Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Обов’язки бібліотекаря у 1900 році

Час від часу Рада Бібліотеки вирішувала збільшити кількість співробітників. Це пов’язувалось із тім, що кількість користувачів та їхніх вимог зростала, і бібліотекарі не встигали виконувати всі свої обов’язки. У звіті Бібліотеки за 1900 рік читаємо, що крім щоденного чергування, бібліотекар мав вести облікові документи, в той час це були так званні «Книги» – книга абонементів, книга абонентів, алфавітний список абонентів; хронологічний каталог, систематичний каталог, додатковий каталог, перевірочна книга (каталог з позначкою хто взяв книгу). Крім цього, велися книги: скарг, вимог, відвідувачів читальні (цю книгу заповнювали самі читачі).

***

Відчути подих часу, в якому жили і працювали наші колеги у далекому 1900 році допоможе знайомство з книгами, які видавались в той час. Рекомендуємо зазирнути в електронну бібліотеку «Краєзнавство», подивитися книгу видання 1900 року, яку оцифрували наші співробітники: «Из украинской старины = La petite Russie d'autrefois : [альбом; Текст] / рис. С.И. Васильковского и Н.С. Самокиша; поясн. текст Д.И. Эварницкого. – СПб.: Изд. А.Ф. Маркса, 1900. – 98 с., [21] л. ил. – на рус. и фр. яз. [Электронный ресурс]. – Режим доступа. – https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=108 (дата обращения: 31.07.2025). – Загол. с экрана.

Протягом 1890-х років живописці, академіки Сергій Васильківський і Микола Самокиш збирали матеріали для видання альбому про військовий і домашній побут та історію гетьманської України. Альбом містить 21 художню ілюстрацію. Всі портрети в альбомі виконав аквареллю Сергій Васильківський: гетьмана Петра Сагайдачного, воєводи Адама Киселя, уманського сотника Івана Гонти, а також збиральні образи козаків. Вони прикрашені батальними та побутовими віньєтками (замальовками) Миколи Самокиша: взяття гайдамаками на той час польської Умані, перемога козаків над турками під українським Хотином, а також сцени із повсякденного життя Запорозької Січі.

Не менше значення має пояснювальний ґрунтовний та об’ємний текст до альбому, який підготував відомий український історик, краєзнавець, археолог, етнограф Дмитро Яворницький (Еварницький).

 

Фото:  https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=746

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Маріанна Кіяновська: «Роль літератури тільки зростатиме»

(продовження)

Десь у 2002 почала ставитися до поезії як до світотворення крізь слово та ритм і як до молитви та перетворень. А до себе, як до відповідного творчого знаряддя.
«…Геракліт казав, що ми відшукуємо своє призначення в перетвореннях. Для мене теперішньої поезія – це пошук призначення, мій пошук. Ці перетворення – така сама щоденна реальність, як звичне, буденне життя. Правда, якщо починаєш так мислити, багато що стає взагалі неважливим. Я не думаю про себе як про автора віршів ось уже декілька років».
Крім Шевченківської премії Маріанна Кіяновська за збірку «Бабин Яр» отримала польську літературну відзнаку. Йдеться про переклад Адама Поморського відзначений премією «Європейський поет свободи» в Гданську.
«У книжці "Бабин Яр. Голосами" Кіяновська наважилася на річ неможливу – спробувала надати голос померлим. У ламентаційних голосіннях з величезним емоційним навантаженням Кіяновська розповідає історію життя і злочину. Унікальні історії, як унікальним є кожне людське існування, і водночас жахливо універсальна історія, яка також стосується тих злочинів, які відбуваються на наших очах. Кіяновська не приховувала, що написати цю книгу, присвячену одному з найбільших злочинів Голокосту, її спонукав власний досвід та розповіді жертв конфлікту на українському Донбасі, а нинішня війна з Росією знову надала їм жахливу злободенність і автентичність. В голосі Бабиного Яру ми наче чуємо плач убитих в Ірпені, Бучі чи Маріуполі», – обґрунтував вердикт член журі польський письменник Томаш Ружицький.
Унікальна та чутлива Маріанна Кіяновська в продовженні «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«– Чи втратить література своє значення в час нових інформаційних технологій?
– Не втратить. Навпаки, роль літератури тільки зростатиме, якщо ми не хочемо опинитися в "новому Середньовіччі". Інформаційні технології – це спосіб донесення інформації, вони впливають на режим і формат сприйняття. Коли з’явилося кіно, театр не зник, і навіть не занепав. Навпаки, він розвинувся. А література є в принципі базовою для нашої цивілізації, бо формує властивості пам’яті та уяви, які є основними "ферментами" сприйняття.
Зникне література – людські пам’ять і уява також перестануть бути такими, як вони є. Принаймні перестануть бути такими, якими були впродовж кількох тисяч років, від виникнення писемностей – Єгипет, Шумери, Китай, давньогрецька писемність, санскрит. Людина поза писемністю і літературою обмежена знаннями і досвідом суто свого часу, лишень свого і попереднього покоління. Література – це своєрідний майданчик-дистанція, це простір-дистанція, в межах якого формуються категорії і уявлення, об’єктивація, абстрактне мислення як таке».
«Ще один стереотип – ніби поезію, як і сто років тому, можна сприймати без певної внутрішньої готовності. Колись людина відкривала Олександра Олеся – і просто собі читала. Так само "просто собі читала" Шевченка. І досі живе оце очікування, що раз вірші написані буквами, то їх має розуміти буквально кожен. І коли поезія не подобається, значить, поганий поет, недолугий вірш. Але вже Свідзінського "просто собі читати" неможливо. Як неможливо "просто собі читати" Стуса. Правда в тому, що з поезією – як із математикою. Кожен ділить, множить, додає, віднімає. Але не кожен виконає дію з дробами. Ще менше людей розуміє, що таке похідна. Нарешті, є вища математика. Правда в тому, що висока поезія набагато ближча до вищої математики чи квантової фізики, ніж здається. Вона – ключ до високих технологій і до майбутнього».
 
«...уявлення про текст може еволюціонувати. Людина, яка читала з папірусу, не мала б навичок для сприйняття ні історичного роману, ні наукової фантастики, а тим більше – роману, збудованого як гіпертекст. Але, можливо, їй легко було би прочитати шифровану радіограму. Вона зрозуміла би казку чи притчу, відгадала б загадку».

Далі буде.
 
Фото https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati
 
Джерела:

Кіяновська, Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.
 Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с
Кіяновська, Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. : Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).
Кіяновська, Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с
Кіяновська, Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.
Кіяновська, Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 258 с.
***
Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М. Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).
  Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво [Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. : Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).
 
***
Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.
 
***
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26668
https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html
https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette
https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107
https://zbruc.eu/node/113331
https://blog.yakaboo.ua/ru/kiyanowska/
https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Що читають бібілотекарі

Гратц, Алан. Біженець : роман / А. Гратц; пер. з англ. Є. Баскакова.– Київ: КМ-БУКС, 2023.– 272 с.

 

Невеликий роман Алана Гратца, це – дві сотні сторінок дитячого горя, страху та жаху.
У книзі сплетені три історії дітей із різних країн і епох, змушених рятуватися від війни та насильства. Діти, які тікають зі своїми рідними від різних режимів, змушені залишити батьківщину, щоб врятувати своє життя.
Йозеф Ландау. Німеччина, 1939 рік. Йозеф – хлопчик-єврей. Бути євреєм – тавро, чорна мітка, за яку люди платять життям. Надія лише якнайшвидше вибратися з фашистської Німеччини і спробувати вижити.
Ізабель Фернандес. Куба, 1994 рік. Після розпаду СРСР Куба кинута на свавілля долі, де панують голод, вуличні протести та заборона залишати острів. Ізабель з сім'єю і сусідами на старому човні, що розвалюється, намагається перепливти океан до Флориди, щоб потрапити в Америку, долаючи переслідування і небезпеки.
Махмуд Бешар. Сирія, 2015 рік. Хлопчик Махмуд, будинок якого зруйнований ракетою, з сім'єю залишає Сирію, щоб знайти притулок і врятуватися від спустошливої громадянської війни. Утікачі намагаються дістатися Німеччини автостопом і пішки, перетинаючи безліч країн, де не раді біженцям.
Цих дітей розділяють десятиліття, океани та континенти, але неймовірним чином їхні історії пов'язує єдиний фінал, показуючи, що страждання біженців це не щось далеке і поодиноке, а трагедія, що повторюється протягом всієї історії. Вражає тяжке тло в сюжеті – війна, де уряди, вирішуючи свої амбіції, забувають про горе і страждання простих людей, які прагнуть миру та спокою на своїй рідній землі.
Книга читається, як кажуть, одним подихом, змушуючи переживати разом із героями, бо проблеми, відображені автором, гостро актуальні й зараз. Ця книга вчить співпереживанню, стійкості та тому, що важливо не втрачати надію.
 

Світлана Петросян, провідна бібліотекарка відділу зберігання основного фонду

 
Книга в каталозі:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/960DDB40-D642-4C10-B64C-4EFE3E74DC1A

 

Пунктир

Маріанна Кіяновська: «І правда, і вигадка рівною мірою є ресурсом літератури»  (продовження)

 

Перекладачем вона стала вже у старших класах. Вважає, якщо займатися цим серйозно, це забирає багато часу, під час якого власне вона не пише. Перекладає ту поезію, яку бажає краще зрозуміти і відчути.
Найбільше визнання отримала її збірка «Бабин Яр. Голосами», саме за неї отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка (2020) та Міжнародну літературну премію імені Збігнева Херберта (2022). «373» визнано Книжкою року в номінації «Поезія» XVI Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року 2014»; «ДО ЕР» визнано Книжкою року в номінації «Поезія» в Рейтинговій акції творчих спілок.
Журналісти доволі часто питають її про ненависть та анти-ненависть в контексті війни та письменництва та чують цитату (Архиєпископа і Митрополита) Бориса Ґудзяка, який казав, що ненависть спустошує, Маріанна уточнює: «Я кажу про мову ненависті. Це різниця. Я ненавиджу, але я не допускаю мову ненависті в свої вірші. Жадан ненавидить, але він не допускає мову ненависті в свої вірші та інтерв'ю. Бо поезія переходить в майбутнє, і від мови ненависті дуже важко очиститися потім… я вибрала мову міфу для збірки "Блискава зустрічає воду та вітер", бо це спосіб говорити про ненависть без мови ненависті. В мене там все стається само по собі. Там 100 млн російських мін падають на голови наших вбивць. Я не кажу росіян. Воно стається саме в межах законів світобудови».
Небайдужа та фахова дослідниця «тіла вірша» в продовженні «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«У мене 21-го грудня 2015-го року помер батько. Це була дуже несподівана смерть, він раптово відчув себе дуже погано. І виявилось, що в нього четверта стадія раку легень. Від моменту, коли ми дізнались, до того, як його не стало, минуло двадцять днів.
Я на той момент вже мала підтверджену стипендію на півроку в Польщі. Поки була в Варшаві, я займалася Болеславом Лесьмяном. Це геніальний польський поет, який вчився в університеті в Києві. І я фактично сприйняла Київ через цей простір внутрішній та ментальний, в якому перебував Лесьмян».
 
«У письменника зазвичай є декілька ідентичностей: він письменник, він мешканець міста, громадянин країни, а ще, наприклад, батько, син, учасник екологічного руху і так далі. Скажімо, в ідеалі, письменник має бути добрим батьком, добрим сином і т. д. Хіба це не є своєрідним "соціальним проєктом" у вимірі однієї сім’ї? Обов’язок письменника – висловлювати свою позицію з актуальних питань і долучатись до соціальних і правозахисних проєктів не більший, ніж у будь-кого з його співгромадян. Цей обов’язок є у всіх. Але тільки письменник може написати книжку, яка зробить людей хоч трохи добрішими».
 
«Українці несуть в собі так мало ненависті й так багато прагнення до справедливості».
 
«…у мене було багато поїздок з волонтерами у щойно звільненні міста і села Донецької і Луганської областей у 2015–2016 роках. І я бачила жахливі речі, про які я розповідала в інтерв'ю. Я вже тоді говорила, що війна Росії проти України має ознаки геноциду.
Я цей простір бачила очима, я по ньому рухалася. Я знала про розстріли активістів та вчителів. Вони вже тоді цілеспрямовано знищували українське населення. Я весь час до цієї війни ставилася як до геноцидальної».

Фото https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107

 

Джерела:

Кіяновська, Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.
 Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с
Кіяновська, Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. : Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).
Кіяновська, Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с
Кіяновська, Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.
Кіяновська, Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 258 с.
***
Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М. Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).
  Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво [Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. : Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).
 
***
Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.
 
***
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26668
https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html
https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette
https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107
https://zbruc.eu/node/113331
https://blog.yakaboo.ua/ru/kiyanowska/
https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Пунктир

 Маріанна Кіяновська: 
«Література – це завжди трохи spolia»

(продовження)

Авторка віршів з елементами неоромантизму та необароко Маріанна Кіяновська переклала з азербайджанської мови збірку «Гімн людей у масках», з польської «Пташине радіо» Юліана Тувіма, низку оповідань та есе, поезії з литовської, грузинської, азербайджанської, англійської, івриту. Окремі твори Маріанни Ярославівни перекладено англійською, білоруською, чеською, німецькою, італійською, шведською, азербайджанською, грузинською, польською, сербською, словацькою, словенською, литовською. Як поет і прозаїк є учасницею численних антологій.
У 2004–2006 годах вела рубрику «Нова польська література» в журналі «Кур'єр Кривбасу». В перекладі Кіяновської надруковано романи Володимира Рафєєнко «Долгота дня» (2017) і Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» (2018).
З 2011 року є засновницею та директоркою незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей.
Нагороджена Почесним знаком «За заслуги перед польською культурою» (2014).
Чверть століття тому Юрій Іздрик називав Кіяновську «однією з найперспективніших поетес сучасної української літератури». Для нього вона майстриня спонтанного мовного потоку для обраних поетичних матриць».
Вільно розташована в матричному потоці Маріанна Кіяновська в продовженні «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«Слово впливає на все, слово все змінює. Але це питання перспективи і часу. Є багато способів з’їсти яблуко. Можна піти в супермаркет і купити кілограм яблук. Можна купити будинок, коло якого є сад, і рвати яблука просто з дерева. А можна посадити дерево. Той, хто садить дерево, – письменник, який вірить у силу слова. Тобто у перспективі поколінь тільки слово і здатне щось змінити, тільки воно». 

«Саме зараз, коли книжковий ринок переходить у стан глобальної кризи, яка, здається, буде доволі тривалою, викликом стає вибір між тим, що диктує тактика, і тим, що випливає зі стратегії з перспективою 10–15 років. Мені завжди здавалося, що важливішою є стратегія. Але це тільки якщо ти вже точно знаєш, що виживеш. Трупові стратегія не придасться.

Стратегічно для культури найбільш ресурсною є "складна людина", але виживати набагато легше "людині простій", яка мислить у категоріях чорно-білого світу. "Простий письменник", "простий перекладач" не зможуть обслуговувати потреби "складної" (тобто не тільки масової) культури. І тому ще один важливий виклик – розташувати себе у часі, визначитися, з чим і заради чого ти працюєш, зробити вибір між "простою людиною" – і якісним, а не злоякісним майбутнім».

«Текст у руках перекладача є беззахисним, як беззахисним є читач відносно автора тексту. І треба відштовхуватися від того, що читач – наївний. Ідеться не про зверхність інтелектуала, а про те, що від епохи до епохи реальність міняється. Не існує єдиного, спільного для всіх культурного багажу. І відповідальний автор, і навіть перекладач повинні завжди пам’ятати про беззахисність і наївність – і чиюсь, і свою».

«Те, що нас не знищує, робить сильнішими. Я переконана, що ми надзвичайно міцні...

Оці діти народжені в 1990-х на початку 2000-них, які ходили під столом та декламували "Разом нас багато, нас не подолати", це – феноменальної сили покоління. Воно говорить багатьма мовами. І навіть люди, які зараз не повернуться в Україну, вони повернуться пізніше. Вони повернуться як спеціалісти, я к поліглоти. Бо країна приваблює не економікою, а цінностями».

«То що треба зробити, щоби бути в Україні поетом? Може, писати колонки до популярних видань? Може, бути постійним учасником десятків міжнародних фестивалів? Може, вести ток-шоу? Чи створити власний рок-гурт? Мар’яну Савку, одну з найзначніших поеток мого покоління і мою близьку подругу приблизно 5 років підряд (якщо я не помиляюся) усюди запрошували суто як видавця, жодного разу не покликавши з читанням віршів, аж доки вона не створила проєкт «Тріо Мар’яничів». Тоді запрошення стали регулярними. Хтось із поетів, щоб бути «видимим», робить власний фестиваль, хтось – стає координатором міжнародних програм чи проєктів. Хтось – дає скандальні інтерв’ю, які потім «розкручуються» в медіа. Хтось скандалить у соцмережах. Але ж боротьба за увагу – не поезія. І зазвичай, чим більше боротьби за увагу – тим менше поезії». 

«У 2020-му після вручення Шевченківської премії, американський і український режисер Олег Ліпцин захотів зробити перформанс за книжкою "Бабин Яр. Голосами". Перформанс, у якому брали участь близько п’ятдесяти акторів з різних українських театрів, відбувся на території Софійського собору.

Я там була і пройшла через певне містичне та глибоке переживання. Я раптом зрозуміла, що Оранта – оцей жест піднятих рук, який благословляє і захищає – це той самий жест, що і в Мойсея в Старому Заповіті. І поки він так тримає руки, євреї перемагають ворогів.

Я думала тоді, що цей перформанс міг відбутися де-завгодно, але стався саме там. І це для мене є також аргументом, коли хтось там дозволяє собі щось говорити про антисемітизм в Україні. Тому книга "Бабин Яр. Голосами" має свій особливий простір».

 

Далі буде.

 

Фото https://starylev.com.ua/old-lion/author/marianna-kiyanovska?srsltid=AfmBOoownA_xWEBLRBOfG9ObGduESa2AFYNV6grPwpRLLhor8f4f69Ji
 
Джерела:
Кіяновська, Маріанна.Бабин Яр. Голосами [Текст] / М. Кіяновська ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. - К. : Дух і Літера, 2017. - 108 с. : іл.
 Кіяновська, Маріанна.Блискавка зустрічає воду і вітер [Текст] / М. Кіяновська. - Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2023. - 208 с
Кіяновська, Маріанна.Звичайна мова [Текст] : збірка поезій / Маріанна Кіяновська. - К. : Факт, 2005. - 111 с. - (Зона Овідія).
Кіяновська, Маріанна. Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 139 с
Кіяновська, Маріанна. Міфотворення [Текст] : поезії / Маріанна Кіяновська; Передмова О.Галети. - К. : Смолоскип, 2000. - 108 с.
Кіяновська, Маріанна. 373 [Текст] / М. Кіяновська. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 258 с.
***
Бронте, Шарлотта. Джейн Ейр. Автобіографія [Текст] / Ш. Бронте ; пер. з англ. М. Кіяновська. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 602 с. - (Золота полиця).
  Доктор Сьюз. Про Грінча, який украв Різдво [Текст] / Доктор Сьюз ; пер. з англ. М. Кіяновська. - 2-ге вид. - К. : Книголав, 2019. - [54] с. : кольор. іл. - (Дитяча полиця).
 
***
Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років [Текст] / уклад. С. В. Жадан. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. - 269 с. : іл.
 
***
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26668
https://www.holosameryky.com/.../interview.../7864230.html
https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-mariannoyu...
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14860#google_vignette
https://litcentr.in.ua/blog/2016-05-12-107
https://zbruc.eu/node/113331
https://blog.yakaboo.ua/ru/kiyanowska/
https://pen.org.ua/molitva-za-kogos-ce-takozh-i-robota-pam-yati

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут