Сторінки

четвер, 30 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Батурин С. В. Кава по-польськи: роман / С. В. Батурин ; худож. А. Гнатюк. - К. : Дуліби, 2014. - 263 с. - (Склянка крові з льодом).

 "Не йти в ногу з часом – означає стояти на ескалаторі історії, який опускається в минуле"

Детективи змушують думати та концентрувати увагу на деталях, розширюють наш кругозір та вчать краще розбиратися в людях. Сергій Батурин – справжній майстер затишного кримінального роману та м'якої іронії. Книга «Кава по-польськи» складається з двох невеликих за обсягом романів, «Монолог самотнього мужчини» та «Коло втаємничених», об’єднаних одним героєм, який працює столичним досвідченим журналістом в газеті у відділі культури, пише гострі статті та розслідує заплутані детективні справи. Серед кола його знайомих – хакери, байкери, археологи, високопосадовці спецслужб, які допомагають йому розшукати стародавню реліквію та розгадати таємницю, яка призвела до кількох трагічних смертей.
Головний герой Олексій Дем’яненко – романтичний чоловік середнього віку, який захоплюється красивими жінками, надає перевагу натуральній каві по-польськи та філософським роздумам. Він зі справжньою закоханістю в Київ проводить читача вулицями та парками чудового міста, цікаво розповідає про щирих та гостинних киян, яскраво описує світ київської журналістики.
Це книга з щасливим фіналом про оптимістичний погляд на життя, про ліричне кохання, про справжню дружбу, про іронічне ставлення до світу і до себе.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут



середу, 29 січня 2020 р.

«Літературні історії поза часом та кордонами»

З метою запровадження Проекту на відкриття бібліотек діаспори в Україні у партнерстві із Канадським Товариством Приятелів України (осередок Торонто) у ДОУНБ 20 років тому відкрився Канадсько-Український бібліотечний центр.
Сьогодні прем'єра нової  рубрики від Центру і  ми  поговоримо про раритетні видання, якими наповнений його  фонд.  Почнемо з монографії  «Життя в Пласті. Основи пластового знання для української молоді» – що  є основною працею  Олександера  Тисовського на виховні теми

 Олександер Тисовський (псевдоним Дрот., 1886 - 1968 рр.)  - педагог, основоположник і організатор «Пласту». Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, Тисовський опрацював виховну систему «Пласту», як організації молоді «для всебічного і патріотичного самовиховання», метою якої є гармонійно розвинена людина і повноцінний громадянин. Основним елементом у вихованні молоді , за Тисовським, є  ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов’язку , головну увагу він покладав на самовиховання при допоможній ролі  виховника в «Пласті»
«Пласт» — національна скаутська організація України, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повноцінних громадян місцевої, національної та світової спільнот, 
Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 р. Слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг» (англ. scouting — розвідка). Слово походить від назви козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську
 Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 р., який об'єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.
Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Нині «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу (між ними Пласт у США, Пласт в Аргентині, Пласт у Канаді) та об'єднує пластунів України і української діаспори.. 

 Гербом, або емблемою Пласту є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Цей герб став символом ідейної єдності цілого пластового руху — на рідних землях та поза їх межами.
Три лілеї також символізують три головні обов'язки пластуна, а тризуб вказує на те, що Пласт — це українська організація. Пластуни, що склали Пластову присягу, носять його як відзнаку приналежності до Пласту. Окрім того, трилиста лілея — це відзнака скаутів у всьому світі, що у різних країнах по-різному поєднана із іншими символами.
 Гімном Пласту є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав Олександр Тисовський, а інші два запозичені з поезії Івана Франка «В дорогу». 



Життя в Пласті. Основи пластового знання для Української Молоді [Текст] / уложив О. Тисовський. - Львів : Верховна Пластова Рада, 1921. - 160 с.
Далі буде.




Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут




вівторок, 28 січня 2020 р.

Пунктир

І знов у «Пунктирі» Авраам Лінкольн. Національний герой американського народу і визволитель рабів, який, перш ніж стати президентом, 18 разів програв на  виборах  

«У мене недостатньо хороша пам'ять, щоб брехати».

«Характер людини — як дерево, а репутація — як його тінь. Тінь — це те, про що ми піклуємося; дерево — це те, що реальне».

«Хто пасивно чекає - врешті-решт отримує очікуване, але тільки те, що залишилося після тих, хто діяв енергійно».

«Я буду робити все, що я можу - до тих пір, поки можу. Якщо в результаті я опинюся прав, то все слова моїх критиків і огудників не коштуватимуть виїденого яйця; а ось якщо в підсумку виявиться, що я не маю рації, то тоді навіть якщо хор янголів співатиме мені славу, це нічого не змінить».

«Я йду повільно, але зате я ніколи не рухаюся назад».

«Я можу бути не згоден з вашою думкою, але я готовий віддати життя за те, щоб ви мали право її висловлювати».

«Я перемагаю своїх ворогів тим, що перетворюю на своїх друзів».

«Якщо виникає конфлікт між правами людини й правами власності, то права людини повинні перемогти».

«Якщо хочеш досягти успіху, продовжуй вірити в себе і тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить».

Воскобойніков, Валерій. Про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерского, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Білла Гейтса [Текст] / Валерій Воскобойніков. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с. - (Життя видатних дітей).

Хьюмс, Джеймс. Секреты великих ораторов. Говори как Черчилль, держись как Линкольн [Текст] / Д. Хьюмс ; пер. с англ. Н. Макарова. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. - 302 с.

https://citaty.info/man/avraam-linkoln




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 27 січня 2020 р.

Неймовірно, але правда

У п. 9 Правил для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки наголошено, що кожен з користувачів бібліотеки зобов’язаний попередньо записатися при вході з зазначенням свого звання та прізвища, оплатити гроші за вхід і взяти пропускний нумерований знак, залишивши у швейцара свій верхній одяг (якщо є): капелюх, парасолю, тростину та калоші, які зберігаються під № виданого знака. Пункт 7 зазначає, що ніхто з відвідувачів не має права самостійно брати книги з шаф, і взагалі з місць їх постійного зберігання, без дозволу завідуючого відділом, якому і повинні бути надані запити про видачу разом з пред'явленням абонентної книжки та нумераційного прохідного знаку.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 20.01.20). – Загл. с экрана.






Більше про бібліотеку тут


Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 24 січня 2020 р.

Пунктир

Авраам Лінкольн увійшов в історію як оригінальний політичний мислитель і чудовий оратор. Його "Геттісбергська промова" від  19 листопада 1863  є зразком американської риторики на всі часи. Людина, що запобігла розпаду нації та вклала чимало зусиль у боротьбу із рабством  у  продовженні «Пунктиру»

«Коли я роблю добро, я почуваю себе добре. Коли я роблю погано, я почуваю себе погано. Ось моя релігія».

«Лицемір - це людина, яка убила обох батьків і просить про поблажливість, посилаючись на те, що він сирота».

«Люди, які не мають недоліків, мають дуже мало достоїнств».

«Мені неважливо, що про мене говорять за моєю спиною, поки про мене говорять неправду».

«Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі».

«Можливість того, що ми можемо програти в бою, не повинна заважати нам битися за справу, яку ми вважаємо справедливою».

«Можна виконати будь-яку працю, якщо поділити її на маленькі частинки».

«Не важливо, скільки днів в твоєму житті, важливо скільки життя в твоїх днях…».

«Не можна здаватися не тільки після одного, але і після ста поразок».

Воскобойніков, Валерій. Про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерского, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Білла Гейтса [Текст] / Валерій Воскобойніков. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с. - (Життя видатних дітей).

Хьюмс, Джеймс. Секреты великих ораторов. Говори как Черчилль, держись как Линкольн [Текст] / Д. Хьюмс ; пер. с англ. Н. Макарова. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. - 302 с.

https://citaty.info/man/avraam-linkoln






Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 23 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Лавкрафт, Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів [Текст] / Г. Ф. Лавкрафт ; пер. з англ.: О. Українець, К. Дудка. - К. : Вид-во Жупанського, 2018 - . - (Майстри світової прози).
Т. 1 : Повісті, оповідання. - 2018. - 446 с. 

«Щури в стінах». Опубліковане у 1923 році оповідання одного з перших хоррор-письменників, що заснував такий напрям в літературі, як «лавкрафтівські жахи». Розпочала вивчення його творчості з розповіді, що ведеться від імені нащадка роду де ла Поерів, який викупляє і ремонтує колишній замок своїх потомків. Про цю споруду він дізнався від свого сина, що цікавився історією сім’ї, в якій було дуже багато білих плям. Сусіди з острахом дивляться на відновлення будинку, моторошні історії наповнюють цей край і всі вони пов’язані саме з ім’ям де ла Поертів, їх відношення до масового вбивства та зв’язок з потойбічним світом. З-поміж усіх переказів найдивнішим видається історія про орду щурів, яка за кілька місяців по вбивстві власників замку пронеслася околицями, пожираючи все на шляху.
І от, кілька ночей підряд головний герой дійсно чує шурхотіння в стінах і вирішує вивчити підвали замку. Те, що він там знайшов – шокує і моторошить одночасно… 
Звісно, як й інші хоррор-оповідання, воно не закінчується хепі ендом. Але чомусь твори Лавкрафта не відпускають, хочеться читати ще й ще. Є в них дивна магія. Можливо, у всьому винні заборонені знання – центральна тема творчості автора. Адже кожен з нас хоче дізнатись трішечки більше, і не рідко цікавість підштовхує нас до нових знань та пригод… 


Анна Чорна, 
бібліотекар І категорії сектору соціокультурних проектів  і зовнішніх зв’язків




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 22 січня 2020 р.

Діалоги із мистецтвом

Тетяна Лоза. «Дарувати радість людям»

Тетяна Лоза – молода талановита актриса, народилася на Дніпропетровщині. З дитинства їй подобалось переглядати кінофільми і театральні вистави, перевтілюватись у різних ролях, заворожувала гра акторів, їх майстерність, Можливо ще тоді в таїнах душі зародилась зернина про майбутню професію-долю. 
У 2007 році Тетяна успішно закінчила навчання у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі. Художнім керівником курсу, чуйним наставником була Зоя Федорівна Селенкова, яку актриса завжди згадує з вдячністю.
З 2013 року Тетяна – актриса  Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка.
За думкою театрознавців «її майстерність зростає від вистави до вистави, тому репертуар вирізняється різножанровістю та багатотематичністю»*. Тетяна Лоза за останні  сезони зіграла кілька цікавих і різноманітних робіт, у яких її талант розкрився не тільки  як драматичної актриси, але і вокалістки. У своїх дуже різних образах Тетяна Лоза створює повноцінні характери молодих героїнь. «Найпоказовішою у її репертуарі є одна з останніх за часом робіт Гюльджан із вистави «Один день із 1000 ночей» А. Крима. Гюльджан-Лоза підкорює щирістю своїх почуттів, яскравим ліричним забарвленням, хорошим вокалом і симпатичною безпосередністю»* 
 Та спочатку були ролі в багатьох виставах для дітей: Пеппі («Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен), Лисичка («Пан Коцький»), Внучка («Коза-дереза»), Наречена («Жив собі пес») – казки за народними мотивами. Образи в цих виставах дали можливість актрисі набути різнобарвних навичок у професійній майстерності. У жовтні 2017 року Тетяна Лоза виступила асистентом режисера в мюзиклу на 2 дії «Скрипаль на даху» за п’єсою Г. Горіна «Поминальна молитва». «В останніх сезонах творчість Т. Лози набуває яскравої оригінальності, де чітко прочитується тяжіння актриси до гострої характерності. Тому саме в такому ключі Тетяна Лоза грає Химку в комедії М. Старицького «За двома зайцями» і Піп-бо в мюзиклі-бурлеску «Мікадо» за О. Вишнею» *. Слід згадати і участь актриси  у багатьох концертах, поетично-вокальних композиціях, особливо зворушливих на патріотичну тематику. Їх тепло приймають як мешканці мирних міст так і воїни АТО.
З 2015 року Тетяна співпрацює з Дніпровським міським Телетеатром (керівник – Ольга Волошина). Цікавою стала її участь у виставі «Обережно, жінки!» у якій вона яскраво грає ексцентричну, вульгарну особу – Барменшу.
У лютому 2018 року Тетяна Лоза посіла перше місце на міжрегіональному конкурсі професійних читців ім. Л. Українки, який пройшов у приміщенні Дніпровського театрально- художнього коледжу. Журі були у захваті від майстерного, високохудожнього читання віршів геніальної Лесі Українки та поеми сучасної поетеси Ніни Виноградської «Голодомор».
Тетяна – доброзичлива, приємно активна, постійно у професійному  пошуку, продовжує навчатися – закінчує КНУКіМ з фаху: режисер естради та масових свят. Мріє про нові цікаві різнопланові ролі, про вдосконалення майстерності. А ще…– дарувати радість людям. Щасти Вам, Тетяно!

*Шпаковська Т. Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка .– К., 2018. – С.234




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 21 січня 2020 р.

Пунктир

Авраам Лінкольн - 16-й президент США, один з найбільш видатних людей, що коли-небудь обіймали цю посаду. Він йшов на вибори з ідеєю визволення рабів і скасування рабства у всіх штатах. Величний оратор  у  «Пунктирі»

«Багато хто здатний витримати удари долі, але, якщо ви хочете справді випробувати характер людини, дайте йому владу».

«Батько казав мені, що треба працювати; він не говорив, що треба любити трудитися».

«Більшість людей щасливі рівно на стільки, наскільки пристосовані до цього».

«В кінці життя важливі не прожиті роки, а те, як ви їх прожили».

«Вівця і вовк по-різному розуміють слово «свобода», у цьому сутність протиріч, які панують у людському суспільстві».

«Вірмо у те, що сила — на боці правди; і нехай ця віра допоможе нам виконати наш обов'язок так, як ми його розуміємо».

«Зазнати невдачі неможливо ... до тих пір, поки ти не здаєш».

«Ким би ти не був - будь краще».

«Книги потрібні, щоб нагадати людині, що його оригінальні думки не так вже нові».

Воскобойніков, Валерій. Про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерского, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Білла Гейтса [Текст] / Валерій Воскобойніков. - К. : Грані-Т, 2008. - 144 с. - (Життя видатних дітей).

Хьюмс, Джеймс. Секреты великих ораторов. Говори как Черчилль, держись как Линкольн [Текст] / Д. Хьюмс ; пер. с англ. Н. Макарова. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. - 302 с.

https://citaty.info/man/avraam-linkoln





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 20 січня 2020 р.

Неймовірно, але правда

Цікаво, що квитанції за отримання застави та оплати за річне та щомісячне користування книгами та газетами, як в приміщенні бібліотеки так і на дому видавалися черговим бібліотекарем. А отримання разової оплати за користування документами в приміщенні бібліотеки, та видача квитанцій читачам була в обов’язках швейцара. Отримані квитанції користувачі кожен раз при відвідуванні бібліотеки повинні були пред’являти черговому бібліотекарю. (п.4 Правил для відвідувачів Катеринославської міської публічної бібліотеки). 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 20.01.20). – Загл. с экрана.






Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 17 січня 2020 р.

Пунктир

Культовий аромат під п'ятим номером, твідові костюми, маленьке чорне плаття і велика кількість перлин – все це асоціюється із маленькою жінкою з твердим характером, чий шлях від простої модистки до відомого кутюр’є заслуговує вашої уваги. Жінка, що надихає – Коко Шанель в «Пунктирі»

«Не витрачайте свій час на побиття стіни, в надії зробити з неї двері».

«Піклуючись про красу, треба починати з серця і душі, інакше ніяка косметика не допоможе».

«Прийнято вважати, що розкіш - протилежність бідності. Ні, розкіш - протилежність вульгарності».

«Справжнє щастя коштує недорого: якщо за нього доводиться платити високу ціну, значить, це фальшивка».

«Так як все знаходиться в голові, не треба її втрачати».

«У вас не буде другого шансу справити перше враження».

«Я не розумію, як жінка може вийти з дому, якщо не привела себе в порядок - хоча б з ввічливості. І потім, ви ніколи не знаєте, можливо, в цей день ви зустрінете свою долю. Так краще бути ідеальною настільки, наскільки це можливо для зустрічі долі».

«Якщо вас вразила красою якась жінка, але ви не можете згадати, у що вона була одягнена, - значить вона була одягнена ідеально».

«Якщо ви хочете мати те, що ніколи не мали, вам доведеться робити те, що ніколи не робили».


https://citaty.info/man/koko-shanel?sort_by=rating&page=10

Гидель, Анри. Коко Шанель [Текст] / А. Гидель. - М. : Эксмо, 2010. - 448 с.

Так говорила Коко Шанель [Текст] / сост. Н. Гогитидзе. - 4-е изд. - [Б. м.] : Ростов-н/Д., 2014. - 92 с.

Шанель, Коко. Жизнь, рассказанная ею самой [Текст] / К. Шанель. - М. : Яуза-пресс, 2014. 

Санчес Вегара, Марія Ісабель. Коко Шанель [Текст] / М. І. Санчес Вегара ; худож. А. Альберо ; пер. з ісп. М. Пухлій. - К. : КМ-БУКС, 2018. - 28 с. : кольор. іл. - (Маленьким про великих). 320 с. - (Уникальная автобиография женщины-эпохи).




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


четвер, 16 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Крюґер, Вільям Кент. Звичайна вдячність / В. К. Крюґер; пер. з англійської Оксани Дятел. – К.: Наш Формат, 2016. – 312 с.
«Ця елегія безгрішності Вільяма Крюґера – незабутня казка»
Washington Post

Двократний володар премії Anthony Вільям Кент Крюґер створив детективний роман, що пронизує атмосферою очікування, страху, розчарування, приголомшення, надії, – не використавши при цьому жодного традиційного для детективного жанру прийому. Роман «Звичайна вдячність» не для тих хто хоче карколомних перегонів поліції та злочинця, не для тих хто бажає зануритися у світ криміналістичних знахідок. 
Цей роман, написаний у вигляді спогадів дорослого чоловіка про себе тринадцятирічного, про події, які призвели до його дорослішання та усвідомлення власного духовного шляху. Провінційне життя родини священника Методистської церкви тісно переплетене з усіма подіями містечка Нью-Бремен. Трагічні події літа 1961 року, змушують головного героя шукати відповіді на прості й складні для дитини питання. Неодноразово замислитися про значення речей які його оточують, про людей та їхні маленькі таємниці й взаємовідносини. Йому довелося пройти жорстку школу життя через низку загадкових смертей, що мали різні прояви: нещасний випадок, природна смерть, аварія, вбивство. Наївна дитина, що лише розпочала дорослішати, сповна пізнала світ, наповнений драматизмом і таємницями, брехнею і зрадою, відданості і невірності.
Роман «Звичайна вдячність», що приніс своєму авторові премію Едґара Аллана По – не залишить читача байдужим, та змусить задуматися над багатьма питаннями, а може навіть переосмислити події свого життя та шляхи становлення.


Юлія Зюлева, вчений секретар





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 15 січня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко

Збереглися документальні сюжети (продовження)

Інший фільм називається «Хроніка м. Катеринослава». Оператор Д. Сахненко. Складається фільм з декількох сюжетів.
Частина І. Прибуття імператора Миколи ІІ до Катеринослава 31 січня 1915 р. і відвідування ним шпиталю. Військовий ешелон на залізничних коліях, військові табори під Катеринославом. Карнавальний хід і демонстрація населення міста з нагоди перемоги російської армії в Перемишлі. Молебень з нагоди пере-моги. Похорон убитих на цвинтар.
Частина ІІ. Катеринослав, 1917. Демонстрації з транспаран-тами цивільного населення й солдат на вулицях міста в лютневі дні 1917 року. Перестрілка, вибухи, солдати в траншеях, стрілянина з гармати. Портрети міністрів Тимчасового уряду  Гучкова,  Некрасова,  Керенського,  Львова,  Мілюкова й інших.
Частина ІІІ. Зйомки річки Дніпро, Дніпровських порогів, села на березі, човна біля берега, човна з людьми на річці, група морських офіцерів на березі, перевезення конями землі й каменів, сходка козаків (у глибині садиби – дерев’яна церква). Ці зйомки випереджають титри «Перемога на Дніпрі – перемога генеральної Ленінської партії». 
Як видно з копії 3-ї частини, отриманої київським режисером Олексієм Бабаруком-Трипольським, вона не є ані зйомками радянських часів, ані повноцінним документальним фільмом. Насправді, це склейка фрагментів з різних фільмів Сахненка («Запорозька Січ», «Хортиця», кадри кінохроніки). За цю склейку ми маємо дякувати якомусь невідомому архівісту, який таким чином зберіг для нас хоча б кількасекундні фрагменти художніх фільмів Данила Сахненка.
Проте треба прокоментувати значення місцевої документальної хроніки. Демонструвався такий фільм всього декілька днів, займаючи лише восьму частину програми, для якої треба було придбати або брати в прокат і ряд інших фільмів. Ця обставина, зазначає історик кіно С. Гінзбург, обмежувала розвиток місцевої хроніки і врешті-решт привела до того, що вона майже повністю злилася з загальноросійською. Спершу власники провінційних кінотеатрів, які демонстрували місцеву хроніку, або самі оператори (в залежності від того, кому належав негатив) намагалися перепродавати свої сюжети в районні і центральні прокатні контори або самому Пате. Пізніше хроніка на місцях стала зніматися з прямим розрахунком на її експлуатацію на всеросійському екрані. Однак все ж виробництво хронікальних сюжетів вузькомісцевого значення остаточно не припинилося. (Гинзбург С. Кинематография дореволюционной России. М. , 1963.–  С. 42).
(Далі буде).

Микола Чабан



Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


вівторок, 14 січня 2020 р.

Пунктир

Одна з найвідоміших модельєрів світу, творець стилю цілої епохи – епохи елегантності та мінімалізму. Жінка, що дійшла до успіху «по головах», не зважаючи на критику. Коко Шанель в «Пунктирі»

«Вік для жінки - не найголовніше: можна бути чудовою в 20 років, чарівною в 40 і залишатися прекрасною до кінця днів своїх».

«Все в наших руках, тому їх не можна опускати».

«Дефіцит справжніх чоловіків не привід чіплятися за почвар».

«Парфуми - це невидимий, зате незабутній, неперевершений модний аксесуар. Він оповіщає про появу жінки і продовжує нагадувати про неї, коли вона пішла».

«Є люди, у яких є гроші, а є багаті люди».

«Жінка турбується про майбутнє, поки не вийде заміж. Чоловік не турбується про майбутнє, поки не одружиться».

«Краса потрібна нам, щоб нас любили чоловіки; а дурість - щоб ми любили їх».

«Мені плювати, що ви про мене думаєте. Я про вас не думаю взагалі».

«Не буває некрасивих жінок, бувають ледачі».

https://citaty.info/man/koko-shanel?sort_by=rating&page=10

Гидель, Анри. Коко Шанель [Текст] / А. Гидель. - М. : Эксмо, 2010. - 448 с.

Так говорила Коко Шанель [Текст] / сост. Н. Гогитидзе. - 4-е изд. - [Б. м.] : Ростов-н/Д., 2014. - 92 с.

Шанель, Коко. Жизнь, рассказанная ею самой [Текст] / К. Шанель. - М. : Яуза-пресс, 2014. 

Санчес Вегара, Марія Ісабель. Коко Шанель [Текст] / М. І. Санчес Вегара ; худож. А. Альберо ; пер. з ісп. М. Пухлій. - К. : КМ-БУКС, 2018. - 28 с. : кольор. іл. - (Маленьким про великих). 320 с. - (Уникальная автобиография женщины-эпохи).




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 13 січня 2020 р.

Неймовірно, але правда

Протягом 1901 року до фондів бібліотеки надходило 30 назв щомісячних журналів. Деякі з них, через підвищений попит користувачів, були в декількох примірниках – від 2 до 4. Серед них: «Русская мысль» - 3 прим. запитувались 743 рази; «Вестник Европы» -  видача 4-х прим. склала 741 раз; «Исторический вестник» видавався 653 рази (4 прим.); «Мир Божий» запитували 638 разів (4 прим.). Найменше запитів було у журнала «Плодоводство» - за рік його прочитали лише 4 рази. Щонеділі фонд поповнювався на 18 назв журналів, серед них 2 іноземними мовами. Також до бібліотеки надходило 15 назв газет, які користувались незмінним попитом, з них 2 назви надходило безкоштовно: Екатеринославские губернские ведомости и Приднепровский край (1 прим. безоплатний і 2 передплачені). 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 13.01.20). – Загл. с экрана.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

суботу, 11 січня 2020 р.

Пунктир

Хірург-кардіолог, письменник, автор новаторських методик в кардіології та кількох дискусійних робіт, на честь якого названі кілька премій Національної Академії наук України та астероїд, відкритий у 1969 році. Людина, чиє ім'я перебуває поряд із Гіппократом, Миколою Пироговим, Зиґмундом Фрейдом, які входять до списку ста великих лікарів людства. Микола Амосов у продовженні «Пунктиру»

«Не сподівайтеся, що лікарі зроблять вас здоровими. Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу. Але лише підведуть до старту, а далі, щоб жити – покладайтеся на себе» 

«Охорона природи повинна стати моральною категорією і користуватись пріоритетом за будь-яких політичних ситуацій і компромісів» 

«Роки йдуть, а їм не віриш. Оцінки змінюються, і старому здається, що він думає, як молодий»

«Скільки бачиш людей, що занурилися у хворобу! Вони носять її як коштовність, як виправдання всіх своїх невдач у житті, як підставу вимагати у навколишніх жалості та поблажливості»

«Тільки наука змінить світ. Наука в широкому розумінні: і як розщеплюється атом, і як виховувати дітей… І дорослих теж»

«Тільки через сумний досвід відстоюється золотий фонд медицини»

«У житті є два міцних якоря - робота і діти. Усі інші негаразди можна перенести»

«Хірургія всіх зрівнює - простого лікаря та академіка: покажи, що ти можеш зробити? А ступені - це справа друга»

«Чомусь завжди соромно обманювати дуже розумної людини, думаєш: «Все одно здогадується»

Афоризми відомих українців  [Текст]. — Х.: Фоліо, 2009. – 253 с.

Згурська, Марія Павлівна. Микола Амосов [Текст] / М. Згурська; пер. з рос. Л. Кіцила. - Харків : ПЕТ, 2015. - 127 с.

Микола Амосов [Відеозапис] : [1971 р.] / авт. сцен. М. Вепринський; опер. В. Солонін ; Київнаукфільм. - [Б. м. : б. и.], 2013. - 2 эл. опт. диск (DVD-ROM). - (Амосов - століття)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятницю, 10 січня 2020 р.

На долоні історії

«Я з серця взяв його». Історія створення найвеличнішого роману Федора Достоєвського «Біси»

«Мене називають психологом, - неправда, я лише реаліст у вищому сенсі, тобто зображаю всі глибини душі людської»
Федір Достоєвський
(закінчення)

Так в 1872 році в журналі «Русский вестник» роман був опублікований. Однак ліберально-демократична критика в цілому негативно оцінила твір, угледівши в ньому спотворене зображення громадського руху і його представників. Та це пояснюється тим, що вони підійшли до роману з вузькоідеологічних, партійних позицій. Це ставлення до «Бісів» збереглося аж до початку XX ст. Критики - символісти і представники релігійно-філософської думки змогли оцінити ідейно-філософську глибину і художню гідність роману, по-новому прочитали і осмислили його. Для деяких з них ідеї і образи «Бісів» послужили відправною точкою для побудови власних концепцій.
Критика початку XX ст. зазначила зв'язок образу Ставрогіна з декадентством. «Микола Ставрогіна - родоначальник багато чого, різних ліній життя, різних ідей і явищ, - писав Микола Бердяєв. - І … декадентство зародилося в Ставрогіні».
Після Жовтневої революції 1917 року роман, розцінений як наклеп на революційно-визвольний рух, фактично опинився під забороною, і тільки з 1972 року почалися спроби відродити, і, з новою силою, порушити інтерес до письменника і його твору.
До сих пір не вщухає науковий і культурний інтерес: не припиняються постановки в театрах і кіно, в літературознавстві вивчають нові аспекти поетики роману, і багато-багато іншого ...

https://www.fedordostoevsky.ru/works/lifetime/demons/

http://trassa.narod.ru/lekzia/dostoevsky/besy.htm

Бачинин, Владислав Аркадьевич.  Теология, социология и антропология литературы. (Вокруг Достоевского) [Текст] / В. А. Бачинин ; Ассоц. "Духовное возрождение", "ДУХ і ЛІТЕРА", Донец. христиан. ун-т. - К. : ДУХ і ЛІТЕРА, 2012. - 393 с. - (Теология).

Иванчикова, Евгения Анатольевна. Синтаксис художественной прозы Достоевского [Текст] / Е. А. Иванчикова. - 2-е изд. - М. : Либроком, 2010. - 288 с.

Гончарова, Нина Георгиевна. Ф. М. Достоевский в зеркалах графики и критики (1848-1998) [Текст] / Н. Г. Гончарова. - М. : Совпадение, 2005. - 512 с. : ил.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 9 січня 2020 р.

Що читають бібліотекарі

Загадка золотого кинжала. Сокровища мирового детектива [Текст] : сборник / сост., вступ. ст. Г. Панченко. - Харьков; Белгород : Клуб семейного досуга, 2015. - 496 с.

Я обожнюю детективи, особливо історичні, але з творами Жака Фатрелла познайомилася тільки зараз. Хоча на початку минулого сторіччя він вважався одним із самих плідних письменників. Справжня слава прийшла після виходу в світ збірки оповідань, головним героєм якої став професор Ван Дузен. Та, нажаль, автора спіткала трагічна доля. Письменник помер на борту легендарного Титаніка, відмовившись від місця в рятувальній шлюпці на користь своєї дружини. Його історія мене дуже зачепила, і я вирішила прочитати «Загадку камери № 13», головний герой якої - маленький професор з короткозорістю, величезною головою і геть кепським характером. Та через свій потужний інтелект отримав прізвисько «Мисляча машина». Він з легкістю розплутує кримінальні головоломки, які постачає його друг - репортер Хатчінсон Хетч. На цей раз його цікавить загадкова втеча в'язня з охоронюваної тюремної камери смертника.
Нічого дотепнішого, мабуть, до цього не зустрічала. Оповідання цілком у дусі того часу. Головний герой хоче доказати друзям, що й сам зможе вибратися з тюрми. Завдання здавалося б нездійсненне, адже строк – лише тиждень. Допомоги чекати нізвідки. Уся охорона попереджена. Але йому це все ж вдалося, і доволі оригінальним способом.
Розповідь дуже захоплююча, цікаво спостерігати за діями «Мислячої машини» та його поясненнями, що довершують і без того феєричний фінал. 
Цікаво буде дійсно усім, адже чогось схожого, мабуть, більше ніхто не писав. 

Чорна Анна, бібліотека ІІ категорії сектору соціокультурних проектів і зовнішніх зв’язків



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 8 січня 2020 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)


ЗБЕРЕГЛИСЯ ДОКУМЕНТАЛЬНІ СЮЖЕТИ

Ось перший сюжет «Похорон обер-гофмейстера двору Його Величності Г. П. Алексєєва в Катеринославі». 1914 р. Зйомка Д. Сахненка. Випуск кінотеатру «Модерн», 161,1 метра. ... Кате-ринослав, 18 лютого 1914 року. Від церкви від’їжджає катафалк. За ним рухається похоронна процесія. Учні гімназій несуть по-душечки з орденами покійного, вінки й стрічки. Винос тіла ко-лишнього губернського проводиря дворянства Г. П. Алексєєва (це його потилицю увічнив Репін на своїй картині «Запорожці») з Покровської церкви, виходять учасники похорону й духівництво. Зять покійного губернський проводир дворянства князь М. П. Урусов, губернатор В. А. Колобов і інші несуть труну з тілом покійного до Хресто-Воздвиженської церкви. З цієї церкви вихо-дить духівництво на чолі з Преосвященним Агапітом. Будинок, у якому жив і помер Г. П. Алексєєв. Вид Хресто-Воздвиженської церкви й склепу в ній, у якому похований Г. П. Алексєєв. (Додамо, що через короткий час Г. П. Алексєєва перепоховали в його маєтку Котівка на річці Орелі).
За пару днів, 20 лютого стрічка про похорон Г. П. Алексєєва була вже показана в біоскопі «Модерн». Фільм у газеті представ-лено як стрічку Товариства «Україна» Ф. Щетиніна і К0. («Рус-ская правда» 21 лютого 1914 р.). Газета подала і короткий зміст фільму. Рекламні оголошення про показ цієї стрічки ми виявили і в іншій місцевій газеті:
«24, 25 и 26 февраля с. г. грандиозная программа картин по-следних новинок. Сверх грандиозной программы будет демон-стрироваться “Похороны обер-гофмейстера Двора Его Величе-ства Г. П. Алексеева в Екатеринославе”. Присутствовавшие на похоронах увидят себя на экране». («Южная заря», 1914. — 23 февраля (8 марта), № 2301; 24 февраля (9 марта); №  2302).
(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут