Пунктир

Катерина Бабкіна: «…не забудь, не схиб, розкажи про всіх, і за всіх однаково попроси» (завершення)
 
Її прийняли в Спілку письменників України на першому курсі, «я ще встигла сходити на збори… це для мене паралельний світ, який існує й досі… «Смолоскип», Форум видавців, журнали різні, які формували сучасність впродовж певного часу, це було краще спілки письменників… так складалось, що я завжди опинялася осторонь згуртованих осередків…
Ми зараз живемо в той час, коли нам повідомили, що ресурс і світ його безрозмірний і якщо хтось не реалізувався як автор, це не означає, що тобі вже не вистачить, ніхто не займає ні чиє місце, відчуття нервового дихання за мною… в контексті скидання з пароплаву сучасності… я не відчуваю. Мені здається, що щось я набула в цьому плані, але щось і втратила, бо того драйву скидання в мене не було. Колись у вісімнадцять років і я їздила на мопеді по Києву і всі маршрути в голові складала, оминаючи вулиці, де є бруківка і де стирчать якісь рейки, щоб не вбитися. В дев'ятнадцять років я пересіла на машину і ще два роки автоматично їздила, оминаючи рейки та бруківки, поки мені хтось не сказав: «Навіщо?». Напевно є ті люди, які їздять тими маршрутами.
Отже бажання їздити на мопеді, коли є авто… і їздити на мопеді, коли його в тебе вже нема… це два різних контексти».
Її мотивує до написання книжок любов до справи, бо цікаво їй «досліджувати, спостерігати і розповідати історії». Вважає, що, коли займаєшся улюбленою справою, – це завжди  надихає.
Звичайно, мова й про її і фах, бо заробляє цим на життя. Можливість транслювати важливі речі та змінювати світ на краще – в цій же низці. «Навіть тим, що я просто розважу людину, зроблю їй приємно чи цікаво. Це вже змінює світ на краще. Ну а тим паче, якщо я змушу людей замислитись над чимось важливим і щось змінити».
З серпня 2022 року Катерина Бабкіна мешкає з донькою у Лондоні. Чоловік її воює.
Німецькою вийшов її роман «Соня», який включено до довгого списку «Книги року BBC»; івритом – «Щасливі голі люди», її поезії перекладено польською, німецькою, англійською, шведською та російською мовами. У квітні 2023 року у видавництві Warstwy (Польща) вийшла електронна книга «Мам, пам’ятаєш?». В жовтні 2023-го книжка вийшла польською в перекладі Богдана Задури. В липні 2024-го – українською.
Її тексти перекладено івритом, польською, німецькою, англійською, шведською, французькою, чеською, іспанською, румунською, сербською, китайською, в'єтнамською та грецькою мовами, п'єси за її текстами ставилися в Києві, Відні та Женеві.
Катерина Бабкіна, для якої «ніжність – прозорий, беззахисний бог дрібниць» та з якою добре помовчати про одне й те ж саме у завершені «Пунктиру».

Олена Ємельянова

 
«Я люблю в'язати, хоча зараз у мене маленька дитина, тож зовсім нема на це часу. Страшно люблю водити авто. Колись займалася гонками, а тепер – протягом останніх 15 років – це більше мій побут, а не хобі. Але коли є вибір між бути за кермом і не бути, я оберу кермувати самій. Якось проїхала з Києва до Нормандії і назад через Альпи, Італію, Бельгію і купу інших країн із зупинкою в Берліні, Парижі та інших цікавих містах. Тому далекі подорожі – це також моє хобі. Зокрема подорожі автом.
А ще я досліджую натхнення і різні аспекти психології та психофізіології, які сприяють творчості, натхненню і доброму самопочуттю. Це теж таке моє хобі, але, можливо, з часом воно стане фахом».
 
«– Як кількома реченнями зацікавити дітей прочитати книгу «Сніговий тепл»?
– Скажіть дітям, що це історія про тварин, які поки що не відомі науці. Яких ще ніхто не відкрив. Навіть не про тварин, а про велетенських істот. Загадкових, таємничих та невідомих. А ще про дружбу і багато-багато таємниць».
 
«…який це кайф, коли ти відчуваєш себе вибраним, ти розумієш, що, можливо, ти один з певної кількості людей, має в голові те саме, що й автор. Це можливість просто так, на рівному місці зробити читачеві дуже приємно. А людям потрібно робити приємно».
 
«Я теж отримую нереальне задоволення від праці-в-собі над більшою прозою чи сценарієм. І від роботи в сценарних або драматургічних групах (це ще інше!). І ще я обожнюю конструювати курси та викладати, давати фідбек на роботу студентів та студенток, а також коригувати її з ними разом…».
 
«Я знаю плюс-мінус свого читача, але не знаю, як він еволюціонував, крім того, що люди ці виросли разом зі мною, навчилися вибирати свої цінності, свої дефіцити і цілі і те, що їх закриває, те що їм потрібно. Очевидно, це я в тому числі. І мої книжки.
Ресурсна тема про те, як еволюціонує читач».
 
«Я, напевно, з першого покоління, яким не було кого скидати, ми були не перші, хто прозвучали в Незалежній Україні, але ще не мали з чим боротися та що попирати… 2004… 2014 рік поділив… але це вже було не про покоління…поколінневість співпадала з носінням певного світогляду… а в нас з попереднім поколінням не було звідки скидати та що ділити…».
 
Фото https://www.dw.com/uk/kateryna-babkina-shchob-nikhto-ni-na-koho-ne-naizhdzhav/a-59624005

 
Замовити літературу можна   за посиланням

Джерела:
Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.
Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.
Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.
Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.
Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.
Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.
 
Переклади К. Бабкіної:
Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).
Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.
***
https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/
https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b
https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina
https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/
https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619
https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/
https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Неймовірно, але правда

Коли бібліотекар захворів

Чи замислювалися ви коли-небудь, як на початку XX століття  були захищені соціальні права бібліотекарів? Чи отримували вони якусь грошову допомогу під час захворювання? Відповідь знаходимо у звітах про роботу нашої бібліотеки, наприклад, у звіті  за 1913  рік. Як ми знаємо, керівництво Бібліотекою здійснювала Рада, яка розглядала та приймала рішення з різних управлінських питань, у тому числі й з питань соціальної допомоги працівникам Бібліотеки. Читаємо (мова оригіналу): «Рассмотрев прошение помощницы заведующей Е.И. Пчёлкиной об отпуске по болезни на 2 месяца и выдаче пособия на лечение – постановил разрешить отпуск, пригласив заместительницу ей на время болезни и ходатайствовать перед думой о выдаче ей пособия на лечение».

 Як бачимо, вирішувалося це питання доволі складно, процедура довга та, вочевидь, рішення могло бути не обов’язково позитивним.

 

Деятельность Совета // Отчет Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1913 год. – Екатеринослав: Тип. Губерн. Правления, – 1914. – С. 4

https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=109

Фото з музейно-архівного фонду Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія

Замовити літературу можна   за посиланням

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Катерина Бабкіна: «Я більше не будую довгострокових планів»

(продовження)

 

Вона залюбки співпрацює з художницею Юлією Пилипчатіною, яка оформлює усі її дитячі книжки. «Коли Мар’яна Савка (видавець. – О.Д.) надсилала мені лінки на профайли різних художників-ілюстраторів, я саме була в Індонезії. На світанку піднімалась на вулкан Бромо на острові Ява. Інтернет у мене на телефоні був так собі, тому жоден лінк не відкривався. Нарешті підгрузилася лише одна картинка – пінгвін. І я подумала: якщо ця художниця любить пінгвінів, то нехай і оформляє мою книжку. Я теж маю слабкість до цих тварин. Ось цей пінгвін (виймає із сумки м’яку іграшку. – О.Д.) побував зі мною у понад сорока країнах.

Їй вдається мовою образотворчої виразності передати саме те, що я намагаюся сказати. Дуже часто Юля зображує моїх персонажів навіть чіткіше, ніж я могла б собі їх уявити».

З письменником Марком Лівіним, який за сумісництвом є її близьким другом, свого часу уклали парі – хто з них прочитає 200 книжок за рік. «І я подумала, що це може вирішити всі мої проблеми. Людині властиво постійно відволікатися на якісь зайві фактори: соціальні мережі, шопінг, неконструктивні зустрічі, інші неважливі справи. Тепер замість того, щоб перейматися зайвим, я читаю книжки. Ми від початку наголошували, що це не для того, аби читати швидко, а для переструктурування свого часу на щось корисне… Читаю хаотично – щось із непрочитаної класики, сучасну літературу. Так виходить, що потрібно читати одну книжку за 2–3 дні. Як виявилося, це зовсім нескладно, якщо, звісно, відмовитись від зайвих речей і занять».

Завзята Катерина Бабкіна у продовженні « Пунктиру».

Олена Ємельянова

 

«Щодо зіркового статусу…Я не назву себе зіркою, але я професійний письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів. … Історія «Я йшла, зустріла видавця, він мені каже – Є чьо? – Я така – Ну є збірка оповідань – і хоба, ось книжка, кілька премій, резиденція, такі-сякі роялті» малоймовірна в США чи Європі. Ми знаємо історії успішних одиниць, які видали свої гучні перші книги, отримавши круті аванси і одразу, жваво перескочивши з умовних заучок в зірки світової літератури, – Саллі Руні, Зеді Сміт… За їх плечима стоїть легіон дівчат і хлопців, які подавали надії, але до сорока залишилися працювати в кол-центрах, барах, офіціантами чи клерками на кіностудіях, або в кращому випадку викладають у коледжах.

І багато з них залишаться там назавжди, бо якщо в нас можливий якийсь середній варіант письменника чи письменниці (драматурга/ині, сценариста/ки), що заробляє поки що не зірковим, але досить якісним письмом на поки що не зіркове, але життя, – то не зірковий драматург, що подає надії, в Німеччині буде працювати, однак паралельно в пекарні, хай навіть уже кілька п’єс йтимуть в театрах – і це не метафора, а реальна історія реальної людини. Такі мої спостереження після навчання і викладання в Iowa University, письменницькій Мецці США, та після років спілкування з живими, реальними авторами та авторками на письменницьких програмах та резиденціях».

 

«Чи дають щось соціальні мережі в плані комунікації з читачем. Так. Я зчитую з них якійсь соціальний запит. І де, я в тому запиті. Я не можу сказати, що це корегує тематику того, про що мені потрібно говорити, бо так чи інакше я буду говорити про те, що мені вадливо та болить, але я розумію де це знаходиться в сфері інтересів і потреб аудиторії.

Коли в тебе є твоя спільнота, це заспокоює, створює ілюзію контролю, ці межі багато в чому ілюзорні, і ми про це знаємо, але ми можемо користатися ними собі на користь. Висловилась, як письменниця» 😊

 

«Є стан вивченої безпомічності, коли людина довгий час перебуває в обставинах, які недобре на неї впливають і вона не може це змінити».

 

«Я більше не будую довгострокових планів. Авжеж, я мрію повернутися додому, як усі, але не знаю, коли це буде можливо. Я хочу, щоб моя дочка росла в безпеці».

 

«Я прагну більше говорити про війну. Нещодавно я дописала книжку для старших підлітків про події, що сталися після 24 лютого. Невдовзі вона має вийти українською та польською мовами.

У Радянському Союзі та невдовзі після його розпаду побутувала дуже спрощена й викривлена версія історії, скроєна за потребами партії. Ми не мали жодної змоги проговорити цю величезну травму. Лише у 80-х українці почали писати про Голодомор і Голокост, про Другу світову війну, Чорнобиль і власне буття частиною Радянського Союзу, яке саме по собі становило доволі велику травму. Тільки сьогодні ми здобулися на достатньо міцний голос.

Ми досі не дали ради з власним минулим, і нам доведеться ще багато про що говорити. Це наша робота – письменників, митців та інтелектуалів».

 

«…я стараюся писати щодня. Це не завжди літературні тексти, але колонки, короткі оповідання, продовження чогось, над чим я вже працюю, статті, відповіді на інтерв’ю або принаймні пости в соціальні мережі. Щось таке я роблю щодня».

 

«Я б хотіла, щоб в Києві був океан, чистий громадський транспорт, щоб там росли пальми та пінії, бо вони мені страшно подобаються і щоб не було типової забудови і радянських».

Далі буде.

 

Фото https://lublin.wyborcza.pl/lublin/7,48724,27835932,kateryna-babkina-spotkanie-autorskie.html

Замовити літературу можна   за посиланням

 

Джерела:

Бабкіна, Катерина. Заговорено на любов: збірка / К. Бабкіна; худож. Н. Гаврилюк. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 96 с.

Бабкіна, Катерина Богданівна. Знеболювальне і снодійне / К. Бабкіна. – Харків: Фоліо, 2014. – 119 с.

Бабкіна, Катерина. Лілу після тебе: повість, новели / К. Бабкіна. – Київ: Факт, 2008. – 120 с. – (Exceptis Бабкіна, Катерина.

Бабкіна, Катерина. Мій дід танцював краще за всіх: [оповідання] / К. Бабкіна. – Київ: Комора, 2019. – 144 с.

Бабкіна, Катерина. Шапочка і кит [Шрифт Брайля] / К. Бабкіна. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 82 с.

Бабкіна, Катерина. Щасливі голі люди / К. Бабкіна. – Чернівці: Meridian Czernowitz : Книги-ХХІ, 2016. – 79 с.

 

Переклади К. Бабкіної:

Меріме, Проспер. Кармен / П. Меріме; пер. з фр. К. Бабкіна. – Київ: Книголав, 2018. – 108 с. – (Золота полиця).

Вікінг, Мік. Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг; пер. з англ. К. Бабкіна. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 287 с.: іл.

***

https://mala.storinka.org/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/askold-melnichuk-u-rozmovi-z-katerinoiu-babkinoiu/

https://starylev.com.ua/blogs/10-pytan-do-kateryny-babkinoyi?srsltid=AfmBOooCFkPAlSXMG1zIjzWqd2K1ltAB4UJrvFjU_qMfDDcGEfj_ce5b

https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_book_2013_interview_babkina

https://chytomo.com/kateryna-babkina-pliusy-roboty-v-literaturi-de-rozvynena-infrastruktura-deshcho-perebilsheni/

https://www.dw.com/uk/katerina-babkina-borotisa-z-koznou-rosieu-na-svoemu-slahu/a-66539619

https://womo.ua/ru/katerina-babkina-pro-materinstvo-lyubov-motivatsiyu-i-pro-vidkrittya-kolosalnih-vnutrishnih-rezervi/

https://gre4ka.info/interv-iu/38970-kateryna-babkina-yak-vyhliadaiut-tvoi-knyzhky-iak-prodaiutsia-zalezhyt-ne-lyshe-vid-tebe/

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут