Сторінки

четвер, 30 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Батурин С. В. Кава по-польськи: роман / С. В. Батурин ; худож. А. Гнатюк. - К. : Дуліби, 2014. - 263 с. - (Склянка крові з льодом).

 "Не йти в ногу з часом – означає стояти на ескалаторі історії, який опускається в минуле"

Детективи змушують думати та концентрувати увагу на деталях, розширюють наш кругозір та вчать краще розбиратися в людях. Сергій Батурин – справжній майстер затишного кримінального роману та м'якої іронії. Книга «Кава по-польськи» складається з двох невеликих за обсягом романів, «Монолог самотнього мужчини» та «Коло втаємничених», об’єднаних одним героєм, який працює столичним досвідченим журналістом в газеті у відділі культури, пише гострі статті та розслідує заплутані детективні справи. Серед кола його знайомих – хакери, байкери, археологи, високопосадовці спецслужб, які допомагають йому розшукати стародавню реліквію та розгадати таємницю, яка призвела до кількох трагічних смертей.
Головний герой Олексій Дем’яненко – романтичний чоловік середнього віку, який захоплюється красивими жінками, надає перевагу натуральній каві по-польськи та філософським роздумам. Він зі справжньою закоханістю в Київ проводить читача вулицями та парками чудового міста, цікаво розповідає про щирих та гостинних киян, яскраво описує світ київської журналістики.
Це книга з щасливим фіналом про оптимістичний погляд на життя, про ліричне кохання, про справжню дружбу, про іронічне ставлення до світу і до себе.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут



середа, 29 січня 2020 р.

«Літературні історії поза часом та кордонами»

З метою запровадження Проекту на відкриття бібліотек діаспори в Україні у партнерстві із Канадським Товариством Приятелів України (осередок Торонто) у ДОУНБ 20 років тому відкрився Канадсько-Український бібліотечний центр.
Сьогодні прем'єра нової  рубрики від Центру і  ми  поговоримо про раритетні видання, якими наповнений його  фонд.  Почнемо з монографії  «Життя в Пласті. Основи пластового знання для української молоді» – що  є основною працею  Олександера  Тисовського на виховні теми

 Олександер Тисовський (псевдоним Дрот., 1886 - 1968 рр.)  - педагог, основоположник і організатор «Пласту». Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський опрацював виховну систему «Пласту», як організації молоді «для всебічного і патріотичного самовиховання», метою якої є гармонійно розвинена людина і повноцінний громадянин. Основним елементом у вихованні молоді , за Тисовським, є  ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку , головну увагу він покладав на самовиховання при допоможній ролі  виховника в «Пласті»
«Пласт» — національна скаутська організація України, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повноцінних громадян місцевої, національної та світової спільнот, 
Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 р. Слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг» (англ. scouting — розвідка). Слово походить від назви козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську
 Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об'єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.
Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Нині «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу (між ними Пласт у США, Пласт в Аргентині, Пласт у Канаді) та об'єднує пластунів України і української діаспори.. 

 Гербом, або емблемою Пласту є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Цей герб став символом ідейної єдності цілого пластового руху — на рідних землях та поза їх межами.
Три лілеї також символізують три головні обов'язки пластуна, а тризуб вказує на те, що Пласт — це українська організація. Пластуни, що склали Пластову присягу, носять його як відзнаку приналежності до Пласту. Окрім того, трилиста лілея — це відзнака скаутів у всьому світі, що у різних країнах по-різному поєднана із іншими символами.
 Гімном Пласту є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав Олександр Тисовський, а інші два запозичені з поезії Івана Франка «В дорогу». 



Життя в Пласті. Основи пластового знання для Української Молоді [Текст] / уложив О. Тисовський. - Львів : Верховна Пластова Рада, 1921. - 160 с.
Далі буде.




Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут




вівторок, 28 січня 2020 р.

Пунктир

І знов у «Пунктирі» Авраам Лінкольн. Національний герой американського народу і визволитель рабів, який, перш ніж стати президентом, 18 разів програв на  виборах  

«У мене недостатньо хороша пам'ять, щоб брехати».

«Характер людини — як дерево, а репутація — як його тінь. Тінь — це те, про що ми піклуємося; дерево — це те, що реальне».

«Хто пасивно чекає - врешті-решт отримує очікуване, але тільки те, що залишилося після тих, хто діяв енергійно».

«Я буду робити все, що я можу - до тих пір, поки можу. Якщо в результаті я опинюся прав, то все слова моїх критиків і огудників не коштуватимуть виїденого яйця; а ось якщо в підсумку виявиться, що я не маю рації, то тоді навіть якщо хор янголів співатиме мені славу, це нічого не змінить».

«Я йду повільно, але зате я ніколи не рухаюся назад».

«Я можу бути не згоден з вашою думкою, але я готовий віддати життя за те, щоб ви мали право її висловлювати».

«Я перемагаю своїх ворогів тим, що перетворюю на своїх друзів».

«Якщо виникає конфлікт між правами людини й правами власності, то права людини повинні перемогти».

«Якщо хочеш досягти успіху, продовжуй вірити в себе і тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить».

Воскобойніков, Валерій. Про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерского, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Білла Гейтса [Текст] / Валерій Воскобойніков. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с. - (Життя видатних дітей).

Хьюмс, Джеймс. Секреты великих ораторов. Говори как Черчилль, держись как Линкольн [Текст] / Д. Хьюмс ; пер. с англ. Н. Макарова. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. - 302 с.

https://citaty.info/man/avraam-linkoln




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 27 січня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У п. 9 Правил для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки наголошено, що кожен з користувачів бібліотеки зобов’язаний попередньо записатися при вході з зазначенням свого звання та прізвища, оплатити гроші за вхід і взяти пропускний нумерований знак, залишивши у швейцара свій верхній одяг (якщо є): капелюх, парасолю, тростину та калоші, які зберігаються під № виданого знака. Пункт 7 зазначає, що ніхто з відвідувачів не має права самостійно брати книги з шаф, і взагалі з місць їх постійного зберігання, без дозволу завідуючого відділом, якому і повинні бути надані запити про видачу разом з пред'явленням абонентної книжки та нумераційного прохідного знаку.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 20.01.20). – Загл. с экрана.






Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 24 січня 2020 р.

Пунктир

Авраам Лінкольн увійшов в історію як оригінальний політичний мислитель і чудовий оратор. Його "Геттісбергська промова" від  19 листопада 1863  є зразком американської риторики на всі часи. Людина, що запобігла розпаду нації та вклала чимало зусиль у боротьбу із рабством  у  продовженні «Пунктиру»

«Коли я роблю добро, я почуваю себе добре. Коли я роблю погано, я почуваю себе погано. Ось моя релігія».

«Лицемір - це людина, яка убила обох батьків і просить про поблажливість, посилаючись на те, що він сирота».

«Люди, які не мають недоліків, мають дуже мало достоїнств».

«Мені неважливо, що про мене говорять за моєю спиною, поки про мене говорять неправду».

«Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі».

«Можливість того, що ми можемо програти в бою, не повинна заважати нам битися за справу, яку ми вважаємо справедливою».

«Можна виконати будь-яку працю, якщо поділити її на маленькі частинки».

«Не важливо, скільки днів в твоєму житті, важливо скільки життя в твоїх днях…».

«Не можна здаватися не тільки після одного, але і після ста поразок».

Воскобойніков, Валерій. Про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерского, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Білла Гейтса [Текст] / Валерій Воскобойніков. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с. - (Життя видатних дітей).

Хьюмс, Джеймс. Секреты великих ораторов. Говори как Черчилль, держись как Линкольн [Текст] / Д. Хьюмс ; пер. с англ. Н. Макарова. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. - 302 с.

https://citaty.info/man/avraam-linkoln






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 23 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Лавкрафт, Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів [Текст] / Г. Ф. Лавкрафт ; пер. з англ.: О. Українець, К. Дудка. - К. : Вид-во Жупанського, 2018 - . - (Майстри світової прози).
Т. 1 : Повісті, оповідання. - 2018. - 446 с. 

«Щури в стінах». Опубліковане у 1923 році оповідання одного з перших хоррор-письменників, що заснував такий напрям в літературі, як «лавкрафтівські жахи». Розпочала вивчення його творчості з розповіді, що ведеться від імені нащадка роду де ла Поерів, який викупляє і ремонтує колишній замок своїх потомків. Про цю споруду він дізнався від свого сина, що цікавився історією сім’ї, в якій було дуже багато білих плям. Сусіди з острахом дивляться на відновлення будинку, моторошні історії наповнюють цей край і всі вони пов’язані саме з ім’ям де ла Поертів, їх відношення до масового вбивства та зв’язок з потойбічним світом. З-поміж усіх переказів найдивнішим видається історія про орду щурів, яка за кілька місяців по вбивстві власників замку пронеслася околицями, пожираючи все на шляху.
І от, кілька ночей підряд головний герой дійсно чує шурхотіння в стінах і вирішує вивчити підвали замку. Те, що він там знайшов – шокує і моторошить одночасно… 
Звісно, як й інші хоррор-оповідання, воно не закінчується хепі ендом. Але чомусь твори Лавкрафта не відпускають, хочеться читати ще й ще. Є в них дивна магія. Можливо, у всьому винні заборонені знання – центральна тема творчості автора. Адже кожен з нас хоче дізнатись трішечки більше, і не рідко цікавість підштовхує нас до нових знань та пригод… 


Анна Чорна, 
бібліотекар І категорії сектору соціокультурних проектів  і зовнішніх зв’язків




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 22 січня 2020 р.

Діалоги із мистецтвом

Тетяна Лоза. «Дарувати радість людям»

Тетяна Лоза – молода талановита актриса, народилася на Дніпропетровщині. З дитинства їй подобалось переглядати кінофільми і театральні вистави, перевтілюватись у різних ролях, заворожувала гра акторів, їх майстерність, Можливо ще тоді в таїнах душі зародилась зернина про майбутню професію-долю. 
У 2007 році Тетяна успішно закінчила навчання у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі. Художнім керівником курсу, чуйним наставником була Зоя Федорівна Селенкова, яку актриса завжди згадує з вдячністю.
З 2013 року Тетяна – актриса  Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка.
За думкою театрознавців «її майстерність зростає від вистави до вистави, тому репертуар вирізняється різножанровістю та багатотематичністю»*. Тетяна Лоза за останні  сезони зіграла кілька цікавих і різноманітних робіт, у яких її талант розкрився не тільки  як драматичної актриси, але і вокалістки. У своїх дуже різних образах Тетяна Лоза створює повноцінні характери молодих героїнь. «Найпоказовішою у її репертуарі є одна з останніх за часом робіт Гюльджан із вистави «Один день із 1000 ночей» А. Крима. Гюльджан-Лоза підкорює щирістю своїх почуттів, яскравим ліричним забарвленням, хорошим вокалом і симпатичною безпосередністю»* 
 Та спочатку були ролі в багатьох виставах для дітей: Пеппі («Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен), Лисичка («Пан Коцький»), Внучка («Коза-дереза»), Наречена («Жив собі пес») – казки за народними мотивами. Образи в цих виставах дали можливість актрисі набути різнобарвних навичок у професійній майстерності. У жовтні 2017 року Тетяна Лоза виступила асистентом режисера в мюзиклу на 2 дії «Скрипаль на даху» за п’єсою Г. Горіна «Поминальна молитва». «В останніх сезонах творчість Т. Лози набуває яскравої оригінальності, де чітко прочитується тяжіння актриси до гострої характерності. Тому саме в такому ключі Тетяна Лоза грає Химку в комедії М. Старицького «За двома зайцями» і Піп-бо в мюзиклі-бурлеску «Мікадо» за О. Вишнею» *. Слід згадати і участь актриси  у багатьох концертах, поетично-вокальних композиціях, особливо зворушливих на патріотичну тематику. Їх тепло приймають як мешканці мирних міст так і воїни АТО.
З 2015 року Тетяна співпрацює з Дніпровським міським Телетеатром (керівник – Ольга Волошина). Цікавою стала її участь у виставі «Обережно, жінки!» у якій вона яскраво грає ексцентричну, вульгарну особу – Барменшу.
У лютому 2018 року Тетяна Лоза посіла перше місце на міжрегіональному конкурсі професійних читців ім. Л. Українки, який пройшов у приміщенні Дніпровського театрально- художнього коледжу. Журі були у захваті від майстерного, високохудожнього читання віршів геніальної Лесі Українки та поеми сучасної поетеси Ніни Виноградської «Голодомор».
Тетяна – доброзичлива, приємно активна, постійно у професійному  пошуку, продовжує навчатися – закінчує КНУКіМ з фаху: режисер естради та масових свят. Мріє про нові цікаві різнопланові ролі, про вдосконалення майстерності. А ще…– дарувати радість людям. Щасти Вам, Тетяно!

*Шпаковська Т. Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка .– К., 2018. – С.234




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут