Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Ірина Полова: «Робота бібліотекаря – універсальна»

Її шлях до бібліотеки розпочався саме з вибору професії. Після школи вступила до Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв на спеціальність «Бібліотечна справа». За період навчання Ірина пройшла маленьку школу життя, набравшись досвіду. Окрім самого навчання відкривала для себе бібліотечний світ, приймала участь в різних заходах і це захоплювало «тому що робота бібліотекаря – різноманітна. Судячи зі свого особистого досвіду я би навіть сказала – універсальна» - говорить Іра.

Закінчивши коледж, у 2013 році вона влаштувалася на роботу у відділ періодики ДОУНБ. На той час їй було 18 років. «Перші дні своєї роботи я знайомилася зі своїми обов’язками, вивчала фонд. Через деякий час стала до обслуговування користувачів. А пізніше я почала працювати на довідково-бібліографічному обслуговуванні, що згодом стало основним напрямом моєї діяльності: задоволення інформаційних потреб користувачів» - посміхається Ірина. Їй подобається допомагати користувачам у знаходженні потрібної інформації. Досконало володіє і вчить користувачів пошуку в електронному каталозі. Під час роботи постійно користується сайтом бібліотеки, адже підбирає матеріал для рубрики «Педагогіка»  сторінки  «Студенту на замітку». А ще Іра займається наповненням електронного каталогу, розписом статей педагогічних видань, оформлює тематичні виставки та працює в корпорації МАРС. І одна з перших активістів бібліотечних заходів. 

У 2015 році стала членом профспілкового комітету нашої бібліотеки.  

Зараз навчається у вузі ПДАБА за спеціальністю «Менеджмент» заочної форми навчання. Говорить, що це їй допомагає у роботі, адже у відділі періодики багато економічних журналів і деякі з них Ірина розписує. 

«За чотири роки роботи у нашій бібліотеці я познайомилися з чудовими людьми, з якими легко працювати та переймати досвід. Бібліотека допомагає мені у саморозвитку, я стала більш цілеспрямованою. Але на досягнутому не зупинюсь, тільки вперед!» - планує Іра.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Що ви знаєте про газети?

Виробництво газет по читаності і популярності все ще не сходить з «топів». Навіть в епоху «Google» дуже багато з нас купують то одну, то іншу «газетку», щоб ознайомитися з усіма новинами і подіями, що відбуваються в світі. А що ми знаємо про газети?
Слово «газета» прийшло до нас з Італії. В середні віки у Венеції виходив рукописний листок, де повідомлялися різні новини. Кожен, хто хотів прочитати новини, повинен був заплатити за читання одну дрібну монетку. Ця монета називалася «Газетта». Прочитавши, листок потрібно було повернути. Інший бажаючий познайомитися з новинами теж платив одну Газетта, читав і повертав листок власнику. Незабаром листок з новинами стали називати газетою.
Перший випуск газети в сучасному розумінні вийшов у Франції в 1631 року і називався просто - «La Gazette». До речі, перед випуском цієї газети повідомлялося, що читачів чекають сюрпризи. Так воно і вийшло - перший номер був шириною 2 метри.
Газети видаються на всіх континентах. Навіть в Антарктиді виходить «Антарктика Сан». Вона видається на полярній станції «Мак-Мердо», що належить США.
Чи знаєте ви, що підписавшись на газету «New York Times» на цілий рік, ви станете "щасливим" власником 236 кг макулатури?
З газетою пов'язані і курйозні випадки:
У Франції виходила газета, надрукована їстівної друкарською фарбою на тонко розкатаному тесті (прочитав новини і тут же їх з'їв). Інша французька газета друкувалася на тонкій гумі, щоб її можна було читати під час купання. В Іспанії одна з газет мала світяться букви, щоб читати її в темряві. В Англії замість паперу використовувалася тканину, і газета після прочитання служила носовою хусткою.

Не нехтуйте газетної пресою! Там завжди можна знайти щось цікаве. І навіть зовсім недорого.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Vkontakte Facebook Twitter

Короткий вік колкого "Шершня"

Сьогодні, у далекому 1906 р. в Києві вийшов перший номер першого україномовного сатиричного журналу «Шершень». Його видавцем і редактором був В. Лозинський. Цей гумористично-ілюстрований тижневик виходив від 6 січня до 14 липня, і за цей період з’явилося 26 номерів. 

Над його випусками працювали такі автори ілюстрацій та політичних карикатур, як І. Бурячок, Ф. Красицький, В. Масляников, П. Наумов, В. Різниченко, О. Сластіон та інші, а також відомі літературні постаті: М. Коцюбинський, А. Кримський, І. Липа, І. Франко, Л. Українка, О. Маковей, В. Стефаник та інші.

Перший номер «Шершня» прикрашав малюнок, який висвітлив класовий поділ суспільства та його боротьбу художника Ф. Красицького. Більшість робіт цього художника носили гострий на той час підтекст, хоча і не були підписані, але зміст був зрозумілий кожному. А отже, саме тому видання "Шершня" припинилося у липні 1906 р. без офіційного розпорядження з боку влади. Постійні переслідування, штрафи, конфіскації зламали наполегливість та силу осіб, які готували та видавали журнал.

В українській політичній журналістиці періоду революції 1905 – 1907 рр. журнал "Шершень" займає провідне місце. Це єдиний із сатиричних журналів України, який неодноразово привертав увагу філологів, мистецтвознавців та істориків. На сьогоднішній день цей журнал є найбільш вивченим і достатньо яскраво висвітленим у літературі як орган політичної сатири досліджуваного періоду.

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter