14 лютого – особливий день для кожного. Та для Дніпропетровської обласної універсальної бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія– унікальний. Адже сьогодні:
по-перше, католики святкують день пам’яті святих, чиє ім’я носить бібліотека;
по-друге, день дарування книг;
по-третє, день усіх закоханих.
Прийміть нашу вдячність, шановні читачі «Бібліотечної універсалки», за те, що ви з нами і щирі вітання зі святами!
Ніч напередодні Різдва наповнена містикою та різноманітними традиціями. Це час колядок, ворожіння й куті. Для настрою багато хто з нас перечитує «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Миколи Гоголя або передивляється однойменний фільм. Микола Васильович описав Святвечір в українському селі так, що й сам ніби потрапляєш у стару теплу хату до Солохи, опісля зустрічаєш Вакулу з мішками на спині та молодиків, що ходять від хати до хати – колядують. Давайте й ми зануримося в оповідання «Ніч перед Різдвом» та відчуємо дух прийдешнього свята
«Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з'являлась під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг»
«Все освітилося. Заметілі наче й не було. Сніг запалав широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями. Мороз наче потеплів. Юрби парубків і дівчат показалися з мішками. Пісні задзвеніли, і рідко під якою хатою не товпилися колядники»
«Дивно сяє місяць! Важко розказати, як добре вештатися такої ночі між юрбою дівчат, що регочуть та співають, і між парубками, охочими на всякі жарти й витівки, які тільки може навіяти ця ніч, що весело сміється. У доброму кожусі тепло; від морозу ще гарячіше горять щоки; а на пустощі сам дідько підштовхує ззаду»
«Колядувати у нас називається співати під вікнами проти Різдва пісень, що звуться колядками. Тому, хто колядує, завжди кине в торбу господиня, чи господар, чи хто там зостанеться дома, ковбасу, чи хліб, чи шага мідного, хто чим багатий. Розказують, нібито був колись такий ідол Коляда, котрого мали за бога, та ніби з того й повелися колядки. Хто його знає? Не нам, простим людям, про це балакати»
«А то раптом один із юрби, замість колядки, пускав щедрівку й ревів на все горло: «Щедрик, ведрик! Дайте вареник, Грудочку кашки, Кільце ковбаски!» Регіт винагороджував штукаря. Маленькі вікна відчинялися, і сухорляві руки бабусь, які самі тільки з поважними батьками залишалися в хатах, висувалися з вікна з ковбасою чи шматком пирога. Парубки та дівчата одні з-перед одних підставляли мішки і підхоплювали свою здобич. В одному місці парубки, зайшовши з усіх боків, оточували гурт дівчат: галас, гамір, той кидав грудкою снігу, той видирав мішок з усякою всячиною. В іншому місці дівчата ловили парубка, підставляли йому ногу, і він летів разом з мішком сторч головою на землю. Здавалося, цілу ніч ладні були провеселитися! І ніч, як на те, так розкішно жевріла! І ще білішим здавалося світло місяця від блиску снігу!»
«На всіх обличчях, куди не поглянь, видно було свято; голова заздалегідь облизувався, уявляючи, як він розговіється ковбасою; дівчата подумували про те, як вони будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж будь-коли, шептали молитви»
Гоголь, Микола. Ніч напередодні Різдва [Текст]: повість / М. Гоголь ; пер. з рос. О. Кобелецька ; худож. Ю. Ясінська.- К. : Форс Україна, 2017. - 96 с.
Гоголь. Містика та реальність [Текст] / упоряд. Л. Цуріка. - К. : АВІАЗ, 2013.- 128 с.
Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят у світі. В Україні новорічні традиції мають особливо непросту та тривалу історію, їх святкували і в березні, і у вересні, і в січні. Детальніше – у «Ракурсі».
(продовження)
З приходом християнства на наші землі, впроваджується юліанський календар, і Новий рік починають святкувати 1 березня, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. Нині ж це 14 березня, день преподобної мучениці Євдокії, згідно з народною традицією — це перший день весни, справжній перший день нового року.
Таке літочислення зберігалося до XV століття, поки церква не прийняла греко-візантійський церковний обряд, разом з яким початком церковного та громадянською року стало вважатися 1 вересня, бо приблизно саме в цей час відбулася перша проповідь Ісуса під час іудейського свята жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня.
У той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, початок Нового року святкували 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового», так як папа Римський Григорій XIII впровадив нову календарну систему, або, як кажуть нині, «новий стиль», і всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня.
Натомість, Православна церква хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами».
Але у 1700 році і ми починаємо святкувати Новий Рік 1 січня завдяки царю Петру І. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем аж до 1918 року, через що тривалий час свято не збігалося із західноєвропейським. Він же увів традицію прикрашати ялинки, активно впроваджуючи святкові привітання, феєрверки та маскаради.
І лише у 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар і свято, що так ми любимо, знову починає збігатися з європейським. Натомість православна церква відмовилась переходити на новий стиль, через що усі нерухомі церковні свята та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.
Ось чому в нашій країні не один, а два Нових Роки.
Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування, яка передалася на наші землі ще за царя Петра. У свою чергу Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців, відображенням традицій, які перекликаються з міфічними та релігійними уявленнями поколінь наших предків.
Новий Рік - улюблене свято не лише дітлахів, а й дорослих. Прикрашена ялинка, подарунки під нею, спалахи яскравих вогнів за вікном. А з чого все розпочалося? Давайте погортаємо сторінки історії
Наші пращури, виявляється, аж до початку ХХ сторіччя зберігали новорічні язичницько-християнські традиції. Для наших предків Новий Рік був цілком весняним святом, оскільки співпадав з початком відродження природи та землеробськими роботами. Це підтверджується і назвами місяців, які до сьогодні збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. «September» (вересень) у перекладі означає сьомий, «October» (жовтень) - восьмий, «November» (листопад) - дев'ятий, «Decеmber» (грудень) - десятий. До речі, такі назви місяців збереглися тому, що у Стародавньому Римі рік мав 304 дні і поділявся лише на десять місяців, першим з яких був березень.
Пращури вірили, що в цей час відкривається небо і в Бога можна було попросити будь-що. До тої ночі, як і до свята Івана Купала, приурочували перекази про скарби й нечисленні багатства.
Достовірних свідчень про те, як святкували наші прадіди в язичницькі часи на теренах Київської Русі, немає, але, скоріш усього, його пов'язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення. Цікаво, що називали цей день початком Нового Літа.
Згодом імператор Нума Помпілій додав ще два місяці - «Ianuarius» (січень) на честь бога світла Януса та «Februarius» (лютий) на честь бога сонця Феба, а Юлій Цезар ввів новий календар, за яким датою зустрічі Нового року стає перший день січня - місяця, названого на честь дволикого Януса, одна частина обличчя якого була ніби звернена назад до минулого року, інша - уперед до нового. Так почали люди вітати один одного та дарувати подарунки першого січня. Цікавою була традиція вручати один одному овочі та фрукти, прикрашені мідними монетами чи цінними подарунками. Та в наш час було б дивно отримати від родичів чи друзів, наприклад, капустину чи гарбуз з монетками, номіналом в 25 чи 50 копійок :)
Та це ще не все. Більше цікавинок - наступного разу.
У католицького святкування свої особливості. Вже втретє 25 грудня українці будуть відпочивати адже в цей день - Католицьке Різдво - особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям. Воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Віфлеємі. Проте Різдво не просте свято, воно овіяне загадками та цікавими традиціями. Давайте дізнаємося про деякі з них у «Ракурсі»
Однією з головних традицій для католиків є Адвент – період покаяння, який триває чотири тижні до свята. Віруючі в цей час сповідаються, щоб з чистим серцем брати участь в Різдвяних богослужіннях і прийняти Причастя. У храмах біля вівтарів встановлюється вінок з чотирма свічками. В кожну неділю Адвенту запалюється по одній свічці. Кругла форма вінка символізує вічність, а його зелений колір – надію.
На Святвечір, або Вігілій прийнято прикрашати ялинки і встановлювати ясла, а хто не встиг посповідатися, йде до церкви.
У більшості з нас ялинка асоціюється з Новим Роком, але насправді це символ саме Різдва. Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. У християнській релігії її ще називають «деревом Ісуса» і це не обов’язково сосна чи ялина. Віруючі люди часто прикрашали в своїй хаті й смереку. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. А зірка, якою завжди прикрашають верхівку дерева – це не що інше, як символ Віфлеємської зірки.
Цікаво, що багато астрономів намагалися дізнатися, чим насправді була Віфлеємська зірка. Нині є декілька гіпотез, що пояснюють біблійське небесне явище. Одна з них припускає, що це була комета, інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому (якщо їх з’єднати лініями, вийде два накладених один на одного трикутника – зірка Давида), – і Меркурій «засяяв» яскравіше.
Однак, що б це не було, явище дійсно привело до Ісуса трьох східних царів (волхвів) Валтасар, Гаспар і Мельхіор. Відомі й ті цінні подарунки, що вони принесли малому Месії: золото, ладан і смирну. Золото підносили царям. Ладан – в знак благоговіння. Смирною ж змащували померлих. Тож ці подарунки одночасно - як Царю, Богу і Людині. До речі, вони збереглися й до сьогодні і знаходяться на святій горі Афон в монастирі святого Павла.
Ялинкові кульки, якими прийнято прикрашати різдвяне дерево – насправді стилізовані яблука, по аналогії з райським деревом. Але потім додалися пряники та печиво, через що гілки не витримували такої ваги. Так вигадали скляні прикраси, вперше які з’явилася в Саксонії у XVI сторіччі.
На святкову вечерю католики та протестанти подають пісні страви. У центрі столу ставлять освячений прісний хліб. Перед початком вечері глава сім’ї читає уривок з Євангелія від Луки про народження Ісуса Христа, а потім всі присутні беруть зі столу хліб і діляться ним один з одним, бажаючи миру і добра. Після цього починається святкова вечеря. Що стосується страв, то у кожної народності вони різні: в Америці наприклад, індичка з журавлинним соусом — головна і обов'язкова страва. У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу. В Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці. В Австрії та Угорщині — навпаки, не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя. У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м'ясні копченості та варять солодовий напій.
Але за столом в усіх країнах є одне незмінне правило – залишати вільне місце як знак пам’яті про близьких і дорогих людей, які не можуть в цей день зустріти свято разом з сім’єю.
Після молодь йде колядувати. Що цікаво, Різдвяне колядування – це суто український звичай. До речі, не в усіх місцевостях України починають колядувати одночасно. На Покутті (східна частина Івано-Франківської області), наприклад, діти колядують вже у Святвечір, на Гетьманщині (Київська, Черкаська, Сумська області), Слобожанщині (Харківська, Донецька та Луганська області) та Гуцульщині (Закарпатська область) йдуть колядувати після богослужіння, на саме Різдво. А от на Західному Поділлі (Хмельницька та Тернопільська області) колядують на другий день після свята.
На Західній Україні, крім колядування, поширеною обрядодією став вертеп – дійство, що показує народження Христа. Ідея вертепу тісно пов’язана зі звичаєм встановлення в церквах на Різдво бутафорських ясел. Пізніше, після заборони церковною владою використання театру маріонеток в храмах, вертеп став важливим атрибутом під час колядування в селах та містах Волині, Галичини та Закарпаття. І на останок. У Західній Україні Католицьке Різдво часто називають «польським», так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками.
Ми вітаємо усіх із прийдешнім святом! Нехай щиросердна молитва зблизить рідних, допоможе подолати усі конфлікти, пробачити образи. Добра Вам, радості та миру!
Іванов, В. Різдво Христове в сучасному світі / В. Іванов // Українська культура = Украинская культура : Культурно-просветительный и литературно-художественный иллюстрированный журнал. 1921 - 1990 Социалистическая культура. - 2009. - № 2. - С. 39-41.
У Чернігові, Ніжині та Батурині більше 80-ти знаних письменників із 15-ти країн провели велике літературно-мистецьке дійство – відбувся перший міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Литаври». Ідея належить письменниці Тетяні Вінник, яка очолює громадську організацію «Центр новітніх ініціатив і комунікації», вона ще й була головним організатором масштабного проекту. Ідеєю такого вражаючого свята було те, що літератори з різних країн на власні очі побачать, як живуть люди в України, відвідають унікальні пам’ятки архітектури та проведуть імпрези разом з українськими колегами. Взагалі, творчий рівень цього фестивалю – справді, високий! Адже, даний захід зібрав представників культури різних країн, де кожен мав слово. Тож хочеться вірити, що "Литаври" проходитимуть в Україні кожного року і зарубіжних гостей буде не менше.
Сьогодні країна відзначає день соборності - день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Після урочистого проголошення злуки у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт об'єднання українських земель. Ось і сьогодні, як і 97 років тому біля будівлі Дніпропетровської ОДА з самого ранку було людно. Дніпропетровчани чекали відкриття урочистостей з нагоди цього свята. Людей зібралось чимало. Чекала і молодь нашої бібліотеки, яка з ентузіазмом взяла участь у заходах. Свято відкривали перші особи міста. Лунали патріотичні композиції, у небі майоріли жовто-блакитні прапори. З нагоди свята глядачів порадували своїм виступом ансамбль пісні і танцю головного управління поліції у Дніпропетровській області “Дніпровська варта”. Головною родзинкою свята – стало розгортання величезного державного символу України, та яскравий флешмоб від студентства міста, який закінчився відпусканням жовто-блакитних кульок у зимове сонячне небо. Незважаючи на те, що температура повітря опустилася нижче позначки 10 градусів морозу, було надзвичайно тепло та затишно. І у такі моменти розумієш, наскільки міцна сила позитивної думки. Зарядившись гарним настроєм на весь день колектив авторів нашого блогу, адміністрація, та весь колектив бібліотеки вітає усіх зі святом! Зі святом, друзі! Зі святом, Україно!
Відзначають його кожного четвертого понеділка жовтня, починаючи з 1999 року за ініціативою ЮНЕСКО. Основна мета цього дня – привернути увагу суспільства до критичного становища, в якому опинилися шкільні бібліотеки сьогодні. Впродовж багатовікової історії вони були і залишаються найважливішим культурно-освітнім, виховним і науково-методичним центром, який виконує функцію інформаційного супроводу навчальної та освітньої діяльності. Вперше цей день проголосив президент Міжнародної асоціації шкільних бібліотек Бланк Вулз. А у 2005 році Міжнародний день шкільних бібліотек отримав офіційний статус, який був підтверджений головою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек (IASL). З кожним роком урізноманітнювалися форми проведення свята, зростала кількість його прихильників серед бібліотекарів, учителів, дітей, батьків і тих, кому небайдужий подальший розвиток шкільних бібліотек. Тож у 2008 році Міжнародна асоціація шкільних бібліотек прийняла рішення про відзначення свята впродовж усього жовтня, аби надати цим бібліотекам більше можливості для формування в суспільстві відповідального ставлення до них і нового розуміння професії бібліотекаря, демонстрування нової ролі шкільних бібліотек у процесах модернізації освіти. З того ж 2008 року IASL почала щорічно проводити конференції, назви яких відображають становище та роль шкільних бібліотек у житті сучасного суспільства. Приміром, у 2011 році конференція мала назву «Шкільні бібліотеки готують учнів до життя», в 2013 – «Шкільні бібліотеки – двері в життя». Минулого року конференція називалася «Шкільна бібліотека у суспільстві знань: використання когнітивних технологій, сформування творчої особистості». Тематику Місячника шкільних бібліотек кожна країна визначає самостійно. Міністерство освіти і науки України у 2014 році підтримало міжнародну ініціативу і прийняло рішення щорічно з 01 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек проводити Всеукраїнський місячних шкільних бібліотек. У 2015 році другий Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек проходить під гаслом «Виховуємо громадянина – патріота України». Вітаємо колег зі святом, бажаємо творчої наснаги та вдячних користувачів!
Сьогодні, у День бібліотек, Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека приймала привітання, отримувала визнання та відкривала велопарковку. Ще напередодні свята Українська Бібліотечна асоціація оголосила переможців численних конкурсів, серед яких, почесною відзнакою УБА у 2015 році «За відданість бібліотечній справі» УБА нагороджено директора КЗК «ДОУНБ» Тітову Надію Миколаївну.
Крім того, сайт ДОУНБ (http://www.libr.dp.ua/) переміг у Всеукраїнському конкурсі 2015 р. з популяризації читання на сайтах бібліотек України у номінації «Кращий сайт з популяризації читання обласної бібліотеки». Із поздоровленням до бібліотеки завітала начальник управління культури, національностей та релігії Першина Наталія Генадіївна, а також наші соціальні партнери. На честь свята бібліотекарі ДОУНБ підготували для молодих користувачів захоплюючий книжковий квест та цікаві відеоролики.
Та на цьому приємні сюрпризи не закінчились. Гості бібліотеки мали унікальну можливість бути присутніми на відкритті велопарковки, завдяки Посольству США в Україні, а саме проекту "Вікна в Америку на велосипедах". Відтепер і велосипедисти можуть завітати до бібліотеки зі своїм двоколісним транспортом.
Дякуємо всім за приємні сюрпризи, побажання та участь у святі.
Вирушаючи в далеку дорогу з надією коли-небудь повернутися, людина починала розуміти, що далеко не завжди вона може розраховувати на власні сили або здоров’я. Взаємна підтримка, захист та допомога в супроводі і транспортуванні торгових вантажів або пересуванням групи людей з однієї місцевості в іншу, колись спонукало нас до об’єднання. Так виникли каравани. Вони стали настільки ефективні і надійні, що багато окремих мандрівників з часом більш воліли приєднатися до якого-небудь каравану, ніж відправитися у свою подорож самостійно і справа була не тільки в міркуваннях елементарної безпеки.
Згодом назва «караван» поширилася на колону транспортних суден, що перевозять вантажі на далекі відстані. Прикладом цього є величезні каравани суден, які курсують Північними морськими шляхами, де ціла армада кораблів вибудовується слідом за криголамом або ж каравани, що доставляють гуманітарні вантажі в точки стихійних лих. На таких суднах чимало членів екіпажу. А як їм без професійного свята?! Саме тому, 24 вересня 1995 року Міжнародна асоціація по раціоналізації транспортно-вантажних операцій заснувала День караванника. Цю дату було обрано не випадково. 24 вересня день народження відомого британського мореплавця і навігатора 16-17 століть Вільяма Адамса, першого європейця, що досяг берегів Японії. І тому, у цей День, ми приєднуємося до привітань на адресу всіх далекобійників, команд та екіпажів торгових суден і експедицій. Бажаємо Вам успішних експедицій та здоров’я!
Приємні сюрпризи до свята підготувала Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека для відвідувачів парку імені Лазаря Глоби, наголошуючи, що «Бібліотека – це здоров’я для душі та тіла». У цей день, 12 вересня, буде відбуватись ціла низка різноманітних заходів: спортивні конкурси, захоплюючі вікторини, флешмоб, знайомство з українською кухнею. На бібліотечному майданчику будуть працювати книжкове кафе, арт-майстерня, інсталяції та багато іншого.
Сьогодні, 12 червня, День працівника фондового ринку. Ця дата з'явилася в офіційному календарі порівняно недавно – у 2008 році. Саме за сприянням Президента України, який підписав указ, було засновано нове свято. У документі значиться, що дата вводиться, щоб відзначити «значний внесок працівників фондового ринку у залучення інвестицій в економіку України та поліпшення інвестиційного клімату». За таке коротке існування свято вже склало певні традиції. Як правило, його організацією займаються представники найбільших українських бірж цінних паперів, у тому числі Фондової біржі ПФТС (найбільшої в країні) і Української фондової біржі (першої, яка почала проводити торги на ринку цінних паперів). В цей день учасники ринку цінних паперів приймають поздоровлення від партнерів, а також збираються в урочистій обстановці для святкування професійної дати і вшанування кращих представників своєї галузі. Вітальні слова адресують і державним органам: Міністерству фінансів України та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Приєднуємося до привітань і бажаємо всім працівникам фондового ринку професійних успіхів, динамічного розвитку і процвітання!
Традиція відзначати День друзів зародилася у США ще у 1935 році. З роками свято отримало величезну популярність і сьогодні його відзначають у багатьох країнах. Крім того, 30 липня у світі відзначають Міжнародний день дружби. Всі знають на скільки важливою є дружба, адже це – взаєморозуміння і безкорисливість, щирість і довіра, спільні інтереси. Друг ніколи не залишить у біді і завжди прийде на допомогу. Необхідність дружніх відносин важко заперечити. Вони цінувалися завжди і в усі часи. Разом з тим, справжня дружба вважається вкрай рідкісним явищем. На наш погляд це зовсім не так. Деякі, може її поки що не помічають, або ж виставляють занадто високі мірила для визначення її справжності, але в цьому і полягає відповідь – якою мірою будете міряти, такою відміряють і вам – і це без компромісів. А ще дружба між людьми буває самою різною. Головне в таких відносинах – звичайна увага, якою ми, навіть без шкоди для себе, можемо з легкістю поділитися. Ми вітаємо Вас всіх: і наших читачів, і тих, хто ними ще не став, а всі Ви не забудьте привітати своїх друзів! І нехай Ваша дружба ніколи не зникне! Зі святом!
Сьогодні країна відзначає день соборності - день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Після урочистого проголошення злуки у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт об'єднання українських земель.
Відзначають його кожного четвертого понеділка жовтня, починаючи з 1999 року за ініціативою ЮНЕСКО. Основна мета цього дня – привернути увагу суспільства до критичного становища, в якому опинилися шкільні бібліотеки сьогодні. Впродовж багатовікової історії вони були і залишаються найважливішим культурно-освітнім, виховним і науково-методичним центром, який виконує функцію інформаційного супроводу навчальної та освітньої діяльності. Вперше цей день проголосив президент Міжнародної асоціації шкільних бібліотек Бланк Вулз. А у 2005 році Міжнародний день шкільних бібліотек отримав офіційний статус, який був підтверджений головою Міжнародної асоціації шкільних бібліотек (IASL). З кожним роком урізноманітнювалися форми проведення свята, зростала кількість його прихильників серед бібліотекарів, учителів, дітей, батьків і тих, кому небайдужий подальший розвиток шкільних бібліотек. Тож у 2008 році Міжнародна асоціація шкільних бібліотек прийняла рішення про відзначення свята впродовж усього жовтня, аби надати цим бібліотекам більше можливості для формування в суспільстві відповідального ставлення до них і нового розуміння професії бібліотекаря, демонстрування нової ролі шкільних бібліотек у процесах модернізації освіти. З того ж 2008 року IASL почала щорічно проводити конференції, назви яких відображають становище та роль шкільних бібліотек у житті сучасного суспільства. Приміром, у 2011 році конференція мала назву «Шкільні бібліотеки готують учнів до життя», в 2013 – «Шкільні бібліотеки – двері в життя». Минулого року конференція називалася «Шкільна бібліотека у суспільстві знань: використання когнітивних технологій, сформування творчої особистості». Тематику Місячника шкільних бібліотек кожна країна визначає самостійно. Міністерство освіти і науки України у 2014 році підтримало міжнародну ініціативу і прийняло рішення щорічно з 01 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек проводити Всеукраїнський місячних шкільних бібліотек. У 2015 році другий Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек проходить під гаслом «Виховуємо громадянина – патріота України».
