Територія особистості

 Richard Flanagan. 

Дім, схожий на острів (завершення) 

Остання  на сьогодні книга Фленегана «Питання 7» увійшла до шорт-аркуша премії Бейлі Гіффорд за документальну літературу 2024, до шорт-аркуша французької премії Prix Femina Étranger. На думку Spectator, у романі Фленагана «використовується ексцентричний набір інструментів – частково мемуари, частково історія, частково вигадана уява – для створення книги, абсолютно несхожої ні на що інше»; на думку Пітера Кері, це «можливо, просто найважливіший твір австралійського мистецтва за останні 100 років».
Від кількості номінацій і оцінок Річард у захваті та, як завжди, жартує: «Це немов етикетки для банок з варенням».
«Питання 7», за власним його зізнанням, спонукав написати помилковий діагноз раннього недоумства, поставлений у 2022-му. «Мені дали у кращому разі 12 місяців, перш ніж це почнеться всерйоз. За ці дванадцять місяців я написав книгу. Коли закінчив, я запитав свого редактора, чи є в ній ознаки когнітивного колапсу;  якщо так, то я не хотів би бачити її опублікованою. Вона почала сміятися. Невролог згодом підтвердив її думку».
Коли його питають про першу сюжетну лінію, яка роман підштовхнула, Річард позначає: «…це справжня ланцюгова реакція, яка починається з поцілунку Ребекки Вест з Гербертом Веллсом і призводить до загибелі 100 000 людей у Хіросімі, до мого батька, який живий, і мого народження – як тільки я зрозумів, що без цього поцілунку не було б тієї бомби, все стало на свої місця. Я багато думав про своїх батьків, про світ, який вони пізнали як безглуздий, проте стверджуючи ідею любові як свою відповідь на жахи, з яких вирвано мій дім, схожий на острів».
Центральну роль в оповіданні має роман Веллса «Війна світів». Фленеган прочитав його років у сорок і був вражений дізнавшись у вступі, що книга була натхненна винищенням аборигенів Тасманії. «І мова не про банальну едвардіанську постановку, а про обвинувальний акт англійського імперіалізму».
«Мода приходить і йде. У цій книзі найважливіше була не література, а життя. Під час COVID життя для всіх нас, здавалося, зупинилося. Питання, яке мене цікавило: чи хочемо ми жити, чи нас влаштовує просто існування? І я думаю, це питання переслідувало багатьох».
Після «Питання 7» він не впевнений, що писатиме знову, «бо те що так довго рухало мною, пішло принаймні зараз. Можливо, я просто щасливий бути в компанії друзів та сім'ї». І ще про літературу: «Мені легко стає нудно. А потім є ще вік. Я шукаю форми, які враховують не лише те, що втрачено, а й відбивають те, що придбано… Напевно, я став старшим, і в минулому я мав і успіхи, і невдачі. І я зрозумів, що головне – щоразу писати якнайкращу книгу».
Фленеган живе в тасманійському Хобарті з дружиною Майдою. Має трьох доньок: Розі, Джин і Елізу та, сподіваємось, все ж працює над новою найкращою книгою. Або збирається.
Із нетерпінням чекаємо від нього нової літературної форми, яка врахує не лише те, що втрачено, а й відіб'є те, що придбано. Замкнувши чергове коло історії, віддзеркалюючись в його геніальній позачасовій літературі.

Олена Ємельянова

 
Фото https://www.spectator.co.uk/article/the-burden-of-guilt-the-living-sea-of-waking-dreams-by-richard-flanagan-reviewed/
 
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

Richard Flanagan: 

«У людини щасливої немає минулого»

(продовження)

 

У 2019-му він спростує це влучне твердження одного зі своїх героїв у «Стежці…» та повернеться до теми з якої починав, бо, на його думку, сучасності як ніколи потрібні істини, закладені у вигаданих історіях.

«Оскільки політика та засоби масової інформації руйнуються, а початкові обіцянки Інтернету скочуються в... ідею величезних корпорацій, які прагнуть наживатися на наших життях, з одного боку, і держави, що стежить за нами, з іншого, роман із величезною силою перетворюється на місце, куди ми йдемо не за відповідями, які нам слід поставити нашому часу і нам самим».

Мова про його «Першу особу» («Від першої особи»), де та сама історія автора, який взявся за незвичайне замовлення – написати автобіографію від імені відомого афериста.

На самому початку його письменницького досвіду близько опівночі йому зателефонував відомий корпоративний злочинець, який обдурив банки на мільйони та створив дивну секретну воєнізовану армію. На момент надходження незвичайної ділової пропозиції Річардові жилося несолодко. В інтерв'ю «The Guardian» він зізнавався: «У той час я працював не покладаючи рук без гроша за душею, а дружина була вагітна двійнятами, тому ми були в досить скрутному становищі. Плюс я бачив у цій пропозиції потужний шанс для своєї кар'єри.  Тому коли мені запропонували $10 000 за те, що я напишу автобіографію за 6 тижнів, я особливо не роздумував».

Замовник, Джон Фрідріх, – уроджений німецький підданий Фрідріх Йохан Хоенбергер ще в Німеччині відзначився присвоєнням грошей за підробленими контрактами будівельного підряду. В Австралії ж, живучи під вигаданим ім'ям, він дослужився до виконавчого директора Ради національної безпеки в австралійському штаті Вікторія, провертаючи нові й нові афери. У 1991 році його звинуватили в шахрайстві по 91 пункту на загальну суму $269 млн. В очікуванні судового розгляду він вирішив опублікувати свою біографію, щоб створити потрібний флер громадської думки навколо своєї особистості. Робочою назвою книги було «Кодове ім'я – Яго: автобіографія Джона Фрідріха, одного з найбільших шахраїв Австралії».

Фленегану не вдалося отримати жодних конкретних особистих відомостей про цю людину, але він отримав чітке уявлення про філософію зла, яка героя переслідувала та полонила.

За тиждень до судового розгляду Фрідріх несподівано вирішив звести рахунки із життям і застрелився. Автобіографію Фленеган завершив, хоч у первісному вигляді не публікував і назвав роботу із Фрідріхом неймовірним досвідом. «Я починав працювати з ним із деякою часткою зарозумілості, яка, як я швидко усвідомив, була просто абсурдною. Фрідріх не тільки переконав банкірів і корпоративних шишок позичити йому мільйони доларів, але й пустив у хід плітки, які пов'язували його бізнес із наркоторгівлею, контрабандною зброєю та військовим шпигунством, – пізніше всі ці історії виявилися, на думку коронера, «продуктами уяви». Він був майстром зі створення світів, у яких інші люди мали б жити так, як він того бажав. І, можливо, ми й зараз живемо саме у такому світі».

Отриманий досвід (і створена завдяки цьому замовленню фінансова «подушка безпеки») допомогли Фленегану написати його перший повністю оригінальний роман «Смерть річкового гіда», опублікований у 1994 році, що чимало вплинув і на його блискучу письменницьку кар'єру.

У 2019-му Фленеган повернувся до вихідників, вкотре замикаюче чергове коло. Як завжди, корисно для себе та читачів.

Олена Ємельянова

 

«Ця сама мить або, якщо дуже пощастить, жменька таких миттєвостей і становить твоє життя. І це все. І більше нічого, крім них. Але ми продовжуємо наполягати, вирішивши, що хвилини нашого життя матимуть цінність, тільки якщо змусити їх продовжуватися до нескінченності. А бо жити варто тільки заради цих миттєвостей, але ми за чимось женемося, думаємо про майбутнє, кидаємо в землю якоря, весь час метушимося і пропускаємо ці самі миті, так і не пізнавщи їх. І залишаємо вдома хвору дитину, щоб виступити з промовою».

 

«Чому читання раптом почало сприйматися як зарозумілість, марнославство, як дивна загроза? Думаю, це пов'язано з руйнівною та особистою природою читання».

 

«Чому в нашому всесвіті може існувати алфавіт, але в нашому алфавіті всесвіт існувати не може?».

 

«Чим більше людей зі мною поруч... тим сильніше я почуваюся самотнім».

 

«…чому світ улаштований таким чином, що цивілізація щодня скоює злочини, за які будь-яка окремо взята людина потрапила б у в'язницю до кінця життя?».

 

«Хороша книга залишає в тобі бажання цю книгу перечитати. Велика книга спонукає тебе перечитати свою душу». 

 

«Шисуї, поет, майстер хайку, нарешті прислухався до прохань про вірші смерті: схопив свій пензлик, зобразив вірш і помер. А на папері вражені послідовники Шисуї побачили намальоване поетом коло».

 

«Щось добре завжди вийде, якщо думати про це».

 

«Є слова та слова, і жодне нічого не означає. А з іншого боку, є речення, яке визначає все».

 

«Єдиною реальністю у житті залишалися його сни».

 

«Я частина всього, що зустрів у дорозі».

Далі буде. 

 

Фото https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

 

Джерела:

Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.

***

https://gobis.livejournal.com/413583.html

https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again

https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0

https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education

https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan

https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721

https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

 Richard Flanagan. «Любов'ю діляться з іншими, інакше вона вмирає» (продовження)

Читач для Фленегана понад усе. «Читач створює книгу. Я можу писати про бруд, запах, спеку, кров, тіла, що гниють, про тварин, які спостерігають за всім цим… але саме читач викликає біль, емоційний відгук, співчуття, смуток, жалість. Я бачив це після виходу ранніх книг, … «Смерть річкового гіда» та «Звук ляскання однієї долоні»… вони майже не отримували рецензій, але вони мали  читачів, а це те, що потрібно, щоби книга стала популярною. Читач впевнено вступає у справу і сам розуміє, що ви насправді ви написали».
З цього приводу він дуже любить наводити приклад із улюбленого кінематографа, згадує Спілберга та його «Список Шиндлера» і Роберта Поланскі. Спілберг знімає кожен важливий момент великим планом, а Поланскі в «Піаністі» «використовує далекі плани, щоб показати спустошення, яке найбільш вразливо та гостро можна відчути та побачити саме на відстані. Поланські мав реальний досвід перебування в таборах смерті. Саме так і треба діяти: показувати читачеві далекий план і дозволяти йому самому додумувати зміст».
Досконалість страждання, пізнання якого робить людину повноцінною… Потрібно мати неабияку сміливість, щоб сперечатися з англійськими та німецькими літературними зразками і наважитись на це не просто позначити, а образно втілити. Абсолютно авторські за стилем і змістом. А ще брати до уваги думки, схожі на сніг, граючи з метафорами різнополярними світами, культурами, долями.
Ірландськість у його творах – заповітний спогад і сильне забуття. Тасманія ж –королівство, існуюче саме собою, але як значна частина Австралії. «Багато країн одна нація; Тасманія набагато бідніша за решту Австралії. Вона дуже схожа на Ірландію – приблизно такого ж розміру, острів. Земля така важлива. Важко втекти від Тасманії».
З улюбленого читання класичний роман Клаудіо Магріса «Дунай» (1986). Інформація про те, що Магріс написав про Тасманію, торкнувшись теми, де  король Ісландії вирішує її дослідити – викликає в нього відчуття ніжного щастя.
Восьмий роман Фленегана «Живе море снів наяву», присвячений темі вимирання – особистого й екологічного. Але в кожному його герої, незважаючи на відомий поділ на добрих і поганих, різнополярних і складних – є про неодноразову можливість народження. Якщо поталанить не лише після смерті, а й за сьогочасного життя.
Річард Фленеган в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 
«Слава здавалася йому провалом сприйняття з боку інших».
 
«Свідомість потроху перетворювала все, що він пам'ятав про табори військовополонених, на щось прекрасне. Наче крапля за краплею видавлювалося приниження від перебування у рабстві. Спочатку він забув жах всього цього, потім жорстокість, з якою поводилися японці. На старості він абсолютно щиро запевняв, що не може пригадати жодного випадку жорстокого поводження.
Тільки віра в ілюзії і робить наше життя можливим... Саме віра в реальність і губить нас щоразу». 
 
«У такі моменти йому здавалося, що в усьому Всесвіті є всього одна книга, що всі томи книг суть просто двері в цей більш грандіозний твір, що твориться на очах: невичерпний прекрасний світ, не уявний, а світ такий, який він є насправді, книга без початку і кінця».
 
«У мене є подруга у Ферн-Трі, вона вчить грі на фортепіано.
Якось вона мені розповіла, що кожна кімната має звучання. Просто його треба знайти. І почала розсипати трелі вгору і вниз. І раптом одна нотка повернулася до нас, просто відскочила від стін, піднялася від підлоги і заповнила все приміщення таким чудовим звуком, наче пісня без слів. Схоже на те, як зливу кинеш, а сад шумить у відповідь. Ви не повірите... ці дві зовсім різні речі: звучання та кімната – знаходять одна одну.
Вам не здається, що саме це ми і називаємо коханням?.. Звучання, яке долинає нам у відповідь? Що нас шукає навіть тоді, коли ми не хочемо, щоб нас знайшли? Що одного чудового дня нам зустрічається хтось, і все, що є в цій людині, невідомо повертається до нас звучанням пісні без слів. І лягає на душу. І це чудово».
 
«Успіх несе лише зневагу, а невдах об'єднує братерство».
 
«У людини щасливої немає минулого, тоді як у нещасливої не залишається нічого іншого».
 

Далі буде.

 
Фото https://www.blackincbooks.com.au/authors/richard-flanagan
 
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 
 

Територія особистості

 Richard Flanagan: «Велика книга спонукає тебе перечитати свою душу» (продовження)

 

Головний зміст для багатьох творів письменника – доля його батька, якого він, безумно, любив і який помер у віці дев'яноста восьми  на день завершення «Вузької стежки…». «Він був одним із міфічної тисячі Уірі Данлопа. Я зустрічався із Данлопом; на той час він був уже дуже старий, йому було за вісімдесят, але він був фантастичним, реальним героєм, надто фантастичним, щоб письменник міг його вигадати. Персонаж має бути правдоподібним».

Річард не сприймав «Стежку…», виключно як обов'язок, бо це було потрібно не лише батькові, а і йому самому. «Я не вважав це тягарем, бо це було тим, що я мав зробити. Це катарсис. Я почуваюся вільним, розкутим. Я можу знову писати. Я вже наполовину закінчив новий роман, і ще один».

У романі, як зазначають літературознавці, відбулося стовідсоткове віддзеркалення традиційного жанру за участі літературного оповідача, який останнім часом зник. Показово, що Фленеган визначає своє розуміння людського досвіду як послідовності циклічних образів: «Спогади просто миготять у голові, наприклад, коли ми бачимо Еванса старим, хлопчиком, хірургом, який намагається врятувати вмираючих. Це низка картинок, як саме життя».

 «Стежка…» змушує читача відчути, що значить бути живим. «Жах військових сцен пом'якшується саркастичними перепалками і майстерним промальовуванням персонажів». Насправді майстерним. Персоніфікація мови героїв у Фленегана – найвищий пілотаж в скарбничці письменницьких талантів, який зустрічається, на жаль, доволі рідко в літературі будь яких часів.  

«Це було через людський гумор, шибеничний гумор… Саме так мій батько розповідав нам... про свої переживання, але не про жахіття. Він народився в 1914 році, і йому було 29 років, коли він прибув до табору, щоб почати працювати на залізниці. Молоді чоловіки мали більше шансів вижити. Він розповідав нам кумедні історії; ці персонажі були реальними людьми, хоч я їх і вигадав».

Згодом Річард  дозволить цю історію екранізувати та виступить як виконавчий продюсер, повністю довірившись режисерові Джастіну Курзелю. «Мене не цікавить буквальний акт вірності моєму роману. Я хотів найняти режисера, якого я поважав і дозволити йому створити власну роботу, натхненну тим, що він знайде в моїй. Я бачив своє завдання в підтримці процесу».

Нещодавно Фленеган таі Тім Вінтон були номіновані на головну австралійську літературну премію Майлза Франкліна. Жоден її не отримав. Річард посміхається: «Так, ну ви розумієте. Премії...»

Австралійська література, незважаючи на те, що видавнича індустрія країни зародилася лише у 1960-х, і насправді змістовна, сучасна, визначна для сучасної європейської літератури в цілому. Достатньо згадати Пітера Кері, Мюррей Бейл, Томаса Кініллі, Девіда Малуфа, Елізабет Харроуер, Хелену Гарнер і, звичайно, Річарда Фленегана. «Все це стало можливим тому, що ми мислимо інакше, бачимо циклічність життя... Напевно», – позначає Фленеган.

Напевно. Але, не тільки тому 😊

Олена Ємельянова

 

«Жах просто є. І поки він панує, у всьому Всесвіті ніби і немає нічого, хоч би що він втілився. «Вузька дорога на далеку північ».

 

«Кожен кидок – завжди перший».

 

«..кожне його слово звучало і захистом від усього, що він справді відчував, і зрадою всього, що він був».

 

«Кохання – це два тіла з єдиною душею».

 

«Любов'ю діляться з іншими, інакше вона вмирає».

 

«Надія та мрії – лише охололий попіл від згаслого вогню».

 

«...нащо порожній світ, коли втрачаєш того, кого любиш!».

 

«Напевно, саме так і влаштовано пекло,... вічне повторення однієї й тієї ж невдачі».

 

«Нас двоє або ми – ніщо».

 

«Ніхто більше нічого не читає. Вважається, що Браунінг – це пістолет».

 

«Нічого не сталося, проте все змінилося».

 

«Обманювати так легко... Це так шкода, коли ти брешеш і зловживаєш довірою».

 

«Один суцільний сніг був у мене в голові. Ти колись відчував таке? Весь світ твій, а потім усі твої думки перетворюються на сніг».

 

«Правда має велике значення, і люди жадають її. Якщо ви зможете сказати її досить точно та без перебільшень, люди слухатимуть, бо вона їм потрібна, як їжа та питво, і вона завжди буде чутна, незважаючи на армію платних пропагандистів. Правда повільна, але невблаганна, і вона має величезну силу».

 

Далі буде.

 

Фото https://www.gettyimages.com/detail/news-photo/paris-france-richard-flanagan-australian-writer-news-photo/953497276

 

Джерела:

Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.

***

https://gobis.livejournal.com/413583.html

https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again

https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0

https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education

https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan

https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721

https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут