Пунктир

Катерина Бабкіна: «…не забудь, не схиб, розкажи про всіх, і за всіх однаково попроси» (завершення)
 
Її прийняли в Спілку письменників України на першому курсі, «я ще встигла сходити на збори… це для мене паралельний світ, який існує й досі… «Смолоскип», Форум видавців, журнали різні, які формували сучасність впродовж певного часу, це було краще спілки письменників… так складалось, що я завжди опинялася осторонь згуртованих осередків…
Ми зараз живемо в той час, коли нам повідомили, що ресурс і світ його безрозмірний і якщо хтось не реалізувався як автор, це не означає, що тобі вже не вистачить, ніхто не займає ні чиє місце, відчуття нервового дихання за мною… в контексті скидання з пароплаву сучасності… я не відчуваю. Мені здається, що щось я набула в цьому плані, але щось і втратила, бо того драйву скидання в мене не було. Колись у вісімнадцять років і я їздила на мопеді по Києву і всі маршрути в голові складала, оминаючи вулиці, де є бруківка і де стирчать якісь рейки, щоб не вбитися. В дев'ятнадцять років я пересіла на машину і ще два роки автоматично їздила, оминаючи рейки та бруківки, поки мені хтось не сказав: «Навіщо?». Напевно є ті люди, які їздять тими маршрутами.
Отже бажання їздити на мопеді, коли є авто… і їздити на мопеді, коли його в тебе вже нема… це два різних контексти».
Її мотивує до написання книжок любов до справи, бо цікаво їй «досліджувати, спостерігати і розповідати історії». Вважає, що, коли займаєшся улюбленою справою, – це завжди  надихає.
Звичайно, мова й про її і фах, бо заробляє цим на життя. Можливість транслювати важливі речі та змінювати світ на краще – в цій же низці. «Навіть тим, що я просто розважу людину, зроблю їй приємно чи цікаво. Це вже змінює світ на краще. Ну а тим паче, якщо я змушу людей замислитись над чимось важливим і щось змінити».
З серпня 2022 року Катерина Бабкіна мешкає з донькою у Лондоні. Чоловік її воює.
Німецькою вийшов її роман «Соня», який включено до довгого списку «Книги року BBC»; івритом – «Щасливі голі люди», її поезії перекладено польською, німецькою, англійською, шведською та російською мовами. У квітні 2023 року у видавництві Warstwy (Польща) вийшла електронна книга «Мам, пам’ятаєш?». В жовтні 2023-го книжка вийшла польською в перекладі Богдана Задури. В липні 2024-го – українською.
Її тексти перекладено івритом, польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, чеською, іспанською, румунською, сербською, китайською, в'єтнамською та грецькою мовами, п'єси за її текстами ставилися в Києві, Відні та Женеві.
Катерина Бабкіна, для якої «ніжність – прозорий, беззахисний бог дрібниць» та з якою добре помовчати про одне й те ж саме у завершені «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 
«Я люблю в'язати, хоча зараз у мене маленька дитина, тож зовсім нема на це часу. Страшно люблю водити авто. Колись займалася гонками, а тепер – протягом останніх 15 років – це більше мій побут, а не хобі. Але коли є вибір між бути за кермом і не бути, я оберу кермувати самій. Якось проїхала з Києва до Нормандії і назад через Альпи, Італію, Бельгію і купу інших країн із зупинкою в Берліні, Парижі та інших цікавих містах. Тому далекі подорожі – це також моє хобі. Зокрема подорожі автом.
А ще я досліджую натхнення і різні аспекти психології та психофізіології, які сприяють творчості, натхненню і доброму самопочуттю. Це теж таке моє хобі, але, можливо, з часом воно стане фахом».
 
«– Як кількома реченнями зацікавити дітей прочитати книгу «Сніговий тепл»?
– Скажіть дітям, що це історія про тварин, які поки що не відомі науці. Яких ще ніхто не відкрив. Навіть не про тварин, а про велетенських істот. Загадкових, таємничих та невідомих. А ще про дружбу і багато-багато таємниць».
 
«…який це кайф, коли ти відчуваєш себе вибраним, ти розумієш, що, можливо, ти один з певної кількості людей, має в голові те саме, що й автор. Це можливість просто так, на рівному місці зробити читачеві дуже приємно. А людям потрібно робити приємно».
 
«Я теж отримую нереальне задоволення від праці-в-собі над більшою прозою чи сценарієм. І від роботи в сценарних або драматургічних групах (це ще інше!). І ще я обожнюю конструювати курси та викладати, давати фідбек на роботу студентів та студенток, а також коригувати її з ними разом…».
 
«Я знаю плюс-мінус свого читача, але не знаю, як він еволюціонував, крім того, що люди ці виросли разом зі мною, навчилися вибирати свої цінності, свої дефіцити і цілі і те, що їх закриває, те що їм потрібно. Очевидно, це я в тому числі. І мої книжки.
Ресурсна тема про те, як еволюціонує читач».
 
«Я, напевно, з першого покоління, яким не було кого скидати, ми були не перші, хто прозвучали в Незалежній Україні, але ще не мали з чим боротися та що попирати… 2004… 2014 рік поділив… але це вже було не про покоління…поколінневість співпадала з носінням певного світогляду… а в нас з попереднім поколінням не було звідки скидати та що ділити…».
 
Фото https://www.dw.com/uk/kateryna-babkina-shchob-nikhto-ni-na-koho-ne-naizhdzhav/a-59624005

 
Замовити літературу можна   за посиланням

Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Катерина Бабкіна: «Я більше не будую довгострокових планів»

(продовження)

 

Вона залюбки співпрацює з художницею Юлією Пилипчатіною, яка оформлює усі її дитячі книжки. «Коли Мар’яна Савка (видавець. – О.Д.) надсилала мені лінки на профайли різних художників-ілюстраторів, я саме була в Індонезії. На світанку піднімалась на вулкан Бромо на острові Ява. Інтернет у мене на телефоні був так собі, тому жоден лінк не відкривався. Нарешті підгрузилася лише одна картинка – пінгвін. І я подумала: якщо ця художниця любить пінгвінів, то нехай і оформляє мою книжку. Я теж маю слабкість до цих тварин. Ось цей пінгвін (виймає із сумки м’яку іграшку. – О.Д.) побував зі мною у понад сорока країнах.

Їй вдається мовою образотворчої виразності передати саме те, що я намагаюся сказати. Дуже часто Юля зображує моїх персонажів навіть чіткіше, ніж я могла б собі їх уявити».

З письменником Марком Лівіним, який за сумісництвом є її близьким другом, свого часу уклали парі – хто з них прочитає 200 книжок за рік. «І я подумала, що це може вирішити всі мої проблеми. Людині властиво постійно відволікатися на якісь зайві фактори: соціальні мережі, шопінг, неконструктивні зустрічі, інші неважливі справи. Тепер замість того, щоб перейматися зайвим, я читаю книжки. Ми від початку наголошували, що це не для того, аби читати швидко, а для переструктурування свого часу на щось корисне… Читаю хаотично – щось із непрочитаної класики, сучасну літературу. Так виходить, що потрібно читати одну книжку за 2–3 дні. Як виявилося, це зовсім нескладно, якщо, звісно, відмовитись від зайвих речей і занять».

Завзята Катерина Бабкіна у продовженні « Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«Щодо зіркового статусу…Я не назву себе зіркою, але я професійний письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів. … Історія «Я йшла, зустріла видавця, він мені каже – Є чьо? – Я така – Ну є збірка оповідань – і хоба, ось книжка, кілька премій, резиденція, такі-сякі роялті» малоймовірна в США чи Європі. Ми знаємо історії успішних одиниць, які видали свої гучні перші книги, отримавши круті аванси і одразу, жваво перескочивши з умовних заучок в зірки світової літератури, – Саллі Руні, Зеді Сміт… За їх плечима стоїть легіон дівчат і хлопців, які подавали надії, але до сорока залишилися працювати в кол-центрах, барах, офіціантами чи клерками на кіностудіях, або в кращому випадку викладають у коледжах.

І багато з них залишаться там назавжди, бо якщо в нас можливий якийсь середній варіант письменника чи письменниці (драматурга/ині, сценариста/ки), що заробляє поки що не зірковим, але досить якісним письмом на поки що не зіркове, але життя, – то не зірковий драматург, що подає надії, в Німеччині буде працювати, однак паралельно в пекарні, хай навіть уже кілька п’єс йтимуть в театрах – і це не метафора, а реальна історія реальної людини. Такі мої спостереження після навчання і викладання в Iowa University, письменницькій Мецці США, та після років спілкування з живими, реальними авторами та авторками на письменницьких програмах та резиденціях».

 

«Чи дають щось соціальні мережі в плані комунікації з читачем. Так. Я зчитую з них якійсь соціальний запит. І де, я в тому запиті. Я не можу сказати, що це корегує тематику того, про що мені потрібно говорити, бо так чи інакше я буду говорити про те, що мені вадливо та болить, але я розумію де це знаходиться в сфері інтересів і потреб аудиторії.

Коли в тебе є твоя спільнота, це заспокоює, створює ілюзію контролю, ці межі багато в чому ілюзорні, і ми про це знаємо, але ми можемо користатися ними собі на користь. Висловилась, як письменниця» 😊

 

«Є стан вивченої безпомічності, коли людина довгий час перебуває в обставинах, які недобре на неї впливають і вона не може це змінити».

 

«Я більше не будую довгострокових планів. Авжеж, я мрію повернутися додому, як усі, але не знаю, коли це буде можливо. Я хочу, щоб моя дочка росла в безпеці».

 

«Я прагну більше говорити про війну. Нещодавно я дописала книжку для старших підлітків про події, що сталися після 24 лютого. Невдовзі вона має вийти українською та польською мовами.

У Радянському Союзі та невдовзі після його розпаду побутувала дуже спрощена й викривлена версія історії, скроєна за потребами партії. Ми не мали жодної змоги проговорити цю величезну травму. Лише у 80-х українці почали писати про Голодомор і Голокост, про Другу світову війну, Чорнобиль і власне буття частиною Радянського Союзу, яке саме по собі становило доволі велику травму. Тільки сьогодні ми здобулися на достатньо міцний голос.

Ми досі не дали ради з власним минулим, і нам доведеться ще багато про що говорити. Це наша робота – письменників, митців та інтелектуалів».

 

«…я стараюся писати щодня. Це не завжди літературні тексти, але колонки, короткі оповідання, продовження чогось, над чим я вже працюю, статті, відповіді на інтерв’ю або принаймні пости в соціальні мережі. Щось таке я роблю щодня».

 

«Я б хотіла, щоб в Києві був океан, чистий громадський транспорт, щоб там росли пальми та пінії, бо вони мені страшно подобаються і щоб не було типової забудови і радянських».

Далі буде.

 

Фото https://lublin.wyborcza.pl/lublin/7,48724,27835932,kateryna-babkina-spotkanie-autorskie.html

Замовити літературу можна   за посиланням

 

Джерела:

Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.

Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.

Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.

Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.

Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.

Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.

 

Переклади К. Бабкіної:

Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).

Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.

***

https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/

https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina

https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/

https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619

https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/

https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

 

Пунктир

Катерина Бабкіна. Про щастя, любов і відповідальність
(продовження)
 
Починати читання власних творів пропонує, зокрема, з «Шапочка і кит», де йдеться про хлопчика Шап, який хворіє на рак і якому багато чого не можна. Це ім'я він отримав відтоді, як після хіміотерапії в нього  випало волосся, і хлопчина припинив скидати в’язану шапочку. Єдиний його друг – блакитно-сірий кит, який звідкілясь взявся у повітрі над містом... Цілковито недитяча тема для дитячої книжки.
Вона проїхала чимало міст із презентацією  «Шапочки» задля збору одного мільйону гривень для благодійного фонду «Таблеточки», який опікується онкохворими дітьми.
Тему для книжки знайшла у Дніпрі, де проводила інтенсивний дводенний курс для письменників-початківців. «Серед слухачів була дівчина Таня, яка на заняття постійно приходила у шапці. Ми з колегами почали її називати – Таня-шапочка. Таня ходить у шапці тому, що вона лікується від раку і після хіміотерапії у неї випало волосся. Та, попри це, Таня знаходила сили, аби працювати юристом, займатися громадською роботою, планувати своє майбутнє, розвиватися і ходити на курси. Знайомство з Танею і її вражаюча спокійна сила остаточно переконали мене, що про це не можна мовчати.
«Кит» спрямована на те, аби краще розуміти людей, які хворіють і мають інші потреби А найгірше те, що бракує розуміння і сприйняття цих людей. Їх слід неодмінно заховати у лікарні і спеціалізовані центри, їх треба боятися, відгородити від нормальних. Це – неправильно. Вони повинні бути любленими і щасливими, повинні відчувати себе повноцінними членами суспільства. І їм потрібна наша допомога».
Коли Катерина писала «Шапочка і кит», зізнається, що «переосмислила власне життя, змінились пріоритети. Хворі кожну прожиту секунду і хвилину намагаються наповнити сенсом, хочуть встигнути зробити щось добре для інших. Для мене це стало дуже цінним життєвим уроком... А сама книжка писалася доволі швидко і легко. Про реальне життя дитини з раком, життя поруч зі смертю і серед купи проблем та обмежень. Розповісти без трагедії, але й без прикрас. Книжка орієнтована для діток від п’яти до десяти років. Але вона, як «Маленький принц», написана і для дорослих.
Маленький читач в Івано-Франківську сказав, що «Шапочка і кит» – не про рак, а про щастя, любов і відповідальність. Дітям через брак спілкування з дорослими на хвилюючі теми важко зрозуміти, що відбувається».
«У 2022 новела для дітей «Шапочка і кит» в перекладі на англійську мову вийшла друком в найбільшому у світі видавництві Penguin Random House».
Небайдужа Катерина Бабкіна, яка любить собак, одного з яких взяла з притулку,  бо «його викинули на смітничок в коробочці хто ж про нього подбає, якщо не я» – в продовженні «Пунктиру». 

Олена Ємельянова

 
«Світ дуже різний, і всі люди різні. Треба вміти їх бачити, розуміти і приймати. З усіма їхніми відмінностями. Для цього я подорожую. Крім того, можна побачити вулкани, морських черепах, жирафу в дикій природі, мавпу, яка розмовляє, летючу лисицю чи справжнього кита.
П.С. Я пишу це з пустелі між Йорданією і Саудівською Аравією, підіть подивіться на карті, де це.
П.П.С. Запитайте у вчительки з української мови, що таке П.С. :)"  (Катерина Бабкіна)»
 
«Снігові тепли – це дуже-дуже великі істоти. Вищі, ніж дахи, навіть вищі, ніж небо. Дуже волохаті, людиноподібні й зовсім непомітні. Вони такі сіро-сизі, а рухаються дуже тихо й не лишають по собі ніяких слідів, тому їх дуже важко зауважити. Навіть якби зараз за будинком стояв один сніговий тепл, то ми могли б його і не помітити. А все інше про них ви можете прочитати у книжці «Сніговий тепл» :)».
 
«Сьогодні я сподіваюся, що покоління моєї доньки виросте абсолютно безстрашним. Зараз їй два роки, вона ще не до кінця усвідомлює, що відбувається. Вона любила сидіти ночами в укриттях, тому що люди спускалися туди з песиками – а моя дитина обожнює собак, і ще ніколи не бачила стільки котиків, песиків та інших домашніх тваринок одразу. У такі миті вона була абсолютно щаслива. Вона не розуміє, чому ми покинули дім, але тішиться новим друзям, іграшкам і майданчику.
Якщо нам пощастить цілковито закінчити цю війну, наші діти будуть першим поколінням повністю вільних і безстрашних українців».
 
«(Соня – авт.) – це історія про любов, молодість, гомосексуалістів, євреїв, мусульман, Аллаха, кордони, контрабандистів, вагітність, інцест, вічне життя, чудеса. Про пошук себе, про щоденні вибори у житті – не про вибори партії чи президента, а про вибори, котрі ми чинимо щодня кожною своєю дією, думкою, емоцією, яку ми собі дозволяємо…. Це роман-тревелог всередині себе. Він написаний насамперед для людей, які готові уявляти, вірити і розуміти. Він написаний для людей дуже відкритих для світу, які приймають, бажано з позитивом, абсолютно усі речі, які трапляються з ними, чи можуть трапитися. Абсолютно усі пригоди чи їх відсутність, абсолютно усі проблеми, абсолютно усі страхи. І вміють, чи хочуть, чи вчаться у цьому всьому знаходити красу і іноді навіть привід для щастя».
 
«Українці зараз борються не просто за цінності та ідеали.
У Лондоні я щодня воджу свою дворічну доньку на майданчик. Там у неї є подружка Еві – сурогатна дитина, чиї два тати можуть вільно та щасливо жити разом. У росії таке неможливо. росіяни нездатні навчитися просто бути собою і жити спокійно.
Україна – це буфер між Заходом і тим світом насильства, де люди, готові жертвувати собою і потерпати в ім’я якихось абстракцій, живуть свої гівняні життя. Ідеї демократії чи будь-якої свободи не мають для них ніякого значення».
 
«Щодо сенсності питання літературного покоління… Мені здається дуже сильно розмилися ті межі і тебе можуть одночасно відносити і до молодих письменників, і до популярніших і до реалізованих… Мене куди тільки не відносили, головне щоб потім ставили на місце. Мені здається це не відіграє більше ролі і, коли я приходила, в літературу це вже розмивалося…
Немає естетичних означників… ми всі різні, але будь яке наше об'єднання є скоріше не штучним, а стосується того що ми пишемо та про що, як та для кого, а не того, хто в якому році народився. І по цих значеннях можуть перетинатися люди народжені в 60 та в 90-х і вони одночасно можуть писати те, що лягає в одну збірку.
Щодо покоління воєнної або "прифронтової" літератури… це теж будуть писати люди, які відносяться до різних поколінь. Покоління літератури буде, але сказати "автор з цього покоління" – не можна, тому що до того він був автором покоління іншого. Сучасну українську літературу не можна розкласти в підручниках так, як це було раніше».

Далі буде.
 
Фото: https://pen.org.ua/members/babkina-kateryna
 

Замовити літературу можна   за посиланням
Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут