Book-stories: з рук у руки

Любов`ю до читання та шелесту сторінок було пронизане все її дитинство. Вступні іспити на бібліотечний факультет Харківського державного інституту культури (зараз Харківська державна академія культури) спеціальність «бібліотекар-бібліограф» вона здала блискуче, вже зараз, аналізуючи, можна сказати, – доля. Вона й досі вважає, що доленосні миті усюди та вважає себе цілковито щасливою людиною, бо гармонію її визначають дві складові – родина й улюблена справа. Сьогодні враженнями від «спалаху святої правди незримого світла» авторства магістра витончених мистецтв і володаря Пулітцерівської премії Ентоні Дорра ділиться в.о. директора КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей» Ольга Прокопович-Ткаченко. 

Емоційний читацький досвід із книг про війну завжди непростий. А в реаліях жахливих подій сьогодення він ще складніший. Але інколи саме читання таких книг допомагає нам підтримувати власний психологічний ресурс.
Інтуїтивний вибір книги допоміг мені відкрити для себе нового автора.
Ентоні Дорр – сучасний американський письменник, лауреат престижних літературних премій. У 2015 році саме роман «Все те незриме світло» отримав Пулітцерівську премію. З перших сторінок зрозуміло, що сюжет книги незвичайно побудований, схожий на текстову мозаїку і розбитий на дві паралелі, протягом ходу подій поступово, логічно об’єднуючись та створюючи неймовірно захоплюючу історію. Розповідь про сліпу французьку дівчинку і німецького хлопчика, які рухаються, самі того не знаючи, назустріч один одному і намагаючись кожен по-своєму вижити, коли навкруги вирує війна. Кожен із них докладає зусиль, щоб не втратити людяності та зберегти своїх близьких. Війна вбиває та руйнує, пожирає таланти. Німецький хлопчик, який мав надзвичайний радіотехнічний хист, змушений реалізовувати його для військових цілей, а міг би робити технологічні відкриття у мирному житті. І що взагалі для божевілля знищення є творчість і краса – те, що вмів робити батько дівчинки – унікальний майстер по дереву. І чи зробила когось щасливим краса діаманту «Море полум’я»? До останніх сторінок книги ми не знаємо його долі.
Усі твори про війну різні, але так чи інакше розкривають її страшну, трагічну сутність. Через образи, звуки, події, світ, що оточує. В цій книзі ми бачимо вулички Парижа, відчуваємо там запах круасанів, а у Сен-Мало – звуки моря, запах мідій. І як у мирне життя вривається запах згарищ палаючих будівель і звуки вибухів. Чому акцент саме на ці почуття? Тому що дівчинка не бачить і так вона відчуває світ навколо. Ентоні Дорру вдалося передати війну тактильно. Ми буквально через руки героїні відчуваємо її пальцями.
Як бібліотекарю для мене було також цікавим акцентом присутність у сюжеті книг шрифтом Брайля. Ці дуже коштовні на той час, рідкісні та чималі за вагою книги дарував батько своїй доньці, для якої вони були віконцями у світ пригод і подорожей.
У книзі є ще один персонаж, який зумовлює нескінчене зло, але є важливим для того, щоб головні герої перетнулись і виявили ті риси, які й складають, певною мірою, сутність твору.
Роман «Все те незриме світло» дає нам можливість пережити палітру почуттів: надію, сум, радість, тривогу, віру у краще.
Книга охоплює географічно Німеччину, Францію, Австрію, Україну. В ній є любов і відданість, людяність і жорстокість, вона про те, що робить з людьми війна. Але найголовніше – про те, що невидиме нам світло переможе навіть найбезнадійнішу темряву.
 

Ольга Прокопович-Ткаченко, в.о. директора

КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей»

 

Джерело:

Дорр, Ентоні. Все те незриме світло: роман / Е. Дорр ; пер. з англ. О. Гординчук. – Харків: КК Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 352 с.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Що читають бібліотекарі

Дорр, Ентоні. Все те незриме світло / Е. Дорр ; пер. з англ. О. Гординчук. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 352 с.

«Все те незриме світло» – книжка-лауреат Пулітцерівської премії, роман-бестселер, а також дуже зворушлива історія. Головні герої – сліпа французька дівчинка Марі-Лор і німецький хлопчик-сирота Вернер.

Вона втратила зір у шість років. Відтоді її очима став батько. Він виховував дівчинку без матері, яка померла під час пологів. Він зробив для неї маленький дерев’яний Париж – будиночки, вулиці і ліхтарі були крихітними копіями справжніх. Учив орієнтуватися в місті, і якось Марі-Лор привела батька додому, рахуючи паличкою риштаки на тротуарі. А потім починається війна, і Марі-Лор із батьком тікають із Парижа в Сен-Мало. Там у шестиповерховому вузькому будинку живе її двоюрідний дід Етьєн.

Німецький хлопчик Вернер разом із сестричкою Ютою живе у сиротинці, радіє дрібничкам життя. Потім – націонал-соціалісти, Гітлер, пресинг пропаганди, заборона слухати не німецькі радіостанції, намагання вижити. Чуйний хлопчик, який міг з нічого зробити радіоприймач і мріяв стати ученим, мусив стати солдатом фюрера.

Марі-Лор і Вернер зустрінуться у серпні 1944. Вони проведуть разом один день, і хлопець тричі врятує життя дівчині. Але їм не судилося бути разом.

Здавалося б, німецький юнак мав би бути ідейним фашистом і зразковим солдатом, бо так його виховували. Здавалося б, сліпа дівчина не може бути здатна на опір завойовникам. Та вони обоє є тим незримим світлом, яке знаходиться за межами видимого спектру і не вкладається у звичні межі. Ім’я цього незримого світла – людяність і людськість. І ніякий пропагандистський пресинг, ніяка фізична сліпота цього знищити не можуть, якщо така зернина у людині є, вона рано чи пізно проросте.

У книзі немає як такої історичності, війна тут просто тло, а головним виступають почуття. Почуття людей у той жахливий період часу, їхні переживання, страхи, втрати та надії. Я співпереживала не тільки Вернерові та Марі-Лор, але і Фредеріку, цьому стійкому хлопчикові-мрійникові, Етьєну, заляканому минулою війною старому, Даніелю, який прагне захистити свою дочку від усіх жахів світу. Є в цій книзі і частка чарівництва – це легенда про коштовний камінь, який володіє не тільки дивовижними властивостями, а й прокляттям. Історія з каменем проходить ниткою через усю книгу, вона мені не заважала, але й не захопила. Думаю, без неї книга нічого не втратила б.

А ще це роман і про Рух опору у Франції – ні, тут немає описів підірваних залізниць. Натомість є опис подвигу мирних жителів, які кожною дрібничкою наближали перемогу – переставляли дороговкази, надсилали німецькому комендантові квіти, на які в нього була алергія, запікали в хлібі папірці з таємничими цифрами – координатами розташування німецьких військ, і дід Марі-Лор потім передавав ту інформацію по радіо.

Ця книжка і про безмежну батьківську любов, яка здатна на все, щоб донька ніколи не почувалась неповноцінною, і щоб кожен її день був як диво. Марі-Лор живе повним життям, вона вміє орієнтуватися в місті, вона читає книжки шрифтом Брайля, вона зрештою стає науковцем. Я насолоджувалась її сприйняттям світу, сповненого звуків, смаків, запахів, які ми, зрячі, можемо не помічати. Але повноцінне життя для дівчини не було б можливим, якби не її батько...

Роман закінчується трагічними подіями, та цей трагізм світлий. Кінцівка твору змушує замислитися над головними людськими цінностями, яким не слід зраджувати, що б не трапилося. Ледь вловиме кохання між головними героями, що промайнуло майже незримим світлом – доказ того, що життя продовжується, навіть якщо воно зруйноване війною.

Олена Швіндіна, головна бібліотекарка відділу періодики

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут