Травень прийшов!

Любі наші! 

Щіро вітаємо з травневими святами! Нехай тепла погода і яскраве сонечко зігріває Ваші душі і серця! Даруйте тепло усмішок і тепло долонь! Сонце бачить той, у кого воно всередині!


Ось і Травень, ясний Травень
Праздниково землю вбрав
В одяг свіжий та яскравий
Із рясних зелених трав.

Перше травня славим здавна –
Свято праці і весни,
А за ним – Дев’яте травня,
Перемоги день ясний.

В кожнім селищі та місті
Стоголосий спів луна.
В травах, квітах, свіжім листі
Переможно йде весна.

Н. Забіла.

Не маємо права забувати!

Сьогодні, 29 квітня, напередодні дня великої Перемоги конференц-зала Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки гостино зібрала у своїх стінах студентів і викладачів Міжрегіонального вищого професійного училища поліграфії і інформаційних технологій, студентів Дніпропетровського політехнічного коледжу та  співробітників бібліотеки. У межах читацького марафону «Пам'ять – нескінченна книга» відбулася читацька конференція «Перемога і Пам'ять – запорука єднання».

Обираючи твір для обговорення ми вирішили, що це буде повість Бориса Васильєва «…А зорі тут тихі» та однойменний фільм Сергія Ростоцього, де якнайкраще розкривається безсмертний подвиг жінки на війни, її найвеличніша жертва, покладена на вівтар Перемоги. Працюючи над  сценарієм, ми розуміли, що тема доволі специфічна, болюча і на жаль, актуальна… Головне, що ми хотіли донести до учасників конференції - «У війни не жіноче обличчя».

Ми звиклися з думкою про те, що на війні немає місця сентиментальності та ніжності, а слово «герой» у нашому розумінні – це боєць, солдат, словом, чоловік. І якщо для чоловіка захист своєї Батьківщини – це його священний обов’язок, то більшість жінок ішли на фронт добровільно, розуміючи, що можуть не повернутися. Але вони йшли, бо вважали, що це не могли вчинити інакше. Жінка і війна, взагалі, поняття несумісні. Бо жінка – це мати, у якій самою природою закладена ненависть до убивств. 

Війна безжальна. І вона забирає життя, не дивлячись на те, чи це міцний чоловік, чи ніжна, тендітна жінка. Гортаючи сторінки повісті та передивляючись кадри з фільму, розумієш, що загибель кожної з п’яти головних героїнь – це загибель кількох поколінь. Це ненароджені діти, онуки, правнуки. У цьому – вся трагедія, бо у війни не жіноче обличчя! 

І скільки б років не минуло, ми не маємо права забувати тих, хто подарував нам мирне небо і мирне життя! І наше завдання – зробити все можливе, щоб зберегти цей спокій, задля наступних поколінь.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Мас-медіа і маніпуляції

Всім відомо: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Але, зараз, коли цифрові комунікації стрімко увірвалися у наше життя, інформацією володіють всі. Ми навіть скаржимося, що вона обрушилася на нас могутньою лавиною, щохвилини змінюючись і затягуючи нас у безліч мінливих конфігурацій так, що вже й не збагнути, де правда, а де ні.

Розпізнати те, що ми дізнаємося з мас-медіа, декодувати безкінечний масив щоденної інформації і монтувати з неї нові для себе змісти є великою майстерністю, якою мало хто володіє. Доба, в яку ми живемо, називається інформаційною, а працювати з інформацією ще донедавна ніде спеціально не навчали. Тому дуже актуальним та життєво необхідним був тренінг «Практична медіа грамотність», що організував МБФ «Академія Української преси» за підтримки програми «Бібліоміст», який проводився у різних регіонах України. У Дніпропетровську зібралося 22 учасники з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Протягом двох днів бібліотекарів публічних бібліотек навчали володіти, правильно використовувати та надавати достовірну інформацію.  

Бібліотекарі, як ніхто інший, розуміють всю відповідальність за ту інформацію, яку надають користувачам. Адже, мета сучасної бібліотеки – не просто запропонувати відвідувачам те, що вона має, а запропонувати це тим людям, які вірять у те, у що вірить бібліотека. 

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Поет-неокласик

Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер "неокласиків", майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костьович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 26 квітня 1890 року.
Приїхавши до Києва тринадцятирічним хлопчиком з провінційної Охтирки, Микола Зеров доклав колосальних зусиль, щоб опанувати рафіновану культуру передреволюційного міста. Революція й громадянська війна розбили в друзки ті форми, яких Зеров так старанно собі наробляв. Він тяжко переживав смерть видатних діячів культури – Бориса Грінченка, на похороні якого Зеров виступав, Костянтина Михальчука й Олександра Русова, яких він знав особисто.
Учений-енциклопедист, природжений інтелігент, він постійно відчував на собі цькування з боку літературних ворогів, що закінчилось арештом. Усі останні роки Зерову фактично заборонено займатися творчою діяльністю. Від Зерова вимагають самокритичних заяв і політичних декларацій. А згодом йому було винесено вищу міру покарання.
Минуло сто двадцять п’ять років від дня народження Миколи Зерова. Його внесок до нашої культури великий і коштовний, а заплачено йому за нього мученицькою смертю на Соловках. Праця Зерова - літературознавча, перекладацька, поетична – неоціненна.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Бібліотека святкує ювілей

Сьогодні, 24 квітня, своє 215-річчя відзначає Бібліотека Конгресу США.  Вона була заснована у далекому 1800 році наказом президента США Джона Адамса. Доступ до неї мали тільки президент і віце-президент США, члени Сенату США і Палати представників Конгресу. Тому і мала бібліотека назву “Бібліотека Конгресу США”, і виконувала функцію довідкового відділу для законодавців, проте незабаром виросла в інститут державного масштабу. 

Після другої світової війни бібліотека стала найбільшим міжнародним джерелом інформації, виступаючи одночасно і бібліотекою, і науковим центром. Сьогодні вона працює як потужний бібліографічний центр і як американське агентство з авторського права. 

Будівля бібліотеки Конгресу США займає 265 000 метрів на Капітолійському пагорбі. Довжина її стелажів – 865,5 кілометра. А в головному залі, висота якого 50 метрів від підлоги до купола, розміщуються понад 45 000 книг довідкової літератури та столи для 250 читачів. Бібліотека налічує 18 залів, здатних прийняти одночасно 1460 читачів.

21 квітня 2009 р. відкрито доступ до Світової цифрової бібліотеки – World Digital Library (http://www.wdl.org/). А в червні 2010 р., на спеціальному засіданні, у Вашингтоні до проекту приєдналися перші чотири бібліотеки з України: Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, Львівська національна бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, Національна парламентська бібліотека України та наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія», ставши рівноправними партнерами серед інших 85 інституцій – учасників проекту (бібліотек, архівів, музеїв, наукових установ) з 55 країн світу.

Загальний обсяг фондів Бібліотеки нараховує понад 158 мільйонів одиниць збереження, що робить Бібліотеку Конгресу США найбільшою у світі. Якщо перевести у цифри, то 158 мільйонів примірників – це 20 млн. терабайт інформації. Цифра вражає! Як і вражає сама бібліотека. Отже, у цей знаковий день, побажаємо «іменинниці» процвітання, і багато вдячних користувачів.

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Книгу, як око своє бережіте, бо без книги не можна жити

Сьогодні Всесвітній день книги і авторського права. Це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Символічно, що цей день був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня, на День Юрія, дарували троянди та книжки тим, кого любили. Свято, ідея організації якого належить Організації об’єднаних націй, сьогодні відзначається в десятках країн світу. 

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації. Звичайно, діяльність, пов’язана з популяризацією книг та читання, не може обмежитися лише одним днем. Але, саме 23 квітня відбувається багато заходів, які привертають увагу до книжкової справи. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, освітні заходи у навчальних закладах, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.

Успіх Всесвітнього дня книги і авторського права залежить, в першу чергу, від підтримки з боку всіх зацікавлених сторін – авторів, видавців, педагогів, бібліотекарів, громадських діячів і приватних осіб. В усьому світі цього дня купують, дарують і  читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса, цю дату святкують конкурсом безперервного  читання «Дон Кіхота», коли  читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Книга – це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми доторкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації  і культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

У Всесвітній день книг і авторського права ми приєднуємося до привітань на адресу всіх авторів. Бажаємо глибокого натхнення і легкого пера! Ваша роль у розвитку сучасної культури безцінна. Нехай ваш талант і надалі продовжує служити збереженню і примноженню духовного багатства кожної держави і світу в цілому!

Більше про бібіотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter

Безмежну силу має книга

Протягом усього життя ми звертаємося до книжок. Вони відкривають перед нами небачені світи, знайомлять з минулим, ведуть у майбутнє. Книга – мудрий друг, який, не вміючи розмовляти, розповідає нам про незвичайні та неймовірні пригоди, про світ, що оточує нас.
Щоб книга та читання назавжди увійшли в духовне життя суспільства, працівники бібліотеки докладають безліч зусиль. Бібліотекарі діляться досвідом проведення різних заходів один з одним, що дає поштовх для створення акцій, проектів та заходів. І все на підтримку читання. Ось, наприклад, надзвичайно цікава програма «Книга у моєму житті» Нікопольської центральної дитячої бібліотеки, основною метою якої є повернення книзі та читанню авторитету і привабливості в очах дитини. В межах цієї програми проходить низка заходів: «Бібліотечний Х-фактор», «Кобзар» Шевченка над Дніпром» у форматі стоп-моушн, парк-шоу «Країна дитинства – країна казкова», акція «У книжок канікул не буває» та багато інших.
Заходи, що проходять у межах програми «Книга у моєму житті», надихають дітей більше читати. Завдяки книгам, дитина вчиться думати та розмірковувати. Саме так – думати, аналізувати, робити висновки – все це завдяки читанню. Бо без нього, без читання, ну ніяк не можна у житті!
Отож, чого тільки не вигадують бібліотекарі заради обізнаності нашого молодого покоління!

Більше про бібіотеку тут

Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter