Надійка Гербіш. Людина за покликом серця
У тринадцять років вона здобула досвід в американській місіонерській групі «Helping Hands». У шістнадцять почала робити дописи для місцевих і всеукраїнських газет і журналів, а з сімнадцяти вже працювала журналісткою в регіональному журналі.
Перший її дебют як письменниці стався на Львівському форумі книговидавців. «Теплі історії до кави» високо оцінили, а згодом книга потрапила у топ двадцяти мереж книгарень Є. У жовтні 2012 року на європейському християнському форумі видавців «Marketsquare Europe», що проводились у Будапешті, письменниця здобула нагороду «2012 European Christian Book of the Year».
Її думки у «Пунктирі».
«Важливо прийняти те, що було з нами, коли нас ще не було – з нами як родом, як частиною спільноти. Прийняти з вдячністю: бо ми таки народилися, отримали дар життя! Десь завдяки, десь – усупереч. Але ми є. І оце прийняття себе, своєї історії, слабкостей і сильних сторін, які нам передали – великий скарб».
«Є теми, на які говорити складно. Для деяких узагалі, здається, неможливо дібрати влучних слів. Але чи можемо в такому випадку їх просто обходити увагою? ...тут згадуються слова Честертона, про те, що казки не розповідають дітям, що існують дракони. Діти і так знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна вбити. Ми пишемо на складні теми не для того, щоби розповісти про них дітям. А для того, щоби, коли буде потрібно, діти мали інструменти їх подолати».
«Коли боїтеся самі – допоможіть іншим перебороти їхній страх. І світ змінить свої відтінки у ваших очах».
«Людину, яка вміє мріяти, уже не можна назвати невдахою!».
«Не дозволяй своєму страху ставати компаньйоном твого ворога».
«Не можемо покладатися тільки на нові додатки в айфоні. Нам потрібна історія. Потрібне спілкування з поколіннями, старшими за нас. Нам потрібні книжки, родинні історії. Ми самі – і наші дитинства, і наші дідусі – дуже нам потрібні; нам – то і собі, і навзаєм».
«Пишучи, я максимально міксую тло з сюжетом. Бо саме так воно і відбувається в житті. Десь роблю більше акцентів на підводних течіях, десь зосереджуюся на неспокійній поверхні води, але завжди стараюся крутити в руках глобус історії, показувати його з різних боків».
«Різдво – то про радість. Не можу його не любити, не можу пояснити тієї любові, бо для цього б її треба було якось препарувати в собі, але як? Вона є, вона була завжди і, вірю, назавжди зі мною й залишиться».
«У моїй родині багато несамовито красивих історій кохання і протистояння режимам. Це – моя сила. У когось є неймовірні історії порятунку, виживання, перемог. І це теж – сила. Якщо кожен з нас приносить цю свою давню, історичну силу в спільноту – з того користають усі».
«Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише незгоди і труднощі».
«Я просто пишу книжки. Стараюся зробити їх цікавими. Так, щоб було цікаво не лише дітям, але й батькам. Залишаю для дорослих натяки між рядків, хоч би через сторінку. Щоби вони відчували, що мають співрозмовника. То все, зрештою, що можу зробити. Це моя єдина порада-в-дії».
Фото: https://irp.te.ua/gerbish-nadiya/
Джерела:
Теплі історії до кави [Текст] / Н. Гербіш. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2018. – 162 с.
Теплі історії до шоколаду [Текст] / Н. Гербіш. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2016. – 139, [5] с.
https://www.livelib.ru/author/356081/quotes-nadijka-gerbish/~3
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%96%D1%88
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%96%D1%88
