На долоні історії

Некрономікон – книга,  якої ніколи не було?..
(продовження)

Дана книга викликала до себе великий ажіотаж, через що у 1050 році патріарх Михайло Кіруларія заборонив і власноруч спалив цей документ. Однак, він знищив лише переклад, а не оригінал. Cаме тому, у 1228 році, книга з’явилась знов у латинському варіанті, завдяки книжнику Олаусу Ворміусу. Але і цей переклад спіткала та ж доля- він був заборонений папою Григорієм ІХ у 1232 році. Таким чином, у ХVI ст., рукопис потрапив до рук англійського лікаря Джона Ді, який переклав документ на рідну мову.  То були часи королеви Єлизавети І, лікаря почали вважати чаклуном та алхіміком, однак це не завадило людям навипередки запрошувати його в свій дім. До того ж, через те, що Ді був найосвіченішою людиною того часу та фаворитом королеви, інквізиція обійшла його стороною. 

Історики нового часу припускали, що в нашому світі постійно залишається 96 копій оригінального рукопису, не дивлячись на те, що і християнська, і ісламська церкви відкрили полювання за цими документами.

Арабський оригінал нібито був виявлений у Сан-Франциско на початку ХХ століття, проте згорів там при пожежі. Грецький переклад був втрачений у часи розквіту інквізиції у м. Салем, інші копії начебто зберігаються у кількох світових музеях, бібліотеках та приватних колекціях.

Чи дійсно існувала дана книга? Чи це лише вигадка Горварда Лавкрафта? Досі невідомо. Проте є люди, які дійсно повірили в її існування. До них відносяться і відомі історичні постаті, такі як Наполеон, Бісмарк, Гітлер, Сталін, Рузвельт.

Однак, основною версією все ж залишається те, що цей документ – вигадка.

За спогадами самого Лавкрафта, назва «Некрономікон» йому наснилася. Він використовував її у багатьох своїх творах, зазвичай опираючись на грецький переклад даної назви. Та не лише він згадує даний документ. Едуард Успенський, Стівен Кінг, Ніл Стівенсон, Сергій Лук’яненко і Любко Дереш теж звертаються до нього у своїх творах.

Та за деякими джерелами, Горварду вдалося роздобути один з примірників «Книги Мерців» завдяки наслідувачам секти «Ворони смерті» і від них же дізнатись історію даного фоліанту.

 І все ж автор намагався у кінці свого життя довести хоча б друзям, у листах, що «Некрономікон» - це міф, уява, не дивлячись на те, що він сам доклав руку до того, щоб переконати весь світ у існуванні даної книги. А як саме? Дізнаєтесь через тиждень.

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

На долоні історії

Некрономікон – книга,  якої ніколи не було?..

Про цю книгу складено багато легенд, вона вкрита завісою таємниць. Її часто згадують у художніх творах жанру містики та хоррор, заснованих на згадках про «Великих Древніх» - дивних істот, що населяли нашу планету до появи людства.

«Некрономікон» вважають  книгою, яку вигадав Горвард Філіпс Лавкрафт – американський письменник  і журналіст,  який взяв за основу легенду про Ктулху.

Книга нібито була написана у далекі 730-ті рр. н.е. арабською мовою під назвою «Аль Азіф», що в перекладі означає «звук, видаваний нічними комахами, який сприймають за завивання демонів». Автором є  божевільний поет Абдула Альхазред, що поклонявся прадавнім чудовиськам-богам Ктулху та Йог-Сототу і протягом усього свого життя мандрував по Близькому Сходу,  пізнаючи таємниці давніх цивілізацій.  Він був на руїнах Вавилона, осягав мудрість єгипетських жерців Мемфіса, близько десяти років провів в аравійській пустелі Руб-ель-Халі (нині – пустиня Дехна), що й досі вважається нечистою землею. Люди в усі часи обходили це місце стороною,  щоб не викликати на себе гнів янголів смерті. Однак, Абдулі вдалося здолати цю пустелю неушкодженим. Він вважав, що там знаходяться ворота в таємниче місто Ірем (Ірам), повна назва якого Ірем зат ель Імад, і    сприймається воно, як священне.

За давніми повір’ями воно й дійсно  було збудовано джином у кількох реальностях одночасно.

Чи вдалося знайти дорогу у це місце – невідомо, однак, можна припустити, що автору все ж таки ворота знайти пощастило.   Разом із манускриптами, які містять у собі таємниці потойбіччя та часів, коли великі раси жили на нашій планеті. Дізнавшись  про них, автор  і створив свою книгу «Аль Азіф».

У 738 році він зник  несподівано і таємничо.  За чутками, божевільного письменника забрало якесь чудовисько. Можливо це був джин, можливо – янгол смерті з пустелі, можливо якесь прадавнє божество з іншого світу. Скоріш за все, він поквитався своїм життям за секрети, що йому відкрились, і, можливо, навіть не перед самою пустелею та містом Ірем, а перед створеною ним книгою.

Не дивлячись на смерть автора, його праця зберіглася.

У 950 році фоліант був перекладений на грецьку мову схоластом Теодором Філетасом з Константинополя, який і дав цьому документу нову назву- «Некрономікон».

Чому на «Некрономікон» почали справжнє полювання  знакові люди  багатьох епох, у чиї руки у кінці-кінців потрапив цей фоліант..? 

Про це, наступного разу. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter