Пунктир

Бернар Вербер. 
                Зупинки спринтера

Його перші оповідання з`явилися в сім років. Уродженець Тулузи з єврейським корінням. В університеті вивчав право та  криміналістику. Не нехтував походами до судів і неодноразово був присяжним, вишукуючи в реальному житті сюжети для своїх оповідань і романів. Захопила його і журналістика, і він пройшов навчання у Вищій профільній школі. Першу премію отримав за найкращий репортаж про мурах. Психологія, соціологія та медицина, штучний інтелект і астрологія – його цікавить все. Навчався на Вищих курсах сценаристів. Вплив Філіппа Дика та Френка Герберта очевидний.
Цікаві захопливі сюжети – так, але, поринувши в його твори, ти немов раптово перетинаєш його думки  та отримуєш нагоду зупинитись і замислитися.

Епатажний провокатор Бернар Вербер у «Пунктирі».

 

«Все стало одноразовим: виделки, ручки, одяг, фотоапарати, машини, і ви самі, не помічаючи того, теж стаєте одноразовими».
 
«Завжди буде величезна різниця між тими, хто запитує «Чому нічого не виходить?» і тими, хто запитує «Як зробити так, щоби все вийшло?»
 
«Люби своїх ворогів. Це кращий спосіб діяти їм на нерви».
 
«Люди не хочуть створювати власне щастя, вони хочуть тільки зменшити нещастя».
 
«Перед самим народженням немовляти ангел притискає палець до його губ і шепоче: «Забудь усі свої минулі життя, спогади про них не повинні бентежити тебе в житті справжньому». І над верхньою губою новонародженого залишається улоговинка».
 
«Щоб пізнати ціну року, запитай студента, який провалився на іспиті.
Щоб пізнати ціну місяця, запитай матір, яка народила передчасно.
Щоб пізнати ціну тижня, запитай редактора тижневика.
Щоб пізнати ціну години, запитай закоханого, що чекає свою кохану.
Щоб пізнати ціну хвилини, запитай того, хто запізнився на потяг.
Щоб пізнати ціну секунди, запитай того, хто втратив близьку людину в автомобільній катастрофі.
Щоб пізнати ціну однієї тисячної секунди, запитай срібного медаліста Олімпійських ігор».
 

Далі буде.
 
Фото: https://shop14430.detskiezabolevaniya.com/category?name=el%
 
Джерела:
Вербер, Бернар. Звездная бабочка / Б. Вербер. – М. : Гелеос ; М. : Рипол классик, 2009. – 384 с. – (Х.О premium).
Вербер, Бернар. Імперія ангелів: роман / Б. Вербер ; пер. фр. З. Борисюк. – Львів : Terra Incognita, 2018. – 339 с.
Вербер, Бернар. Книга Путешествия / Б. Вербер. – М. : Гелеос. – [Б. м.] : РИПОЛ классик, 2009. – 160 с. – Пер. с фр.
Вербер, Бернар. Мурахи : роман / Б. Вербер ; пер. з фр.: І. Серебрякова, В. Гусенок. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. – 270 с.
Вербер, Бернар. Скриня Пандори : роман / Б. Вербер ; пер. з фр.: С. Мартинович, Т. Дитина. – Львів : Terra Incognita, 2020. – 370 с.
Вербер, Бернар. Смех Циклопа / Б. Вербер. – М. : РИПОЛ классик, 2012. – 512 с. – (Pocket & travel).
Вербер, Бернар. Тайна богов / Б. Вербер ; пер. с фр. М. Рожнова. – Москва : ГЕЛЕОС : РИПОЛ классик, 2009. – 505 с.
Вербер, Бернар. Энциклопедия относительного и абсолютного знания / Б. Вербер. – М. : Кэпитэл Трейд Компани. – [Б. м.] : РИПОЛ классик, 2010. – 288 с.

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Досліджуємо історію

Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять

(продовження)

 

 Про важливу роль Кодацької фортеці в захисті мирного населення від набігів татарських орд розповідали мешканці сіл Лоцманська Кам’янка та Язикове Катеринославського повіту Осип Омельченко (запис від 28 травня 1875 р.) та 88-річний Трохим Ковбаса (запис від 6 липня 1886 р.).
Йдеться про могилу Сторожову, розташовану в степу поблизу селища Старий Кодак Катеринославського повіту. «В старину були набіги. В робоче времня, в жнива, стоїть, було козак з віхою на Сторожовій могилі і дивиться кругом, бо з неї видать скрізь. То оце як забаче було, що йде орда, то він віху об землю і тіка в Кайдацьку кріпость [варіант: “він віху об землю, сідає на коня і дає знать в Койдацьку кріпость”. – Л. І.]. Люди було в степу все поглядають на віху, углядять, було, що віхи нема, та втікають і собі в кріпость. Віху ту далеко було видно, бо й віха висока, й могила висока».
Цікавим доповненням до сказаного є розповідь діда Т. Ковбаси: «На Койдацькім степу єсть висока могила, звуть її Сторожовою. За нашіх прадідів там стояли гардони – запорозька сторожа. Хто б не був на степу, всяк поглядує на ту могилу, бо на ній стояла віха. Як віха стоїть – жни, коси, громадь; як тіко віха похилилась – ото вже хватай дітей, займай скот і мерщі в кріпость, бо орда вже недалеко! З могили добре видно всі округи. Запорожці як побачать було дим, куряву або звір, птиця полохається в степу, – ото вже й знають, відкіль суне орда».

 

 

Людмила Іваннікова, кандидат філологічних наук

Фото: Сторожова вежа. Худ. Юрій Журка

 

Джерело: https://shron1.chtyvo.org.ua/Ivannykova_Liudmyla/Dnipropetrovsk_Polovytsia_Kodak_folklorna_ta_istorychna_pamiat.pdf?

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Даценко, Юрій. І стало світло... [Текст] : роман / Ю. Даценко. – Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2021. – 336 с. – (Історії провінційного хірурга).

 

«І стало світло...» – це третій роман хмельницького письменника Юрія Даценка з серії пригод лікаря-хірурга Якова Ровнєра з містечка Проскурів. Книги, які є частиною цього циклу, написані на межі жанрів детективу, історичного роману та містики. Автор популяризує українську глибинку – маленькі міста і села, доводячи, що захопливі сюжети трапляються й у провінції. Багато подорожує, тож його романи частково написані «з натури».
 «Циклові романів про Якова Ровнєра «щастить» на містику. Перший роман було випущено 13-го числа та ще й у повню, а третій надійшов до друкарні в п'ятницю, тринадцятого,», – зазначає Юрій Даценко.
Ретро-детектив, який переносить нас у 1912 рік, ще й має у собі фантастичної складової. Головний герой книжки розслідуватиме загадкову справу, що не виключено, пов’язана з інопланетянами. Автор майстерно заплутує сюжет й тримає інтригу до останнього розділу.
«Саме  у 1912 році в багатьох європейських газетах з'явилися статті про те, що у небі почали помічати дивні літальні об'єкти. На той момент авіація тільки починала розвиватися, а літальні апарати були дуже не надійними. Тому ми не можемо сказати, що це були аероплани. Навіть над Поділлям декілька разів фіксувати подібні дивні явища. Тому я вирішив використати цей історичний факт у сюжеті роману», – додає письменник.
Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять років. Герой знову опиняється у вирі загадкових подій: Проскурів, Меджибіж, Летичів, Новий Костянтинів. Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за кілька хвилин зникає. Яків Ровнєр береться за розслідування, під час якого й сам може стати злочинцем.
Пропоную всім, кому цікаві ретро-детективи, де сюжет оповитий містичними історіями, знаками та легендами.
 
«Гадаю, якщо бажання справді сильне, немає нічого неможливого».
 
«Старість – не ознака мудрості. Не на кожну стару людину треба приміряти мудрість».
 
«Зрештою – у всіх шляхів має бути кінець...».

Валентина Гайдаш, бібліотекарка I категорії  відділу абонемента

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Винахідники, віват!

 Футуристична електровантажівка 
Віталія Бризгалова

 

Винахідник із Кривого Рогу Віталій Бризгалов зібрав першу в Україні електровантажівку.
Причому це не проєкт і не макет, а вже цілком справжня машина, яку винахідник пропонує запустити в масове виробництво.
Наш земляк, винахідник Віталій Бризгалов, презентував свою розробку на Форумі інноваційних виробництв в індустріальному парку Білої Церкви.
«В рух машину приводитиме наш власний електродвигун, який ми розробили та виготовили. Передній або повний привід, від 30 до 80 кВт», – зазначив Віталій.
Двигун суттєво відрізняється від тих, які зазвичай встановлюють в електричних автівках. Розробник наголосив: «Наш мотор – це модернізований вентильний реактивний мотор. Модернізація повністю позбавила мотор відомих недоліків: пульсації моменту та складного інвертора. Наразі це, мабуть, найнадійніший тип мотора. Він не містить магнітів, «білячої» клітки і має повністю пасивний ротор. Що дає суттєві переваги в надійності і в русі. А вдвічі менше міді суттєво знижує вартість мотора». Він додав, що особливістю двигуна також є вільний холостий хід, хороший накат і динамічне управління рекуперацією з контрольованою інтенсивністю гальмування (майже до відмови від механічних гальм). Крім того, Віталій розповів, що при створенні електромобілю використовували максимальну кількість деталей власного та вітчизняного виробництва.

За його словами, вантажний відсік може бути як із відкритим кузовом, так і з встановленим спецобладнанням для прибирання вулиць, маніпулятором, вишкою для ремонту тощо. Машина обладнана літієвим акумулятором LiFePO4. Як зазначили розробники, 40кВт/г ємності вистачить на 200 км ходу. При цьому потужність акумулятора можна збільшувати чи зменшувати (залежно від вимог замовника) за рахунок модульної конструкції. Винахідник назвав своє дітище комерційним електромобілем CoolOn. В основі електричної вантажівки лежить модульна платформа, яка дозволить встановлювати різні види кузовів і змінювати колісну базу. «Кулон може легко стати кемпером, будинком на колесах, майстернею або гаражем для електросамокатів. Автомобіль, що окупається, для всіх. Робимо можливість робити будь-які добудови...», – заявив талановитий криворожанин.
Хоча перша в Україні електровантажівка і вийшла на ходові випробування, її доопрацювання займе якийсь час. Віталій хоче гарантувати функціонування та безпеку авто на найвищому рівні.
Творець машини мріє про мінімальний щорічний випуск двох тисяч таких машин і максимальний – 20 тисяч екземплярів. На його думку, це за 10 років покриє дефіцит українського ринку у таких машинах. За його розрахунками, наша країна потребує приблизно 200 тисяч нових вантажівок. Цей дефіцит можна заповнити екологічними електрокарами.
Планується, що автомобіль буде екологічно безпечним і містким. За словами розробника, новий транспорт можна буде купити дешевше за «газельку
 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Пунктир

Леонардо да Вінчі: „Feathers shall raise men towards the heaven even as they do the birds»

1516 року Леонардо прийняв запрошення французького короля і оселився в його замку Кло-Люсі, В офіційному званні першого королівського художника, механіка, інженера і архітектора Леонардо отримував річну ренту в тисячу екю. Ніколи до цього  він не мав звання інженера або фортифікатора, як він себе позиціонував,  бо не мав військового досвіду.
Леонардо був не першим італійським майстром, який милістю французького короля отримав «свободу мріяти, мислити і творити» — до нього подібну честь поділяли живописець Андреа Соларіо та  архітектор Фра Джованні Джокондо.
За королівським дорученням він сконструював лева, з грудей якого розкривався букет лілій. Також  був автором літальної машини — орнітоптера, яка відтворювала пташиний політ. Його проект дволінзового телескопу напрочуд точний, а в щоденниках є короткий запис про можливість "побачити Місяць великим". Його цікавило все, що пов`язано з очами на рівні анатомії та мистецтва.
Він ніби  був просочений у всі сфери життя та думок, тому досі цікавить митців і так само, як його найвідоміші полотна є вічною загадкою.
Мова про Джоконду, якій присвячено багато сторінок малюнків з його блокноту.   Головне питання– хто позував художнику?  Серед версій - Ліза дель (Lisa del Giocondo), дружина знатного пополана, Констанца д'Авалос (Costanza d'Avalos), коханка Джуліано Медічі, принцеса Ізабелла Неаполітанська  або власна мати.
 Є припущення, що "Джоконда" - це сам да Вінчі або його учень Салаї у жіночому вбранні. Домислів багато, копій картини ще більше, але неперевершена та загадкова  посмішка "Мони Лізи" продовжує підкорювати всесвіт.
Якщо сім’я Джокондо справді замовила картину, то вона  її не отримала. Для да Вінчі «Мона Ліза» назавжди була незавершеною роботою, напевно тому, що  це була його спроба досягти досконалості, і він ніколи з картиною не розлучався.
Сьогодні «Мона Ліза» виставлена у Парижському Луврі, за куленепробивним склом і вважається безцінним національним надбанням, яке щороку бачать мільйони відвідувачів.
Щодо «Таємної вечері» на замовлення  герцога Міланського, який  попросив намалювати її на стіні їдальні монастиря -   це не менше запитань та загадок.
І ще про загадки. В середині минулого сторіччя було опубліковано список Великих магістрів Пріорату Сіону (Prieuré de Sion) – таємної організації, створеної у 1090 році в Єрусалимі. Згідно зі списком, Леонардо да Вінчі був дев'ятим із Великих магістрів Пріорату. Його попередником на цій дивовижній посаді був Сандро Боттічеллі. Основною метою організації було відновлення династії Меровінгів на престолі Франції. Нащадків цього роду Пріорат вважав нащадками Ісуса Христа. Саме приналежністю до цієї організації пояснює тяжіння Леонардо до Франції та навіть стиль  писання– лівою рукою та праворуч наліво. Це розглядається дослідниками,  як імітація єврейського написання.
Що ж є правдою насправді, про це знав лише сам Леонардо J
Він похований у замку Амбуаз. На могильній плиті напис: «У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, найвеличнішого художника, інженера й архітектора Французького королівства».
На його честь названо астероїд та човен, яким командував найкращий італійський підводник Другої світової війни Джанфранко Гаццана Пріароджа.  Він є прототипом героя романів Террі Пратчет та сучасних комп`ютерних ігор. Його картини купують на аукціонах за нечувані гроші.
Пунктири думок неперевершеного Леонардо до вашої уваги.
 

 «Iron rusts from disuse, stagnant water loses its purity and in cold weather becomes frozen; even so does inaction sap the vigor of the mind».

 «Дрібна причина породжує великі руїни».

 «Darkness is the absence of light. Shadow is the diminution of light».

 «І для лева видаються нещасливі дні, коли все йде комір-навиворіт і на кожному кроці підстерігають пригоди.»

 «Feathers shall raise men towards the heaven even as they do the birds».

 «Love, Fear, and Esteem, — Write these on three stones».

«One ought not to desire the impossible».

 «Мудрість є дочка досвіду».

 «Nothing is hidden beneath the sun».

 «The painter who draws by practice and judgment of the eye without the use of reason, is like the mirror that reproduces within itself all the objects which are set opposite to it without knowledge of the same».

 «Не завжди добре те, що гарно. І це я говорю для тих живописців, які так закохані в красу фарб, що з великим жалем надають їм найслабші і майже невідчутні тіні, недооцінюючи їх рельєфності. У цій помилці вони подібні до тих, хто вживає красиві, але нічого не говорять слова».

 «Простіше сперечатися на початку справи, ніж наприкінці».

 «Простота – це крайній ступінь витонченості».

 «Ті, які віддаються практиці без знання, схожі на моряка, що вирушає в дорогу без керма та компаса… практика завжди має бути заснована на хорошому знанні теорії».

 «Хороший художник має два головних об’єкти для малювання — людину та задум її душі. Перше легко, друге важко, тому що воно має бути виражене жестами та рухами кінцівок».

 Джерела:

Вазари, Джорджо. Жизнеописание Леонардо да Винчи [Текст] / Джорджо Вазари; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского ; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского. - М. : Эксмо, 2005. - 638 с. - (Зарубежная классика).

Волынский, Аким Львович. Жизнь Леонардо да Винчи [Текст] / А. Л. Волынский. - М. : Алгоритм, 1997. - 525 с. - (Гений в искусстве).

Санти, Бруно. Леонардо да Винчи [Текст] : альбом / Б. Санти. - М. : Слово/Slovo, 1995. - 80 с. - (Великие мастера итальянского искусства

Леонардо да Винчи. Суждения [Текст] / Леонардо да Винчи. - М. : Эксмо, 2006. - 416 с. : ил.

Сміт, Деніел. Думати, як Леонардо да Вінчі [Текст] / Д. Сміт ; пер. з англ. А. Мішта. - К. : КМ-БУКС, 2018. - 224 с.

Леонардо да Винчи [Текст] : альбом. - К. : Мистецтво, 1993. - 128 с. : ил. - (Майстри світового митецтва).

 

https://www.biography.com/artists/leonardo-da-vinci

 

Фото:

https://www.biography.com/artists/leonardo-da-vinci

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Леонардо да Вінчі. 

       Свобода мріяти, мислити та творити

 

Леонардо був й талановитим музикантом, відома його   срібна ліра у формі кінської голови. Саме з нею  Лоренцо Медічі  послав його як миротворця до Людовіко Сфорца в Мілан. Саме у Мілані його творчість отримала новий напрямок. Він був зарахований до придворного штату спочатку як інженер, а згодом  і як художник.

 Наш герой також є автором пам'ятнику Франческо Сфорца, батька Людовіко Сфорца - герцога Міланського, талановитого діяча епохи Відродження. Протягом десяти років Леонардо да Вінчі працював над цим монументом.  Глиняна модель статуї була зруйнована при взятті Мілана французами в 1500 році та  відома лише за підготовчими ескізами.

Повернення  до  Флоренції ознаменувалося службою в герцога Чезаре Борджіа (Cesare Borgia) і створенням найславетнішого полотна - "Джоконди" (Gioconda).

 Нова робота в герцога передбачала часті роз'їзди. Головною місією  Леонардо була розвідка та підготовка місцевості до бойових дій. Чезаре Борджіа вважали найбільшим лиходієм християнського світу, але Леонардо захоплювали його завзятість і талант полководця. Він стверджував, що вади герцога врівноважуються "так само великими достоїнствами".

Окрім досвіду військового інженера та архітектора, Леонардо займався  ботанікою в садах Ватикану. У 1490 році ним  була створена «Вітрувіанська людина» — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями.

Вражають його карікатури, які дещо дисонують зі зразками мистецтва Відродження.  Деякі з них наче змальовані нишком, ніби художник зробив нарис на вулиці. До речі, він радив своїм учням завжди носити з собою блокнот, щоб малювати людей у місті, які "сваряться, сміються чи б'ються". Його цікавили дивні обличчя. В щоденнику Леонардо  читаємо: "Про жахливі обличчя я нічого не скажу, бо вони природно залишаються в пам'яті".

Але в його виконанні, вони  не менш досконалі в своєї потворності, ніж прекрасні обличчя мадони. До речі, саме одна з копій втраченої  карікатури да Вінчі  надихнула Джона Тенніела на створення ілюстрації до "Пригод Аліси в країні чудес".

Думки «універсальної людини», можливості та прагнення якої без перебільшення можна  було б віднести на декілька життів. Людини,   яка створила роботи , що стали історією людства -  у «Пунктирі».

 «Воістину завжди там, де бракує розумних аргументів, їх замінює крик».

«Живопис - це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують».

«Заснув осел на льоду глибокого озера, а теплота його розтопила лід, і осел на горі своє прокинувся під водою і відразу потонув».

«Істина була єдиною дочкою часу. Істина, зрештою, не залишається прихованою».

«Людина не може мати меншу або більшу майстерність, ніж майстерність себе».

«Навчання без бажання псує пам'ять, і воно нічого не зберігає в собі».

 «Охочий розбагатіти протягом одного дня буде повішено протягом одного року».

«Сяюча краса юності зменшується у своїй досконалості від надмірних та надто вишуканих прикрас».

 «Якщо все здається легким, це безпомилково доводить, що працівник дуже мало вправний і що робота вища за його розуміння».

 

Джерела.

Вазари, Джорджо. Жизнеописание Леонардо да Винчи [Текст] / Джорджо Вазари; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского ; Пер. с итал. А. Венедиктова, А. Габричевского. - М. : Эксмо, 2005. - 638 с. - (Зарубежная классика).

Волынский, Аким Львович. Жизнь Леонардо да Винчи [Текст] / А. Л. Волынский. - М. : Алгоритм, 1997. - 525 с. - (Гений в искусстве).

Санти, Бруно. Леонардо да Винчи [Текст] : альбом / Б. Санти. - М. : Слово/Slovo, 1995. - 80 с. - (Великие мастера итальянского искусства

Леонардо да Винчи. Суждения [Текст] / Леонардо да Винчи. - М. : Эксмо, 2006. - 416 с. : ил.

Сміт, Деніел. Думати, як Леонардо да Вінчі [Текст] / Д. Сміт ; пер. з англ. А. Мішта. - К. : КМ-БУКС, 2018. - 224 с.

Леонардо да Винчи [Текст] : альбом. - К. : Мистецтво, 1993. - 128 с. : ил. - (Майстри світового

https://focus.ua/uk/technologies/555613-krasa-ta-potvornist-dvi-protilezhni-oderzhimosti-legendarnogo-hudozhnika-leonardo-da-vinchi

 

Фото: https://www.nationalgeographic.com/history/article/leonardo-da-vinci-genius-walter-isaacson

 

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут