З НАГОДИ 85-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ЗІНАЇДИ МИКОЛАЇВНИ РИЖКОВОЇ –
ВІДДАННОГО ТА ВІРНОГО ДИРЕКТОРА ДОУНБ
Часи керівництва Зінаїди Миколаївни Рижкової складають чималу частину історії ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
А якими були її дитинство, юність та етапи становлення, як життєвого так і професійного шляху? Що послуговало її вибору на користь бібліотечної справи, якій вона присвятила майже все своє життя?
З деякими цікавими фактами нелегкої долі Зінаїди Рижкової (Галкіної) знайомлять документи архіву бібліотеки.
Народилася Зінаїда Миколаївна 22 липня 1933 року, у невеликому українському містечку Радомишль Житомирської області. Гарне ім’я Зінаїда, яким назвали маленьку дівчинку, походить з грецької мови та означає донька «Зевса». Народилася у сім’ї військовослужбовця і все її дитинство було пов’язане з численними роз'їздами. Родина переїжджала слідом за главою сімейства по всій Житомирській області. Військовий побут, нові люди, які швидко з’являлися та швидко зникали, пісні та кінофільми на військову тематику – таким було дитинство маленької Зіни.
Жорстокі роки Другої світової війни застали сім’ю у м. Станіслав. Страшні слова тих часів "евакуація", "ешелони", "пайка хліба" дівчинка Зінаїда, якій на початок війни виповнилося 9 років, запам’ятає назавжди. А самим страшним для доньки стала втрата батька, він загинув на фронті у 1943 році. З мамою та братом маленькій дівчинці прийшлося евакуюватися до рідних батька у Куйбишевську область. Саме там вона зростала та дорослішала.
Молода Зінаїда закінчує школу бухгалтерів, Ленінградську вищу школу профруху ВЦРПС. Працювала викладачем культосвітньої школи, інструктором обкому профспілок працівників торгівлі, завідуючою методичним відділом обласної бібліотеки, зав. відділом Волинського обкому ЛКСМУ.
Про свої починання у бібліотечній сфері Зінаїда Миколаївна згадувала: "Перші кроки в пізнанні бібліотечної справи я зробила за допомогою зав. центрально-міської бібліотеки. За три роки бібліотека, у якій я працювала, зайняла І місце серед профспілкових бібліотек міста. Комісії з Києва та Москви давали хорошу оцінку її роботі. У 1952 році бібліотека стає учасницею виставки ВДНХ. За гарні результати в роботі мене рекомендували до Ленінградської вищої школи профруху на бібліотечний факультет. Навчання у Ленінграді надало мені можливість стати не тільки фахівцем, але і багато пізнати в питаннях культури та мистецтва".
Часи розквіту професійної діяльності Зінаїди Рижкової співпали з часами, коли активно розвивалася робота комсомольських будівельних бригад, тоді багато хто їздив зводити краще життя та піднімати культуру. Довелося поїздити і Зінаїді Миколаївні – Ленінград, Житомир, Курган, Луцьк…
Незважаючи на численні зміни роботи, Зінаїда Миколаївна не зрадила професії робітника культури, та на кожному новому місці, де вона працювала, намагалася вкладати у роботу всю душу, всю свою енергію та творчий потенціал.
У 1964 році життєві обставини привели її до славного міста на Дніпрі.
Спочатку вона працює зав. відділом обслуговування бібліотеки інженерно-будівельного інституту. Її досвід, вміння знаходити спільну мову з людьми не залишилися непоміченими в бібліотечному колі міста.
У 1966 році Зінаїду Миколаївну Рижкову запрошують на роботу до обласної наукової бібліотеки, де вона організовує відділ сільського господарства і він стає одним із кращих. Вже через рік її призначають директором центральної міської бібліотеки.
11 червня 1974 року Зінаїда Миколаївна Рижкова очолила Дніпропетровську обласну наукову бібліотеку.
Саме з того часу і починається новий етап у її житті. Це період великих та глобальних змін, який Зінаїда Миколаївна дуже достойно пройшла, залишивши теплі спогади та безцінний напрацьований досвід. А її ідеї працівники бібліотеки втілюють і зараз, продовжуючи добру справу колишнього директора.
Більше про бібліотеку тут
Кількість абонентів бібліотеки в 1895 році значно підросла і склала 608 передплатників, що на 41 особу більше ніж в минулому році. Вказана кількість передплатників для бібліотеки є більш чим задовільною, тим більш що з року в рік спостерігається прогресивне їх збільшення. Відповідно до збільшення кількості передплатників зростає і абонентна плата, яка досягла в поточному році 902 крб., і принесла прибутку на 88 крб. більше ніж попереднього року. Продовжила діяти система видачі документів без залогу окремим абонентам – число передплатників досягло 63 (10% від загальної кількості абонентів). За категоріями ці абоненти поділяються так : службовці різноманітних установ – 20, вчителі – 13, члени Ради – 30 осіб. Річних передплатників, як і минулого року, лише 8 осіб, а кількість щомісячних абонентів досить велика – максимум 248 у листопаді, та мінімум 178 у червні та липні.
Селінджер, Джером Девід. Ловець у житі [Текст] / Дж. Д. Селінджер ; пер. з англ. О. П. Логвиненко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 256 с.
У 2003 році на сайті ДОУНБ почала діяти сторінка «Цікаві надходження». 
І ось, вже 15 років наші користувачі мають змогу знайомитися з новими книжковими виданнями, які надходять до фонду бібліотеки, саме на цій сторінці. Поповнюється сторінка двічі на місяць цікавими книжками в кількості від 7 до 10 книг. Всі записи проілюстровані відсканованими обкладинками книг, а також мають бібліографічний опис та анотацію українською мовою.
Загребельний, Павло. Ангельська плоть / П. Загребельний. – К.: Український письменник, 1993. – 125 с.
Бадрак, Валентин Владимирович. Лица цивилизации. Уроки выдающихся личностей / В. Бадрак. – Харьков: Фолио, 2017. – 447 с. : ил.
Шафак, Еліф. Учень архітектора [Текст]: роман / Е. Шафак. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. – 448 с.
По приїзді та облаштуванні дід пішов працювати до колгоспу, який тоді носив ім’я Маленкова. Спочатку працював у будівельній бригаді, потім, закінчивши курси завідуючих ферм у Широківському училищі (в с. Широке Дніпропетровської області) [1, арк. 83 зв.], став завідуючим пташника. Перед пенсією працював теслею на колгоспній пилорамі. Дід був вправним і сумлінним працівником, про що свідчать різні похвальні грамоти, свідоцтво ударника ІХ п’ятирічки і премії у вигляді мотоциклів. Взагалі переселенці з Західної України вирізнялися серед місцевого населення своєю працелюбністю та старанністю. Хоча місцеве населення не ставилося вороже до приїжджих, однак поміж собою називало бандерівцями. Від чого було таке ставлення? Може від заздрощів, бо волиняни працювали краще, а може через стереотип, який розвинувся внаслідок сталінської пропаганди про «злих і кровожерливих западенців».
