Парк
«Софіївка» в історії та особах
Конфіскація,
нові господарі, табакерка з діамантами
Прикрасили сад парку мармуровими
статуями грецьких богинь і богів, філософів і поетів, виготовлених скульпторами
з Італії та Франції. Уманські умільці догодили графові Потоцькому, створивши в
долині своєрідну невелику «Елладу», на кшталт батьківщини його дружини Софії. Своє
ім'я парк отримав у перші ж дні будівництва, про це багато згадок у звітних
листах Менцеля до панів.
Кожен куточок парку овіяний міфами і легендами не тільки стародавньої
Греції та Риму, а й пов'язаний із переказами та романтичними історіями про
життя родини Потоцьких.
Відкриття парку відбулося
в травні 1800-го та було присвячене дню народження Софії Потоцької. Графиня
була в захваті, захоплювалася і дякувала чоловікові за увагу до її примх. Гості
були вражені чудовою ілюмінацією, групою наяд на озері, що виконувала кантату,
присвячену будівельникам саду, а особливо – господинею в соболиному манто.
Будівництво «Софіївки» не
вдалося завершити за первісним планом, оскільки він переходив від одного
власника до іншого. Після смерті Потоцького Софія припиняє роботи над парком,
бо їй потрібно багато коштів, а це до її планів не входить.
Після смерті Станіслава і
Софії парк успадкував їхній син Олександр. У 1831 році після польського
повстання, в якому він брав участь, уманські маєтки конфіскували та передали
Київській казенній палаті. Олександр мав величезні борги – 15 тисяч рублів
сріблом. Він заборгував усім: архітекторові Миколі Етлінгеру, який брав участь
у реставрації та будівництві Софіївки, та старенькому 83-річному гувернеру
Шалантону, якому десять років не платив пенсії, незважаючи на те, що той повідомляв
про свій жалюгідний стан.
Після конфіскації Умань
надійшла в розпорядження Російского імператорського двору, і «Софіївка» стала
власністю Олександри Федорівни, дружини Миколи I.
Є свідчення, що парк було перейменовано на «Царицин сад», але офіційних
документів про це не знайдено.
З 1836–1837 по 1859 роки
колишні володіння Олександра підпорядковуються Управлінню військових поселень,
яке розпочало в парку реставраційні та відновлювальні роботи. За цей період
було збудовано багато архітектурних споруд. Башти біля входу, павільйон Флори,
Рожевий павільйон на острові Анти-Цирцеї, обладнано Терасу Муз, унікальний Фонтан
Змії, який можна побачити з будь-якого куточка центральної частини парку. Було
призначено утримання в дві тисячі рублів сріблом. Відомий
архітектор Андрій Іванович Штакеншнейдер брав активну участь в проєктуванні
нових споруд Софіївки та за особливі досягнення отримав від імператора
табакерку з діамантами.
Парк перебував в
ідеальному порядку, у розквіті, як кажуть історики. Під керівництвом відомого
вченого Пашкевича у «Софіївці» значно збагатилася колекція рідкісних екзотичних
рослин. З кожним роком можна було побачити щось нове і прекрасне. «Цей сад не може бути порівняним із жодним..,
розміщеним в довкіллі, кожен листочок, найменша смітинка безперервно
підбирається», – писали в пресі того часу. І донині рослини в парку
відзначаються великою різноманітністю. Софіївка має понад дві тисячі видів,
форм і сортів місцевих і привезених рослин і дерев.
Далі
буде.
Джерела:
Висоцький
С.О. Про що розповіли давні стіни. – Київ: Наукова думка, 1978. – 141 с.
Софиевка.
Уманский Государственный заповедник (1796–1946) / Под. ред. Н.Н. Гришко.– Киев:
Изд-во Академии наук УССР, 1948. – 110 с.
Роготченко
А.П. Уманское чудо. – 3-е изд., стер. – Київ: Будівельник, 1984. – 96 с.
Сім
чудес України. – Київ: Нац. парламентская б-ка, 2011. – 108 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар