Що читають бібліотекарі

Роздобудько, Ірен. Все, що я хотіла сьогодні. Лікарняна повість / І. Роздобудько. - 2-е вид., стер. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. - 240 с. 

У своєму новому романі – «Все, що я хотіла сьогодні» – Ірен Роздобудько акцентує на пошуку людиною власного «Я» і прагнення до здійснення мрій, що осіли глибоко в душі, а вдало скомпонований сюжет вражає близькістю до реального життя.

Мабуть, чимало сучасних жінок можуть упізнати в головній героїні себе. Вона – молода пані Мирослава Малько, її життя «замкнено» на простих і зрозумілих речах: дім, робота, чоловік. Сьогодні Мирослава дізналася, що невиліковна хвороба ось-ось забере в неї життя. Героїня раптом усвідомлює, яким нудним і «правильним» воно було: навіть помірковані бажання вона весь час стримувала, вважала себе добре вихованою, бо хотіла прожити гідне життя за класичною схемою «хорошої дівчинки», яка згодом стане гарною дружиною, правильною матусею і милою бабцею. Таке життя не приносило їй щастя, адже всі мрії, бажання й почуття давно вкрилися товстим шаром криги, що заповнив її серце, здавалося б, назавжди.

Але героїня вирішує присвятити цей день собі, зробити те, про що давно мріяла, чого завжди хотіла. У серці народжується бажання звільнитися від скутості й буденності, які оточували її довгі роки. Стоячи на подвір’ї лікарні, де їй поставили діагноз, жінка вибирає досі невідому стежку, котра веде її не до звичайної тролейбусної зупинки, а до невідомості, що має стати ключем до нового спалаху щастя в її серці. Мирослава долає страх бути собою, вона наважується на радикальні вчинки, котрі допомагають їй знову відчути запах щастя й заповнити глибоку й болючу порожнечу.

Мирослава розуміє, що «кожен наш день – це ланцюжок шансів. Якщо помічаєш і використовуєш перший – на нього відразу ж нанизуються другий, третій... І все вибудовується у правильному порядку». Треба тільки вірити…

«Усе відбулося, – каже головна героїня, заплющуючи очі. – Все, що я хотіла сьогодні…» 

 Дуже вразила книга. З задоволенням прочитала і вам рекомендую.

                   
Натела Валідова, зав.сектором читальних залів



 Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут

Винахідники, віват!

Хвилями моєї щасливої долі

                         «Енергетика є ключовим питанням майбутнього - це питання життя або смерті» 

                                  Нікола Тесла

Харченко Володимир Іванович – винахідник України, активний помічник Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Всі його винаходи пов`язані з енергетикою. Володимир Іванович бере завжди активну участь в усіх масових заходах, які проходять у патентно-технічному відділі. 

Харченко В.І. народився у м. Хмельники Вінницької області 19 травня 1941 року. Почалась війна. Було важко. Але родина все здолала.

З 1 по 7 клас навчався у с. Шибено Бородянського району Київської області. Для того, щоб отримати освіту у 1955 році переїхав до дідуся і бабусі у м. Верхівцеве. 

У 1958 році вступив до Дніпропетровського індустріального технікуму, а в 1961 році закінчив його і отримав спеціальність технік-електрик.

Після технікуму працював у м. Хабарівськ. У 1961 році був покликаний до Радянської Армії. Після служби в лавах армії вступив до Гірничого інституту ім. Артема на спеціальність електропровід і автоматизація промислових установ. У 1969 р. закінчив навчання. Мрія отримати вищу освіту здійснилась!

З 1969 працював інженером-наладчиком Дніпропетровського пусконалагоджувального управління № 412 трест - електромонтаж. Потім була ще служба в лавах армії з 1970 по 1972 рік в танкових військах. Під час служби Володимир Іванович дуже багато зробив пропозицій стосовно економії електроенергії. Закінчив школу електронної розвідки. 

По закінченню служби в армії, з 1972 по 1973 рік працював головним енергетиком Верхньодніпровського кар`єроуправління Дніпропетровської області. А в 1973 році отримав посаду інженера-конструктора на машинобудівному заводі в місті Верхівцево. Потім на цьому заводі став начальником центру заводської лабораторії, згодом став головним метрологом заводу (БЗБО). 

З 1976 по 1979 рік працював старшим науковим співробітником в Ленінградському інституті ЦНІБУММАШ.

З 1980 року створив власну фірму «Електроприлад». Справами якої займається і зараз. Володимир Іванович дуже пишається цим. Він успішна людина.

Володимир Іванович автор 22 патентів на винаходи в галузі економії енергоресурсів. Першим його винаходом був «Генератор» в 1961 році. На моє питання: «Як створювались його винаходи», - він дає тільки одну відповідь: «Я дуже багато читав. Добре вчився. Жодного разу не пропускав занять ні в школі, ні в інституті. Я прагнув бути корисним для своєї неньки - України».

При такій цілеспрямованості і в особистому житті Володимира Івановича була лірика, кохання з першого погляду. Він з любов`ю згадує знайомство зі своєю дружиною Валюшею. Він її ласкаво називає «відзіганкою». Вперше вони зустрілися в Гірничому інституті. Ось як це було, згадує Володимир Іванович: «Розпочалась лекція. Хтось постукав у двері аудиторії і в неї зазирнула дівчина. Вона була дуже розгублена і засмучена, і шукала поглядом місце куди сісти. Я побачив її і не розгубився, запропонував їй сісти поряд зі мною. Я неділю не вимовив ні слова до цієї своєї любові. Я закохався! Ми познайомились і потім вже не розлучалися. Валентина Іванівна Куліченко… Моя доля! Моя щаслива доля! Я дякую Богу за таку дружину, матір моїх синів. Моя Валюша має дуже гарні технічні здібності, красуня, розумниця. В 1967 році ми одружилися, а в 1969 році Валюша захистила диплом і подарувала мені першого сина Олега. У 1974 році на світ народився і мій другий син Олексій. Я пишаюся своєю родиною. Мій син Олег - офіцер. Син Олексій - головний бухгалтер на приватному підприємстві. У мене є внук Іванко, а в цьому році я став прадідом. У мене народилась правнучка Меланія. Нарешті у нашому роді з`явилась дівчинка!

Життя продовжується. Я вигадую нові пристрої і пишу заявки на винаходи України і усміхаюсь своїй маленькій правнучці. Моєму найкращому винаходу життя!». 

Ось які наші читачі! Віват винихідникам! 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічним відділом



 Більше про бібліотеку тут  
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Світ знань нових видань

Зубатов, Сергій Лук’янович. Методика викладання українського народного танцю  [Текст] :   підручник / С.Л. Зубатов.-  Київ : Ліра-К, 2017. – 376 с. 

Підручник охоплює матеріал першого року навчання з українського народного танцю Наддніпрянщини. Чітке подання матеріалу та чотири розділи, надають можливості хореографу вміло використовувати «азбуку» української танцювальної історії.  Ви зможете створювати власні варіанти побудови занять біля станка та  різні вправи, на основі специфічних рис регіонів України. Також у виданні  цільові танцювальні композиції та опис танців, характерних для Наддніпрянщини, народний одяг регіону. Отже, видання дає унікальну можливість не лише опанувати хореографічні рухи, а й найближче познайомитися з історією  України та рідного краю. 

Підручник розраховано на студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів та керівників й учасників аматорських ансамблів, а також для всіх, хто хоче поглибити свої знання з українського танцю. 

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

 Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

У разі втрати читачем тієї чи іншої книги Бібліотека стягувала з  користувача номінальну її вартість, стосовно ж книг або журналів, на яких ціна не позначена, то по постанові Ради від 10-го лютого 1892 року, гг. бібліотекарями стягувалась платня по приблизній оцінці книг, а у випадках  непорозумінь або незгоди користувачів та передплатників, питання остаточно вирішувалось Радою. Книги, які являли собою бібліографічну рідкість, взагалі не видавались додому, а користування ними  надавалося, як користувачам так і передплатникам, лише на загальних підставах, виключно в приміщенні Бібліотеки. Також зважаючи на недбале ставлення до книг Радою Бібліотеки  було вирішено не видавати ілюстровані видання читачам додому.

Протягом 1892 року  до Бібліотеки надійшло  1094 томів (504 назви), і на 1.01.1893 р. всього фонд складав 5219 примірників (2363 назв).

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1892 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 28 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=89 (дата звернення: 06.11.17). – Загл. с экрана

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Що читають бібліотекарі

 Лазорський,  Микола. Гетьман Кирило Розумовський [Текст] : роман-хроніка 18 віку / М. Лазорський. – К.: Обереги, 2003. – 636 с.

У центрі історичного роману-хроніки письменника українського зарубіжжя Миколи Лазоровського (1890 - 1970 рр.) «Гетьман Кирило Розумовський» зображені події, що відбувалися в Україні у XVIII ст.,  в період  життя і діяльності останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, який прийшов до влади у 1750 році, саме тоді, коли  життя краю було глибоко спаралізоване. Але все ж не настільки, щоб безвладно опустити руки і  байдуже дивитись на його запустіння. 

Перед нами розгортаються сторінки з такого насиченого життя головного героя. У творі яскраво зображені образи російської цариці Єлизавети і її чоловіка, старшого гетьманового брата графа Олексія Розумовського, багатьох державних і культурних діячів того часу, а також матері гетьмана - Розумихи. Письменник веде читача у прості селянські і козацькі хати, у монастирські келії і гетьманські палаци, - йде тими шляхами і місцями, куди ходили по своїй і чужій волі українці XVIII ст., шукаючи собі і Україні місця у світовій історії. А сам Кирило Розумовський пройшов карколомний шлях від пастуха до президента Імператорської Академії наук і мистецтв, отримавши титул графа Російської імперії, ставши останнім гетьманом України – Гетьманщини (1750 - 1764). Письменник показав трагедію цієї неординарної особистості XVIII ст., яка стала іграшкою в руках російських імператриць Єлизавети Петрівни і Катерини ІІ. Всі його добрі наміри розбиваються об глухий мур імперської жорстокості. На жаль, реформаторська політика К. Розумовського, його прагнення розширити суверенітет Гетьманщини викликали невдоволення російського уряду та імператриці Катерини ІІ, що врешті-решт і призвело до ліквідації інституту гетьманства на Лівобережній Україні. Кирило Розумовський, хоча і здійснив ряд реформ у політичній, судовій, економічній та освітній сферах Українського гетьманату та намагався запровадити спадкове гетьманство, все ж таки був надзвичайно залежним від рішень у Петербурзі.

 Це засвідчив і указ Катерини II про скасування гетьманського уряду в 1764 році, що, однак, не означало зникнення  її з карти світу козацької України. Тому, перегортаючи сторінки цієї книги, вас не залишатиме думка про рідний край, Україну, її сьогоднішню долю та незалежність.                       

Мені дуже сподобалась ця монументальна картина життя XVIII століття, яка дала можливість відчути дихання старої козацької України, та яскраво передати трагедію цілого народу, але над всім цим - спроби зберегти свою державність, заявити про себе як унікальну націю. 

Ірина Білоус, провідний бібліотекар відділу наукової організації і методики бібліотечної роботи

 Більше про бібліотеку  тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

 Замовити книги можна тут

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Світлана Сухіна. Жінка яскравих образів

Майстриня бібліотечного порядку, хранителька книжкових скарбів, яка давно та палко закохана в бібліотеку 

Її неможливо ні з ким сплутати. Різноманітність її переконливих образів не залишає байдужим майже нікого.  На фото повідомлень бібліотечних новин можна зустріти справжню панночку у вишиванці, яка пригощає учасників клубу «Захопленість» смачними варениками, а зграю дітлахів у «Бібліотечній альтанці» частує солодкими ласощами. Тендітна дама в капелюшку під парасолькою, яка ділиться перлинами мудрості з відвідувачами бібліотечного побачення у парку – це також Світлана Миколаївна. Багато інших образів вона приміряла на себе, коли брала участь у роботі культурно-масового сектору бібліотечного Профкому, в склад якого увійшла відразу після приходу в ДОУНБ, наприкінці 80-тих. 

А до того, будучи ще п’ятнадцятирічною дівчиною, Світлана Ісенко обирає із довідника для вступників заклад без іспитів з математики та вступає до Донецького культурно - просвітницького училища. Згодом, закохавшись у професію бібліотекаря, їде навчатись у Харківський інститут культури.

Вона, донька шахтаря, який родом з Дніпропетровщини, але виїхав з родиною працювати на Донеччину (м. Білозерськ), завжди мріяла жити на Батьківщині. І доля подарувала їй таку можливість, коли після закінчення навчання в інституті була направлена на роботу в Дніпропетровську ОУНБ.

За напрямком фахової спеціалізації «бібліотекар-бібліограф науково-технічної літератури»  приступає до роботи у сільськогосподарському відділі.

Згодом виходить заміж та йде у декретну відпустку, після якої в зв’язку з розформуванням сільськогосподарського відділу, Світлана Миколаївна переходить працювати у відділ абонемента. 

У бібліотеці Світлані Миколаївн завзято береться за все нове та незнайоме для неї. Вона прагне вдосконалюватись. Мабуть це тому, що колись мріяла бути методистом. Ще тоді, коли мандруючи по області з виступами культ. масового сектору, життєве кредо «Пусть дует ветер в лицо!» відповідало її прагненням та цілям. 

Вже більш ніж 20 років Світлана Миколаївна працює у відділі абонемента. Їй відомо все про напрямки роботи абонементу, колег, постійних відвідувачів. Мету їх візиту вона читає по очах, а настрій по привітанням та рухам відвідувачів. Багато кого вона пам’ятає ще змалку, а  коли ці діти приводять до бібліотеки вже своїх дітей, Світлана Миколаївна щиро радіє.

Вона постійно думає про те, що зробити для того, щоб зацікавити читача, донести до нього значення книги, віддати йому частину своїх власних знань, створити всі умови для отримання потрібної інформації. Її можна назвати інформаційним  дослідником, збирачем фактів. Нещодавно їй вдалось розкрити таємницю свого тяжіння до рідного міста. Це спільний знак зодіаку – Стрілець.

 З неабиякою наполегливістю Світлана Миколаївна веде пошуки матеріалів для порталу «ДніпроКультура», намагаючись віднайти щось особливе й унікальне в житті видатних земляків.

Її професійне кредо сьогодні – «Без практики, теорія мертва».  Вона знає ціну кожній книзі, бо пропускає її крізь себе. Для неї книга – це не просто текст, а щось більше. Без сумніву, що жодне видання просто так, безпідставно не покине приміщення відділу. Світлана Миколаївна професійно обґрунтовує необхідність та аргументує доцільність наявності чи відсутності буд-якого видання у фонді відділу.

Світлану Миколаївну можна було б назвати бібліотечним прагматиком або педантом. Але ж - її щира любов до бібліотеки понад усе . «Просто я дуже люблю бібліотеку» - пролунало колись з вуст Світлани Миколаївни. І не можна не погодитись із цим.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Світ знань нових видань

Андрухович, Софія. Фелікс Австрія  [Шрифт Брайля] : роман. В 5–ти.   ч. Ч.1 /  С. Андрухович. – К., 2017. – 288 с. 

Вони поруч з нами  - люди з обмеженими можливостями, і саме від нашої уваги залежить комфорт їхнього життя та адаптація в ньому. Літературно художнє видання шрифтом Брайля   -  роман авторства Софії Андрухович «Фелікс Австрія»,  нещодавно поповнив фонди ДОУНБ.

Епоха, в якій відбуваються події, зображується авторкою у форматі щоденника головної героїні, де кожний розділ відповідає якомусь дню або присвячений спогадам і не позначений датою. Звісно донька письменника Юрія Андруховича володіє літературним стилем і суміщає декілька жанрів, читається і наслідування образів Володимира Винниченка. Адже дії роману трапляються саме на початку XIX століття. 

Книгу видано за сприяння Фонду родини Нечитайло,  в рамках проекту «Книга Брайлем». Одним з напрямків діяльності  фонду є саме допомога людям зі складними захворюваннями та  впровадження актуальних, інноваційних проектів для вирішення соціальних проблем. 

До  фонду ДОУНБ видання потрапили у дарунок від Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів –УСІ». За два роки до відділу абонементу ДОУНБ надійшло 20 примірників брайлевських видань. 

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

 Замовити книги можна тут