На долоні історії

Юрій Литвин: «Мій вірш підвівся над тюремним дахом.

 І ось летить!...

Летить Чумацьким шляхом»

(закінчення)

В 1980-му році  зарубіжне представництво Української Гельсинської Групи  видало книгу «Юрій Литвин (портрети сучасників)». 1981 – го року  у Львові вийшла збірка віршів Василя Стуса і  Юрія Литвина «Передчуття».  А 1996-го  року в Харкові коштом його друга, колишнього політв’язня Пашкова видано збірку віршів Литвина «Трагическая галерея».

42 документи справи — рукописи, статті, заяви, листи в 1991 передані з СБУ матері Литвина - частина з них видана 1999 року окремою книжкою.

Литвин був козаком найвищої проби — згинув, але не здався. А це найвищий дар, що може син Батьківщини принести в жертву.  Дуже вірна оцінка героїчного життя цієї людини.

17 листопада 1989 року рідні та друзі Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого — своїми руками викопали три домовини  та  перевезли їх з  уральських тюремних кладовищ  до України.19 листопада тіла героїв України з великими почестями перепоховали на Байковому кладовищі. В останню путь вулицями Києва їх проводжали майже 400 тисяч чоловік. Сучасні історики вважають цей хресний хід початком ще невідомої тоді Помаранчевої революції.

Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин… Окрім Донеччини де Олекса Тихий народився, а Литвин і  Стус провели  малочисельні роки свого вільного життя, окрім  вчительської практики Тихого і Стуса і виховання у родині вчителів Литвина, головне , що їх поєднувало, це  любов до  людини, до правди і свободи і ненависть до тиранії і брехні.

Всі вони були надзвичайно обдарованими людьми, але свідомо принесли свій талант на вівтар захисту прав людини в тоталітарній пост- сталінській країні, яка боролася з ними нелюдськими жорсткими  методами.  

 Саме завдяки їм  Україна  в часи страшної задушливої  неволі, усвідомила справжню ціну права нації на самовизначення, її прагнення  до демократії і національної ідентичності .

Їх сила насамперед була в правді, тому вони залишаться  в нашій історії назавжди.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Бути в гармонії з собою

 Сафарли, Эльчин. Если бы ты знал… / Э. Сафарли. – М.: АСТ, 2012. – 320 с.

Останнім часом практикую слухати ті аудіокниги, голос яких лягає мені на душу.  Серед них – книги у виконанні Надії Вінокурової. Саме в її виконанні прослухала книгу Е.Сафарлі «Если бы ты знал…». Цієї книги, як і книг Е.Сафарлі, в каталозі нашої бібліотеки немає. Відгуки на його твори – неоднозначні, але ця книга змогла влучно описати мою власну осінь.

"Если бы ты знал…" – щоденник жіночого відчаю, та ще й написаний чоловіком! Це історія про почуття, сумніви, очікування і таких страхах, які допомагають розпочати життя з нової сторінки.  Книга про дівчину, яка по-своєму переносить удари долі. 

«Иногда просто не верится, что все пережитое тобой так остро, может повториться еще в чьей-то жизни. Нам кажется, что только нам так не везет, только нам такое дается и только у нас это продолжается так долго».. 

Книга – зцілення, зцілення розуму і серця… Книга, яка стане у нагоді тим, хто потрапив у скрутну життєву ситуацію, книга вчить жити. 

Хто з нас не заїдав тугу шоколадом? Хто не намагався втопити свій сум розлуки в купі нового одягу? Хто не розчинявся в книгах, намагаючись забути свою власну реальність? Але минуле нічим не заміниш. З ним можна тільки змиритися, прийняти його як даність і ... відпустити. Полюбити минуле - ось що необхідно. І йти далі з високо піднятою головою і променистою усмішкою. А головне бути з собою в гармонії!

Головний урок книги - треба вміти жити зараз, а не тим, що було або буде. 

З  найважчої ситуації завжди можна знайти вихід. І може бути вам підійде саме той спосіб, який обрала для себе головна героїня? Чому ні? Автор залишає ще й місце інтризі...

«Когда скучаешь по человеку, первый импульс – заменить его другими людьми. Нескончаемой вереницей романов. На худой конец – книгами, шоколадом, виски. Но это не замена, как мы думаем, а ничтожный самообман. Рано или поздно поймешь, что заменить былое не в силах, да и не нужно этого делать. Лучше снять с себя старую одежду, какой бы любимой она ни была, и облачиться в новую. Пусть это будет желтая рубашка – как раз вчера зашла в магазин, купила себе такую. Желтую, как солнечный день». 

«Перед уходом я решила узнать, любишь ли ты меня. После долгого молчания ты ответил, что вполне достаточно того, что тебе со мной хорошо. После этого я поняла, какие женщины все-таки художницы, способные приукрасить». 

Вам вирішувати: читати чи слухати.

Світлана Сухіна, завідуюча сектором відділу абонемента


 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Ракурс

Геній місця. Історія міських парків 
(продовження)

"Вчений німець" Адам Гуммель (продовження)
У 1795 році  нижнє маєток Лазаря Глоби перейшло в казну. Якийсь час їм володіла суконна фабрика, яка привела його в повне запустіння. У 1805 році імператор Олександр І звелів …"принадлежащий Екатеринославской фабрике сад для разведения разсадника полезных дерев, дабы можно было снабдевать оными Новороссийский край". Колишній фруктовий сад Глоби віддали "для учреждения плантаций шелковичных, сладких и горьких каштанов, акаций, Итальянской осокори и некоторых Американских скоро растущих и тамошнему климату свойственных, равным образом и дерев фруктовых лучших родов". Імператор, до того ж, вказав безкоштовно роздавати відростки дерев всім бажаючим.

У цей самий момент німець Гуммель енергійно взявся за керівництво Катеринославським садом. Напевно, не без результату - в 1817 р новий імператорський указ заснував тут ще й "училище садоводства с питомником фруктовых и лесных деревьев, кустарников, кормовых и растительных трав".

Сад при Гуммелі "был наполнен как дикими, так и отличными фруктовыми деревьями. Kpoме того, в нем были обширные огороды и парники. Был там и виноградник, и заведение для разведения и воспитания шелковичных червей. Было при нем и училище садоводства, в котором обучались преимущественно дети помещичьих крестьян. Оно для тогдашних помещиков приготовляло искусных и знающих садовников и огородников".

Головний суддя німецьких колоністів в Новоросії Контеніус розпорядився, щоб всякий колоніст придбав з Катеринославського саду по 5 дерев для посадки їх у своєму маєтку.

"Тогда, в одну весну к саду приехали десятки подвод из разных колоний Екатеринославской и Таврической губерний и целыми сотнями увозили из него саженцы; почему и теперь почти все немецкие колонии имеют у себя хорошие сады". У 1837 році з установою в Росії Міністерства державного майна Катеринославський казенний сад перейшов до його відання.

У 1837 р в Катеринославському казенному саду росло 945 видів"фруктовых и не фруктовых деревьев и иностранных кустарников".  Щорічно відпускалося в продаж від 15 до 20 т. Штук саджанців. У 1842 р з Полтави сюди перевели училище садівництва і назвали його "Катеринославським училищем садівництва другого розряду" (воно проіснувало до 1858 р.).

(далі буде)

Фото: Арка входу  до Міського саду,  зараз парк ім. Лазаря Глоби, XIX-є, початок  XX-го сторіччя.
Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181

Світ знань нових видань

Кралюк, Петро. Козацька міфологія України: творці та епігони  [Текст] / П. Кралюк; худож.-оформлювач О.А. Гугалова. – Харків: Фоліо, 2016. – 394 с.: іл.

Петро Кралюк – доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету «Острозька академія». Є автором численних робіт з історії культури України, зокрема, її філософської думки. Автор власної концепції історії філософії України, яка різниться від загальноприйнятої. 

У книзі «Козацька міфологія України: творці та епігони» розглянуто феномен українського козацтва, його еволюцію, показано, як формувалися міфічні уявлення про козаків, починаючи з кінця XVI століття й завершуючи днем сьогоднішнім. Значну увагу приділено козацькій міфології часів Гетьманщини. 

Також ви знайдете тут інформацію, як «козацька ідея» інтерпретувалася в різних національних проектах XIX століття (польському, українському, російському). 

Видання розраховане  передусім на тих, хто цікавиться українським козацтвом, його історією та культурою. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

Серед запитів на твори окремих авторів в 1891 році серед лідерів опинилися: Лев Толстой – 520 разів, Писемський – 364, Тургенєв – 266, Достоєвський – 263, Михайлов – 260, Гончаров – 205. Більше 100 разів запитувались твори Гоголя, Некрасова, Данілевського, Мордовцева та Григоровича. Запити на твори іноземних авторів йдуть в наступному порядку: Майн Рід – 338, Фрідріх Шпільгаген – 304, Фенімор Купер – 233, Віктор Гюго – 173, Еміль Золя – 168, Жюль Верн – 155. 

Попит на журнали виражається наступними даними: Русская Мысль – 831 раз, Северный Вестник – 684, Вестник Европы – 645, Русское Обозрение – 318. Исторический Вестник, Наблюдатель, Русский Вестник и Русское Богатство запитувалось більш ніж 200 разів.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1891 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 30 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=13 (дата звернення: 03.07.2017). – Загл. с экрана

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

На долоні історії

Юрій Литвин: «Мій вірш підвівся над тюремним дахом.

 І ось летить!...

Летить Чумацьким шляхом»

(продовження)

Уважним читачем праць Литвина був і КДБ. За півтора року куцої волі поет переніс ще дві операції — на ногах і знову на шлунку. Але хворий слабкий чоловік, 19 червня того  ж 1979 року, зустрівши біля річки п’ятьох дужих міліціонерів, спромігся “побити” їх. Саме  цей арешт став останнім для славного сина України. За “побиття міліціонерів” його засудили на три роки. Справа була настількі сфальсифікована, що суддя Васильківського району Київської області районного суду направив її на дорозслідування. 

А під закінчення строку за 1, 5 місяці,  йому  додали ще десять років . Уповноважений КДБ заявив «Як же ми випускатимемо вас на волю, коли ви не роззброїлися. Ви ж продовжите боротися проти нас» Литвину, зокрема, інкримінували написання низки статей "Борцям за свободу і незалежність Чехословаччини", "Слово про грішників, що каються", "Некролог", "Звернення до Дж. Картера", "Радянська держава і радянський робітничий клас" та інші публіцистичні твори, а також "зведення наклепів на органи радянської влади в усній формі". 

Юрій Тимонович опинився у селі Кучиному Чуковського району Пермської області. Режимні умови тут були  нестерпні. Побачень позбавляли всіх, листи відбирали під приводом “подозрительное содержание”, тероризували обшуками. Влада, очевидно, хотіла довести світові, що в СРСР немає політичних в’язнів... Тут помер Андрій Турик, Михайло Курка, Олекса Тихий та Іван Мамчин, звідси забрали на смертний етап 37-річного Валерія Марченка. Далі була черга Юрія Литвина, Акпера Керимова, Василя Стуса.

Литвин кілька разів голодував. У вересні 1983-го — два тижні. За це його покарали карцером. Через тиждень він ще раз протестує — голодування тривало 26 діб. Останніх десять днів його підтримували уколами глюкози. Лікар сказав, що є вказівка не допомагати політв’язням, які борються  з адміністрацією, доки голодуючий не дійде стану коми. 

У Литвина боліли зуби. Стоматолог обточив емаль на всіх його зубах і дев’ять місяців не з’являвся, щоб ставити протези. Зуби псувалися і боліли дедалі дужче. Треба було стати на коліна — і лікар з’явився б. Але Литвин зробив інакше, він вскрив собі живіт. 5 вересня 1984 року, в день річниці червоного терору, його не стало.

 «Християнство засуджує самогубство як один із непростимих гріхів. Я — християнин, і все-таки вважаю вчинок Литвина подвигом», - писав Левко Лук'яненко.

На мій погляд, в його самогубстві був відчайдушний протест проти системи, яка принижувала людську гідність,  були - велика нескореність та велич духу. 

Так, Литвин писав на російській мові - (лише в останні роки українською) і  новий, п’ятий арешт не дав йому змоги перекласти  свої вірші українською мовою. Він дуже хотів щоб знайшли перекладача, розуміючи, що в нього майже немає шансів залишитися живим і бажаючи донести свої твори до максимально  більшої кількості читачів.  Переклад поезій Юрія Литвина, здійснив Леонід Ямковий, у 80-ті роки.  

(далі буде)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Винахідники, віват!

День винахідника і раціоналізатора об'єднує людей різних професій і спеціальностей, але всі вони обов'язково наділені рідкісним даром творчості, відчуттям нового, умінням розширити межі звичного, вийти за рамки стереотипу.

Винахідницьку і раціоналізаторську діяльність регулює Український інститут промислової власності - Укрпатент. На сьогодні Укрпатентом було зареєстровано близько 100000 патентів на винаходи, а також близько 10000 патентів на корисні моделі.

Україна має безсумнівні інноваційні досягнення світового рівня - літаки з сімейства «Анів», ядерні технології Адаменко, технологію стимулювання росту рослин в сільському господарстві Пономаренко, медичні винаходи - спосіб боротьби з раком Завірюхи і лікування судин людини неоперабельним методом Бурого.

Протягом останніх років раціоналізатори саме Дніпропетровської області впевнено лідирують в Україні за ефективністю та кількістю використаних у виробництві раціоналізаторських пропозицій. Вагомий внесок у вдосконаленні техніки вносять винахідники регіону.

Велику допомогу в оформленні результатів технічної творчості, перетворенні ідей і рішень дніпропетровських винахідників в об'єкти інтелектуальної власності, патенти і свідоцтва надають патентні повірені, фахівці підрозділів інтелектуальної власності промислових підприємств, наукових і дослідницьких організацій, вищих навчальних закладів Дніпра. День винахідника і раціоналізатора - це їхнє свято теж!

День винахідника і раціоналізатора святкують і студенти, які вивчають інтелектуальну власність на кафедрах Національної металургійної академії України та Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту.

Школярі Дніпропетровщини представили на Всеукраїнський конкурс винахідників і раціоналізаторів, який проходив в Києві свої винаходи. Жюрі високо оцінило інноваційні ідеї юних авторів. Серед призерів – старшокласники Олексій Акастьолов і Олексій Топал. Хлопці мріють, щоб їх винаходи стали корисними в побуті. У фіналі конкурсу, який проходив в Києві, взяли участь понад півсотні талановитих винахідників зі всієї України. Таланти Дніпропетровщини повернулися додому з почесними грамотами та почуттям гордості: їх імена тепер відомі на всю країну. Срібло отримав 11-класник Партизанської школи Дніпропетровського району Олексій Акастьолов. Він вважає, що кращий спосіб передбачити майбутнє - винайти його. На конкурсі хлопець представив проект пристрою для ефективної боротьби з бур'янами. Це показова модель. І старшокласник впевнений, що з часом її запустять в серійне виробництво, і вона стане в нагоді всім дачникам. Його винахід збільшить площу оброблюваного поля, не пошкоджуючи культурних рослин.

Третє призове місце в учня Волоської школи Олексія Топала. Він представив пристрій для нарізки картоплі на насіння. Каже, що така ідея з'являлася в голові кожного разу, коли він брався навесні за лопату. З батьками задумку обговорив - вони схвалили. Макет на конкурс сконструював сам. Пригодилися підручні матеріали - метал і дерево. На роботу витратив два місяці. «Пристрій працює за допомогою ременя і вала. Запускаєш - і він ріже картоплю на потрібні шматки. В результаті - витрати енергії зменшуються, а якість роботи покращується. «Сподіваюся випробувати винахід цієї весни », - посміхається Олексій.

Дослідницькі роботи в галузі природничих наук представили також 11-класниці Світлана Ковалик з Марганця і Римма Юнусова з Дніпропетровського району. У дівчат - четверте місце. Вітаємо всіх винахідників і раціоналізаторів Дніпра й області зі святом - Днем винахідника і раціоналізатора! Творчих Вам успіхів

Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічним відділом

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter