Територія особистості

Юрій Іздрик: «Фокуси пам'яті» (продовження)

 

 Хронологія 2000-х для Юрія Іздрика є такою. «У 2000 світ побачив роман  «Подвійний Леон». У 2004 принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 – останній 30-ий номер журналу «Четвер». У 2009 видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля») – поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».

…працює над виданням вуличного журналу «Просто неба», займається спільним музичним проєктом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».

У 2014 під час перебування на Міжнародній стипендії для поетів і перекладачів поезії Meridian Czernowitz у Чернівцях разом із журналісткою і культурним критиком Євгенією Нестерович та фотографом Олександром Населенком розпочали роботу над медіапроєктом Summa. Медіаскладова цього проєкту передбачає постійне спілкування авторів з аудиторією. Активні учасники мають всі шанси на співавторство. Кінцевим продуктом «Summa» мала би бути однойменна книжка».

Отже, шлях суцільних втілень та метаморфоз продовжується. Ще є зйомки в кіно та фотосесія «ню».

Він відчуває, що його аудиторія здебільшого молодша на покоління. Розуміє, що в них зовсім інший культурний бекграунд, що не дає можливості відчитувати цитати, навіть коли цитує Біблію. «Можу повністю зробити вірш на переспіві «Еклезіаста», і всі подумають, що це я такий умний.

Ну це стосується передусім прози, бо поезія – це все-таки торгівля емоціями, у поезії немає ніяких ідей, а спроби використати поетичну форму для категорії ідей і, скажімо, писати поеми – невдалі. Ці тексти видаються мені штучними, як сумнівні види мистецтва, наприклад, опера і балет, які для мене на рівні цирку – демонстрація неординарних людських здібностей».

Щодо улюбленої музики, він вважає її підсвідомим тілесним мистецтвом, відчуває, як  занурення у космос. А ще, прагне бачити  себе людиною, яка залишається собою та добре при цьому почувається.

Юрій Іздрик в продовженні «Території особистості».

 

Олена Ємельянова

 
 

 «– Часто, читаючи книжку, я зауважую, як текст починає домінувати над автором. Коли ж читаю твої романи, то виникає натомість відчуття, що ти ніколи не втрачаєш над ними контролю. Наскільки це відповідає дійсності?

– Абсолютно не відповідає. Але ти, сам не відаючи, зробив мені зараз шалений комплімент. Бо самоконтроль – це дуже важливий сеґмент моєї психічної діяльності. Це якимось чином пов’язано з періодом алкоголізму, який мені вдалося пройти відносно безболісно саме тому, що я міг себе контролювати. У мені є цей зовнішній спостерігач, частина мого Я. Це допомагає мені відчувати публіку, бо я – сценічна тварина. Це, можливо, найважливіша моя риса – відчувати цього зовнішнього спостерігача, і коли я пишу, то водночас є для самого себе якимось зовнішнім цензором. Я не керую цим, у найкращому випадку керую лише мовою. А мова – це все-таки мовлення, тобто в найкращому разі можу запустити процес мовлення, а надалі все працює як нейромережа.

Це велика ілюзія, що ми щось переказуємо читачеві, – ми лише пропонуємо пустотну форму, зібрану з образів, мемів, натяків, алюзій, які в кожного читача викликають індивідуальну реакцію і індивідуально поєднуються, приватно, специфічно викликаючи у людини, що звикла мислити по-іншому, або образи, або мовні, атмосферні потоки, коли людина входить в настрій прочитаного. А ти настільки вдалий літератор, наскільки універсальнішу форму зумів зробити і наскільки тонший відтінок відчуттів вона здатна викликати в реципієнта, читача. Для мене авторство це великою мірою ілюзія. Бувають вдалі збіги, коли і автор, і читач мають приблизно однаковий культурний бекґраунд, коли чітко відчитуються алюзії».

 

«Четвер» – неймовірний проєкт. Я час від часу переглядаю окремі номери, які маю в домашній колекції. Востаннє перечитував «Культ» Любка Дереша у тринадцятому номері. Читаючи, пробував уявити собі, як тобі було читати цей роман вперше. Усвідомлюючи, що його написав 16-річний, ти мав весь час повторювати: «Який кайф!»

Було саме так, як ти описав: дитячий захват, радість і ржака. Я досі пам’ятаю оголошення з цього роману: «Продається ровер “Орльонок”, новий, п…й». Це геніально! Слухай, Любко тоді теж був в ейфорії, власне, від цього оволодіння власним талантом. За ним було дуже приємно спостерігати на презентаціях: він читав свій текст і сам ржав з нього. Це було дуже класно».

 

«– Чимало авторів сучасної української літератури почали свою кар’єру у «Четверзі». Які спогади в тебе пов’язані з тим періодом? Кого ти згадуєш передовсім, коли думаєш про «Четвер»?

– Ти розумієш, я боюся про це говорити, бо починаєш називати конкретних людей, а більшість забуваєш. Ті люди потім читають і ображаються: а як же я?! А я плутаюся в цьому всьому. У мене, наприклад, є чотири історії знайомства з Грицьком Семенчуком, а в Грицька є п’ята, інша, яка абсолютно не співпадає з моїми чотирма. Це фокуси пам’яті. Справа в тому, що наша пам’ять – це не папка з фотографіями, яку відкрив, подивився, закрив назад. Вона працює інакше: відкрив, подивився, а фотографія змінилися під твоїм новим поглядом, і ти зафіксував уже щось нове.

Що більше ти згадуєш, то більш редаґуєш, ретушуєш. Так ми завжди маніпулюємо своєю пам’яттю.

Дивно, що майже весь час сьогодні ми присвячуємо минулому, бо я погано його пам’ятаю, ба більше – не бачу в ньому ніякої цінності. З минулого важливо тільки те, що дозволяє тобі вижити сьогодні. Все решта – зайве».

 

«У ХХ столітті найбільшою пригодою музики був джаз, коли з’явилися чорні і сказали білим: «Рєбята, ви довели музику до саморуйнації, деструкції і какофонізму». Як живопис закінчився чорним квадратом Малевича, так само музика закінчилася чотирма хвилинами тиші Джона Кейджа. Але тут раптом прийшли чорні з їхнім генетичним відчуття ритму.

У мене в дитинстві була погана соціалізація: я від початку мізантроп, але зрозумів це після біля 30-ти, а до того намагався бути як всі. Мої перші спогади травматичного контакту були не з колективом, а з тим, що називається зграєю, юрбою: підліткові організми, які керуються винятково лімбічною системою, емоціями, нагадуючи по повній програмі наших братів-приматів. А це означає – жахлива, жорстока поведінка».

 
Далі буде.
 
Фото https://www.facebook.com/100063112514767/photos/973594358087639/?_rdr
 
Джерела:
Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUN

            Більше про бібліотеку тут

         Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

 Луї Армстронг. 
What a Wonderful World
(завершення)

 

Коли слухаєш Армстронга, в тобі немов щось вивільняється. Ти посміхаєшся, сумуєш, відкриваєшся собі та світові наповну. Імпровізуєш власними мріями, втіленнями, звіряєш себе зі спроможністю по-справжньому дихати. Зрозуміло чому до нього тягнулися такі різні люди, незважаючі на статус і національність. Не випадково президенти та королі давали обіди на його честь і ще на початку творчого злету в 1929-му музиканти Нью-Йорка урочисто вручили йому годинник із написом «найбільшому трубачу світу».
  Армстронг дружив з багатьма зірками, знявся більш ніж у десятку голлівудських стрічок разом із Грейс Келлі, Бінгом Кросбі, Френком Сінатрою, Барброю Стрейзанд.
    Кажуть, що справжня популярність прийшла до Луї, коли він переїхав до Нью-Йорка. Поціновувачі джазу почали приходити послухати бенд лише заради гарячих соло Армстронга. Він став одним із перших афроамериканських артистів, які здобули найширшу популярність за кордоном. Сачмо їздив у турне до Англії, Скандинавії, Франції, Голландії та Північної Африки. Він отримав доступ до вищого суспільства в той час, коли це було практично неможливо для чорношкірих. Держдепартамент США навіть присвоїв йому неофіційний титул «посол джазу» та виступив спонсором його світового турне.
    У 1952 опитування читачів одного з музичних видань показало, що Луї вважають найвидатнішим музикальним діячем усіх часів і народів. Друге місце посів Дюк Елінгтон, четверте – Гленн Міллер, сьоме – Йоган Себастьян Бах.
За п'ять місяців до смерті Армстронг зробив запис свого живого виступу. До 2012 року його можна було купити лише на вінілі, потім він став доступним на компакт-дисках.
    Коли через хворобу губ Луї вже не міг грати на трубі, він став більше часу приділяти вокалу. Наприкінці 1963 року Армстронг записав головний трек для мюзиклу «Hello, Dolly!». Неочікувано для нього після дебюту шоу на Бродвеї трек став справжнім хітом. Пісня злетіла на вершину хіт-парадів, витіснивши дві композиції The Beatles. У віці шістдесят два Армстронг став найстарішим музикантом в американській історії, чия пісня стала номером один. Пізніше він отримав за її виконання  «Греммі». Останнім хітом Луї стала пісня «What a Wonderful World».
    Навесні1971 року артист опинився  в лікарні через черговий серцевий напад. 5 липня Армстронг попросив зібрати його оркестр для репетиції, наступного дня його не стало. Він не дожив місяць до 70-річчя.
Луї Армстронг вкотре з'явився  на шпальтах всесвітніх видань, похорон транслювали по телебаченню на всю країну. Прощання, за особистим розпорядженням тодішнього президента Сполучених Штатів Річарда Ніксона, проводилося в навчальному манежі Національної гвардії. «Пані Ніксон і я поділяємо горе мільйонів американців через смерть Луї Армстронга. Він був одним із творців американського мистецтва. Людина яскравої індивідуальності Армстронг завоював всесвітню популярність. Його блискучий талант і шляхетність збагатили наше духовне життя, зробили його більш насиченим».
    Чи міг хлопчина з найбіднішого кварталу Нового Орлеану, для якого основною їжею в дитинстві були найдешевші та найдоступніші червоні боби, рис, суп зі стручків бамії, тушковані рибні голови, уявити  про те, що на його честь пролунають такі слова. Напевно, ні. Але він завжди чітко знав, що незважаючі на всі складнощі, трагедії та негаразди світ насправді прекрасний. І цього дісно варте життя та його музика, що назавжди зберігає для нас пам'ять про минуле.

Олена Ємельянова

 
Фото https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822
 
Джерела:
В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.
Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).
Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.
Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева].– М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.
Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA: WCB, 1992.
Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.
Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).
Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.
***
https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false
https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822
https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50
https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304
https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong
https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html
https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni
https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2
https://www.louisarmstronghouse.org/biography/
https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation
https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong
https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

 

Пунктири історії

Луї Армстронг: «Я і музика одружилися»
(продовження)
 

Головне для нашої історії те, що в «Будинку Джонса» був власний самодіяльний оркестр. Завдяки йому корнет потрапив до рук Луї в потрібний момент. Відомо, що покидаючи притулок, Луї вже трохи володів інструментом, але минуло не менше двох років, перш ніж він зміг придбати власний. Армстронг побачив його в вітрині ломбарду за ціною $5. Це було недосяжне багатство. $2 дав йому Морріс Карнофські, решту він накопичив, відкладая по 50 центів зі своєї скромної зарплатні. Завдячуючи еврейській родині, Луї до кінця життя носив на шиї іудейську зірку Давида та досконало говорив мовою ідиш.
Оскільки Новий Орлеан мав славу музичного міста, не варто дивуватися, що в притулку був свій оркестр. Згідно традиції, оркестри існували в усіх притулках. Вважалось, що музика має сприятливий вплив на маленьких бешкетників. Найбільш відомим вважався музичний коллектив Дженкінського притулку Чарлстона штату Південна Кароліна. До його складу входило шість ансамблів, які широко гастролювали по всій країні. Успіх цих музикантів, які заробляли значні кошти, виявився заразливим прикладом для інших подібних закладів.
Оркестр Будинку Джонса, яким керував Пітер Девіс, досить часто і регулярно виступав у різних частинах міста. Даючи не менше одного концерту на тиждень, музиканти не тільки покривали витрати на утримання оркестру, а й заробляли необхідні на утримання притулку кошти.
Оркестр під час перебування там Армстронга складався з великого барабана і приблизно п'ятнадцяти духових інструментів: трьох-чотирьох корнетів, такої ж кількості альтгорнів і баритонгорнів, тромбонів і, ймовірно, туби. Деякі вихованці могли читати ноти, але багато хто, зокрема Луї, не знали нотної грамоти взагалі та грали на слух.
Оркестр, зрозуміло, не був джазовим. Музиканти виконували класичний репертуар духового оркестру в спрощеному варіанті. Йшлося про марші, релігійні піснеспіви, патріотичні пісні та деякі популярні мелодії тих часів. Армстронг виконував «Swanee River», «Listen to the Mocking Bird», «Home, Sweet Home», «Maryland, My Maryland». Оркестранти виступали в білих штанях, підгорнутих до колін, у блакитних габардинових піджаках, чорних шкарпетках, туфлях на гумовій підошві та кепі. Як нагороду за виступи отримували м'ятні цукерки та пряники. Юні музиканти грали як у «чорних», так і у «білих» кварталах. Звичайно оркестру не вистачало злагодженості, але юність, запал і ритм перемагали стовідсотково та слухачам подобались.
Якось оркестр давав концерт на перетині вулиць Ліберті та Пердідо перед натовпом місцевих повій і «темних» особистостей. Після закінчення глядачі настільки щедро обдарували музикантів, що на ці гроші купили цілий комплект музичних інструментів для всього оркестру.
Луї тягнуло до колективу юних музикантів з перших днів. На його превелике розчарування першим музичним інструментом, який йому довірили, виявився тамбурин. В Новому Орлеані існувала традиція для розвинення почуття ритму, саджати музикантів-початківців саме за ударні інструменти. Дуже скоро він грав на барабані, невдовзі на альтгорні, відразу ж виявив неабиякі здібності. Він легко навчився підбирати на слух гармонійні ходи до мелодій, які виконує оркестр. Досвідчений джазмен, безумовно, без особливих зусиль може зіграти імпровізацію за темою п'єси, навіть якщо виконує її вперше. Для новачка ж це надзвичайно важка справа. Армстронгові вона вдавалась, бо завдяки природному таланту і набутому вокальному досвіду він мав надзвичайно розвинене почуття гармонії.
Пітер Девіс швидко оцінив обдарованість новачка, і як тільки вихованець, який виконував партію горна, покинув притулок, незважаючи на наявність не менш досвідченних претендентів, доручив його партії саме Армстронгові. Горн практично той самий корнет, лише без клапанів. Луї миттєво навчився грати та незабаром отримав інструмент у розпорядження.
«Я вірю, що мій успіх сягає того часу, коли я був заарештований, оскільки мені довелося перестати бігати і почати чогось вчитися. Тоді я і музика одружилися», – згадував Армстронг.
Чарівне дитя природи, яке в подальому прославилося на весь світ виконанням таких чудових мелодій, як «Hello, Dolly» і «Blueberry Hill» в продовженні «Пунктирів історії».

Олена Ємельянова

 

Далі буде.

 

Фото https://www.pinterest.com/pin/louis-armstrong-1930s--312226186666788580/

 

Джерела:

В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.

Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).

Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.

Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева].– М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.

Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA: WCB, 1992.

Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.

Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).

Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.

***

https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false

https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822

https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50

https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304

https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong

https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2

https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation

https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктири історії

 Луї Армстронг. Будинок Джонса, феномен, сумувати за Новим Орлеаном (продовження)

 

Деякі музикознавці напишуть, що Армстронг – музикант аж ніяк не видатних даних, бо багато хто після нього грав джаз глибше, оригінальніше, технічніше. Зазначать, що він не є революціонером у творчості, бо його неможливо порівняти, наприклад, ані з одним із засновників стилю бібоп Чарлі Паркером, ані з впливовим джазовим саксофоністом і композитором Джоном Колтрейном.
І життя його не є праведним... І не так вже помилялися ті, хто дорікав йому в невігластві та вульгарності.
Напевно в цьому є доля істини. Армстронг падав, помилявся, неодноразово опинявся в критичних ситуаціях. Але ж справжне мистецтво все врівноважує. Він не зміг би грати, якщо б не розповідав про особисте, пережите з усіма його контрастами. Саме ця магія вседоступності до особистого зрозуміла та близька різним людям. Саме така його музика робить їх по-справжньому щасливими. Саме в цьому деякі вважають розгадку феномену Армстронга й того величезного впливу, який він справляв й досі справляє на слухачів.
Ще на початку життя він став свідком пристрастей, з якими більшість не стикається за все життя. На кожному кроці – обман і крадіжка. Його постійно оточували скалічені наркотиками, алкоголем і хворобами люди. Армстронг часто ідеалізував свою молодість, сентиментальне ставлення до неї звучало в його музиці. Це зовсім не заважало йому бачити світ таким, яким він був насправді, і поводитися відповідно. Але питання «Ти знаєш, що таке сумувати за Новим Орлеаном, де ти лишив своє серце?..» – лишилося ключовим у його житті і віддзеркалював він його до останніх днів.
Напередодні нового 1912 чи 1913 року Луї разом зі своїм вокальним квартетом вийшов на вулицю. У Новому Орлеані існував звичай влаштовувати на свята феєрверк, а в кварталі, де жив Армстронг, іноді й стрілянину холостими патронами. Виходячи з дому, Луї прихопив пістолет. Несподівано якийсь хлопчик вистрілив у бік Армстронга, той відповів. Не встиг схаменутися, як величезний білий поліцейський потяг його в дільницю.
Луї засудили до позбавлення волі у виправному будинку для негритянських дітей. Розповідаючи цю історію, зазвичай підкреслюють, що вирок був дуже несправедливим, що не можна було позбавляти волі на такий тривалий термін маленьку дитину, тим більше за таку незначну провину. Але, Луї до того вже потрапляв у подібні історії й отримуав попередження, тому… .
Саме тут потрібно згадати про людину, яка вплинула, як  на Луї так і на всю подальшу історію джазу. Такі особистості постійно траплялися на його шляху, турботливо вели крізь Сцили та Харібди. Мова про першого жителя Нового Орлеану, який почав займатися дитячою благодійністю, негра, колишнього солдата Джозефа Джонса.
На початку XX століття разом із дружиною Менюеллою він став приводити у свій будинок бездомних негритянських дітлахів. Отримавши кілька старих будівель на околиці міста, відкрив для них виправний будинок. В ньому вони  вчилися читати, писати і рахувати, а в інший час працювали в саду. Двічі на тиждень хлопчики брали дерев'яні рушниці та барабани і марширували по двору. Армстронг у спогадах запевняв, що вони займалися стройовою підготовкою щодня.
У виправному будинку Джонса, з урахуванням його армійського досвіду, були встановлені суто військові порядки. Діти мали не лише марширувати, навіть до їдальні вирушати за сигналом горну, а у приміщеннях підтримували казармовий порядок і чистоту. Бюджет закладу був ганебно нікчемним, Джонс був змушений додавати до нього свою зарплатню. Він був чудовою людиною, найвидатнішим негритянським діячем, якого колись мав Новий Орлеан, першим негромом, якому було вручено символічний ключ від міста. Все своє життя він віддав «Будинку». Його поважало все місто, ним захоплювалися, але помер він буквально жебраком.
Перші дні, «ув'язнений» Луї почувався огидно і дуже сумував. Але незабаром звик, йому навіть сподобалася дисципліна, що тут панувала. Вперше в житті встановився якийсь порядок, якого було позбавлене його попередне життя. До того ж, харчування, яким би мізерним воно не було, виявилося регулярним.  Вихованці дотримувалися чистоти, в Луї з'явилися черевики,  власна постіль і певний режим сну. Армстронг знайшов свій дім у буквальному значенні цього слова.

Олена Ємельянова

Далі буде.

 

Фото https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

 

Джерела:

В мире музыки: кн. для чтения на англ. яз. Учеб. пособие для музык. вузов и вузов искусств / Сост Е.П. Прошкина.– М.: Высшая школа, 1991.– 141 с.

Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова.– СПб.; м.; Краснодар: Лань – Планета музыки, 2009.– 736 с.– (Мир культуры, истории, философии).

Коллиер Д.Л. Становление джаза: популярный исторический очерк / Дж. Л. Коллиер; пер. с англ.; предисл. и общ. ред. А. Медведева.– М.: Радуга, 1984.– 389 с.

Коллиер Д.Л. Луи Армстронг. Американский гений. Пер. с англ. / [Предисл. А.В. Медведева]. – М.: Радуга, 1987.– 421, [1] с.: ил.

Tanner Paul O.W. et al. Jazz: монография / Tanner Paul O.W., Megill David W., Gerow Maurice.– 7th ed.– USA : WCB, 1992.

Tanner Paul O. W. Jazz: сборник научных трудов / Paul Tanner.–  9 th. ed.– Boston: McGraw-Hill Colledge, 2001.– 388 p. + 1 CD-ROM.

Пономарев В.М. На обратной стороне звука / В.М. Пономарев.– М.: Аграф, 2003.– 252 с., [16] л. ил.– (Волшебная флейта. Исповедь звезды).

Цалер И.В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир: сборник биографической информации / И.В. Цалер.– М.: ЦЕНТРПОЛИГРАФ, 2011.– 479 с.

***

https://books.google.com.ua/books?id=7iznCwAAQBAJ&pg=PR9&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=1#v=onepage&q&f=false

https://archive.org/details/satchmomylifeinn001956mbp/page/n17/mode/2up

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.thoughtco.com/louis-armstrong-1779822

https://www.grammy.com/news/louis-armstrongs-what-wonderful-world-still-poignant-50

https://www.europosters.com.ua/art-photo/louis-armstrong-v180304

https://thecircle.de/en/collections/louis-armstrong

https://www.mediastorehouse.co.uk/mary-evans-prints-online/new-images-july-2023/louis-armstrong-daniel-1901-1971-nicknamed-32220872.html

https://talentscollection.com/uk/materials/show/luji-armstrong---legenda-svitovoji-dzhazovoji-sceni

https://www.npr.org/2007/08/08/12484983/louis-armstrong-the-man-and-his-music-part-2

https://www.louisarmstronghouse.org/biography/

https://64parishes.org/entry/louis-armstrong-adaptation

https://www.world.gazetesanat.com/biography-of-louis-armstrong/

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

https://www.blackmusicproject.com/artists/louis-armstrong

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут