Моя професія – покликання долі
Людина може вічно дивитися на три речі: як сяють зорі, як горить полум’я і як тече вода, – так стверджує народна мудрість.
З яким же з цих трьох речей можна порівняти роботу бібліотекаря? Мабуть, вона схожа на вогнище, що горить уночі, й це полум'я освітлює та зігріває.
Нашу героїню звуть Оксана Сергіївна Гайдук. Вже 42 роки працює вона в патентно-технічному відділі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, віддаючи читачам свої професійні знання.
Її дитинство пройшло в мальовничих місцях Присамар'я, в селі Всесвятському, куди родина переїхала з Дніпропетровська. В сім’ї завжди цінували книгу. Оксана Сергіївна згадує: «Довгими зимовими вечорами ми збиралися всією родиною, щоб послухати казки й дитячі оповідання з великої книжки “Моя читаночка”. А далі були “Кобзар”, Остап Вишня, Леся Українка …»
Батько Оксани працював сільським фельдшером, їздив по району й часто привозив нові книжки. Домашня бібліотека була заповнена українською та зарубіжною літературою, серед якої було багато й дитячої.
Часто в село з гастролями приїздив театр ім. Т. Шевченка. Дівчинка з родиною відвідувала вистави, брала активну участь у художній самодіяльності. Її дебют на сцені стався в чотири роки, тоді вона читала віршик. Також зі сцени в її виконанні лунали драматичні твори Карпенка-Карого, Котляревського, гуморески та фейлетони Остапа Вишні. Взагалі в бібліотекарі Оксана потрапила випадково. А мріяла вона вступити до театрального училища. Закінчивши в 1974 році восьмирічну школу, разом з подружкою поїхали вони отримувати середню освіту за тридцять кілометрів від рідного села, до Губинівської середньої школи. З особливою теплотою та вдячністю згадує вона вчителів обох шкіл, які вкладали в школярів свої знання та душу.
Після закінчення школи, за порадою вчителя української мови та літератури, Оксана поїхала до Дніпропетровська, вступати на філологічний факультет Дніпропетровського університету, але, на жаль, не добрала балу й була змушена працювати. В ті часи не так легко було влаштуватися на роботу. І бібліотекарем вона стала випадково. 2 серпня 1978 року в пошуках роботи вона прийшла в обласну бібліотеку, яка щойно відкрилася після ремонту. На першому поверсі побачила дошку оголошень, на якій були привітання молодим спеціалістам, що приступили до роботи. Перше, що спало на думку, – мене не візьмуть, бо спеціалістів дуже багато! Ось як згадує вона цей день: “Двері на першому поверсі були відчинені, я пройшла у світле приміщення, де за кафедрою сиділа привітна молода жінка. Коли вона почула, що я шукаю роботу, була рада мені допомогти. Цією чарівницею була Валентина Павлівна Острєйко”. Саме з її легкої руки Оксана влаштувалася до обласної наукової бібліотеки. Валентина Павлівна покликала завідуючу відділом Лідію Захарівну Горпиняк, яка ознайомила з роботою відділу, і поринула Оксана в дивовижний світ книжок і цікавих матеріалів, про які до цього часу навіть не уявляла. Це був відділ патентно-технічної літератури. Спочатку було багато незрозумілого, важко було осягнути море нової інформації, але була мудра наставниця Лілія Василівна Шевченко. Вона багато допомагала, навчала, передавала знання, Оксана завжди отримувала від неї пораду і підтримку.
Оксані Сергіївні подобалося працювати з читачами. А відділ був непростий! Сюди приходили винахідники, вчені, студенти, і кожний з індивідуальним запитом. Через рік роботи вона зрозуміла, що професія бібліотекаря – це її. Тоді й вирішила вдосконалюватися. Освіту здобувала в Харківському державному інституті культури за спеціальністю бібліотекознавство та бібліографія технічної літератури, на заочному відділенні.
Обслуговування читачів й досі залишається улюбленою справою Оксани Сергіївни. Але ж є й інші важливі справи, вона займається введенням в електронну базу даних ГОСТів та ДСТУ, готує тематичні книжкові виставки, залюбки проводить засідання клубу “Еколог”. Тісно співпрацює з професором Леонідом Федоровичем Долиною та коледжем культури і мистецтва.
Оксана Сергіївна захоплюється літературою, театром, вирощує квіті, любить подорожувати. В родині завжди відчуває підтримку чоловіка, доньок і маленького онука.
Більше про бібліотеку тут
