

З чого складається наша пам'ять? З яких барв, відчуттів, емоцій? Якими нас згадуватимуть, якщо взагалі згадуватимуть.
Володар неповторних голосу, звуку труби, посмішки.
Не лише його музика, а й сама особистість зачаровували. Щирий, з душею навстіж. Скромний. Суперечливий. Активно та відкрито не сприймав конкурентів, хоча іноді й визнавав їхні здібності. Обожнював аплодисменти. Навіть коли став знаменитим, його вважали людиною боязкою та нерішучою, бо не припиняв звертався за порадами з питань, які міг чудово вирішити самостійно. «Але коли виходив на сцену і починав хорус за хорусом виконувати пристрасну, як ракета мелодію, що рветься в небо, відкривалась така впевненість, що багатотисячна аудиторія переставала помічати інших музикантів», – зазначав американський джазовий критик і біограф Армстронга Джеймс Лінкольн Колліер.
Луї рухався сходинками долі вдячно та віддано. Так, його артистична кар'єра розвивалася ривками, але він ніколи не зраджував обраному шляху. «Можливо, тому і лишався на самоті, особливо в періоди крутих поворотних змін, що відбувалися в джазі (поява бопа, модального джазу, джаз-року тощо)». Самота ця споріднена з недосяжною нікому, підкореною ним вершиною, спускатися з якої він категорично не вважав за потрібне.
Френк Синатра в присутності прижиттєвої легенди почувався скромніше за скромного та справедливо вважав, що Луї мав майстерність справжнього артиста, силу демона та серце лева. І в мить слави, і в мить негараздів.
Він ніколи не змінював собі, назавжди лишаючись природнім Нью-Орлеанським хлопчиною, в якого в дитинстві було одночасно не більше трьох чи чотирьох предметів одягу та який узимку та влітку бігав босоніж. Підставляти маківку сонцю та дощу, торкатися оголеними п'ятами планети – привілей поцілованих Богом.
Він не переймався навіть точною датою свого народження, позначив її на власний розсуд, а саме – 4 липня 1900 року, обравши  День Незалежності США. Вже після його смерті було знайдено запис про хрещення, де вказано термін роком пізніше. До того ж, дослідники з'ясують, що в 1918 Армстронг був зареєстрований як призовник. Заповнюючи формуляр, чиновник спочатку позначив дату народження 4 липня 18… Потім поверх вісімки поставив дев'ятку й вийшло 1900. Можливо, просто помилився, але швидше за все, за зрозумілих обставин, Луї тоді свідомо скорегував собі вік. Все це змушує думати, що насправді він з'явився на світ саме в 1898-му.
Як зазначав, «біографія зірок пишеться не для того, щоб виявилася істина». Це цілковито про нього. Дослідникам доведеться чимало потрудитися, щоб скласти пазли його справжнього строкатого життя. Тому спиратися на спогади Армстронга не завжди доречно та вдячно, хоча Луї вирізнявся набагато більшою відвертістю, ніж інші знаменитості. Разом із тим, він мав глибоко укорінену звичку нікого не ображати й тому багато про що замовчував. А, можливо, просто відсікав первинне від зайвого.
Так чи інакше та ж історія стосується його імені, бо якщо послухати архівні записи, що зберігаються в Louis Armstrong House Museum (м. Нью-Йорк, США), почуємо, що він промовляв його як «Льюїс», так саме, як у записі всесвітньо відомого треку «Hello, Dolli!».
Серія наших блогових публікацій не намагатиметься охопити все об'ємне життя генія, тим більше в повному контексті історії джазової музики. Спробуємо пунктирно позначити головні витокові речі так званого «дочикагського періоду», що й зробили Луї Армстронга неповторною легендою музики із силою демона та серцем лева. Сформували особистість, яка мала пам'ять на почуття в усіх подробицях, що яскраво підсвітлювали та просочували його легендарну музику.
Саме завдяки цій дорогоцінній пам'яті Сачмо, ми про нього й згадуємо.

Олена Ємельянова

 

Далі буде.

Фото https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation
 
Джерела:
В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.
Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).
Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.
Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева]. – М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.
Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA : WCB, 1992.
Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.
Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).
Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.
***
https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false
https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822
https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50
https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304
https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong
https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2
https://www.louisarmstronghouse.org/biography/
https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation
https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Знайшли прихисток у Бібліотеці

 

Відомо, що у жовтні 1902 року Бібліотека почала працювати у новому приміщенні,  придбаному для неї за рішенням міської думи. Вочевидь, з’явилися вільні площі, і до неї почали звертатися з проханнями про надання місць для розміщення невеличких бібліотек різних організацій.
У 1903 році у річному Звіті бібліотеки читаємо (мова та граматика оригіналу): «По просьбе г. Огіевскаго, председателя Общества охоты, разрешено этому обществу занять шкаф под библиотеку Общества с тем условием, чтобы абоненты Гор. библиотеки и посетители ея читальни могли пользоваться этими книгами на общем основании».
А у 1904 році бачимо ще одну домовленість (мова та граматика оригіналу): «Было рассмотрено предложение Медицинского общества о принятии его библиотеки в помещение Городской Библиотеки. Предложение было принято с условием, что Городская библиотека даёт помещение до тех пор, пока оно свободно, и книги Общества поступают в пользование подписчиков Библиотеки на общем основании».
 
ІІ. Деятельность Совета. // Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1903 год. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления – 1904: [Электронный ресурс]. – Екатеринослав. – с. 6. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=104
(дата обращения: 11.07.2025). – Загол. с экрана.
 
ІІ. Деятельность Совета. // Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1904 год. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления – 1906: [Электронный ресурс]. – Екатеринослав. – с. 4–5. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=104
(дата обращения: 11.07.2025). – Загол. с экрана.
 
***
Про життя міста того часу дізнавайтеся з книг, які очікують вас у краєзнавчій  електронній бібліотеці на сайті бібліотеки: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr
 
Цього разу пропонуємо познайомитись з публікацією (мова й орфографія оригіналу):  
 
Записки Екатеринославскаго Медицинскаго Общества въ г. Екатеринославъ 1899 год. –Екатеринославъ: Типо-Литографія Губернскаго Правленія, 1900: – 252 с.: [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.libr.dp.ua/?do=fullkr&book=171

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

Винахідники, віват!

Екологічний виклик юних науковців

 

У м. Дніпрі чимало талановитої молоді. З 25 по 28 лютого 2025 року проведено ІІ етап науково-технічного конкурсу «Eкo-Техно Україна» – національний етап Міжнародної науково-технічної виставки Regeneron ISEF-2025. Конкурс проводився в змішаному форматі за категоріями: «Науки про тварин» (ANIM); «Поведінкові та соціальні науки» (BEHA); «Біохімія» (BCHM); «Біомедичні та медичні науки» (BMED; «Клітинна та молекулярна біологія» (CELL): «Хімія» (CHEM); «Науки про Землю та навколишнє середовище» (EAEV); «Мікробіологія» (MCRO); «Науки про рослини» (PLNT); «Трансляційна медична наука» (TMED); «Інженерія навколишнього середовища» (ENEV). У конкурсі взяли участь 120 учасників. Командний проєкт дніпровських дослідників «Хімічне лего» посів друге місце, але водночас визнаний соціально значущим і актуальним для нашої країни та відзначений президентським фондом Леоніда Кучми «Україна». До складу команди увійшли Максим Шаповал і Варвара Бланевська, учні 9 класу Дніпровського наукового хіміко-екологічного ліцею Дніпровської міської ради.
Варвара та Максим попрацювали над створенням розумного пігменту, який у разі потреби проявляє свої корисні властивості. Вони боролися з корозією. Іржа – річ давно і добре відома людству. Коли рудий наліт стрімко розповзається по металу, бути біді. Траплялося, що корозія руйнувала економіку й екологію цілих регіонів. Якось вона ледь не знищила головний національний символ США – Статую Свободи! Через помилки в проєктуванні знаменитий монумент буквально вбирав у себе воду і в 1980-ті практично став непридатним. Іржа знищила третину з 12 000 металевих заклепок, підточила опори і знаменитий факел. На щастя, проблему вчасно виявили. Пам’ятник відреставрували. Але осад залишився.
Дев’ятикласники Дніпровського наукового хіміко-екологічного ліцею В. Бланевська і М. Шаповал кинули рішучий виклик масштабному злу. Варвара каже: «Хімію я полюбила одразу. Це не тільки вправи на папері. Проведеш дослід і одразу побачиш результат». Цей чудовий предмет сподобався й однокласникові Варвари М. Шаповалу. Максим зазначає: «У мене теж улюблений урок – хімія. Тут усе наочно. Радий, що вдалося взяти участь у дослідженні цікавої теми зі створення антикорозійного ферменту».
Вадим Леонідович Коваленко, кандидат технічних наук, науковий керівник талановитого дуету юних хіміків розповідає: «Ліцеїсти діяли як маги, як грецькі напівбоги. Спочатку вони вигадали речовину, потім синтезували та досліджували її. Причому синтез і дослідження діти проводили самостійно. Звичайне антикорозійне покриття подвійне: ґрунтувальна фарба й основна. А тут два в одному. Розумний пігмент додається у фарбу і він надійно захищає від корозії. Розумний він тому, що свої чудові функції проявляє за потреби: при потраплянні води. Фарба з таким пігментом буде затребувана для дуже великих незнімних конструкцій, під час масштабних ремонтів».
 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут