Сторінки

Показ дописів із міткою Горвард Лавкрафт. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Горвард Лавкрафт. Показати всі дописи

пʼятниця, 9 листопада 2018 р.

На долоні історії

Некрономікон – книга,  якої ніколи не було?.. 
                                                           (закінчення)

Горвард Лавкрафт у 1927 р. написав нарис «Історія і хроніка «Некрономікона», за його словами - псевдо історію про божевільного араба, який нібито написав даний фоліант (читайте про це в перших частинах матеріалу). 
Документ вперше був опублікований після смерті автора, у 1938 році. Рукопис написаний в єдиному варіанті у вигляді листів до К. Е. Сміта – автора «Склепи Йох-Вомбіса», однак, він, в свою чергу, отримав їх лише через 10 років, адже листи переходили з рук в руки інших друзів Лавкрафта.
Завдяки даному нарису, багато хто вважає, що «Некрономікон» - не вигадка, тому з цією книгою пов’язано багато легенд. Одна з них - даний фоліант написаний на шкірі незайманих дівчат їхньою ж кров’ю.
Його багато хто намагався відтворити, видаючи за істинний рукопис, особливо протягом ХХ ст. З’явилось багато таких праць, що претендували на звання оригіналу, наприклад «Некрономікон Сімона» та «Liber Logaeth». Через велику кількість підробок та зацікавленість людей у містичному, виникли прості художні твори, які були оформленні під справжній фоліант. Вчені намагались пов’язати цю вигадку із знаменитою єгипетською «Книгою мертвих» або з тибетською «Бардо Тодол». Але ж вони покликані полегшити перехід мертвих у потойбічний світ, а не для того, щоб допомогти смертним відкрити прохід до Стародавніх чудовиськ.
Тож, що уявляє собою даний документ? Які таємниці вміщує в себе? Істина залишається й досі невідомою. 
Єдине, що очевидно, в ньому описано багато темних секретів Землі та Всесвіту. Книга розповідає про божественні суті, яким поклонялись Давні.
За Некрономіконом, наша планета наділена потужною силою, яку уособлював в собі Ктулху – божество, яке зображується з десятком щупальців.  За легендами, він зараз спить на дні Тихого океану і, якщо чарівник викличе його не в тому місці і не в той час, чудовисько вийде із свого укриття, вразить людство небаченою хворобою від чого ми за дуже короткий строк збожеволіємо та помремо. Міф повістує, що «…сни людей – це думки Ктулху, а наше життя – це його сон. Коли божество прокинеться, ми зникнемо…». 
Також в книзі описані магічні закляття, завдяки яким можна поневолити людські душі та думки, міститься тут і інструкція зі створення психотропної зброї.
На нашу думку, якщо цей документ насправді існує, він не повинен потрапляти у людські руки, не дивлячись на те, що, з іншого боку, - це джерело нескінченної мудрості,  що закликає до пізнання сенсу буття, і той, хто зуміє розшифрувати його, отримає нескінченні знання.
Та все ж – це лише легенда, в яку хтось вірить, а хтось – ні. Але, кожна легенда має краплину правди.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятниця, 2 листопада 2018 р.

На долоні історії

Некрономікон – книга,  якої ніколи не було?..
(продовження)

Дана книга викликала до себе великий ажіотаж, через що у 1050 році патріарх Михайло Кіруларія заборонив і власноруч спалив цей документ. Однак, він знищив лише переклад, а не оригінал. Cаме тому, у 1228 році, книга з’явилась знов у латинському варіанті, завдяки книжнику Олаусу Ворміусу. Але і цей переклад спіткала та ж доля- він був заборонений папою Григорієм ІХ у 1232 році. Таким чином, у ХVI ст., рукопис потрапив до рук англійського лікаря Джона Ді, який переклав документ на рідну мову.  То були часи королеви Єлизавети І, лікаря почали вважати чаклуном та алхіміком, однак це не завадило людям навипередки запрошувати його в свій дім. До того ж, через те, що Ді був найосвіченішою людиною того часу та фаворитом королеви, інквізиція обійшла його стороною. 
Історики нового часу припускали, що в нашому світі постійно залишається 96 копій оригінального рукопису, не дивлячись на те, що і християнська, і ісламська церкви відкрили полювання за цими документами.
Арабський оригінал нібито був виявлений у Сан-Франциско на початку ХХ століття, проте згорів там при пожежі. Грецький переклад був втрачений у часи розквіту інквізиції у м. Салем, інші копії начебто зберігаються у кількох світових музеях, бібліотеках та приватних колекціях.
Чи дійсно існувала дана книга? Чи це лише вигадка Горварда Лавкрафта? Досі невідомо. Проте є люди, які дійсно повірили в її існування. До них відносяться і відомі історичні постаті, такі як Наполеон, Бісмарк, Гітлер, Сталін, Рузвельт.
Однак, основною версією все ж залишається те, що цей документ – вигадка.
За спогадами самого Лавкрафта, назва «Некрономікон» йому наснилася. Він використовував її у багатьох своїх творах, зазвичай опираючись на грецький переклад даної назви. Та не лише він згадує даний документ. Едуард Успенський, Стівен Кінг, Ніл Стівенсон, Сергій Лук’яненко і Любко Дереш теж звертаються до нього у своїх творах.
Та за деякими джерелами, Горварду вдалося роздобути один з примірників «Книги Мерців» завдяки наслідувачам секти «Ворони смерті» і від них же дізнатись історію даного фоліанту.
 І все ж автор намагався у кінці свого життя довести хоча б друзям, у листах, що «Некрономікон» - це міф, уява, не дивлячись на те, що він сам доклав руку до того, щоб переконати весь світ у існуванні даної книги. А як саме? Дізнаєтесь через тиждень.




 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятниця, 26 жовтня 2018 р.

На долоні історії

Некрономікон – книга,  якої ніколи не було?..

Про цю книгу складено багато легенд, вона вкрита завісою таємниць. Її часто згадують у художніх творах жанру містики та хоррор, заснованих на згадках про «Великих Древніх» - дивних істот, що населяли нашу планету до появи людства.
«Некрономікон» вважають  книгою, яку вигадав Горвард Філіпс Лавкрафт – американський письменник  і журналіст,  який взяв за основу легенду про Ктулху.
Книга нібито була написана у далекі 730-ті рр. н.е. арабською мовою під назвою «Аль Азіф», що в перекладі означає «звук, видаваний нічними комахами, який сприймають за завивання демонів». Автором є  божевільний поет Абдула Альхазред, що поклонявся прадавнім чудовиськам-богам Ктулху та Йог-Сототу і протягом усього свого життя мандрував по Близькому Сходу,  пізнаючи таємниці давніх цивілізацій.  Він був на руїнах Вавилона, осягав мудрість єгипетських жерців Мемфіса, близько десяти років провів в аравійській пустелі Руб-ель-Халі (нині – пустиня Дехна), що й досі вважається нечистою землею. Люди в усі часи обходили це місце стороною,  щоб не викликати на себе гнів янголів смерті. Однак, Абдулі вдалося здолати цю пустелю неушкодженим. Він вважав, що там знаходяться ворота в таємниче місто Ірем (Ірам), повна назва якого Ірем зат ель Імад, і    сприймається воно, як священне.
За давніми повір’ями воно й дійсно  було збудовано джином у кількох реальностях одночасно.
Чи вдалося знайти дорогу у це місце – невідомо, однак, можна припустити, що автору все ж таки ворота знайти пощастило.   Разом із манускриптами, які містять у собі таємниці потойбіччя та часів, коли великі раси жили на нашій планеті. Дізнавшись  про них, автор  і створив свою книгу «Аль Азіф».
У 738 році він зник  несподівано і таємничо.  За чутками, божевільного письменника забрало якесь чудовисько. Можливо це був джин, можливо – янгол смерті з пустелі, можливо якесь прадавнє божество з іншого світу. Скоріш за все, він поквитався своїм життям за секрети, що йому відкрились, і, можливо, навіть не перед самою пустелею та містом Ірем, а перед створеною ним книгою.
Не дивлячись на смерть автора, його праця зберіглася.
У 950 році фоліант був перекладений на грецьку мову схоластом Теодором Філетасом з Константинополя, який і дав цьому документу нову назву- «Некрономікон».
Чому на «Некрономікон» почали справжнє полювання  знакові люди  багатьох епох, у чиї руки у кінці-кінців потрапив цей фоліант..? 
Про це, наступного разу. 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter