Сторінки

Показ дописів із міткою роман. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою роман. Показати всі дописи

четвер, 13 грудня 2018 р.

Що читають бібліотекарі

(продовження)
Білик, Іван Іванович. Меч Арея [Текст]: роман, написаний літа Божого 1970 і видрукуваний у Києві літа Божого 2003 / І.І. Білик. - К.: Веселка, 2003. - 430 с.

Іван Іванович Білик  народився в 1930 році у місті  Градизьк на Полтавщині. Автор десяти романів, серед яких декілька сенсаційних історичних бестселерів. Так історичний роман «Меч Арея» одразу після друку заборонила влада за "неправильне трактування історії". Твір вилучали з бібліотек, а нерозпродані примірники – з книгарень (встигли знищити 5 тисяч примірників із 65-тисячного накладу, решта продавалася підпільно).
Письменника примусили звільнитися з роботи в редакції газети "Літературна Україна". Три з половиною роки він був безробітним і лише в 1976 році вдалося влаштуватися в редакцію часопису "Всесвіт" на вільну вакансію – "секретар-друкарка", де мав змогу займатися літературною справою. Письменника надовго позбавили права друкуватись, цькували в пресі. Але його книжка в СРСР поширювалася "з рук у руки", була перевидана за кордоном – у Канаді, Америці, Великій Британії і витримала 15 перевидань.
У романі автор висловив гіпотезу, що гуни – це слов'яни й безпосередні пращури українців, а їх вождь Аттіла – київський князь Гатило. «Меч Арея» був настільки популярним, що деякі читачі навіть забули, що це художня література, а не історична. Стрімкий сюжет, захоплюючі пригоди героїв, цікаве життя київського князя Богдана Гатила утримує цікавість і приваблює нових читачів. Роман тримає в напрузі до останньої сторінки та читається одним подихом.

Тетяна Сподинець, головний бібліотекар відділу комплектування



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 25 січня 2018 р.

Що читають бібліотекарі

Козлов, Вильям Федорович. Волосы Вероники : роман, повести / В. Ф. Козлов; худож. О. Титов. - Л. : Советский писатель, 1984. - 440 с.

Іноді дуже корисно і необхідно робити такі ось "літературні мандри" у роки нашого минулого.
Роман ленінградського прозаїка Вільяма Козлова - неоднозначний твір про кохання, дружбу, про духовний світ людини, про його пошук справжнього місця в житті, про покликання і романтику праці. Основну увагу в романі приділено становленню головного героя як особистості. 
Перед нами відкривається портал в 1980-ті роки Радянського Союзу: скромний співробітник-перекладач одного з ленінградських НДІ насолоджується холостяцьким життям після не дуже вдалого шлюбу, від якого є дочка і яку він шалено любить. Автор робить умілий зріз побутового, трудового і особистого життя головного героя: оголені бюрократичні нюанси його професійної діяльності (досить правдоподібно описані інтриги призначення нового директора НДІ), відносини з друзями-колегами, його "полудружба-полулюбовь" з вітряною дівчиною Ольгою, яка є уособленням прийдешніх 90-х, думки, міркування, філософія... І тут в його житті спалахує "біла ворона"Вероніка... Її чарівність, краса і привабливість має іноді хижу природу: і чоловіка вона до пуття не любила, але він отримав квартиру, і свою думку вважає вище інших, втручається в стосунки головного героя з його дочкою... 
Однак, автору слід сказати спасибі за екскурсію в моє минуле: в світ, де саме читаюче населення (в книзі це дуже помітно), численні черги в гонитві за дефіцитом, але де на побаченні хлопець дівчині читає вірші, а місце зустрічі молоді люди незмінно призначають біля Головпоштамту!
Ця книга припаде до душі тим, хто ностальгує за своїм минулим...

Котлярова Ольга, бібліотекар I категорії відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 11 січня 2018 р.

Що читають бібліотекарі

Ахдие, Рене. Ярость и рассвет: роман /  Рене Ахдие ; пер. с англ. И. Рябчук. - Харьков : Книжний клуб «Клуб Семейного Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный клуб «Клуб Семейного Досуга», 2016. - 304 с. 



Східна казка. Читачеві надається можливість зануритися в світ, де жінки підкорюють своєю красою, а чоловіки своєю войовничою силою.
Цікавий сюжет - таємниця, яку хочеться швидше дізнатися ...
Головна героїня Шарзад, що стала дружиною халіфа, хоче помститися за вбиту подругу. Вона красива, розумна і «остра на язычок». Халіф, незважаючи на свою стриманість переймається ніжними почуттями до Шазі. Шарзад розповідає Халіду цікаві історії, що чимось нагадує казку «1000 і одна ніч».
Вона прийшла з ненавистю в серці, але поступово це відчуття починає слабшати, викликаючи абсолютно протилежне почуття, з яким вона відчайдушно бореться, тому що вважає себе зрадницею по відношенню до подруги. Але чи вистачить у неї сил протистояти любові?
Письменник домагається ефекту присутності завдяки яскравим описами подій, одягу, прикрас, їжі. Так, очі служниці Деспіни кольору «игристого Эгейского моря».  Тарік - друг дитинства Шарзад, «широкоплечий, с кожей цвета пустыни и глазами серебряно-пепельного оттенка», у старого Рези, що втратив дочку і дружину - «улыбка души, часто посещаемой призраками».
Одяг та прикраси настільки чудові і розкішні, що так і хочеться приміряти їх на себе, а опис їжі переносить Вас в чудовий світ східних прянощів і солодощів.
Діалоги легко читаються, в них відчувається інтрига. Автор дає можливість зрозуміти почуття героїв.
Цей роман припаде до душі тим, кому подобаються східні мотиви.

Олена Сучкова, провідний бібліотекар відділу абонемента



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 28 грудня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Секи, Юмико. Холодно-горячо [Текст] : роман / Ю. Секи ; пер. с фр. Т.А. Источниковой. - М., 2008. - 240 с.  

Як людина закохана в подорожі, травелог Секи Юміко відразу привернув мою увагу. Роман про японку, яка не приймає менталітету своєї країни, положення жінки в їхньому світі, в сім'ї. Вона захоплюється західною культурою взаємовідносин та стилем поведінки. Вигравши міжнародний грант на навчання у Франції, Юка отримує можливість рік пожити в місті її мрії. Прилетівши в Париж, дівчина зав'язує нові знайомства, знаходить друзів і звичайно нову любов ...
Дуже цікаво і пізнавально  читати порівняльні описи японського і французького побуту, знайомств в обох країнах, стилю спілкування. Зі спогадів головної героїні я дізналася про нюанси навчання в японській школі і коледжі, про сімейні цінності та уклад японської родини. 
Для мене це книга-настрій, адже там є й тонкий гумор, і захоплюючий сюжет, і щирі герої, і несподівана розв'язка. Так що раджу в один з довгих зимових вечорів взяти почитати книгу «Холодно-гаряче. Закохана в Париж» та зануритися в барвистий світ романтики і пригод.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 12 жовтня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесилия. Р.S. Я люблю тебя [Текст] : роман / С. Ахерн. - М.: Иностранка, 2008.- 496 с.

Сенсаційний дебютний роман «Р.S. Я люблю тебе» журналістки Ірландії Сесілії Ахерн заінтригував мене з перших сторінок і змусив задуматися, що таке любов, що таке життя, що таке радість і що таке втрата коханої людини, і про сенс життя взагалі.
Головна героїня роману Холлі дуже любила свого чоловіка Джеррі. Вони могли б жити довго і щасливо, але смерть занадто рано розлучила їх. Джеррі, її чоловік, пішов і не повернеться ніколи... Все, що залишилося від нього, - це маса спогадів і риси його обличчя. Вони були кращими друзями, коханцями, спорідненими душами. Читаючи ці рядки, я відчувала всю біль непоправної втрати коханої людини. Автор майстерно передала весь трагізм горя. І навіть підтримка вірних друзів не допомогли б Холлі пережити біль втрати, якби не листи Джеррі. Він залишив їх, щоб, коли його не стане, вона розкривала по одному його посланню в місяць. І я, разом з героїнею місяць за місяцем відкривали ці листи і виконували всі побажання і рекомендації її померлого чоловіка. Його листи з незмінним «PS. I love you» сходинка за сходинкою ведуть героїню від відчаю до надії. Але у Холлі є тільки рік, щоб відпустити коханого... Вона з цим впоралася. Холлі була жінкою з мільйоном щасливих спогадів, яка зазнала щастя справжнього кохання. Вона буде слідувати останній пораді свого чоловіка. Щоб не очікувало її попереду, вона знає, що коли-небудь відкриє своє серце для нової любові.
З прочитаного, я зробила для себе висновок, що справжня любов ніколи не вмирає і нікуди не йде! Кохайте і будьте коханими тут і зараз!
Книгу я б рекомендувала для прочитання молоді. Я думаю, поради, які ненав'язливо даються в книзі будуть корисні на початку любовних відносин між чоловіком і жінкою.

Тетяна Міщенко, завідуюча патентно-технічного відділу



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 29 червня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Рот, Вероніка. Нескорена [Текст] : роман. Кн.1 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : Компанія ОСМА, 2015. - 384 с. - (Дивергент).
Рот, Вероніка. Інсургент. Бунтівниця [Текст] : роман. Кн. 2 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : КМ Publishing, 2015. - 384 с. - (Дивергент).
Рот, Вероніка. Віддана [Текст] : роман. Кн. 3 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : КМ-Букс, 2016. - 384 с. - (Дивергент).

«Храбрые люди признают силу других»
Я ніколи в житті не захоплювалася фантастикою. Мені подобалися любовні романи, психологічні роздуми, але тільки не вигадана реальність, новий світ. До того, як не взяла в руки першу книгу трилогії «Дивергент» і буквально занурилася в море відчуттів і нових емоцій. Це літературний дебют Вероніки Рот, і виявився він досить успішним. Всесвіт роману - світ, який розгорнувся на руїнах колишнього Чикаго, в якому люди, намагаючись побороти пороки, що привели їх на межу загибелі, утворили п'ять фракцій - своєрідних закритих каст: Альтруїзм, Ерудиція, Безстрашність, Товариськість і Правдолюбство. Кожна фракція виконує свою функцію в суспільстві, і всім її членам властивий загальний набір рис характеру. Є також безфракційники - ті, хто не підійшов до жодної фракції, чи з тих чи інших причин вибув з однієї з них. Головна героїня - Беатріс Прайор - стоїть на роздоріжжі: залишитися в рідній фракції, яка абсолютно не підходить їй за духом, або перейти в іншу, і тим самим розірвати всі зв'язки з родиною. Вибір виявляється непростим…
Книга захоплює з перших сторінок і змушує переживати всі випробування разом з героями роману. За всю трилогію кожен персонаж стає рідним і не хочеться з ним розлучатися, хочеться дізнаватися нові історії з його життя і більше занурюватися в незвіданий світ майбутнього. Але, на жаль, все хороше  колись закінчується, і залишається тільки вірити, що десь, в іншому всесвіті, все ж живуть люди, поділені на фракції, і колись я з ними обов'язково зустрінуся.

Олександра Залогіна, бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 2 червня 2017 р.

Що читають біблотекарі

Шкляр Василь. Тінь сови: роман / В. Шкляр. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014. - 304 с.

Книга для всіх і молодих, і не дуже, і для шановного жіноцтва, і для мужніх чоловіків. Читається на єдиному подиху. 
Автора Василя Шкляра критики називають батьком українського бестселера. Успіх його романів: «Залишенець, «Елементал», «Кров кажана», «Ключ» був приголомшеним.
Він лауреат багатьох літературних премій, та мабуть найдорожча із них Шевченківська премія, кошти  на яку були зібрані звичайними громадянами.
А від  присудженої йому національної премії імені Тараса Шевченка письменник відмовився – вперше за всю історію існування цієї найпрестижнішої нагороди.
«Тінь сови» - це непідвладна часові історія двох кохань. А справжнє кохання – це завжди трішки казка. В романі присутній  казковий персонаж – Щедрик. Це маленький гном, містичний мешканець лісу, вигаданий ще в дитинстві Степаном, героєм роману. Він як Степанове друге «я» вставляє у розповідь свої думки і почуття. «Я ж собі думаю, що любов народжується як ріка. Спершу прокидається маленьке джерельце, від так воно дужчає: переходить у струмок, потім розливається в річки» - говорить Щедрик.
Кохання Катерини зі Степаном, Муталіба з Іриною – це історії кохання. Вони зовсім різні, вони протилежні, але вони дають надію тим, кого воно ще не торкнулося.

Людмила Афанасьєва, провідний бібліотекар відділу абонемента 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 18 травня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Ткаченко Г. Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок: роман / Г. Ткаченко: передм. І. Михайлина. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2015. – 320 с. 

Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
    Т. Шевченко
Роман «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок», автором якого є письменниця з Краснограда (це в Харківській області) Ганна Ткаченко, був написаний ще в 2006 році. Лише зараз «Голгофа…» стала доступною для українського читача, якому з відомих  причин  захотілося «більше  знати про Україну». 
Дія роману починається  у  першій половині ХХ століття, на Чернігівщині, у далекому 1919 р. 
Буремні часи – революція, неп, колективізація, голодомор. Савелій Руденко, нащадок запорізьких козаків і добрий господар, який жив своєю землею, збирав її по крупиці, з приходом нової влади втрачає все. 
Читаючи цю книгу, ми переживаємо разом з ним за його юну доньку Маню, яка покохала проти його волі червоноармійця Миколу. Але після арешту батька, той, кому вона віддала все серце, відмовився їй допомогти…
На прикладі поліського села бувшої Гетьманщини показано весь трагізм тих незабутніх подій, ту прірву між радянською владою і селянством, яка з кожним роком поглиблювалася, щоби ліквідувати господаря на селі, забрати землю в державну власність і здійснити індустріалізацію. Авторкою через життя героїв твору показано, яку дорогу ціну заплатили селяни за той індустріальний стрибок, а це зламані людські долі, вбиті і заслані у табори Сибіру та Півночі заможні селяни з їхніми родинами, аби назавжди вбити у них відчуття господаря. Новій владі це вдалося зробити тільки після страшного штучного голодомору. І це була справжня голгофа, після якої люди перестали не тільки бунтувати, а навіть говорити щось заборонене.
… Велика війна змусила Марійку забути про минулі печалі. Розшукуючи в таборі полоненого односельця, вона зустрічає там Миколу. Він благає пробачити його, клянеться, що завжди кохав лише її.
Але до цих подій  приходять довгі буремні роки колективізації, голод, війна з фашистською Німеччиною. Автору вдалося показати життя в німецькій окупації українського села до осені 1943 року. Але письменниця доводить, що між минулим, сьогоденням і майбутнім існує великий зв’язок, як переплетіння родових ланцюжків ДНК діда, батька, сина, онука і так далі. Тому прийшов час змінюватися і самому. Над цим задумається кожна людина, прочитавши роман «Голгофа козацьких нащадків». Читайте роман — та не забувайте свою історію. До цього закликає авторка, вона впевнена: великий, талановитий і працьовитий український народ прокидається. 

Ірина Білоус, провідний бібліотекар відділу наукової організації і методики бібліотечної роботи.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

четвер, 13 квітня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Мнишек, Хелена. Прокаженная [Текст]: роман / Х. Мнишек. - Минск: Ураджай, 1994. - 558 с.

Роман "Прокажена" розповідає про прекрасну і трагічну любов чарівної Стефанії Рудецької і знатного польського магната Вальдемара Міхоровського. На початку двадцятого століття книга мала величезний успіх і видавалася в Польщі шістнадцять разів. Кажуть, що Мнішек писала роман, коли у неї загинув чоловік, і деякі припускають що це може бути однією з причин трагічного завершення роману.

Роман «Прокажена» я знайшла за порадою подруги в бібліотеці, почала читати ввечері, закінчила читати під ранок, і приблизно тиждень не могла відійти від прочитаного.
Відтепер "Прокажена" Гелени Мнішек - один з моїх найулюбленіших романів. Я навіть знайшла цю книгу і поповнила свою особисту бібліотеку, щоб мати можливість перечитувати самій і пропонувати своїм подругам.
Перечитуючи роман знову я отримую велике задоволення. Цей роман можна поставити поруч з «Джейн Ейр», «Співаючі в тернику», «Корольок - пташка співоча».
Красива історія кохання, чиста, трохи наївна, і така щира, послана небом і зруйнована на землі заздрістю, зарозумілістю, стереотипами і марнославством. Головна лінія - нерівний шлюб: вона - простачка, він - аристократ. Актуальна тема і на сьогоднішній день, змінилися тільки декорації.
Просто назвати книгу любовним романом, язик не повертається... Історія дійсно вражає і байдужим залишитися не можна... Але крім любовної трагедії, тут піднімається питання про соціальну нерівність, про велич душі, про підлість, яка панує в суспільстві. Вражає безсердечність і любов ...
Після прочитання роману ще краще розумієш, що справжні почуття дорожче будь-яких грошей, що знатне походження і зобов'язання перед своїм родом можуть зробити людину глибоко нещасною. І розумієш найголовніше, що СЛОВО може поранити, а може вбити...
Тут показані почуття між чоловіком і жінкою, такі чисті і справжні, що коли читаєш про їх переживання, ти хочеш теж знову пережити цей прекрасний час, найщасливіший час для кожної людини, час коли любиш.
Дуже рекомендую прочитати цей твір всій жіночій половині нашої країни, незалежно від віку. Ви не пошкодуєте!

Бриткова Тетяна, бібліотекар відділу періодики 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 9 березня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Остин, Джейн. Гордость и предубеждение [Текст] : роман / Д. Остин; пер. с англ. И. С. Маршака. - М. : Правда, 1989. - 384 с.

Роман «Гордість і упередження» американської письменниці Джейн Остін - це один з визначних романів ХІХ ст. Його по праву можна назвати кращим романом Джейн Остін. Без творчості цієї письменниці важко уявити існування «феміністичної» літератури і «психологічного» роману.
Читаючи сторінку за сторінкою, я відкривала для себе новий світ взаємин між чоловіком і жінкою, все глибше «поринала» в цей дивовижний світ. Мене підкорив образ молодої дівчини, яка не боїться висловити свою думку, показати свою гордість перед тими, хто вище неї в суспільстві. В іронічній, невимушеній, дотепній і легкій формі, письменниця доводить, що упередження і гордість не завжди кращі «порадники» в розумінні своїх почуттів один до одного.
Я вважаю, що кожна молода дівчина повинна прочитати цей роман, для того щоб зрозуміти як поводити себе з чоловіками та як потрібно берегти стосунки, що зароджуються.

Ліза Сибірьова, бібліотекар патентно-технічного відділу



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 9 лютого 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Тартт, Донни. Щегол [Текст] : роман / Д. Тартт ; пер. с англ. А. Завозова. - М. : АСТ : CORPUS, 2016. - 829 с.

Роман «Щеголь» американської  письменниці Донни Тартт, це не тільки лауреат численних літературних нагород, у тому числі Пулітцерівської премії 2014 року, це не тільки комфортна та інтелектуальна казка для дорослих, яку англомовна критика назвала сучасним «великим американським романом», це - справжній вибух емоцій. Усі 827 сторінок книги викликали в мені дивні і такі різні відчуття. Я то упивалася класичним стилем написання книги, то дратувалася через незрозумілі дії героїв. Мені було страшно і боляче, коли читала про перші години життя хлопчика, який вижив після теракту й залишився сиротою. Було цікаво і захоплююче зазирнути за лаштунки антикварного мистецтва, прогулятися затишними вулицями Нью-Йорка, безлюдним передмістям Лас-Вегаса, різдвяними каналами Амстердаму. А бувало дуже страшно й неоднозначно спостерігати за головним героєм, який, прагнучи зрозуміти й прийняти себе, приймає наркотики та алкоголь, потрапляє в погану компанію, де знаходить справжню дружбу, вивчає мистецтво реставрації та обманює покупців, приймає байдужість і зраду батька і безмовно любить руду загадкову дівчину. Кадри змінювалися, як кінематографічна стрічка, а я розмірковувала про те, що не дивлячись на усі дивовижні та жорстокі події, які вирують навколо головного героя, він завжди бачить і відчуває красу та розуміє її цінність, яку варто рятувати навіть з полум’я. Тільки Мистецтво та сила краси були йому опорою і виправданням, підтримкою і суттю.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 5 січня 2017 р.

Що читають бібліотекарі

Дочинець, Мирослав. Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії [Текст ]: роман / М. Дочинець. – Мукачево: Карпатська Вежа, 2012. – 331 с.


Бібліотекар часто читає ті книги, які йому треба прочитати, це – фахове.  До мого списку «треба прочитати», свого часу, потрапив роман лауреата  Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року  Мирослава Дочинця  «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії». З перших сторінок, навіть з самої назви твору, моя читацька сутність збунтувалася! Я не могла зрозуміти, чому «не чіпляє» мене текст?  На  перших сторінках  роману декілька разів хотілося закрити книгу… Але треба...  І знову – за читання! Десяток сторінок, і до мене особисто звертається автор: «Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. Будь терплячим, як криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату…»
З цього місця книга повністю мене поглинула! Неймовірна насолода від життєвої мудрості, захоплення історичними пригодами, напруга від цікавих історій, містичних подій! Я можу сказати, що з одного боку це - розважальний твір, а з іншого - повчальна, філософська книга.
XVIII століття, Мукачево. Тут народився хлопчик, який став сиротою. Він пройшов цікавий, важкий життєвий шлях і став великодушним багатієм, меценатом рідного міста. 
Разом з героєм я знайомилася з мукачівським краєм, дізнавалась, як жити в халабуді під мостом, на псарні при замку, потрапляла у в’язницю та втікала з неї, перебиралася через Карпати та приставала до козаків… А потім переживала за героя, який потрапив у турецкий полон, була з ним в Єгипті та в інших далеких краях, раділа його тріумфальному поверненню в Мукачево.
Дуже захопило знайомство з різними ремеслами, сферами діяльності людей, про які прописано в романі. Особливо запам’яталися історії, пов’язані із взаєминами людей і собак. Здивувало, як незвичайно, без пафосу в романі розкривається тема грошей, надаються поради, як їх «притягти» до себе, «потоваришувати» з ними, як із ними поводитися та розпоряджатися.
Якось логічно, ненав’язливо народжуються в книзі  філософсько-життєві повчання: 
«… хочеш дотягнутися до чогось вищого, спустися перше до самого себе. Це я і роблю в своїх записах».
Закарпатський колорит, його мультикультурне підґрунтя яскраво передає  своєрідна  лексика, недарма наприкінці книги автор розмістив  словничок.  Це дійсно допомога тим, кому незнайомий  закарпатський діалект. Але слова-архаїзми, діалектна лексика не завадили мені, російськомовній читачці, насолоджуватися книгою. Навпаки, було радісно відчувати, що тобі це близьке, зрозуміле, наповнює новими  приємними почуттями. Яка ж це розкішна  робота у бібліотекаря, коли тобі «треба читати»! 

Т.О. Абраїмова, заступник директора КЗК "ДОУНБ"



Більше про бібліотеку тут 
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 20 жовтня 2016 р.

Що читають бібліотекарі


Улицкая Л.  Медея и ее дети [Текст]: роман / Л.Е. Улицкая. – М.: Эксмо, 2003. – 287с.

Роман Л. Уліцької «Медея і її діти», розкриваючи внутрішній світ людини, його ставлення до природи і суспільства підводить до усвідомлення того, що існують вищі цінності, незрівнянні за значенням з будь-якими життєвими явищами і інтересами - і це: сім'я, віра наша православна, любов і вірність.
Медея Мендес Сіноплі - берегиня родини і домівки, її основа, душа. Парадокс полягає в тому, що рідних дітей у Медеї немає, але у неї величезна сім'я і будинок, куди з'їжджаються щоліта родичі з усіх кінців землі. І на всіх вистачає її ласки, тепла і турботи, хоча зовні вона сувора і неприступна.
Турбота про близьких для Медеї - не обов'язок і не подвиг самопожертви, а природний стан душі, щось само собою зрозуміле, без пафосу творена щоденна робота. Вона нікого не вчить, не засуджує, не виховує, не вимагає подяки, але їй і тільки їй звіряють свої таємниці і страхи. І це так само природно, як біль Медеї за них і готовність допомогти кожному.
Велич Медеї, незбагненно з'єднані в ній гордість і смиренність. Вона ростила дітей, працювала, молилася, постилась, просто і несуєтно жила. Її героїня жила, виконуючи добровільно взяті на себе зобов'язання, давно скасовані всіма вищі Божі закони. Любов і всепрощення, смирення без зневіри, турбота про ближніх як внутрішня потреба роблять Медею воістину великою без німба величі і мучеництва.
«Страдания и бедствия для того и даются, чтобы вопрос «за что?» превратился в вопрос «для чего?», и тогда заканчиваются бесплодные попытки найти виновного, оправдать себя, получить доказательства собственной невиновности и рушится выдуманный жестокими и немилосердными людьми закон соизмеримости греха с тяжестью наказания, потому что нет у Бога таких наказаний, которые обрушиваются на невинных младенцев».
Є в повісті й інша, на мій погляд, гостросучасна больова проблема: так звана вільна любов, тобто блуд, необов'язковість вірності один одному. Книга дуже глибока за змістом і життєстверджуюча. Раджу вчитатися.


Провідний бібліотекар відділу абонементу Пивоварова Галина Федорівна.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
 

вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Згадуємо Білого кита

165 років тому. у Лондоні вперше опублікований роман Германа Мелвілла «Мобі Дік»
«Мо́бі Дік, а́бо Бі́лий кит»  — роман 1851 року, найвідоміший твір американського письменника Германа Мелвілла. Книга частково заснована на реальних подіях, які трапилися в 1820 році з китобійним кораблем «Ессекс». Це судно, капітаном якого був недосвідчений 28-річний Джордж Поллард, відплило з порту в штаті Масачусетс 12 серпня 1819 року. Судно тримало курс на Азорські острови. Від самого початку подорожі корабель переслідували невдачі: на четвертий день з моменту відплиття «Ессекс» потрапив під морський шквал і сильно постраждав. Корабель потрібно було направляти до найближчого порту ремонтувати, та капітан та його перший помічник, 22-літній Оуен Чейз, вирішили продовжити плавання.Понад півтора року моряки знищували морських велетнів, доки 20 листопада 1820 року розгніваний 26-метровий кашалот не пробив дно судна. Матроси, які залишилися живими, дісталися на шлюпках до найближчого відлюдного острова. Лише через 95 днів двох чоловіків (капітана та одного матроса) підібрав інший корабель. Багато членів команди загинули від канібалізму та різних хвороб.

Помічник капітана Чейз зміг урятуватися на іншому вельботі і, прибувши додому, написав повість про пережиті події. Про історію «Ессекса» Герман Мелвілл дізнався від Вільяма Чейза, сина Оуена Чейза. Коли Вільям дав почитати повість свого батька Мелвіллу, записки справили на Германа Мелвілла таке велике враження, що він вирішив написати твір, основним сюжетом якого було саме полювання людини на кита і перемога у цій боротьбі останнього. До того ж, образ головного героя роману, юнака Ізмаїла, багато в чому списаний із самого Мелвілла.

1851 року роман «Мобі Дік, був надрукований, але успіху не мав. Більше того, Герман Мелвілл втратив репутацію успішного письменника. Лише через багато років, як це часто буває,  «Мобі Дік» був визнаний шедевром американської літератури.

Декілька цікавих фактів:

  • Найвідомішим ілюстратором «Мобі Діка» був американський художник Роквелл Кент (1882-1971).
  • Компанія «Starbucks», котра має одну з найбільших мереж кафе, взяла собі за назву ім'я першого помічника капітана Ахава — Старбака.
  • Відомий американський музикант Мобі, нащадок Германа Мелвілла, запозичив собі псевдонім з цього роману.
  • 18 жовтня 2012 р. Google відзначив 161 рік з дня першого видання роману святковим логотипом на своїй головній сторінці. На святковому дудлі була зображена сцена з роману.
Роман можна замовити на нашому сайті у електронному каталозі тут  




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte FacebookTwitter 

 

четвер, 13 жовтня 2016 р.

Що читають бібліотекарі

Стельмах М. Чотири броди: роман / М.П. Стельмах. — К.: Дніпро, 1995.- 592 с.

Гімн краси і мудрості

А у нашому селі –
Верби над водою...
Наче згадують вони
Молодість з журбою.


Українське село… Хто не був зачарований його мальовничими краєвидами, біленькими хатинками, пахощами трав… Не одне літо мого дитинства та юності промайнуло в селі на Дніпропетровщині. В село я закохана, як і в гарні художні твори про нього, насамперед, в романи М.Стельмаха – енциклопедію українського села кінця XIX початку XX ст. В українській прозі не було художників, які б так безмежно були закохані в людину сільської праці, так пристрасно оспівували поезію природи та кохання.
«Ніщо так не підносить людину, не надихає на добро, як любов. Власне, все гарне на світі починалося з любові, а закінчувалося, коли любов вмирала», - палко говорив Стельмах - справжній філософ, знавець життєвої мудрості села.
Чотири броди, за Стельмахом, це своєрідна філософія життя. Кожен має свої чотири броди: блакитний, як світанок — дитинство; як сон — хмільний брід любові, брід праці і житейських турбот; брід онуків і прощання... Від того, як людина переправляється через ці броди, стає зрозуміло, чого вона варта. Нехай цитати з твору скажуть про сам твір:
Яка страшна ця хвороба — байдужість! Вона вбиває апарат мислення, сердечний апарат, залишає тільки механічний.
***
Любов спочатку любить, а роздивляється пізніш.
***
Як ми не вміємо цінувати простих радощів життя до першого грому, до першого нещастя.
**
Хто не мав своєї волі, того приневолюють.
***
Тим, певне, осінь і схожа на старість; дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день.
***
Залазити в чиюсь душу — це таке ж злодійство, як залазити в чужу комору.
***
Коли ти маєш пустку в душі, тоді вся земля стає пустелею.


Перечитуючи роман М.Стельмаха дивуюся морально-етичним ідеалам села того часу, світорозумінням, глибокою народною мудрістю, духовністю, спадкоємністю поколінь. Марко Безсмертний говорить: «Ми, селяни, всі потроху філософи, бо все життя ходимо біля землі, хліба, меду, сонця».
На жаль, все це сьогодні втрачено або спотворено. Може тому я не розуміюся на сучасних творах про село, наприклад Люко Дашвара «Село не люди». А може ви мене переконаєте? Читайте та розмірковуйте!

З повагою, бібліотекар відділу абонемента Сухіна Світлана Миколаївна



Більше про бібліотеку тут 
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 6 жовтня 2016 р.

Що читають бібліотекарі

Вилар Симона. Светорада Золотая [Текст]: роман / С. Вилар. – 2-е изд. – Харьков; Белгород: Клуб семейного досуга, 2013. – 461 с.

Я не люблю і не читаю «жіночих романів», але книги, про які хочу розповісти і які сподобались, чомусь видавці та критики відносять саме до цієї категорії. Сама ж авторка визначила їх як історико-пригодницькі романи з романтичною лінією, і я згодна з нею. Це трилогія популярної української письменниці Сімони Вілар (Наталія Гавриленко) про княжну Світораду: «Светорада Золотая» (2008), «Светорада Медовая» (2008), «Светорада Янтарная» (2009). 

Події розгортаються у Київській Русі, наприкінці ІХ - початку Х століть. Час героїчних походів, боротьби з кочовими племенами, утворення нових міст, захоплююча своїми традиціями культура слов’ян. Звична до розкоші, замилування і схиляння голів оточуючих, юна смоленська княжна раптово зникає з заручин із князем Ігорем. Перевагу знатному нареченому норовлива красуня віддає Стемці Стрілку, за яким готова йти на край світу. Але життя підготувало їй тяжкі випробування: ще вчора вона щаслива дружина воєводи, сьогодні – наречена хазарського царевича, завтра – полонянка печенігів, а потім… навіть впливова особа у самій Візантії. Хто ж вона така насправді? Досвідчена спокусниця, інтриганка, шпигунка князя Олега чи надзвичайна жінка з коханням і вірою в серці? Така собі слов’янська Анжеліка.  
  
Що підкупає і відрізняє ці книги від «жіночих романів»? Автор досконально вивчила епоху, чітко слідує історичним подіям. У книзі до дрібниць описані звичаї, страви, ремесла, деталі одягу, зброї та ін. До речі, письменниця за фахом – історик і ось як вона говорить про свої твори: «Так как я пишу о прошлом, то стараюсь как можно точнее передать колорит описываемой эпохи, следить за исторической канвой, вплетать в повествование достоверные факты, какие бы расширили кругозор моих читателей. И если по прочтении книги, они станут лучше разбираться в том или ином историческом периоде или захотят сами проверить, как что было в те далекие времена — я считаю свою задачу выполненной. Ибо история очень интересна, даже если кому-то не повезло с учителем этого предмета в школе».
А ще її книги, на мій погляд, дуже кінематографічні. Читаєш і все уявляєш з перших сторінок. Але на жаль режисери поки що не звернулись до творів Сімони Вілар.

Пономаренко Світлана Миколаївна, завідуюча відділом мистецтв



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 22 вересня 2016 р.

Що читають бібліотекарі

Громыко, Ольга. Верные враги [Текст] : роман / О. Громыко. - М. : АЛЬФА-КНИГА, 2008. - 476 с. - (Магия фэнтези).

«Это - сказка, рассказанная зимней ночью. Веселое и грустное повествование о вражде и дружбе, магии и смекалке, благородстве и предательстве, любви и ненависти, между которыми один шаг по глубокому снегу. Это - кусочек белорской истории, не попавший в летописи, но воспетый в легендах. А что в ней ложь и что правда - пусть останется на совести автора…»
О. Громыко

Поєднати несумісне? Легко! Прекрасна білоруська письменниця відкриває нам двері в чудовий світ гумористичного фентезі, де перевертень грає в карти з драконом, де дракон зваблює прекрасних панянок, а некромант товаришує з королевою німф. Це абсолютно новий світ, самобутній, але дуже рідний серцю.
Сама історія сповнена епічних битв, безстрашних героїв і героїнь, в ній є справжня дружба, зрада і, звичайно ж, дивовижна любов (куди ж без неї). Хоч це і казкове фентезі, книга дуже глибока за змістом, наповнена дорослими переживаннями і страхами. Читається легко і на одному диханні.

Головний бібліотекар краєзнавчого відділу, Шилкіна Марина



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 15 вересня 2016 р.

Що читають бібліотекарі

Шейнман, Дэнни. Квантовая теория любви [Текст] / Д. Шейнман; пер. с англ. С. Соколова. – М.: Фонтон-Пресс, 2009.– 416 с.

Скажи ей: жизнь коротка, но любовь вечна.
Теннисон

«Квантова теорія любові» - незвичайної сили і емоційного напруження роман відомого британського актора і режисера. Дві історії любові, дві втечі від долі, дві трагедії, які розділяє ціле століття.
Лео Дікін втратив свою улюблену під час подорожі по Південній Америці. Після загибелі Елені він перетворився в згусток болю, що не відпускає його ні на мить. Намагаючись подолати душевні страждання, Лео вивчає любов - він розкладає її на дрібні частки, законам фізики повіряючи людське почуття...
Моріц - юний солдат австро-угорської армії, якого призвали відразу після початку Першої світової. Війна і подальші історичні катаклізми закинули Моріца з рідної Польщі до Сибіру за тисячі миль від коханої дівчини Лотти. Пройшовши крізь кров і жах світової війни, через холод і голод сибірських таборів, Моріц повертається додому. Він вірить, що там його чекає любов ...
Сага Денні Шейнмана - один з найбільш незвичайних і привабливих романів останнього часу про кохання. Роман, заснований на реальних подіях сім'ї Шейнман, став справжньою літературною подією.
Роман рекомендується особливо тим, кого в книгах приваблює реальна плоть історії. Англієць і наш сучасник написав нові «Ходіння по муках» - роман про те, як любов і людські страждання сплелися з війнами і революціями. Справжній гімн мужності людини, яка в ім'я любові пішки подолала шлях від Сибіру до Польщі.
«Любов перемагає смерть». Теннісон.

Тамара Олексіївна Гуртова, провідний бібліотекар краєзнавчого відділу



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Замовити книги можна тут