Поланік, Чак. Бійцівський клуб : роман / Ч. Поланік ; пер. з англ. О. Лесько. – Харків : Кн. клуб сімейного дозвілля, 2016. – 256 с.
Чак Поланік: «Варто втратити надію і ти знаходиш свободу»
Перед тим, як ознайомитися з книжкою «Бійцівський клуб» Чака Паланіка, я подивився екранізацію від Девіда Фінчера, який спробував передати думку та дух оригіналу через свою призму бачення цього твору. Фільм надихнув мене.
Отже. Як зараз пам’ятаю, сніг з дощем за вікном, а я збираюсь до бібліотеки по книгу. За годину дістався ДОУНБ на вулиці Юрія Савченка. Одразу запитую охоронця, де читальний зал? А про себе думаю: «Хоча б тут була ця книга, інакше похід мій виявиться марним». Поки чекав на бібліотекарку, яка пішла на пошуки, знову хвилювався. Розумієте, є такі митті, коли ви очікуєте, й хвилини перетворюються на години. Знову хвилювався, щоб книга була. Океан хвилювань. Нарешті бачу маленьку обкладинку, м’який корінець із малюнком того самого всесвітньовідомого мила. Отримавши безцінну для мене річ, якомога швидше рушив додому. Сніг за цей час посилився, з’явились кучугури.
Перше, що вразило – книга «Бійцівський клуб» написана дуже легко, ніби повторення легкості сценарію стрічки.
З першої сторінки разом із головним героєм ви відчувайте себе людиною, якій виповнилось лише тридцять, а вона вже втомилася, ніби живе ціле життя, яке виявляється сірим. «Шість місяців я не міг спати. Коли у тебе безсоння — все нереально; все дуже далеко від тебе, все це – копії копій копій».
Можливо, у відображенні цинізму та байдужості сучасного суспільства. Головний герой працює у страховій компанії, де займається нещасними випадками. Питання життя та безпеки людини стоїть на останньому плані, а грошові витрати – на першому, бо краще виплати за смерть ніж зняття товару з продажу. Кожна наступна сторінка сповнена знаковими випадками, такими, наприклад, як зустріч героя з Тайлером Дердоном. Він знайомиться з ним у літаку. Оповідача знервувало те, що біля нього напружена людина, яка щосили тримає свою валізу на колінах. На питання, чому саме така напруга та валіза не в багажі, він отримує відповідь, що звати його Тайлер Дердон, а у валізі – мило. Здивування оповідача безмежне. Але Тейлор зауважує, що без мила не може обійтися жодна людина. Справедливо. Й продовжує, що мило його добре годує.
Оповідача теж дехто може назвати дивним. Він влаштовує вибух у власній квартирі й усе для того, щоб вирватися з консумерського світу та стати сквотером. Його тягне до Тайлера, який дозволяє Оповідачеві оселитися в нього. Ось тут і починається історія клубу. Перша бійка стається на вулиці перед баром, згодом ще одна на автостоянці, приваблюючи натовп людей. Залучивши охочих глядачів, приятелі влаштовують бійцівський клуб у підвалі бару. Незабаром по всій країні, надихнувшись справою Тайлера, відкриваються численні клуби. Таким чином, герої самі порушують перше правило бійцівської спільноти: нікому не розповідати про свій клуб. Але ж, вони розповідають не вербально, а діями.
Тільки два таких диваки як Тайлер і Оповідач могли зробити це. Їхня окремішність, анархічність стають у нагоді. Тайлер, який свого часу працював монтажером у кінотеатрі, згадував, «якщо під час фільму або мультфільму показати двадцять п’ятим кадром якусь наготу, то більшість людей спочатку вразиться, а потім замислиться бачив чи не бачив? І ніхто не запитає у людини, яка сидить поряд бачила вона те ж саме?…».
Чому ж я так поспішав? Чому я вийшов у таку негоду саме за цією книжкою?
Справа в тому, що зі мною, як і з головним героєм, стався «ефект Мандели». Мова про збіг спогадів, які присутні в різних людей, що суперечать реальним фактам. Насправді до бібліотеки пішов мій молодший брат, який і взяв мені цю книгу, помітивши її на полиці. Я ж у той день здавав іспити, а коли повернувся, «Бійцівський клуб» уже чекав на мене разом із розповіддю брата про те, як він дістався бібліотеки.
Ось така історія :)
Дуже класна книжка, яку треба перечитувати. Поки ми ростемо, поки формуємось фізично й розумово – ця книжка буде щоразу сприйматися інакше. Юнацький максималізм змінить більша виваженість. А деякі постулати Чака Поланіка стануть більш відстороненим, з урахуванням уже власного досвіду. Але, лишиться головне: «Подолати страх. Відсікти зайве. Відкинути все, що не має справжньої цінності».
Богдан Ланін,
бібліотекар I категорії
сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків
