На долоні історії

Німеччина. Країна казок та містики (завершення)

 Найромантичнішим письменником  Німеччини XX сторіччя є Герман Гессе. З дитинства він непогано малює, вчиться грати на музичних інструментах та намагається виявити себе як письменник. Першим його літературним досвідом були саме казки, які він присвячував своїй сестрі  Маруллі.
Трохи пізніше Герман захоплюється давньогрецькою поезією та класичною німецькою літературою, пише вірші.
Спочатку – літературні невдачі, але поступово твори Гессе стають відомими у вищих літературних колах Німеччини. Він радиться з Райнером Марія Рільке, Томасом Манном і Стефаном Цвейгом; отримує пропозиції щодо співпраці від берлінського видавничого дому Самюеля Фішера. Саме сюди відправляє рукопис першого роману «Петер Каменцинд». Історія стає популярною, автор отримує фінансову незалежність та відзнаку австрійської літературної премії Бауернфельда.
«Гра в бісер», «Паломництво в країну сходу» – Нобелівська премія «За натхненну творчість, у якій проявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль» в 1946-му. Його герой – звичайна людина, яка протиставляє себе світові, багато подорожує і перебуває в постійних пошуках себе.
Романтизм Гете, Шіллера, Новаліса – вплинули, але твори «останнього лицаря блискучої когорти романтизму» мали дуже сильне автобіографічне забарвлення, відбиток серйозного захоплення психоаналізом, поєднання європейської та східної культур десь поміж Ницше та Лао-цзи, так само, як було розміщено улюблені твори на поличці його бібліотеки.
Ім`я Гессе пов`язане з цікавою архітектурною пам'яткою – середньовічним монастирем Маульбронн, де він навчався. Свого часу знання тут опановував і астроном Йоганн Кеплер. Монастир  входить до переліку Всесвітнього культурного спадку.
Згадуємо й Еріха Марію Ремарка, до творів якого звертається безліч поколінь. «Три товариші», «Тріумфальна арка», його листування із німецькою актрисою Марлен Дітріх, зібране у виданні «Скажи мені, що ти мене любиш» – все це окремі теми досліджень літератури нових часів.
Серед сучасних німецьких письменників виділяємо Гюнтера Грасса, Бернхарда Шлінка, лауреатку Нобелівської премії з літератури 2009 року Герту Мюллер, одну з найвидатніших у Німеччині в даний час Шарлотту Лінк, авторку творів для дітей Корнелію Функе. Як соціальний працівник вона займалась дітьми-інвалідами, дуже добре знайома з їхніми смаками й не тільки літературними, пише у жанрі фентезі.
Багато уваги всі автори приділяють психології людини, в якому жанрі вони не писали б і якої теми це не стосувалося б.
У цілому ж можна сказати, що література Німеччини не настільки багата переказами, міфами і казками, але, по перше, за себе говорять імена та популярність цих творів, а по-друге, – це з надлишком компенсується творами авторської літератури, які увібрали в себе красномовні національні традиції, немов смужки що створили свій неповторний окремішній і колективний  літературний малюнок.
Звичайно, на «малюнку» цьому 

присутній і улюбленець Барон Мюнхгаузен авторства Рудольфа Распе. І досі на часі Альбрехт Дюрер зі своїми альбомами та трактатами. Всьому своє окремішнє зацікавлене місце.
Сьогодні німецька література є, безумовною, лідеркою у світовому потоці книг і зараз переживає чималий бум у зв'язку з розвитком книжкового ринку.
 
Джерела:

 Грімм (брати). Улюблені казки / Брати Грімм; худож. М. Бабич. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 63 с. : іл. – (Золота колекція казок світу).
Галеви, Даниэль. Жизнь Фридриха Ницше / Д. Галеви. – Новисибирск : Наука, 1992. – 216 с.
Гауф, Вильгельм (1802–1827). Сказки / В. Гауф. – М. : Гендафельд-Мет, 1992. – 336 с.
Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770–1831). Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Г. В.Ф. Гегель ; пер. з нім. Р. Остапчук, М. Кушнір. – Київ : Юніверс, 2000. – 336 с.
Гессе, Герман. Собрание сочинений в 8-ми томах / Герман Гессе. – М. : Издательская группа «Прогресс»-«Литера». Т. 7 / Г. Гессе. – М.-Х. : Прогресс-Литера, Фолио, 1995. – 480 с.
Гофман, Эрнест Теодор Амадей (1776–1822). Новеллы / Э. Т. А. Гофман ; сост. Н. А. Жирумская. – Л. : Лениздат, 1990. – 607 с.
Гете, Йоганн Вольфганг (1749–1832). Фауст : трагедія / Й. В. Гете; пер. з нім. М. Лукаша. – Київ : КЕТС, 2012. – 400 с.
Грасс, Гюнтер. Луковица памяти / Г. Грасс ; Пер. с нем. Б. Хлебникова. – М. : Иностранка, 2008. – 592 с.
Дюрер, Альбрехт. Трактаты. Дневники. Письма / Альбрехт Дюрер. – Спб. : Азбука, 2000. – 704 с.
Ильин, Иван Александрович. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека : в 2-х т. / И. А. Ильин. – СПб. : Наука, 1994. – 610 c.  
Кант, Іммануїл. Критика чистого розуму / Іммануїл Кант; Пер. з нім. та прим. Ігоря Бурковського. – Київ : Юніверс, 2000. – 504 с.
Распэ, Рудольф Эрих. Приключения барона Мюнхгаузена / Пересказ К. Чуковского. – М. : Самовар 1990, 2006. – 95 с.
Ремарк, Еріх Марія. Твори в 2-х томах : т. 1: на Західному фронті без змін; Три товариші; Перекл. з нім. / Еріх Марія Ремарк ; Передм. Д. Затонського. – Київ : Дніпро, 1986. – 573 с.
Тацит, Корнелий. Сочинения в двух томах / К. Тацит. – Л. : Наука. Ленинградское отделение, 1969. – Т. 2 : История. – 1969. – 370 с.
Функе, Корнелія. Чорнильне серце : роман / К. Функе ; пер. з нім. О. Логвиненко ; худож. О. Тарнавська. - Вінниця : Теза, 2017. – 573 с. : іл.
Функе, Корнелія. Мисливці за привидами в замку жахів / К. Функе ; пер. з нім. І. Є. Бондарь-Терещенко ; мал. автора. - Харків : Ранок, 2017. – 128 с.
Шлинк, Бернхард. Три дня : роман / Б. Шлинк ; Пер. с нем. И. Стребловой. – СПб. : Азбука-классика, 2010. – 256 с.
Хесли, В. Гении философии нового времени / В. Хесли. – М. : Наука, 1992. – 224 с.
Шіллер, Фрідріх. Лірика. Драми : пер. з нім. / Ф. Шіллер. – Харків : Фоліо, 2004. – 503 с.

 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

На долоні історії

Німеччина. Країна казок та  містики ( продовження)

Патрік Зюскінд: «Хто володіє запахом, той володіє серцями людей»

 

«Написати такий роман жахливо. Я не думаю, що зроблю це ще раз». Саме так, Патрік Зюскінд висловився щодо «Парфумеру: Історії одного вбивці», який лишається серед світових читацьких вподобань найбільш затребуваним і гучним його твором. Дослідники вважають роман найпопулярнішим німецькомовним з часів антивоєнного шедевра Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін».
Збираючи враження та факти, Патрік багато подорожував, об’їздивши всі місця подій майбутньої історії. До того ж вивчав секрети парфумерної справи на фірмі «Фрагонард».Психологізм, поєднаний із містикою та фентезі – таку жанрову суміш пропонує Зюскінд. І, так, свою тему самотності та її наслідків.
Вперше «Парфюмер» було видано в Швейцарії, книжка витримала безліч видань загальним тиражем понад 12 мільйонів екземплярів. Літературний шедевр перекладено 47 мовами світу, включаючи латину. Роман вісім років протримався в рейтингу бестселерів та і зараз входить у топ найкращих світових творів сучасності.
Отже про самотність та про пошуки людяного у людині, або чому це зникає, пише Зюскінд. І це, безумовно, відлуння традицій німецьких творів давніх часів. Згадаємо також «маленький шедевр у прозі» «Голубка» (1987) – історію непримітного банківського охоронця, життя якого, хоча й не відзначене героїчними діяннями, проте, має глибокий зміст і призначення. В цьому ж рядку «поетично філігранна казка з дитинства, пронизана гіркою та солодкою ностальгією» – повість «Історія пана Зоммера» (1991), де світ, переданий автором з ніжністю та іронією, побачимо очима підлітка.
«Я знаю людей, в яких міститься цілий всесвіт, неосяжний. Але діставати його звідти не поспішають. Щоб не збожеволіти». Зюскінду це завжди вдавалося. Під різними кутами, майже без зайвих оцінок, немов: «Дивись, ти можеш бути таким, чи іншим… дивись та обирай…».
У творах перевагу автор віддає одинакам-невдахам, які знають, про що мовчать. «Якщо людину позбавляють цієї однієї, найважливішої свободи, а саме свободи за власною потребою віддалятися від інших людей, тоді всі інші свободи нічого не варті. Тоді життя не має сенсу. Тоді краще померти», – вважає Зюскінд та і сам згодом цілковито дотримується цього твердження – потай переїжджає з міста до міста, з країни в країну, спосіб життя веде цілковито відокремлений, майже не дає інтерв'ю та не бере участі у фотосесіях, живучи поперемінно у Німеччині та Франції.
Він вивчає одну з головних проблем світу як сумну історію різних часів і героїв. Він впевнений, що самотність у підсумку не дорівнює свободі, а призводить до великих і малих драм як усередині людини, так і в усьому світові, як віддзеркалення спустошення багатьох  людських трагедій.
У 2006 році Зюскінд опубліковав есе «Про кохання та смерть». Остання його книга – «Бій» датована 2019 роком. Зараз більшість часу він приділяє телебаченню та кінематографу.
Критики вважають автора одним із великих літературних майстрів ХХ століття. Фігурує він і у списку з 24 німецьких прозаїків Німецького культурного центру імені Гете у Брюсселі. На думку дослідників, своїми творами ці автори допомагають людям долати кордони на шляху розуміння один одного. Тобто, традиція німецького міфу у сучасному втіленні – наочна та проілюстрована такою думкою автора: «Самотність – найстрашніше, що може статися з людиною. І не важливо, хто ця людина, бідняк чи багатій, простак чи хитрун, дурень чи геній. Самотність не стукає і не чекає, доки їй відкриють, у неї є ключі від усіх дверей…».
Він сподівається разом зі своїми героями, що колись знайде таку кімнату, яка буде настільки мала і тісна, що буде втомлювати від самотності. І тоді, володіючи своїм серцем, як його відомий герой запахом, можливо, володітиме серцями людей. Але відкрито та щиро. З любов`ю. Йому це вдається.
 
Далі буде.

 

Джерела:  https://dovidka.biz.ua/patrik-zyuskind-tsikavi-fakti/
Грімм (брати). Улюблені казки / Брати Грімм; худож. М. Бабич. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 63 с. : іл. – (Золота колекція казок світу).
Галеви, Даниэль. Жизнь Фридриха Ницше / Д. Галеви. – Новисибирск : Наука, 1992. – 216 с.
Гауф, Вильгельм (1802–1827). Сказки / В. Гауф. – М. : Гендафельд-Мет, 1992. – 336 с.
Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770–1831). Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Г. В.Ф. Гегель ; пер. з нім. Р. Остапчук, М. Кушнір. – Київ : Юніверс, 2000. – 336 с.
Гессе, Герман. Собрание сочинений в 8-ми томах / Герман Гессе. – М. : Издательская группа «Прогресс»-«Литера». Т. 7 / Г. Гессе. – М.-Х. : Прогресс-Литера, Фолио, 1995. – 480 с.
Гофман, Эрнест Теодор Амадей (1776–1822). Новеллы / Э. Т. А. Гофман ; сост. Н. А. Жирумская. – Л. : Лениздат, 1990. – 607 с.
Гете, Йоганн Вольфганг (1749–1832). Фауст : трагедія / Й. В. Гете; пер. з нім. М. Лукаша. – Київ : КЕТС, 2012. – 400 с.
Грасс, Гюнтер. Луковица памяти / Г. Грасс ; Пер. с нем. Б. Хлебникова. – М. : Иностранка, 2008. – 592 с.
Дюрер, Альбрехт. Трактаты. Дневники. Письма / Альбрехт Дюрер. – Спб. : Азбука, 2000. – 704 с.
Зюскинд, Патрик. Голубка. Три истории и одно наблюдение [Текст] : повесть, рассказы / Патрик Зюскинд. - СПб. : Азбука, 2001. - 256 с.
Зюскинд, Патрик. Контрабас [Текст] : пьеса / Патрик Зюскинд. - СПб. : Азбука, 2001. - 128 с.
Зюскинд, Патрик. Парфюмер: История одного убийцы [Текст] / Патрик Зюскинд ; Пер. с нем. Э.В.Венгеровой. - СПб. : Азбука-классика, 2002. - 443 с.
Зюскинд, Патрик. Повесть о господине Зоммере [Текст] / Патрик Зюскинд ; Пер. с нем. Э.Венгеровой. - Спб. : Азбука, 2000. - 148 с.
Зюскинд, Патрик. В поисках любви [Текст] : киносценарии / П. Зюскинд, Х. Дитль ; П. Зюскинд, Х. Дитль. - СПб. : Азбука-классика, 2006. - 384 с.
Ильин, Иван Александрович. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека : в 2-х т. / И. А. Ильин. – СПб. : Наука, 1994. – 610 c.  
Кант, Іммануїл. Критика чистого розуму / Іммануїл Кант; Пер. з нім. та прим. Ігоря Бурковського. – Київ : Юніверс, 2000. – 504 с.
Распэ, Рудольф Эрих. Приключения барона Мюнхгаузена / Пересказ К. Чуковского. – М. : Самовар 1990, 2006. – 95 с.
Ремарк, Еріх Марія. Твори в 2-х томах : т. 1: на Західному фронті без змін; Три товарищі; Перекл. з нім. / Еріх Марія Ремарк ; Передм. Д. Затонського. – Київ : Дніпро, 1986. – 573 с.
Тацит, Корнелий. Сочинения в двух томах / К. Тацит. – Л. : Наука. Ленинградское отделение, 1969. – Т. 2 : История. – 1969. – 370 с.
Хесли, В.  Гении философии нового времени / В. Хесли. – М. : Наука, 1992. – 224 с.
Шіллер, Фрідріх. Лірика. Драми : пер. з нім. / Ф. Шіллер. – Харків : Фоліо, 2004. – 503 с.
Шлинк, Бернхард. Три дня: роман / Б. Шлинк ; Пер. с нем. И. Стребловой. – СПб. : Азбука-классика, 2010. – 256 с.

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

Стефаник, Василь Семенович. Камінний хрест: новели / В. Стефаник. – Харків : Фоліо, 2006. – 255 с.

 

Коли вивчала історію України кінця XIX – початку XX століття, звернула увагу на термін «малоземелля», «перенаселеність». І сухі цифри статистики еміграції українців до США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії, Нової Зеландії, на Гавайські острови. Сухі цифри, за якими стоїть доля людей. Відомо, що зі Східної Галичини емігрували до Канади та США напирикінці XIX і на початку XX століть 302 тисячі українців. Злидні, відсутність або мала площа земельних наділів, на якій могла б працювати вся сім’я, а також утиски: економічні, соціальні, політичні штовхали українців до переселення в невідомість. Вирвані з корінням, не від гарного життя їхали вони, зберігаючи батьківщину лише в своєму серці. Відчай гнав їх у дорогу. Діти не хотіли йти в найми, особливо якщо мали хоч якусь освіту. А для старшого покоління переїзд дорівнював смерті, нехай не фізичній, хоча і таке бувало.

Рветься серце від болю, бо треба покинути рідну землю, і в героя новели Василя Стефаника «Камінний хрест». Він розуміє, що повинен покинути свій горб. Нехай він политий його кров’ю та потом, нехай він його скалічив, забрав все здоров’я, сили, молодість. Але це його рідне, своє, а для українців є важливим, що він має свою землю, а не буде обробляти чужу, в чужих світах. Ось і Іван Дідух ставить камінний хрест на своїй ниві, на своєму горбі, як символ його смерті, як пам’ять про себе серед громади.

Василь Стефаник бачив заплакані очі, сумні обличчя тих, хто тижнями очікував потягів на Краківському вокзалі, щоб виїхати в невідомість. Історія, доля Стефана Дідуха, якого знав Василь Стефаник, стала ідеєю для написання новели. Це єдина новела в творчому доробку письменника про еміграцію. До речі, весь творчий доробок Василя Стефаника склав один невеликий том, це – новели. Але що це за твори, це концентрат думки, ідеї! Це вибух слова, бо в одному реченні може бути сконцентроване все життя героя новели, вся його доля, його думки, його світовідчуття, його горе. Василь Стефаник листувався зі Стефаном Дідухом. І було відомо, що дітям дуже подобається на новому місті, а йому тяжко, бо все чуже, не рідне. А що поробиш?

На думку спадає, а що ж було далі? Як склалась доля Івана Дідуха, що уособлював долю всіх українських емігрантів у різних світах. Що було після того шаленого танцю-розпачу, танцю-відчаю, танцю-приреченості, усвідомлення безнадійності, безвихідності становища?

І ніби продовженням історії про долю Івана Дідуха є твір Іллі Киріяка «Сини землі: повість з Українського життя в Канаді». Про перших українських емігрантів, які витримали крижані зими, подужали канадійські степи, неприступні ліси, дикі корчаки. Вони перетворювали цю землю на плодючі лани пшениці, будували транснаціональні залізниці, прокладали легендарні канадійські дороги. Скільки їх загинуло, ще навіть не потрапивши на нове місце, скільки загинуло на новому місці, коли їм казали: скільки вирубаєте цього лісу, стільки буде вашої землі. Вони створювали спільні з канадійцями родини, займали не останнє місце в громадах і в новій країні. Вони перетворювали цю дику, незасвоєну країну на величну, значиму, культурну, сучасну та свою Канаду. І все життя сумували за Батьківщиною.

Нині нащадки тієї хвилі еміграції у шостому-сьомому поколіннях більше схильні звати себе українцями за походженням ніж емігрантами у країнах проживання. Наприкінці XIX століття еміграційний синдикат відправив на територію Західної України понад 6 тисяч вербувальників. Агент, який завербував сім'ю до Канади, отримував від 2 до 5 доларів за кожного переселенця. І ці 2–5 доларів змінювали життя того, хто згодився переїхати, докорінно. 

Який потужний трудовий потенціал втрачала Україна, не маючи своєї державності, під національним гнітом з боку Австро-угорської та російської імперій. Виїздили ті, що вміли працювати, любили землю, не боялися будь-якої роботи, з великою силою духу, з наснагою створити своє, хай і на чужій землі. Якщо Іван Дідух, не маючи аграрної освіти, маючи лише піщаний горб, коня, візок і свої сили, зміг змусити цю непридатну землю плодоносити. Що він і його сини могли б зробити, маючи освіту, більші наділи, інші можливості. Сумно. А ще будуть нові хвилі еміграції українців. З економічних і політичних причин. А зараз – війна. І знову українці розлетяться по світах...

Але тих минула доля заморених голодом 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, їх не репресували, вони не потрапили в м’ясорубку «великого терору», колективізації, індустріалізації, примусового переселення. Історія не має умовного способу. Українці в еміграції будували своє майбутнє на чужій землі з думкою про свою батьківщину, яку вони покинули.

 

 Ірина Прокопенко, головна бібліотекарка відділу періодики ДОУНБ

  Більше про бібліотеку тут

  Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

  Замовити книги можна тут

 

На долоні історії

Іван Кочерга. Майстер часу (завершення)

«Ярослав Мудрий», підказки та інші повороти долі

Драма «Ярослав Мудрий» задумана як історична трагедія, але деяка ідеалізація самого образу князя не дозволила авторові домогтися по-справжньому трагедійного звучання. 

Наявний і драматургічний конфлікт між обов'язком керівника та людини наявний: 

О, як би міг обрати кожен вільно 

несхибний шлях майбутнього життя…

Як романтична драма «Ярослав Мудрий» є визнаним досягненням української літератури. Після виходу п'єси авторові довелося хвилюватись не лише про долю твору, а й про власну (драматург очікував навіть арешту та розстрілу – такою була обстановка навколо). Літній Іван Кочерга зламався як митець. Написані пізніше коротенькі драми вже не мали тієї глибини, яка властива найкращим його творам. У 1948-му він створив трагедію «Пророк» про Шевченка, але на сцені театрів твір з'явився лише у 1961 вже після смерті автора. 

За життя Іван Кочерга одержав кілька болючих ударів у спину від сталінських посіпак. Письменник планував написати драму про чудового українського музиканта Михайла Березовського, але тяжкі часи гонінь на все національне та патріотичне, смерть сина і цілий букет хвороб не дозволили Іванові Кочерзі втілити задум. І хоча 1950 року письменникові було присвоєне почесне звання заслуженого діяча мистецтв України, більше він не написав жодного твору. У ці роки займався він хіба що перекладами художніх творів, адже досконало знав французьку та німецьку мови. 

Останньою завершеною роботою Кочерги-перекладача вважається «Приборкання непокірної» Шекспіра.

Помер Іван Антонович 29 грудня 1952 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

До всіх своїх улюблених та найкращих із художньої точки зору творів автор писав передмови. Вони не завжди були потрібні, адже автор робив глядачеві своєрідні, іноді зайві, підказки, як необхідно трактувати текст або розуміти його героїв чи проблему. Але робив він це, найімовірніше, за потреби пояснити, що саме наштовхнуло його на конкретну тему, стало тим необхідним важелем, за допомогою якого він зрушив певний історичний матеріал, опрацював його та надав гідного творчого втілення художньої інтерпретації минулого.

Окремі твори Кочерги перекладено російською, білоруською, литовською, чеською, болгарьскою, грузинською, єврейською та англійською мовами.

Джерела: 

Антологія драматургічних творів з української літератури 11 клас [Текст]. – Дніпропетровсьск : Дніпрокнига, 2008. – 575 с.

Деліянівська, Людмила Семенівна. Українська драматична поема (Проблематика, жанрова специфіка) [Текст] / Л. С. Деліянівська. – Київ : Вища школа, 1984. – 160 с.

Кисельов, Йосип Михайлович. Перші заспівувачі [Текст] : літературні портрети українських радянських драматургів / Й. М. Кисельов. – Київ : Радянський письменник, 1964. – 389 с. 

Кочерга, Іван Антонович. Ярослав Мудрий [Текст]. Свіччине весілля : Драматичні поеми / І. А. Кочерга. – Київ : Дніпро, 1987. – 326 с.

Кочерга, Іван Антонович. Вибрані твори [Текст] / І. Кочерга. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 480 с.

Кочерга, Іван Антонович (1881–1952). П'єси [Текст] / І. А. Кочерга ; авт. передм., авт. приміт. Я. П. Білоштан. – Київ : Мистецтво, 1983. – 253 с.

Українська драматургія ХІХ–ХХ століть: Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Іван Кочерга [Текст]. – Київ : Наукова думка, 2006. – 408 с. 

Українська література [Текст] / ред. В. М. Борщевський. – 4-те вид., доп. и перероб. – Київ : Вища школа, 1976. – 431 с. 

Цалик, Станіслав Миколайович. Таємниці письменницьких шухляд. Детективна історія української літератури [Текст] / С. Цалик, П. Селігей. – Київ : Наш час, 2010. – 352 с.

Шлапак, Дмитро Якович. Драматургія – на посту [Текст] / Д.Я. Шлапак. – Київ : Товариство «Знання», 1970. – 48 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Світ знань нових видань

 Невідома Україна. Унікальні місця та споруди / Укл. С. Вербич. – К.: Арій, 2020. – 272 с.: іл. – (Таємниці історії).

Багата Україна на визначні місця. Згадайте красу Києва, Вінниці, Львова інших міст. Всі вони дихають історією. А поряд з ними – могутні фортеці та замки. Книга «Невідома Україна. Унікальні місця та споруди» розповідає про так звані «візитівки» нашої країни, розкриває їхнє минуле, доповнює оповідь ілюстративним матеріалами. Ви дізнаєтесь більше про старовинні міста й містечки, пам’ятники оборонної архітектури, духовні святині, визначні палаци та садиби, унікальні пам’ятки природи та заповідні зони. Пізнавайте Україну разом із нами.

Видання отримане за підтримки Українського інституту книги.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Пунктир

Хірург-кардіолог, письменник, автор новаторських методик в кардіології та кількох дискусійних робіт, на честь якого названі кілька премій Національної Академії наук України та астероїд, відкритий у 1969 році. Людина, чиє ім'я перебуває поряд із Гіппократом, Миколою Пироговим, Зиґмундом Фрейдом, які входять до списку ста великих лікарів людства. Микола Амосов у продовженні «Пунктиру»

«Не сподівайтеся, що лікарі зроблять вас здоровими. Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу. Але лише підведуть до старту, а далі, щоб жити – покладайтеся на себе» 

«Охорона природи повинна стати моральною категорією і користуватись пріоритетом за будь-яких політичних ситуацій і компромісів» 

«Роки йдуть, а їм не віриш. Оцінки змінюються, і старому здається, що він думає, як молодий»

«Скільки бачиш людей, що занурилися у хворобу! Вони носять її як коштовність, як виправдання всіх своїх невдач у житті, як підставу вимагати у навколишніх жалості та поблажливості»

«Тільки наука змінить світ. Наука в широкому розумінні: і як розщеплюється атом, і як виховувати дітей… І дорослих теж»

«Тільки через сумний досвід відстоюється золотий фонд медицини»

«У житті є два міцних якоря - робота і діти. Усі інші негаразди можна перенести»

«Хірургія всіх зрівнює - простого лікаря та академіка: покажи, що ти можеш зробити? А ступені - це справа друга»

«Чомусь завжди соромно обманювати дуже розумної людини, думаєш: «Все одно здогадується»

Афоризми відомих українців  [Текст]. — Х.: Фоліо, 2009. – 253 с.

Згурська, Марія Павлівна. Микола Амосов [Текст] / М. Згурська; пер. з рос. Л. Кіцила. - Харків : ПЕТ, 2015. - 127 с.

Микола Амосов [Відеозапис] : [1971 р.] / авт. сцен. М. Вепринський; опер. В. Солонін ; Київнаукфільм. - [Б. м. : б. и.], 2013. - 2 эл. опт. диск (DVD-ROM). - (Амосов - століття)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Пунктир

Микола Амосов - український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, член Національної академії наук України та Академії медичних наук України, лауреат кількох премій у галузі науки і техніки, автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Герой України в «Пунктирі»

«Адаптація - ворог щастя. Шукайте собі пристрасть в роботі - будете щасливі. Чи не весь час, але будете»

«Бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки...»

«Гальмує здоров’я і довголіття – лінь, апетит, мода і страх – залишаються понад усе. Навіть сильні люди не можу проти них встояти»

«Є люди талановиті на доброту і благородство так само, як на поезію і математику»

«Життя - постійна зміна структури та функції в часі»

«Жоден природний продукт не шкідливий, якщо його вживати в міру»

«Лікарі лікують хвороби, а здоров’я і довголіття треба добувати самому – тренуванням»

«Люди хороші. Хо-ро-ші. Потрібно говорити це завжди. Інакше важко жити»

«Не завжди можна втриматися, щоб не образити людину несправедливо, але завжди можна попросити вибачення. Для цього потрібно головне: не ставити себе вище людей»

Афоризми відомих українців  [Текст]. — Х.: Фоліо, 2009. – 253 с.

Згурська, Марія Павлівна. Микола Амосов [Текст] / М. Згурська; пер. з рос. Л. Кіцила. - Харків : ПЕТ, 2015. - 127 с.

Микола Амосов [Відеозапис] : [1971 р.] / авт. сцен. М. Вепринський; опер. В. Солонін ; Київнаукфільм. - [Б. м. : б. и.], 2013. - 2 эл. опт. диск (DVD-ROM). - (Амосов - століття).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Бюсси, Мишель. Самолет без нее [Текст]: роман / М. Бюсси; пер. с фр. Е.В. Головиной. - М.: Вече, 2014. - 384с.

Стрекозке Малу, родившейся одновременно с этой книгой

За версією газети "Фігаро", Мішель Бюссі входить в десятку найпопулярніших детективних письменників сучасної Франції. Його роман "Літак без неї" переведений на 13 мов. Готується екранізація.
Книга читається запоєм. Я прочитала її за два дні, читаючи і вночі, не могла відірватись! Незрівнянна історія. При читанні загострення пристрастей йде по зростаючій. Написано дуже добре і цікаво. Характери персонажів і розв'язка божевільні.
Я відразу ж із задоволенням разом з детективом Кредюль Гран-Дюк включилася в запропоновану Бюссі гру – відгадати загадку хто ж єдина дівчинка яка вижила в авіакатастрофі над Мон-Террібль? Спадкоємиця багатого стану, що волею доль потрапила в бідний район або дурна дівчинка згрішивша з рідним братом, або..? 
Мені сподобалось все – динаміка, деталі, оригінальний сюжет з несподіваними поворотами і хепі-енд. Все почалося з катастрофи. Аеробус 5403 "Стамбул-Париж" врізався в гору Мон-Террібль. Ніхто так і не зрозумів, що саме стало причиною аварії. З усіх, хто був на борту, в живих залишився лише один пасажир – тримісячна дитина. Дівчинка. Ім'я та прізвище дівчинки залишилися невідомими. Дві сім'ї починають боротьбу за право назвати її своєю. За нею пішла загадка. Потім з'явився сищик. Сищик витратив вісімнадцять років життя, щоб дізнатися ім'я дівчинки. Розгадці він присвятив багато тисяч годин, тисячі тисяч – всього себе, без залишку. Стоячи на порозі таємниці, він напружено шукав ключ, не підозрюючи, що чекає його там, за дверима ...
Гострий, майстерно написаний, психологічний детектив Мішеля Бюссі не залишить байдужими як любителів захоплюючих трилерів, так і найдосвідченіших цінителів жанру, які вміють розгадувати загадки разом з героєм.

Тетяна Мищенко завідуюча патентно-технічним відділом

 Більше про бібліотеку  тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут