Пам'ятник
«козаку-садівнику»: культурна акція часів «розвиненого соціалізму»
Слід зазначити, що відкриття пам'ятника старому козаку
Лазарю Глобі саме у 1972 році, часі розквіту доби «розвиненого соціалізму»,
було доволі нетиповою подією на тлі встановлення десятків ідеол
огічних
монументів революціонерам та військовим діячам. Такий «тонкий» пам'ятник,
проникнутий любов'ю до козацьких часів, не сильно вписувався в тодішній
ідеологічний канон.
Чому
ж його вдалося відкрити?
Як вдалося встановити за допомогою досліджень у Державному
архіві Дніпропетровської області, ініціатором пам'ятника виступило Українське
товариство охорони пам'яток історії та культури.
Ідея виникла наприкінці 1960-х років. Цей період після
хрущовської відлиги був позначений підвищенням інтересу до української історії
та культури. У цей період, зокрема, була видана відома книга Івана Шаповала «В
пошуках скарбів» – відомий художній життєпис академіка Дмитра Яворницького. У
січні 1970 року було відкрито пам'ятник-кенотаф українському поету Іванові
Манжурі.
На цьому тлі цілком органічно виникла та (що більш дивно)
реалізувалася ідея пам'ятника козаку Лазарю Глобі. Цікаво, що одним із тих, хто
гаряче підтримав та допомагав у встановленні пам'ятника, був відомий письменник
та краєзнавець 1960–1990-х років Іван Шаповал. На той час (початок 1970-х
років) він активно брав участь у роботі товариства охорони пам'яток. Зауважимо,
що сьогодні багато дослідників висувають до роботи Шаповала певні питання,
зокрема, щодо його роботи з Д.І. Яворницьким. У будь-якому випадку його
краєзнавча діяльність була вельми результативною. В обласному архіві збереглися
документи Івана Шаповала, які підтверджують його участь у встановленні
пам'ятника. Цікавий штрих – в обласному архіві, у фонді Івана Шаповала,
мною було знайдене фото 1968 року. На ньому Іван Шаповал стоїть в куточку
старого парку біля частини фундамента… першого пам'ятника Лазарю Глобі. Його
ледь видно на землі. Акцент було зроблено саме на тому, щоб розмістити новий
монумент на місці старого.
Не менш цікаво, що ця культурна акція, спеціально
висвітлювалася в місцевій пресі. І це є доказом того, що встановлення
пам'ятника козаку Глобі планувалося кілька років і отримало «добро», як кажуть,
«згори». Від кого – поки достеменно невідомо.
Зокрема, питанням увічнення пам'яті Лазаря Глоби в цей
період перейнялася газета «Зоря». 10 січня 1972 р. «Зоря» надрукувала розлогу
статтю під назвою «Легенда древнього дуба», де розповідалося про життя козака
та про його сади. Дуже показова замітка з цього приводу з'явилася в газеті від
27 червня 1970 року. Вона була оформлена в традиційній для того часу манері
«відгуків трудящих»!
«Пошта «Суботнього вечора».
Відновити обеліск Л. Глобі.
Я з товаришами читав у «Зорі» (за 10 січня) статтю «Легенда
древнього дуба». Вона цікава тим, що ми дізнались про час виникнення нашого
міста, про те, що було тут раніше, про походження селищ. Але коли один з
батьків розповів нам, що він ще пригадує, як стояв пам'ятник – обеліск Лазарю
Глобі в парку імені Чкалова, – це дуже зацікавило всіх.
Чому і де він дівся?
Гадаємо, що відповідні організації повинні подбати, аби ця
пам'ятка давнини була поновлена.
За дорученням товаришів Віталій ДЕМЧЕНКО.
Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».
«Відповідні організації» відгукнулися на «лист трудящих» і
таки подбали! Через два роки пам'ятник козаку зайняв своє місце в затишному
куточку старого парку.
(Далі буде).
Фото: Останні штрихи. Вересень 1972 р.; пам’ятник перед відвантаженням. вересень 1972 р.
Максим Кавун, кандидат історичних наук
Фото Лист трудящих із закликом відновити пам’ятник Лазарю
Глобі. Зоря. 27 червня 1970 року.
Джерело: https://gorod.dp.ua/news/209554
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар