На долоні історії

 Іван Багряний. Обдарований щедрою силою й талантом

Шлях родини

Письменник завжди мріяв про той час, «коли тоталітарна кривава більшовистська система буде знесена», а Україна стане вільною демократичною державою, і тоді він разом із мільйонами українців повернеться на Батьківщину з-за кордону. Перейшовши у вічність на 56-му році життя, Іван Багряний повернувся в Україну на початку 90-х років минулого сторіччя своїми творами.

Іван Павлович Багряний, справжнє прізвище Лозов'яга, народився 2 жовтня 1906 року. Мати майбутнього письменника Євдокія Іванівна Кривуша походила із заможного селянського роду, який потрапив в жорстокі жорна сталінських репресій.

Багатодітна сім'я Лозов'яг, у якій з восьми дітей вижило тільки четверо, жила бідно, особливо після революції. Першим серйозним випробуванням хлопчика стало навчання в церковнопарафіяльній школі, де вчителі за те, що він розмовляв українською мовою, називали його «мазепинцем». Проте, це не зломило хлопця, а зробило його ще більш стійким і наполегливим. В одному листі до друзів він писав: «Я почав писати вірші в другому класі церковно-приходської школи, восьмирічним хлоп'ям. Це було завзяте змагання з вчителями, під впливом байок Глібова та «Катерини» Шевченка, які я дістав нелегально. Три роки пізніше чи чотири, у вищій початковій школі я вже був редактором шкільного журналу «Надія», що виходив в українській мові».

Після закінчення церковнопарафіяльної школи у 1914 році юнак навчався у вищій початковій, згодом в Охтирській ремісничій, а також набував фаху муляра та гончара. Під час навчання у Краснопільській художньо-керамічній профшколі, де Багряний був засновником і редактором шкільного журналу «До світла», жилося дуже тяжко, адже, як сам згадував, уже з десятирічного віку змушений був самостійно заробляти на хліб.

Дитячі роки майбутнього письменника були тісно пов’язані  з родиною матері, яка проживала в селищі Куземин. До кінця своїх днів Багряний не міг забути жахливої трагедії, яка сталася на пасіці його діда. Хлопець став свідком кривавої розправи чекістів і членів так званого більшовицького «істреботряду» над його одноруким 92-річним дідом-пасічником і дядьком. Їх замордували на очах в онуків: «довго штрикали штиками і щось допитували, стріляли в лежачі скривавлені тіла і реготали». Такими методами радянська влада вела війну з українським народом. «Замучила війна мого діда, за те, що він був український селянин мав 40 десятин землі й був проти комуни, а дядька за те, що він був за часів національно-визвольної боротьби 1917–1918 років вояком національної армії УНР. За те, що боровся за свободу і незалежність українського народу. Другого мойого дядька, що вирятувався тоді від смерті втечею, пізніше заарештували й без суду заслали на Соловки (радянське Дахау) на 10 років, потім добавили ще 10 років, і він там загинув». «Пізніше тими самими шляхами пішов і я, і вся наша родина. Ось так я вперше побачив зблизька більшовизм», – згадував Іван Павлович у своїх листах.

 Далі буде...

 Джерела:

Багряний Іван. Листування. 1946–1963 [Текст] / Багряний Іван; Упорядн. О. Коновал. – Київ : Смолоскип. Т. 2. – 2002. – 554 с.

 Багряний, Іван. Тигролови [Текст] : роман / І. Багряний. – Рівне : Волинські обереги, 2006. – 320 с

Багряний, Іван. Публіцистика [Текст] : доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе / І. Багряний ; Упоряд. О. Коновал. – 2-ге вид. – Київ : Смолоскип, 2006. – 856 с.

Багряний, Іван. Скелька [Текст] : поеми / І. Багряний. – Харків : Важпромавтоматика. – [Б. м.] : Формат, 2008. – 288 с.

Багряний, Іван. Вибрані твори [Текст] / І. Багряний. – Київ : Книга, 2007. – 368 с.

Багряний, Іван Павлович. Вірю!. [Текст] : хрестоматія / Іван Павлович Багряний; Упорядн. В. Усань. – 2-ге вид. – Харків ; Чікаго : [б. в.], 2001. – 543 с.

Багряний, Іван Павлович. Ганебне проголошення [Текст] / І. Багряний. – [Б. м.] : Новий Ульм, 1960. – 16 с.

Багряний, Іван Павлович. Чи розламає нас ворог? [Текст] / І. Багряний. – [Б. м. : б. и.], 1952. – 23 с.

Багряний, Іван Павлович. Сад Гетсиманський [Текст] : роман / Багряний Iван ; Передм. О.С. Гаврильченка, А.П. Коваленка. – Київ : Дніпро, 1992. – 528 с.

Багряний, Іван Павлович. Вiдповiдь людоловам [Текст] / І.П. Багряний. – Торонто : [б. в.], 1956.

Багряний, Іван Павлович. Огненне коло [Текст] / І.П. Багряний. – Торонто : [б. в.], 1953.

Багряний, Іван Павлович. Людина біжить над прірвою [Текст] / І. Багряний. – Київ : Школа, 2009. – 320 с.

Войчишин, Юлія. Іван Багряний [Текст] : літ.-бібліогр. студія / Ю. Войчишин; вступне слово К. Біди. – Вінніпег : [б. в.], 1968. – 86 с. – (Література ; ч. 10).

Слабошпицький, Михайло Федотович. 25 українських поетів на вигнанні [Текст] / М. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал : Журн. «Київ», 2012. – 716 с.

Шугай, Олександер. Іван Багряний: нове й маловідоме [Текст] : [в 2 кн.] : есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти. Кн. 1 / О. Шугай; ред. Н. Шугай; авт. передм. І. Дзюба. – Київ : Смолоскип, 2013. – 955, [3] с. : фото.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

Неймовірно, але правда

У 1906 році фонд бібліотеки зріс на 738 назв творів. З них бібліотеці подарували 121 видання (239 прим.) на суму 136 руб. 65 коп. Свої праці у фонди бібліотеки передали Товариство натуралістів, Дослідне лісництво, Лісний департамент. Безоплатно надійшли Катеринославські губернські та Єпархіальні відомості. Звіти надіслали Одеська публічна, Харківська, Псковська, Севастопольська офіцерська, Олександрівська (м. Самара) бібліотеки. Різноманітні установи та заклади також безоплатно передали друковані звіти про свою роботу.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1906 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Тип. Губерн. Правления, 1907. - 48 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=24 (дата звернення: 07.07.2022). – Загол. з экрану.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

На долоні історії

Просто Андерсен 

Ви полюбляете читати казки?  Риторичне питання для багатьох. А якими є справжні казкарі, якими шляхами долі вони прямують до своїх творінь? Сьогодні намагаємося відповісти на ці запитання завдяки Гансу Крістіану Андерсену, який наприкінці життя засвідчив, що письменником його зробили «пісні батька та промови божевільних». Щодо промов, то він чув їх у лікарні для душевнохворих, де працювала його бабця. А від діда, йому дістався талант створювати дитячі іграшки.

Мати бачила його успішним кравцем, а маленького Ганса захоплював театр, особливо копенгагенська трупа, після перегляду вистав якої він написав свою першу п'єсу, створив ляльок-акторів і пошив їм костюми. Отримавши у подарунок шекспірівського «Макбета», не оминув власною театралізацією і цю історію. Вже у чотирнадцять років він дебютував на сцені й на першу платню придбав собі перші чоботи, в яких і подався підкорювати Копенгаген. З підкоренням швидко не сталося. Він жив по кутках і надголодь, але навчався дуже наполегливо і завдяки покровителям зміг відвідувати балетну школу, отримував безкоштовні уроки латини, німецької та датської мов, серйозно вивчав світову драматургію та поезію. І творив, творив…

Театральна кар'єра не склалася, але були намагання складати професійні п'єси, траплялися перші публікації, відбулося навчання у Копенгагенському університеті, де серед студентських поетів Андерсена визнали першим. Отримав він і звання кандидата філософії, а його дебютна романтична проза «Подорож пішки від Хольмен-каналу до східного мису острова Амагер» була настільки стилістично вишуканою, що отримала літературознавче визначення – «музична фантазія». Додам, з яскравою акторською образністю, тому що це була пародія на самого себе.

Він багато подорожував: Рим, Флоренція, Неаполь, Венеція. А його товаришами ставали Генрих Гейне, знаний скульптор Торвальдсен, Віктор Гюго, Чарльз Діккенс, Оноре де Бальзак, Олександр  Дюма. До речі, саме Андерсен є автором цікавих есеїв про Мікеланджело та Рафаеля, а на його вірші писали романси Шуман і Мендельсон. Звичайно, всі ці знайомства та спілкування відбивалися на його творчих пошуках і світогляді. Окрім поетичних творів, путівних нотаток, філософських есеїв його літературний смак починають цікавити романи. Вже перший – «Імпровізатор» приносить європейське визнання. Парадоксальна статусна річ, бо Андерсен початкової школи так і не закінчив, а читати й писати почав лише після одинадцяти років. 

Але Андерсен став справжнім Андерсеном, коли у 1835 і 1837 роках вийшли три перших випуски його казок. Саме так всі дізналися про Русалоньку, принцесу на горошині, а пізніше про Снігову Королеву, стійкого олов'яного солдатика, гидке каченя, нове королівське вбрання та галошу щастя.

Критика лаяла автора за помилки у правописі та новаторство у стилі, за те, що його казки легковажні для дорослих і недостатньо повчальні для дітей. Але талант і  доля зробили свою справу. Відомий фізик Ерстед відразу після виходу першого випуску казкових історій пророче зауважив: «Ось побачите, «Імпровізатор» прославить Вас, а казки зроблять Ваше ім'я безсмертним».

За два місяці до смерті письменник дізнався з англійської газети, що його казки належать до числа найбільш популярних у всьому світові. Але все життя він прожив  нужденно, у великій постійній праці, творчих сумнівах і пошуках. 

У Швеції його називають просто Андерсен без ініціалів. Август Стріндберг уточнює: «Бо знаємо лише одного Андерсена. Він належить нам і нашим батькам, він наше дитинство і наша зрілість…». 

«Автор без ініціалів» залишив нам понад 400 казок і головну працю всього життя – мемуарні нариси «Казка мого життя» («Mit livs eventyr»). Взаємного кохання у нього так и  не сталося, але він зміг почути свою «казкову долю» і з любов'ю подарувати всім нам надію та віру у справжні дива.

Олена Ємельянова,

 завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв'язків

Джерела:

Андерсен, Ганс Христиан. Казки Андерсена [Текст] : Кн. для читання нім. мовою для учнів 8–9 класів / Адапт. і словник Л. Нарцисової. – К. : 

Андерсен, Ганс Христиан. Полное собрание сказок и историй в одном томе [Текст] / Г. Х. Андерсен ; Пер. с дат. А. и П. Ганзен. – М. : АЛЬФА-КНИГА, 2008. – 1054 с. – (Полное издание в одном томе). 

Новогодний подарок [Текст] : лучшие сказки мира. – Харьков : Ранок, 2008. – 480 с. – (Лучшие сказки мира).

Фото https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4226

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Кокотюха, Андрій Анатолійович. Голова з площі Пігаль [Текст] : роман / А. А. Кокотюха. – Харків : Фоліо, 2020. – 313 с.

Для мене Андрій Кокотюха – це своєрідний «знак якості». Якщо до моїх рук потрапляє його книга, я знаю, що проведу час із задоволенням. Не став винятком і роман «Голова з площі Пігаль». Останній із поки написаних романів про Клима Кошового, сприймається як перезавантаження серії, її новий цикл – емігрантський. Якщо у попередніх романах серії події відбувались у  Львові, тепер події розгортаються на тлі паризьких вуличок. Зазнає змін і статус героя – успішний львівський адвокат, а з плином часу – і учасник українського руху, стає вигнанцем і переможеним…

Париж, весна 1923 року. Місто Сонця, як і вся Європа, поволі приходить до тями після Великої війни. Вона змінила світовий порядок, забрала мільйони життів, скалічила долі людей. Відчув на собі зміни і Клим Кошовий. Бойові дії, поразка, табір, і ось тепер – сумне життя емігранта, особи без громадянства та майбутнього. Але якось у двері комірчини Клима постукали – і все враз помінялося. Париж сколихнула страшна подія: на площі Пігаль знайшли відтяту голову. Справа стає для Кошового особистою – у вбивстві підозрюють Магду Богданович, кохану Клима, яку він вважав утраченою. Климові треба знайти справжнього вбивцю за три дні. На його шляху – багаті аристократи, божевільні бандити й озлоблені на весь світ, скалічені війною ветерани. Чи зупинять вони Клима Кошового?

Детективний сюжет, як на мене, не надто складний, але, якщо чесно, читаю я ретродетективи про Клима Кошового не стільки заради кримінальної загадки, скільки заради декорацій, у яких вона розгортається, тому залишаюсь прихильницею серії, рекомендую роман до читання і чекатиму продовження.

Ірина Овсянникова, провідна бібліотекарка відділу читальних залів

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

 

На долоні історії

Флорентійське диво – Антоніо Мальябеккі 

Він був сучасником філософа Спінози, видатного англійського архітектора, математика і астронома Крістофера Рена, Ісаака Ньютона і Лейбніца. Але за життя набув не меншого статусу й у своїй сфері залишається ні з ким незрівнянним і недосяжним. 

Антоніо Мальябеккі народився у Флоренції, і його жага до читання і любов до книг була неймовірною. Батьки не могли дати синові ніякої освіти, і йому лишалося тільки стати до роботи, найнявшись до місцевого торговця фруктами. Увесь вільний час він проводив за розшифровуванням листівок і газет, в який загортали товар. Чарівний світ друкованих знаків приваблював його настільки, що сусід-книготорговець, побачивши з якою жагучою тугою Антоніо розгладжує і розглядає макулатурні рукописи, покликав його до себе в учні. Невдовзі Мальябеккі зміг розпізнавати, запам'ятовувати і розрізняти всі наявні у книгарні примірники. Він навчився читати, поєднавши це зі своєю феноменальною методикою запам'ятовування не тільки текстів, від початку до кінця, але і знаків пунктуації.

Вчені Флоренції ходили дивитися на нього, як на диво, і вже у 15–16 років важко було визначити, чого Мальябеккі не знає. Раз чи двічі «мазнувши» поглядом по сторінці, він був здатний запам'ятати її цілком, чим розвіював скептицизм усіх, хто спостерігав. Не було питання, на яке Антоніо не знав би відповіді, він негайно називав ім'я автора, назву книги, сторінку, де містилося те чи інше посилання. Півгодинне знайомство із виданням – і все назавжди зберігалось у його пам’яті.

Невдовзі диво-юнака було призначено хранителем бібліотеки Лауренціана, яка була однією з найбільших і найвідоміших у ті часи. В її стінах Антоніо спромігся розвинути ще одну свою здібність. Задля того, щоб осягнути величезний обсяг матеріалу, Мальябеккі осягнув технику швидкого читання. Таким чином йому вдалося прочитати і запам'ятати весь вміст величезного книгосховища. Але він і на цьому не зупинявся, його прагнення знань було фантастичним. Роздобувши каталоги всіх европейських бібліотек, він умістив і цю інформацію у своїй неосяжній пам'яті. Якось Великий герцог Тосканський зацікавився певною книжкою, і Мальябеккі тут же повідомив, що книгу дістати неможливо, вона є тільки в одному екземплярі, перебуває у бібліотеці султана, від входу праворуч у другій шафі, сьомий фоліант. Погодьтеся, здібності неймовірні.

Його будинок нагадував книгосховище, в якому були лише тоненькі стежки поміж книжкових веж і «редутів», нікуди було сісти та ніде ходити. І тільки Мальябеккі знав, де і як шукати той чи інший фоліант. Він не цікавився нічим, окрім книг і увійшов в історію як неперевершений володар системи «око / мозок». 

Пригадую, як у юності призначала побачення своїм шанувальникам у читальних залах, де сама проводила багато часу. Це був своєрідний лакмус. Виявилося, що саме серед тих, хто сприймав це незвичне запрошення, і були мої справжні друзі. Гадаю, що неперевершений Антоніо Мальябеккі, з яким я народилася в один і той же день з різницею у три сторіччя, міг би зайняти гідне місце серед них :)

Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв'язків

Джерела: https://medychna-akademia.tdmu.edu.ua/%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%B1%D0%B5%D0%BA%D0%BA%D1%96-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5/

https://respublicalitteraria.wordpress.com/2013/01/07/antonio-magliabechi-ou-diogene-bibliothecaire/

Фото https://www.recuperando.com/print.php?idarticolo=11948&language=it

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Павло Загребельний. Бути людиною в усьому

В його житті було багато любові: до козацької Полтавщини, де він народився,  до рідної України, оспіваної у долях героїв його творів й до єдиної жінки, з якою прожив усе життя. 

Він і на філфак Дніпропетровського університету вступив тому, що вважав його факультетом любові до науки.

Павло Архипович Загребельний. Українській письменник, у свій час голова Спілки письменників України  і головний редактор «Літературної газети». 

На його долю випало багато випробувань. Дитиною він пережив страшні роки Голодомору. В 1941-му, ледве йому виповнилося 17 років, пішов добровольцем на фронт. Пізніше був тяжко поранений, потрапив у полон, де вивчив німецьку мову і завжди одержував перемоги в інтелектуальних диспутах, які організовували офіцери Рейху. Потім втеча з полону та час, коли він був бійцем французького партизанського загону. Після повернення на Батьківщину, опинився у беріївському концтаборі. 

Отже сюжет його долі був доволі насиченим.

Літературна спадщина Загребельного є найбільшою серед його сучасників, так само як і тиражі його видань в радянській і пострадянській Україні та в багатьох країнах світу.

Коли він був маленьким хлопчиком, через дах Солошинської сільської дерев'яної церкви, де сушилися вишні, Павлусь довго вдивлявся в лики старовинних ікон. Все своє життя він зацікавлено та з любов'ю вдивлявся у світ і в людей. 

Його друзі вважали, що не можна знати напам'ять так багато віршів, не можна так досконало знатися на всесвітній історії культури та взагалі на історії. 

Але Загребельний був саме такою людиною.

Він не просто знав, він блискуче і глибоко аналізував історичні процеси та робив ґрунтовні висновки. Безцінний інтелектуальний заповіт нащадкам в його останньому публіцистичному творі «Думки нарозхрист». 

Це ессе  зізнання у любові Вам, Павле Архиповичу. Зізнання у любові від вдячних нащадків, для яких Ви назавжди лишаєтесь людиною в усьому.

Фото https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1602

Джерела:

Голікова, Наталія Сергіївна. Мова художньої прози Павла Загребельного: від слова до концепту [Текст] : монографія / Н. С. Голікова ; ред. І. С. Попова ; Дніпров. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. - Дніпро : Акцент ПП, 2018. - 432 с. 

Дончик, Віталій Григорович. Істина - особистість: Проза Павла Загребельного [Текст] : літературно-критичний нарис / В. Г. Дончик. - К. : Радянський письменник, 1984. - 248 с. : іл. 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Ангельська плоть [Текст] : пригодницька повість / П. А. Загребельний. - К. : Укр. письменник, 1993. - 125 с. 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Європа 45 [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Варта, 1995. - 528 с. - : Європа-Захід.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Безслідний Лукас [Текст] : роман з чотирьох повідомлень і не без фантастики / П. А. Загребельний. - Харків : Фоліо, 2003. - 398 с. - (Література).

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Гола душа [Текст] : повість (сповідь перед диктофоном) / П. А. Загребельний. - К. : Преса України, 1992. - 159 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Диво [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - Харків : Фоліо, 2001. - 636 с. - (Література).

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Добрий диявол [Текст] : роман / П.А. Загребельний. - К. : Молодь, 1968. - 188 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Дума про невмирущого [Текст]. День шостий. В-Ван! : повісті / П. А. Загребельний. - Харків : Фоліо, 2003. - 398 с. - (Література).

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Євпраксія [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - Харьков : Фоліо, 2001. - 350 с. - (Література). 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). З погляду вічності [Текст] : три романи про Дмитра Череду / П. А. Загребельний. - К. : Дніпро, 1976. - 672 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). І земля скакала мені навстріч!: Діалоги з глядачами на дві частини [Текст] / П. А. Загребельний. - К. : Мистецтво, 1974. - 88 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Левине серце [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1978. - 327 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Намилена трава [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1974. - 207 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Неймовірні оповідання [Текст] : оповідання, повість / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1987. - 367 с. 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Неложними устами [Текст] : статті, есе, портрети / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1981. - 479 с. 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Новели морського узбережжя [Текст] / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1958. - 270 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Південний комфорт [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Дніпро, 1988. - 290 с. - (Романи й повісті ; 1988/1).

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Первоміст [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1972. - 296 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Переходимо до любові [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1973. - 259 с. Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Вигнання з раю [Текст] : романи / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1986. - 456 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Роксолана [Текст] : роман: В 2-х кн. / П. А. Загребельний. - К. : Таст-М ; Харків : Євроекспрес.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Смерть у Києві [Текст] : роман. Ч. 2 / П. А. Загребельний. - К. : Дніпро, 1972. - 200 с. - ("Романи й повісті" ; вип. 9). 

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Стовпо-творіння [Текст]. Кавтаклізма / П. А. Загребельний. - Харків : Фоліо, 2005. - 286 с. - (Література).

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Тисячолітній Миколай [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - К. : Ф. Довіра, 1994. - 636 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Учитель [Текст] : оповідання / П. А. Загребельний. - К. : Радянський письменник, 1957. - 110 с.

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Юлія, або Запрошення до самовбивства [Текст] : роман / П. А. Загребельний. - Київ : Фоліо, 2001. - 352 с.  

Загребельний, Павло Архипович (1924-2009). Я, Богдан [Текст]. Кн. 1. Битви / П. А. Загребельний. - К. : Укр. центр. духов. культури, 1994. - 280 с. - (Укр. іст. роман). А. Загребельний ; худож. М. Нестеренко. - К. : Молодь, 1955. - 170 с. : іл. 

Шаховский, Семен Михайлович. Романи Павла Загребельного [Текст] : літературно-критичний нарис / С. М. Шаховский. - К. : Радянський письменник, 1974. - 175 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

 

Неймовірно, але правда

На утримання працівників бібліотеки у 1906 році було витрачено 3 192 руб. 80 коп. На одному із засідань Бібліотечної ради було розглянуто питання про підвищення двом дівчатам-службовцям щомісячної платні. Після всебічного обговорення ухвалено рішення збільшити платню від 5 до 9 руб. Протягом року за сумлінну працю всі співробітники бібліотеки отримали 479 руб. 50 коп. нагородних. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1906 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Тип. Губерн. Правления, 1907. - 48 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=24 (дата звернення: 07.07.2022). – Загол. з экрану.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут