На долоні історії

«Одеська Муза Олександра Бернардацці»
(закінчення)

Олександр Йосипович Бернардацці - видатний архітектор, один з тих майстрів, які визначили прекрасний вигляд Одеси. Будинки, побудовані за його проектами, такі як Філармонія (Нова Біржа) і готель "Брістоль" ("Червона"), є зразками передового європейського зодчества, справжніми витворами мистецтва.

Він народився в П'ятигорську у 1831 році. Саме у цьому місті його батько проектував найзнаменитіші курорти Мінеральних вод. Дитячі роки проходили в спостереженнях за роботою батька і дядька Джованні, і звичайно, зодчество стало його головним захопленням. У сім'ї говорили то  російською, то переходили на рідну італійську, жваво висловлюючи емоції, як вимагав південний темперамент. Часто батько брав Сашка на прогулянку в гори. Покриті снігом сріблясті вершини, блакитне небо, прозорі озера манили й заворожували. 

У 1843 році Бернардацці  вступає в Будівельне училище Петербурга і  закінчує його з відзнакою. Отримує призначення на посаду помічника архітектора в Бессарабську обласну будівельну контору. І вже через кілька років 25-річний Бернардацці стає городовим (головним) архітектором Кишинева, пропрацювавши на цій посаді кілька десятків років. А у 1875 році Бернардацці став почесним громадянином міста.

З 1878 талановитий зодчий перебирається до Одеси. Спочатку займає посаду архітектора при Новоросійському університеті, а потім і головного міського архітектора. Проектує безліч прибуткових будинків і особняків у  самобутній, витонченій стилістиці. Творче обдарування і високий професіоналізм Олександра Йосиповича відзначали і міська влада, і колеги-архітектори, і прості городяни. Серед створених ним прекрасних споруд - старий залізничний вокзал (побудований у 1879-1883 та нажаль зруйнований у 1944 році під час Другої Світової), клініка медичного інституту на Пастера, будівля Реформатської церкви, П'ятиповерховий будинок готелю "Брістоль" були побудовані за проектом Бернардацці на рубежі XIX-XX століть (1898-1899 рр.). Назву взяли  у однойменного готелю Відень.  В  одеському «Бристолі» любили зупинятися Віра Холодна, Ісаак Бабель, Теодор Драйзер, Володимир Висоцький. Після революції "Брістоль" перейменували в "Червону", щоб потім знову повернути історичну назву. Нещодавно готель відкрився після реставрації.

Вражає красою і незвичністю фантазії будівля Філармонії, що навпроти "Брістоля".  Спочатку цей архітектурний шедевр створювався Олександром Бернардацці як Нова Біржа. Після її відкриття  у 1899 році, не було меж захопленню і порівнянь. Корній Чуковський називав її "біржею в мавританському стилі", а Леонід Утьосов справедливо відзначав, як найкрасивішу будівлю міста.  У 1900 році, на честь 50-річчя творчої діяльності Бернардацці, в лоджії цього архітектурного шедевру встановлено мармуровий бюст архітектора.

Помер  Олександр Йосипович  у відрядженні в Фастові під Києвом. Згідно з його заповітом, він був похований поруч з матір'ю, в Кишиневі. Як писав сучасник: "І немов та казкова золота птаха, посланниця серця, що роняла всюди свої крила, так і О.Й. Бернардацці всюди розкидав золоті променисті пір'я прекрасного по обличчю тієї землі, куди закидала його доля, і в душах тих людей, з якими він зустрічався ".

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

 Замовити книги можна тут

На долоні історії

Одеська Муза Олександра Бернардацці

Історія родини Бернардацці надзвичайно цікава. Чотири брата - Вінченцо, Антоніо, Джованні і Джузеппе Бернардацці народилися в родині потомственого майстра будівельника в містечку Памба поблизу міста Лугано в італійській Швейцарії. Звідси вийшло чимало видатних зодчих, які працювали по всій Європі, у тому числі і в Росії. Хтось з Бернардаччі був одним з помічників  відомого архітектора Растреллі в 70 роках XVIII століття. До речі,  у ці часи багато італійських майстрів не могли знайти застосування своїм талантам на батьківщині та відправлялися до інших країн. 

Троє братів, як і їх батько були кам'яних справ майстрами, а Джузеппе навіть закінчив архітектурний клас в Міланській Академії. Старший з братів, Вінченцо працював   у Росії і викликав до себе братів. Будівництво Ісаакіївського собору під керівництвом Огюста  Монферрана. Перебудова Анічкового палацу – серед їх проектів того часу. А у 1822 році Джузеппе і Джованні був запропонований контракт від Медичного Департаменту Міністерства Внутрішніх справ на спорудження будівель для Кавказьких Мінеральних Вод. У той час, Кавказькі Мінеральні Води існували як курорт, але його благоустрій залишало бажати кращого. Брати були полічені людьми здатними і вирушили на Кавказ для облаштування фасадів бань та до них прилеглих будівель. Будувати вони повинні були по проекту петербурзького архітектора Йосифа Шарлеманя. 

Першою великою роботою братів стало будівництво в 1823 році Ресторації Казенної готелі і довгий час вона була центром курортного життя: житлові номери, ресторан і великий танцювальний зал.

Джузеппе належить і перший Генеральний план П'ятигорська. Миколаївські (Лермонтовские ванни), Будинок незаможних офіцерів (Курортна поліклініка), католицька церква. Були заплановані і створені Казенний Сад, Квітник, Емануелевський парк, де був витончений павільйон "Еолова арфа».  Павільйон отримав свою назву, завдяки встановленому в ньому особливому музичного пристрою повітряної або вітряної еолової арфи, що видавала мелодійні звуки під впливом вітру. Відомий і «Декоративний Грот Діани», авторами якого теж були брати Бернардацці.  

Брати працювали в стилі ампір, також вони будували храми, купальні, готелі. Скромна дерев'яна церква в Єсентуках, також їх авторства, а в Кисловодську зберігся, правда вже перебудований,  будинок Реброва. У 1837 році в ньому жив Михайло Лермонтов і описав його,  як місце дії «Княжни Мері». Джузеппе, до речі,  зустрічався з Лермонтовим і Пушкіним. Пушкін, відзначаючи безумовні зміни в місті, шкодував по його колишньому дикому вигляді і згадував про це в своїх записках.

 «За відмінні праці і старанність до служби» Джузеппе був нагороджений чином класу губернський секретар і  відмічений імператорською  золотою табакеркою з живописом і діамантами. 

Джузеппе також був майстерним малювальником, його малюнки друкувалися в зарубіжних виданнях французькою мовою. Він брав участь в Ельбруській експедиції, де під прикриттям військового загону займався замальовкою візантійських храмів. Авторство гравірованого плану П'ятигорська теж належить Джузеппе. На ньому збереглися портретні зображення братів, а поховані вони на  схилі гори Машук.

У рапорті 1840 року було зазначено  147 виконаних  братами Бернардацці робіт за 17 років.

Джованні так і не обзавівся сім'єю. Після смерті брата він прийняв піклування над своїми племінниками, Олександром, Олександрою і Катериною. Олександр Осипович або Йосифович Бернардацці пішов по стопах батька. Після закінчення будівельного училища  у Петербурзі, він був направлений в Бессарабію, де працював міським архітектором Кишинева, будував в Одесі. Його будівлі досі є справжніми прикрасами міст. Петербурзький Інститут цивільних інженерів заснував в його честь золоту медаль.

Старший син Олександра Бернардацці, теж Олександр навчався в Інституті цивільних інженерів і в Академії мистецтв у Петербурзі. Рятуючись від бойових дій громадянської війни, він разом з сім'єю втік з Уралу на Далекий Схід, потім емігрував до Китаю. Він жив в Харбіні, де побудував кілька чудових будівель, викладав в місцевому Технологічному інституті. А молодший Олександра Бернардацці - Євген працював міським архітектором Кишинева.

(далі буде)



 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут