Світ знань нових видань

Кіяновська, Маріанна.  Листи з Литви / Листи зі Львова [Текст] / М. Кіяновська, М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 139 с.: фот.

Перегортаючи одну за одною сторінки книги «Листи з Литви / Листи зі Львова», ніби відкриваєш  черговий конверт, з  новим листом, який тільки що надійшов. І це незвичайні листи! Це поетичне спілкування двох подруг-поетес. Протягом листопада 2015 р. Мар’яна Савка і Маріанна Кіяновська щодня писали одна одній листи та публікували їх на своїх сторінках у мережі Facebook. За поетичним жіночим діалогом  спостерігало багато інтернет-користувачів, вони чекали  нових листів, обговорювали їх, коментували та поширювали. Все, що хотіли  сказати подруги одна одній, перетворювалося  у поетичне послання. Кожного дня  по віршу. І ось, це листування втілилося у книгу — діалогічну і дуже цілісну. У цих віршах багато людяності, любові, життєвої зрілості, глибинних одкровень, кохання і  дружби. 

…Що  іще сказати? У готелі.

З ноутбуком , з книгами. Сама.

Кольори – зелене і пастелі.

Побут – є. А де його нема?

Обіймаю рідна. Буду знову

Братись за рядки і  за слова.

Вчитимусь поезії. І мову,

Може трохи вивчу. Це ж Литва!

                              Маріанна Кіяновська

        «Листи з Литви/Листи зі Львова»

Марiанна Кiяновська – поетеса, прозаїк, перекладачка, літературний критик та дослідниця літератури. Член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників та Українського ПЕНу. З 2011 року є засновницею та директором незалежної літературної премії «Великий Їжак», якою відзначаються автори найкращих сучасних україномовних книжок для дітей. Авторка десяти поетичних збірок та прозової книги «Стежка вздовж ріки». Зокрема, збірку «373» визнано Книжкою року в номінації «Поезія» XVI Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2014».

…Такі важливі книги, автори,

А читачі які до всього спраглі!

Тому душа радіє й серце прагне

Здолати гору або й дві гори.

Не знаю, як молитись небесам!

Росте й зростає королівство Лева,

А я немовби мама-королева,

Книжкова фея, королева  мам.

    

                                    Мар’яна Савка

                       «Листи з Литви/Листи зі Львова»

Мар’яна Савка – поетеса, перекладачка, головна редакторка та співзасновниця «Видавництва Старого Лева». Авторка дванадцяти книг, серед яких і дитячі, зокрема віршована «Казка про Старого Лева». Громадська діячка, член Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, НСПУ та лауреатка Міжнародної журналістської премії ім. Василя Стуса за книги поезій (2003).

Листування у форматі жіночої поезії підготувало до друку «Видавництво  

Старого Лева». Саме це видавництво і подарувало книгу Мар’яни Савки і   Маріанни Кіяновської «Листи з Литви/Листи зі Львова» нашій бібліотеці. Незвичайні, поетичні, жіночі одкровення дивують  вимогливого читача відвертістю, щирістю і правдою всього того, що відбувається навколо.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

Катеринославська міська громадська бібліотека існувала на підставі «Правил», які були прийняті у 1889 році міською Думою, і згідно §8, бібліотекою керує Рада з 6-ти членів, обраних на 4-ри роки, при чому, кожні два роки за жеребом вибувають три члени, а замість них обирається така ж кількість нових. Рада, на основі §10, обирає з з-поміж себе посадових осіб – голови, його заступника, скарбника та секретаря, якщо обов’язки останнього не покладені на бібліотекаря. При Бібліотеці перебуває завідуючий Бібліотекою та його помічник. Вище керівництво належить Думі, і Рада бібліотеки, згідно з §5 щорічно надає звіт про стан та діяльність бібліотеки.

Протягом 1890-1899 рр. бібліотекою керувала О.Ї. Акінфієва, в 1891 році  її помічницею була Н.А Шемаєва.

На засіданнях Рада вирішувала рад питань, серед них: розгляд та затвердження звіту за минулий рік, вибір та придбання нових книг, накладення штрафів на передплатників за необережне користування книгами, обговорення питання про передплату періодичних видань та багато іншого.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1891 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типолитогр. Губерн. Правления, 1893. - 30 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=13 (дата звернення: 03.07.2017). – Загл. с экрана

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

На долоні історії

Улас Самчук. Гомер української прози» (Продовження) 

Після переїзду, основна частина творчих зусиль Самчука припадає на написання спогадів: «На білому коні» (1955), «Чого не гоїть огонь» (1959), «На коні вороному» (1975), «Планета Ді-Пі» (1979).

У 1980 році вийшов останній з розпочатих і вивершених за океаном романів Самчука «Слідами піонерів», присвячений життю заокеанської української еміграції.

      Роман «Втеча від себе» (остання частина трилогії «Ост»), у якому герой  Іван Мороз знаходить свою другу домівку — канадську, виходить у 1982 р. 

      Пормирає письменник у Торонто 9 липня 1987р.

Одним з найкращих творів Самчука, по праву, вважають повість «Марія» — про страшні метаморфози людського буття в умовах   більшовицької тоталітарної системи. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом з рештою українців страшного геноциду. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач з кожною сторінкою твору усе чіткіш не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

Найвідомішим твором письменника є трилогія «Волинь». «...Я ставив і зараз ставлю,— писав Самчук,— собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю». Чи не найповніше конкретизує це завдання саме «Волинь» — розлоге епічне полотно, що унаочнює шлях сільського хлопченяти, а потім юнака Володьки Довбенка (в образі якого яскраво простежуються автобіографічні мотиви) крізь війни, революції до себе самого. Але попри все це особисті образи повісті розширюються до загальнонаціональних і загальнолюдських масштабів. 

Україна постає на сторінках «Волині»,  державою у пошуках духовного ресурсу. Самчук виступає проти того, щоб хліборобська душа не мала умов для повноцінного самовияву і де слово «хазяїн» є лише синонімом сили. Зміст трилогії цим далеко не вичерпується, про що свідчать назви окремих її частин: «Куди тече та річка» (1928—1933), «Війна і революція» (1929—1938), «Батько і син» (1935—1937), кожну з яких можна вважати своєрідною сходинкою до остаточної і художньо доказової переконаності автора в спромозі українського селянина закласти своєю працею і Духом фундамент рідної держави.

Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук, "У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами".

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Що читають бібліотекарі

Рот, Вероніка. Нескорена [Текст] : роман. Кн.1 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : Компанія ОСМА, 2015. - 384 с. - (Дивергент).

Рот, Вероніка. Інсургент. Бунтівниця [Текст] : роман. Кн. 2 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : КМ Publishing, 2015. - 384 с. - (Дивергент).

Рот, Вероніка. Віддана [Текст] : роман. Кн. 3 / В. Рот ; пер. з англ. Н. Вишневська. - К. : КМ-Букс, 2016. - 384 с. - (Дивергент).

«Храбрые люди признают силу других»

Я ніколи в житті не захоплювалася фантастикою. Мені подобалися любовні романи, психологічні роздуми, але тільки не вигадана реальність, новий світ. До того, як не взяла в руки першу книгу трилогії «Дивергент» і буквально занурилася в море відчуттів і нових емоцій. Це літературний дебют Вероніки Рот, і виявився він досить успішним. Всесвіт роману - світ, який розгорнувся на руїнах колишнього Чикаго, в якому люди, намагаючись побороти пороки, що привели їх на межу загибелі, утворили п'ять фракцій - своєрідних закритих каст: Альтруїзм, Ерудиція, Безстрашність, Товариськість і Правдолюбство. Кожна фракція виконує свою функцію в суспільстві, і всім її членам властивий загальний набір рис характеру. Є також безфракційники - ті, хто не підійшов до жодної фракції, чи з тих чи інших причин вибув з однієї з них. Головна героїня - Беатріс Прайор - стоїть на роздоріжжі: залишитися в рідній фракції, яка абсолютно не підходить їй за духом, або перейти в іншу, і тим самим розірвати всі зв'язки з родиною. Вибір виявляється непростим…

Книга захоплює з перших сторінок і змушує переживати всі випробування разом з героями роману. За всю трилогію кожен персонаж стає рідним і не хочеться з ним розлучатися, хочеться дізнаватися нові історії з його життя і більше занурюватися в незвіданий світ майбутнього. Але, на жаль, все хороше  колись закінчується, і залишається тільки вірити, що десь, в іншому всесвіті, все ж живуть люди, поділені на фракції, і колись я з ними обов'язково зустрінуся.

Олександра Залогіна, бібліотекар відділу читальних залів

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Світ знань нових видань

Емельянова Е.В. Психологические проблемы современных подростков и их решение в тренинге. – К.: Сварог, 2017. – 376с.: ил.

З часом все актуальнішою стає проблема виховання сучасної молоді. В наш час постійно оновлюється література з психології, де дослідники, професійні психологи надають рекомендації у розгорнутому вигляді з будь-яких питань. До вашої уваги цьогорічне видання «Психологические проблемы современных подростков и их решение в тренинге».   
У першому розділі книги детально описані особливості підліткового віку, основні пункти ризику, задачі розвитку. У другому  дано загальні уявлення про тренінги, рекомендації по їх складанню та проведенню, підбору вправ та вимірюванню ефективності занять. Також тут розглянуті основи роботи з групою і важкі ситуації, що неминуче супроводжують роботу тренера.
Третя частина книги – набір вправ, розділених на модулі по темам, - так звана «валіза» тренера, якою можна користуватися комплексно, блочно і «штучно», не вносячи ніяких змін, витягуючи із них окремі модулі чи розглядаючи їх як зразки для своїх ідей.
Книга буде цікава тренерам, психологам, як досвідченим, для розширення своїх методик, так і початківцям, а також батькам і педагогам. 



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

На жаль, уряд мало цікавився постановою бібліотечної справи, не піклувався про бібліотеки. Це яскраво видно на прикладі Катеринославської міської громадської бібліотеки, яка містилася в аварійному будинку, дуже тісному та незручному.

Бібліотека знаходилася у дворі міської управи. Читачам доводилося проходити повз флігель, зайнятий під поліцейське управління, через двір, заставлений екіпажами і бричками, а інколи заповнений заарештованими карними злочинцями. Тому, від читачів надходило багато нарікань, а дехто з інтелігенції заявляв, що навіть «соромиться ходити до міської бібліотеки». Крім того, дві зали, відведені під бібліотеку, служили одночасно і для читання, і для видачі книг передплатникам (читачам абонементу). Останні, інколи, голосно висловлюючи свої вимоги, заважали читанню. В сусідній, з бібліотекою, кімнаті містився один з класів училища, і ведення уроків в ньому було чутно в читальні. Не дотримувались у приміщенні і протипожежні заходи.

У цьому будинку бібліотека перебувала з 1889 по 1902 рік.

Пупченко, Володимир. До історії бібліотечної справи на Дніпропетровщині (1830-1917 рр.): матеріали досліджень / В. Пупченко.- Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007. – 48 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

На долоні історії

Улас Самчук. Гомер української прози (Продовження) 

У 1937 році була створена Культурна референтура Проводу українських націоналістів на чолі з Олегом  Ольжичем. «Ми з ним були протилежно різні.  – писав Самчук  про Ольжича.  Його  вчинки завжди мотивував тільки поклик серця. Анатомія моєї духовності мала одну голову і одне серце, при тому їх головний штаб завжди знаходився в посудині черепу, якому вони були підпорядковані. Одначе,  з Ольжичем ми ніколи не розходилися в поглядах і ніколи не сперечалися. І між усіма моїми близькими  колегами пера, тільки з ним ми були на ти».

Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

  У 1938—-1939 роках письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України, він відвідав з виступами десятки українських міст, містечок, селищ, сіл, громад і організацій. У той час він  посідав місце референта пропаганди УНО (українське національне об'єднання) в Хусті, будучи одночасно «звітодавцем командування Карпатської Січі» до нью-йоркської «Свободи» і паризького «Українського слова». Багато міст з виступами протягом 1940-1941 років він об'їздив у Чехії, Німеччині, Польщі .

У 1941 —1942  роках Самчук редагував газету «Волинь». У своїх мемуарах він так згадував про цей період: «Поява «Волині» викликала сенсацію, її дванадцять тисяч початкового тиражу виявилися разюче малим числом.ЇЇ не купували, а розхапували… І головне ми мали в руках важливий, справді живий і справді чинний орган друку, безпосередній контакт з найширшими масами, які горіли бажанням почути від нас слово. Стільки років казьонщини, штампованої балаканини, сірої пропаганди, нещирої патетики. І раптом, щось інше, безпосереднє, щире, колоритне. Все що ми писали – писали від глибини серця і глибини потреби, і читач це одразу відчував».

Згодом Самчук  працював у Німецькому пресовому бюро. У березні 1942 року вихід газети було заборонено, а Самчук заарештований,  німецькою владою за звинуваченням у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили. 

Тут  слід згадати допомогу Германа Блюме, з яким він познайомився під час свого навчання в Бреславському університеті (нині Вроцлавському, у Польщі). Той спонсорував, в ті часи, його навчання, а  мати Германа навчила його німецькій мові. Пізніше Самчук зустрів Блюме, коли він вже очолював цивільну поліцію рейхскомісаріату України, і за його клопотанням в 1942 р. Самчука  було звільнено з-під арешту.

У 1943 році письменник повертається до Львова, але наступного року знову опиняється в Німеччині, рятуючись від радянської влади. Тут він  долучається до  роботи, присвяченій згуртуванню письменницьких сил, яким належало творити на еміграції «велику літературу». Саме так називалася і доповідь Уласа Самчука на відкритті першого з'їзду Мистецького Українського Руху МУРу, головою правління якого він був обраний 22 грудня 1945 р. 

До того часу належить запис у його щоденнику  від 1 серпня 1945 року. «Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п’ятнадцять років вигнання, чотирнадцять - миру. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріату Україна, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори, Муссоліні, Гітлер, Сталін, Голод 1932-33, концентраційні табори...". Його життя й справді вмістило великий пласт всесвітньої історії.

1944 —1987 роки — період «другої еміграції» письменника. 

У 1946 р. під час перебування Самчука в таборах для переміщених осіб виходить друком його повість «Юність Василя Шеремета». У 1948 р. він переїздить до Канадського Торонто.  

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах:  Facebook Twitter