Українське вікно до японської душі

Міядзава Кендзі. Не здаватися (продовження)

Не здаватися дощу,

Не поступатися вітру,

Не відступати ні перед снігом, 

ані перед літньою спекою…

Міядзава Кендзі

У червні 1928 року Міядзава-сан їде на півострів Ідзу, підсумком подорожі стають цикли віршів – «Міхара Санбу» та «Токіо». Влітку цього ж року слабкий організм Кендзі не витримує величезного навантаження роботою, в нього відкривається швидкоплинна форма туберкульозу. Протягом двох років він перебуває на домашньому лікуванні, але не полишає творчості, мова про цикл віршів «У хворобі».

Три роки потому Кендзі повертається до активної діяльності, але ненадовго. До всіх його випробувань доєднується ще й плеврит. Під час ремісії він влаштовувався працювати інженером на кам`янедробільний завод. Останнім значним починанням Міядзави-сан була робота над створенням фірми з виробництва сільськогосподарських добрив. Сталося це за допомоги фонду батька. Невдовзі його наздоганяє другий напад туберкульозу. Дотримуючись суворого постільного режиму, він безперервно працює над створенням казок і віршів. Саме до цього періоду належить новий цикл «Не здаватися дощу» (яп. 雨ニモマケズ). Головний меседж – про те, що єдиним компасом по життю є совість.

Не здаватися дощу,
Не поступатися вітру,
Не відступати ні перед снігом, ані перед літньою спекою,
Бути міцним тілом,
Без тягаря жадібності,
Залишатися стриманим,
Завжди тихо посміхаючись,
Щодня чотирма чашками грубого рису,
місо та жменею овочів задовольнятися,
У всьому
ставити себе на останнє місце, а інших – попереду,
Дивитися навкруги, слухати та розуміти
і не забувати про це потім.
У полі, в тіні соснових дерев
Жити в маленькій хатині,
І якщо на сході захворіла дитина –
піти і доглянути її.
Якщо на заході є втомлена мати –
Взяти на плече її в'я́зку рису.
Якщо на півдні хтось помирає –
Піти і сказати, що не треба боятись.
Якщо на півночі свариться хтось –
Сказати їм: «Ці дрібниці суперечки не варті».
Проливати сльози жалю в посуху,
Бродити пригніченим, коли літо холодне,
Бути тим, кого всі називають дурнем,
Не підносять,
І не турбують.
Такою людиною
Стати я хочу.

21 вересня 1933 року у 37-річному віці  Кендзі помирає від туберкульозу. 

Зробити він встиг на декілька життів. Останній вечір провів із односельцями, обговорюючи поточні питання. 

Після смерті він лишив безліч ненадрукованих робіт, у тому числі й знамениту «Ніч на галактичній залізниці» (яп. 銀河鉄道の夜).

Далі буде. 

Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків

Фото: https://www.nippon.com/ru/views/b05805/

Джерела:

Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін- іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.

Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.

Меншій А. Проблема самотності в японськійлітературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.

Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.

Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96

https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1

 

Українське вікно до японської душі

Міядзава Кендзі. 
Біль як «паливо у мандрівці» (продовження)

Верхівка неба була холодна-холодна, щойно викута сталь. Там, нагорі, ще було багато зірок, але самий низ східного небосхилу вже почав забарвлюватися в ніжно-фіолетовий колір дзвіночків.

Міядзава Кендзі

Початок двадцятих років минулого сторіччя сповнений поїздками та літературними публікаціями. У серпні 1923 року під приводом пошуку робочих місць для студентів Міядзава-сан їде до Сахаліну (тоді ще це частина Японії). Справжньою ж метою був пошук спілкування з душею сестри Тосі. Під час подорожі було написано серію сумних віршів. «Потрібно навчитися приймати біль та використовувати його як паливо в нашій мандрівці», – напише він пізніше. Трагічні емоції стали поштовхом і для роботи над романом-алегорією «Ніч на галактичній залізниці» (яп. 銀河鉄道の夜, інший переклад – «Ніч у потязі на срібній річці»). Роман лишився незавершеним, Міядзава-сан працював над ним і перед самою смертю. 

У квітні 1924 року Кендзі видає за свої гроші частину збірки нарисів «Весна і асура» (яп. 春と修羅). В індуїстській міфології та буддизмі асурами називали богів, які перебувають у постійній війні з іншими богами. У передмові автор виступає як ліричний «синій вогник», який бачить з космосу, вогник, що знаходиться в гармонії з усім навколо. І вогник цей ніколи не помре. Так само, як люди, що живі, доки лишаються у наших споминах. Десь високо високо та водночас – поруч. Вони подорожують на поїзді, що рухається по зоряному небу, стають зірками, потрапляють на небеса. Туга за Тосі присутня в кожному рядку. 

Збірка отримала високе визнання літературної критики. 

У школі, де він викладає, з`являються театральні вистави, як за його п`єсами, так і за сценарними розробками учнів, яких він на це надихає. Невдовзі, знов таки за власний кошт із мізерної зарплатні, видано першу книгу дитячих оповідань і казок «Ресторан, де виконують побажання» (яп. 注文の多い料理店). Твори його друкуються й у місцевих газетах і журналах друзів однодумців (яп. 同人誌 , додзінші).

Комерційного успіху книги, на жаль, не мали, але Міядзава-сан привернув увагу поета та скульптора Котаро Такамура і поета Сімпей Кусано. Захоплені талантом Міядзави-сан, вони допомогли представити його роботи літературному світові. Вірші Кендзі з'являються й у літературному журналі Кусано «Гонг» («Дора»).

Творча людяна особистість прагне більшого і більшого. Навесні 1926 року він залишає роботу в школі та створює товариство для ведення просвітницької роботи серед селян. У грудні того ж року їде до Токіо, де бере уроки швидкодрукування, мови есперанто, оргáну та віолончелі. Знайомиться й активно спілкується з міністром з Фінляндії та директором Академії есперанто. Як бачимо, коли він прагне, для нього немає ніяких перепон у спілкуванні, бажаннях і втіленнях. Вступає він і до японської сільськогосподарської партії префектури Івате. 

Він намагається самотужки займатися землеробством, впроваджує нові сільськогосподарські технології. Якщо говорити про паралелі між творчим і цілковито земним, слід згадати його відому працю «Загальний вступ до мистецтва агрономії», написану у віршах. «Асоціація селян Расу», яку він очолює, допомагає малозабезпеченим грошима, вчить землеробів правильно вживати добрива, покращувати урожаї рису. Міядзава-сан подорожує по селах з лекціями про науку культивування. Він підтримує простих людей в усьому, розмірковуючи про єдність сільського господарства, мистецтва, науки та релігії.

Теорія поєднується з практикою селянського мистецтва. Він вслухається в кожну ноту музичних творів, вони відбиті в кожному його вірші. Відомі й часто організовані ним для селян репетиції оркестру.

Далі буде. 

Олена Ємельянова, завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків

Фото: https://blog.yakaboo.ua/ru/kenji_miyazawa/

Джерела:

Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін-іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.

Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.

Меншій А. Проблема самотності в японській літературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.

Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.

Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96

https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1

https://www.nippon.com/ru/views/b05805/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

 

Українське вікно до японської душі

Міядзава Кендзі. Дзвінка луна (продовження)

Тополя просвітлення просить….

Міядзава Кендзі

У 1914 році Кендзі закінчує школу. Мріючи про університет, він неохоче працює у магазині батька. Побачивши страждання сина, родина дозволяє продовжити навчання.

У вісімнадцать він закінчив префектуральну Вищу школу сільського господарства і лісництва в Моріока та залишився аспірантом. У березні 1918 року захищає диплом і вступає до аспірантури. До служби в армії він непридатний за висновком лікарів. Саме в цей час він починає працювати над створенням казок.

Він завжди прагнув не зупинявся, його не влаштовували межі будь чого: декілька іноземних мов – англійська, німецька, пізніше есперанто, захоплення класичною музикою, біологією, геологією й астрономією. Редакторство студентського сільськогосподарського журналу «Азалія» – теж у колі його захоплень. Активне прагнення до знань було помічене науковим керівником. Він прагнув зробити Кендзі асистентом професора. Академічній кар'єрі завадили розбіжності у поглядах з батьком. Негативне ставлення до сімейного лихварського бізнесу призводить до того, що його лишають спадку.

Родина Кендзі мала сильну віру в заступництво Будди та силу молитов. Долучившись до послідовників буддійського напрямку Нітірен (яп. 日蓮, にちれん, «сонячний лотос»), Кендзі приходить до розуміння єдності віри та мистецтва. Читання Сутри Лотоса (кит. трад. 妙法蓮華經) ще більше його переконало в цьому, стало найсильнішим буддійським враженням. Доволі часто літературознавці називають його релігійним мислителем, і відбивалося це не лише на літературі, а на всій його діяльності. 

Доєднання Міядзава-сан до Нітірен не дуже захоплює родину. Саме під враженням від сили сутри Лотоса він вступив до школи Кокутюкай, принципи якої відрізнялися від засад буддійської школи батька. Це ще більше загострило їхні відносини. Єдина близька людина, яка завжди його розуміла, – улюблена сестра Тосі. Вона хворіє на туберкульоз і у 1919 році лягає на лікування в токійську клініку. Кендзі її не полишає. Саме у столиці він прочитав книгу реформатора японської поезії початку XX сторіччя Хагівара Сакутаро «Вию на місяць». Враження були найсильнішими.

Цікавість особливості Міядзакі як посвяченої й талановитої в усьому, полягала в тому, що просочуючись творчістю видатних поетів, він рухається незалежним авторським шляхом. А зустрічі з Ісікава Токубоку та враження від Хагівара Сакутаро додають авторського наповнення його поетичному та прозовому стилю. Вдячну неповторність, схожу на дзвінку луну від літературних новацій.

Після одужання сестри вони разом повертаються на батьківщину.

Розбіжності у поглядах з родиною, які день від дня посилюються,  змушують Міядзакі залишити Івате та повернутися до Токіо. Він працює у студентській друкарні, живе у гуртожитку, пише тисячі аркушів казок на місяць, активно займається вуличною пропагандою навчання своєї школи. 

Хвороба сестри повертається, і він знов поспішає додому. 

Восени 1921 року Міядзава-сан починає працювати вчителем у старших класах середньоосвітньої сільської школи міста Ханамакі, викладає англійську, математику, геологію, культуру посадки та збору врожаю, кліматологію та ґрунтознавство. 

Для дітлахів новий викладач був ексцентричним диваком. Саме особистий досвід вивчення навколишнього світу він вважає головним у навчальному процесі. Часто під час уроків він бере дітей на відкрите повітря для прогулянок полями та горами. На думку Міядзава-сан, розвиток дитини повинен бути природнім за будь-яких обставин.

Через рік, у листопаді 1922 року, помирає його улюблена Тосі. В ніч після її смерті він пише три прощальних вірша: «Ранок розлуки», «Соснові голки» та «Безмовний плач». Цього ж року Кендзі надрукує присвячену їй казку «Перехід через сніги». Саме за неї отримає перший і останній у своєму житті гонорар – 5 єн.

Далі буде. 

Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів  і зовнішніх зв`язків

Фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96

Джерела: 

Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін-іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.

Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.

Меншій А. Проблема самотності в японській літературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.

Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.

Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96

https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1

https://www.nippon.com/ru/views/b05805/

 

Українське вікно до японської душі

Міядзава Кендзі. Зачарований 

Хто так гостро кричить,

Розбуджений вітром…

Міядзава Кендзі

Коли читаєш його вірші чи «Недитячі казки», враження таке, що подорожуєш сонячним промінчиком. Ти йдеш крок за кроком і, здивований його пронизливим талантом, немов зігріваєш собі п`яти. Й тепло це огортає і несе на крилах любові та добра. Хризантема, вітер, каміння, хмара, гілка – все це в його творах живе, одухотворене, просочене «моно-аваре», або інтонацією радості-страждання. 

Наш герой з`явився на світ наприкінці літа дев'ятнадцятого сторіччя в селі Ханамакі, в префектурі Івате. Родина тримала ломбард і торгувала поношеним одягом. Міядзава був найстаршим з п'яти дітей. Багаті родичі жили за рахунок мізерних збережень селян, і його це страшенно пригнічувало, назавжди оселивши в ньому відчуття провини та бажання допомогти знедоленим. 

В історію він увійшов поетом, казкарем, меліоратором, учителем ранніх років періоду Сьова (яп. 昭和時代, дослівно «освічений світ»). Його незрівняна творчість, на жаль, стала широко відома вже після його смерті, відкривши не лише в японській, а й у всесвітній літературі, особливий стиль письма. 

У житті його постійно існувала паралель між високим і цілковито земним. У всьому. В творах його – гостре бажання якомога потужніше відірватись від прози буття, зачаруватись і опоетизувати все без виключення. У праці та громадській діяльності він намагався це поєднати.

Перші твори Міядзакі з`явились ще у школі. У цей же час він збирав колекцію комах і каменів. І перші й другі з`являться в його творах «освіченим світом» – вони будуть розмовляти, любити, страждати, переконувати нас у багатьох речах. Так, казкових, але і максимально реальних. Бо немає ж нічого справжнішого ніж вигадка. Наприклад, про те, що добро, мудрість і любов завжди перемагають. А смуток – це гостре відчуття швидкоплинності життя та відзеркалення радості. 

За любов до збирання мінералів він отримує від рідних прізвисько Кам'яний Хлопчик (Ісікко Кен-сан). У цей же час Кендзі відвідує цикл буддійських лекцій «Моя Віра», які проводить батько разом із однодумцями.

У 1909 році  він вступає до старших класів середньоосвітньої школи Моріока та залишає рідний дім. Саме там доля зводить його з найвидатнішим у подальшому поетом Японії Ісікава Токубоку. Під його впливом він починає писати японські п'ятивірші – танка. Саме Токубоку відродив на початку двадцятого сторіччя цей поетичний жанр. Свої маленькі поезії він називав «сумними іграшками»:

Яка печаль в піску!

Шурчить, шурчить.

І все тече крізь пальці, коли зіжмеш в руці… 

Далі буде.

                                                                                            Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків

Фото: https://cainabella.blogspot.com/2016/09/miyazawa-kenji-proemio.html

Джерела:

Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін-іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.

Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.

Меншій А. Проблема самотності в японській літературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.

Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.

Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.

Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.

https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1

https://www.nippon.com/ru/views/b05805/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут