Сторінки

пʼятницю, 26 квітня 2019 р.

На долоні історії

«Майстер і Маргарита». Михайло Опанасович Булгаков

«Будьте обережні зі своїми бажаннями - вони мають властивість збуватися»

Кожен з булгаковських персонажів - втілення важливих людських якостей. Майстер - це творець, Маргарита - символ жертовної любові, Воланд з його «різношерстою» свитою - «частина тієї сили, що вічно хоче зла та чинить благо».
Воланд - булгаковський сатана - особистість, запозичена з «Фауста» Гете. Михайло Опанасович зробив свого героя як би протилежністю Бога, необхідного для світової рівноваги. Основна його риса - справедливість, що протягнута через весь твір. Однак, в ньому немає милосердя або ж поблажливості. Він про все судить з точки зору вічності, змушуючи людей розкривати справжню свою сутність. Яскраво це показано у театрі Вар’єте, на сцені якого Воланд організовує сеанс чорної магії.
Майстер - головний герой роману, уособлення істини, чий роман про Понтія Пілата знаменує початок нової культурної епохи. Він протиставлений діяльності літераторів того часу (детальніше дізнаєтеся через тиждень). Його істина знаходиться в конфлікті з людською слабкістю. Це підтверджується тим, що Майстра ми зустрічаємо саме у психіатричній лікарні.
Маргарита, кохана Майстра і головна героїня твору, нагороджена, завдяки своїй відданості і жертовності, вічним притулком та спокоєм. Підтвердження цього – бал ста королів та шлях до вічного приюту. Вона - ідеал Булгакова, як у романі, так і в житті, бо ця жінка - прообраз дружини Михайла Опанасовича. Її образ надає роману ліричність і гуманізм, робить твір більш живим.
Іван Бездомний, він же Іван Миколайович Понирев, це надія автора на об'єктивний виклад історії, якого не буває. Початкові варіанти імені - Антоша Безродний, Іванушка Попов, Іванушка Безродний. Саме цей персонаж показує нам можливість переродження людини.

Через тиждень основна проблематика позачасного роману «Майстер і Маргарита».

Меликянц, Г.  Страсти по "Мастеру"(К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14. 
https://obrazovaka.ru/sochinenie/master-i-margarita/ivan-bezdomnyy-harakteristika.html#ixzz5mCO1CsoH
https://goldlit.ru/bulgakov/1006-master-i-margarita-analiz



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 25 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Кинселла, Софи. Девушка и призрак [Текст] / С. Кинселла ; пер. Н. Пархомовская. – Москва : Эксмо, 2010. – 608 с.

"Я дивлюся на людей похилого віку, і в мене стискається горло. Адже вони теж, як Седі, відчувають себе молодими. Їм, як і раніше, двадцять, а сиве волосся і зморшкувата шкіра - лише оболонка. Дідусь з кисневою подушкою напевно ловелас, старенька з очами, що сльозяться, - пустотливе дівчисько, що обожнює розігрувати друзів. Всі вони були молоді, у них були друзі, вони влаштовували вечірки, і життя здавалося нескінченним..."

Коли я побачила анотацію до цією книги, мене охопив жах. "Лара – звичайна дівчина, що нещодавно розлучилася зі своїм хлопцем. Чому згадується саме про цей епізод її життя? Бо саме після нього вона починає бачити привид своєї двоюрідної бабусі, яку вона навіть не бачила. І не просто бачить, а бабуся починає керувати її життям і вимагати абсолютно неймовірних речей. Танцювати чарльстон, знайти зникле багато років тому намисто або гуляти по місту в туалеті 20-х років ХХ століття".  
Привид? Померла бабуся? Початок ХХ століття? Ні, це точно не про мене. Але відмовитись від прочитання не змогла, навіть не зрозумівши чому. І як виявилось, це була прекрасна ідея. Бо якби ця історія пройшла повз мене, я б впустила одну з найкращих книг в своєму житті. Незважаючи на досить дивні події, що відбуваються протягом всього роману, існуюча реальність не сильно відрізняється від нашої буденності. Проблеми на роботі, батьки, які дають поради вже зовсім дорослим дітям, розставання із хлопцем і абсолютна відсутність фінансів. Погодьтесь, дуже нагадує наше із вами життя. Але поруч із цим розвертається фантастична історія, що змінює весь хід подій. Часом через, здавалось би, абсурдні ситуації, герої можуть зрозуміти, як можна змінити своє життя на краще, роблячи мінімальні кроки. І в цей момент стає вже неважливо, хто саме дає цінні поради – твої близькі люди, або привид двоюрідної бабусі. Адже вони діють і приносять позитивні зміни. А читачам дарують чудовий настрій та жагу до змін в реальності. Чи не це головне? Доповнює всю розповідь чудовий гумор та безліч кумедних ситуацій. Тож веселий вечір, проведений із цією книгою в руках, вам забезпечений. 

Олександра Залогіна,провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 24 квітня 2019 р.

Винахідники, віват!

Людина закохана у свою справу!

«Врятувати цей світ можуть тільки хороші, освічені люди»
Наталі Крючкова 

Наталія Іллівна Крючкова - викладач англійської мови, синхронний перекладач, фанатично любить свою вчительську справу. Має авторські права на інтелектуальну власність. Учитель з великої літери.
Зараз вона на пенсії, але продовжує викладати англійську мову в «Дніпровській академії неперервної освіти».
Познайомилися ми з Наталею Іллівною в патентно-технічному відділі ДОУНБ. Наталія Іллівна довідалась про «Коворкінг-офіс» і прийшла записатися до бібліотеки, щоб у тиші нашого офісу працювати над своїми наробками з англійськогої мови. І я відразу ж звернула увагу на красиву, струнку жінку. Абсолютно відкриту до спілкування та  нових знайомств. Мені вистачило перших хвилин, щоб зрозуміти: Наталія Іллівна - непересічна людина. Людина, яких дуже мало зустрічається в житті. Людина, яка живе англійською мовою, дихає англійською, любить англійську. Мене, як завідуючу патентно-технічного відділу, зацікавило авторське свідоцтво, отримане на книгу «Англійські часи - доступно і зовсім не страшно. Принципово нове рішення». 
Наталія Іллівна познайомила мене зі своєю авторською програмою практичних занять «Мій погляд на англійську граматику». Чудові заняття, цікаві, грамотно побудовані! В її методиці викладання я побачила багато нового та корисного.
Мене переповнюють позитивні емоції, слова подяки і зацікавленість в таких заняттях! Це чудово, що є такі викладачі, які хочуть навчити і викладачів, і дітей англійської мови. Наталія Іллівна хоче ділитися своїми знаннями, досвідом, своїми напрацюваннями. 
У Наталії Іллівни є мрія: «Хочу створити єдність вільно мислячих, які добре знають англійську мову вчителів». Її життєве кредо: «Вчуся сама - вчу інших - вчуся у інших».
Мені, здається, якби її методику впровадили в школах, всі діти із задоволенням вчили і знали б англійську мову.
Ось така вона чудова, скромна і фанатично закохана в свою вчительську справу людина. Віват, Наталія Іллівна! Віват, англійській мові!


Тетяна Мищенко, завідуюча  патентно-технічного відділу



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 23 квітня 2019 р.

Світ знань нових видань

Шахрай, Василий. Революция на Украине / В. Шахрай.- 3-е изд.- Одесса: ТЭС, 2017.- 164 с.

Автор книги - один з лідерів більшовиків у 1917-1918 роках, який воював за ідею створення самостійної України.
Він пропонує ознайомитися з нарисом історії української революції до падіння режиму гетьмана Павла Скоропадського в грудні 1918 року. «Революция в Украине» була заборонена у радянський період. У виданні максимально збережена орфографія часу.
На особливу увагу заслуговують примітки, що коротко розкривають історичні факти початку ХХ століття і додатки - листи Оксани Шахрай в журналі "Літопис революції", відповідь Володимира Ауссема, а також стаття Артема Клименко "Виділення з загальносоціалістичної руху і боротьба українських комуністичних партій під час Великої революції 1917 - 1921 рр ".





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 22 квітня 2019 р.

Неймовірно, але правда

На засіданні 31 серпня 1898 року були присутні шість членів Ради бібліотеки. На цьому засіданні було прийнято пропозицію представника Московського Товариства електроосвітлення М. Парфентьева стосовно безоплатного освітлення Бібліотеки; бухгалтеру Міської управи Коханову, за особливу винагороду, було доручено провести перевірку грошових книг бібліотеки за весь час її існування; перевірку каталогу взяв на себе А. Собещанський. Членами Ради було прийнято рішення збільшити утримання і другому службовцю бібліотеки; дозволити деяким особам  безкоштовне користування документами, і нарешті, була заслухана відмова від посади бібліотекаря А. Акінфієвої. Серед семи кандидатів на місце бібліотекаря Радою Бібліотеки була обрана А.А. Простова, яку затвердив на цій посаді г. Катеринославський Губернатор.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1898 год (9-й год ее существования) [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1901. - 22 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=92 (дата звернення: 22.04.2019). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятницю, 19 квітня 2019 р.

На долоні історії

Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита»

«Будьте обережні зі своїми бажаннями – 
вони мають властивість збуватися…»

Після останньої авторської правки, яку Булгаков зробив менше ніж за місяць до смерті, «Майстер і Маргарита» пролежав на полиці ще 26 років. Якби не старання вдови письменника, роман так і залишився б невідомим. Вона зберегла і «врятувала» рукописи, як свого часу зробила це головна героїня твору Маргарита.
Михайло Опанасович помер 10 березня 1940 року.  «Вмираючи, він говорив, - згадувала Олена Сергіївна Булгакова. - Може бути, це і правильно ... ЩО я міг би написати після «Майстра» ? ». Він так і не побачив своє творіння у пресі. Публікацією роману зайнялася Олена Сергіївна, яка передруковувала роман двічі - в 1940 і в 1963 роках. Вона ж стала й першим редактором. Вклавши багато сил в редагування роману, вдова не могла знайти йому місце у видавництвах. Їй відмовляли, відправляли в інші контори, «побоюючись приймати рішення про друк поодинці», або ж лаконічно відповідали «Не час». І дійсно, роман був дуже прогресивний для свого манірного і занадто традиційного часу.
Тільки майже через три десятки років після смерті Булгакова, роман буде прийнятий до друку. Станеться це в 1967-1968 роках, проте твір відредагують. Виріжуть монологи Воланда і описи диявольського балу та Маргарити.
Вперше оригінальний варіант роману без обмежень цензури вийде в друк видавництва «Посів» у  1969-му році в Німеччині.
Через тиждень ви дізнаєтесь головні особливості, що відрізняють саме цей роман від усіх інших, створених будь-коли.

Під час підготовки матеріалу  використані джерела:
Меликянц, Г.  Страсти по "Мастеру" (К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14.
Таранік, Катерина. Світло і темрява  в романі "Майстер і Маргарита":(Матеріали до уроку) / Катерина Таранік // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2001. - Ст. 4. - С. 13-20.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 18 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Элбом, Митч. Искорка надежды [Текст] / М. Элбом ; пер. с англ.  Е. Р. Золото-Гасско. – Москва : АСТ, 2011. – 283 с.

«Віра не кусається. І не віднімає в людини силу. Вона лиш стверджує, що в кожному з нас є іскра Божа. І, можливо, ця іскра коли-небудь врятує світ».

Неможливо було відмовитись від прочитання книги, що починається з такого прохання. «Спочатку було питання.
– Ти не міг би сказати прощальну промову на моїх похоронах?
– Що?! – запитав я.
– Прощальну промову, – повторив старий, – коли я помру».
Погодьтесь, інтрига змушує перегортати сторінку за сторінкою та дізнатись, що призвело головного героя до таких вчинків. Історія обертається навколо рабина Альберта Льюїса, що все своє життя присвятив служінню. Але йому на думку спадає ідея розповісти свою біографію та поділитися надбаною мудрістю із парафіянином, що вже давно не відвідує синагогу. І, на диво, ця людина не відмовляється. Поступово перед читачем розкривається весь життєвий шлях рабина, який в дуже простій формі пояснює складні речі та знаходить рішення важливих проблем. 
«Набагато втішніше вважати, що Бог вислухав тебе і відповів «Ні», ніж думати, що тебе і вислухати немає кому».
Також сюжет переплітається з історією Генрі Ковінгтона, який зміг побороти наркотичну залежність та стати протестантським священнослужителем. 
Книга очолювала список бестселлерів «Нью-Йор таймз» та була обрана книгою року Клубом Опри Уінфрі. Автор торкається таких важливих тем як любов, віра, надія, дружба, взаєморозуміння і збереження гідності. «Це – найголовніше з всього, що я написав» - каже сам Мітч Елбом. І з цим важко не погодитись. Сюжет містить автобіографічні елементи та розповідає про реально існуючих людей, які поділились із автором історіями своїх життів.

Олександра Залогіна, провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


середу, 17 квітня 2019 р.

Обличчя ріднокраю


Піонер  українського  кіно Данило Сахненко (продовження)

ХТО БУВ АВТОРОМ МУЗИКИ  ДО ФІЛЬМУ?

Його син, лікар Йосип Наумович Векслер (1891 року народження), проживаючи в Харкові, влітку 1963 року написав спогади про дореволюційний Херсон і переслав їх до місцевого музею. Нині з ними можна ознайомитися в Інтернеті. У спогадах побіжно згадується його батько — Наум Харитонович Векслер:
«...Потемкинский бульвар, где играл оркестр Векслера Наума Харитоновича, моего отца. Потемкинский бульвар в центре города, очень хороший бульвар, находился в хорошем состоянии, за ним уже в те годы был постоянный уход специальных сторожей и садовников. По вечерам на специально построенной эстраде играл оркестр, и на бульваре по вечерам было много публики. В середине бульвара стоял хороший памятник Потемкину.
...Когда он (скрипач Адольф Бродский, женившийся на Скадовской) приезжал в Херсон в гости к Скадовскому, то там устраивали музыкальные вечера, играли квартеты. Бродский играл I скрипку, мой отец Наум Харитонович Векслер II скрипку».
Тож ми допускаємо, що цей Векслер-Стрижевський міг стати автором музики до фільму «Запорозька Січ». Цікаво, що зі статтею про Миколу Садовського в кіно виступив у «Новинах кіноекрану» (1969) якийсь О. Стрижевський.
(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter


вівторок, 16 квітня 2019 р.

Світ знань нових видань


Кінзерська, Тетяна. Єфросинія Зарницька (Є. Азгуріді). Літопис життя і творчості (1867-1936) [Текст] / Т. Кінзерська. - К.: Інтерсервіс, 2019. - 588 с. - (Сторінки історії українського театру).

Книга Тетяни Кінзерської присвячена життю і творчому шляху актриси та співачки українського класичного театру Єфросинії Пилипивні Зарницької. Видання спирається на широкий архівний матеріал: листи акторки, відгуки у пресі про героїню та її гру, спогади та фотографії сучасників.
Автор розкриває долю акторки та реалії українського національного театру в цілому як результат своїх багаторічних досліджень.
Цей літопис – доповнення книги «Єфросинія Зарницька: життєвий шлях та світоглядно-естетичні погляди», що побачило світ у  2005 році.
Видання стане в нагоді викладачам, студентам гуманітарного спрямування та зацікавленій публіці.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 15 квітня 2019 р.

Неймовірно, але правда


На засіданні Ради бібліотеки, яке відбулося 14 квітня 1898 року, розглядалися наступні питання: про вшанування пам'яті Григорія Залюбовського; головою Ради був вибраний Микола Вукашев;  дан дозвіл на відпустку бібліотекаря Акінфієвої; складання звітів за 1896 та 1897 рокі було доручено г. Аліфанову; служителю бібліотеки було збільшено утримання з 10 до 12 крб. в місяць; передплачено журнали: «Космополит», «Журнал Журналов», «Экономическое Обозрение» та дублікати - «Вестник Европы» та «Мир Божий»; постановлено відносно вимог від абонентів заборгованостей.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1898 год (9-й год ее существования) [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1901. - 22 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=92 (дата звернення: 01.04.2019). – Загл. с экрана.




Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятницю, 12 квітня 2019 р.

На долоні історії

Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита»

«Будьте обережні зі своїми бажаннями – 
вони мають властивість збуватися…»

30 травня 1931 року  Булгаков пише листа, в якому намагається пояснити свій стан: "З кінця 1930 року я хворію на важку форму неврастенії з нападами страху і сердечної туги... У мені є задуми, але фізичних сил немає, умов, потрібних для виконання роботи, немає ніяких. Причина хвороби моєї мені чітко відома: на широкому полі словесності ... я був один-єдиний літературний вовк. Мені радили пофарбувати шкуру. Безглузда рада. Фарбований чи вовк, стрижений вовк, він все одно не схожий на пуделя. Зі мною вчинили, як з вовком, і кілька років гнали мене за правилами літературної садки в обгородженому дворі ... Причина моєї хвороби - багаторічна зацькованість, а потім мовчання ".
Через деякий час після того, як листи загинули у вогні, Михайло Опанасович повернувся до сюжету. Як пізніше він напише своєму другові, «В мене ... вселився біс. Уже ... тут, задихаючись в моїх комнатеньках, я став мазати сторінку за сторінкою наново той свій знищений три роки тому роман. Навіщо? Не знаю. Я тішу себе сам! Нехай впаде в Лету! »
Отже, повернення до задуму.
У романі з'являються нові герої: спочатку Маргарита, потім Майстер. Багато дослідників творчості Булгакова пов'язують появу образу Маргарити, а разом з нею й теми про велику і вічну любов, з одруженням письменника на Олені Сергіївні Шиловській. "Це була доля", - так пізніше скаже він про зустріч з нею.
До 1936 року, після напружених восьми років роботи над романом, Михайло Опанасович підготував повну чорнову редакцію. Але це ще не була остаточна версія. Булгаков продовжував вносити доповнення, зміни, міняв композицію, назви глав.
До 22-23 травня 1938-го наш герой повністю переписує роман із затвердженою послідовністю глав і починає диктувати його на машинку своїй дружині, Олені Сергіївні, вносячи по ходу стилістичні правки.
Його головним правилом стало «дописати раніше, ніж померти».
Михайло Опанасович працював над книгою навіть коли у нього почав падати зір і біль від гіпертонічного нефросклерозу міг зняти тільки морфій. За спогадами вдови письменника, в кінці життя він майже не говорив, але, як-то, вказав на рукописи «Майстра і Маргарити» і видавив із себе: «Щоб знали, щоб знали».

Меликянц, Георгий.  
Страсти по "Мастеру"(К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14. 
https://sites.google.com/site/proektpolitrelit/home/istoria-sozdania-romana
https://obrazovaka.ru/sochinenie/master-i-margarita/istoriya-sozdaniya-romana.html
http://www.aif.ru/culture/classic/istoriya_odnoy_knigi_master_i_margarita





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут



четвер, 11 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесилия. Посмотри на меня [Текст] : роман / С. Ахерн ; пер.с англ. Маши Бабичевой. – Москва : Иностранка, 2008. – 432 с.

 «Але такі уроки життя: їх отримуєш, коли не чекаєш і зовсім не хочеш».

«P. S. Я кохаю тебе» - знайома багатьом історія. Безперечно, вона чудова, але не єдина в арсеналі сучасної відомої британської письменниці Сесилії Агерн. Тож, мені неодмінно хочеться поділитись із вами світлою, незвичайною, зовсім трохи містичною історією. 
Головна героїня роману «Подивись на мене» - Елізабет – молодий дизайнер. Кожен день розписаний по хвилинам, в неї зовсім немає часу на дива. Але цей світ готовить виклик, коли її племінник приводить додому свого друга – Айвена. Здається, що дивного у тому, що ти починаєш спілкуватись із хлопцем, якби не одне «але» - він не з цього світу.
Ця історія свого часу мене так зачепила, що я не можу не розказати вам про неї. Не дивлячись на незвичайні події, що відбуваються в романі, історія дружби розвивається так само, як і в реальному житті. Люди зустрічаються, закохуються, розлучаються, навчаються новому та шукають своє місце в цьому світі. Завдяки цьому співчувати діючим персонажам дуже легко, бо ти немов ототожнюєш себе із героями. Неймовірна щирість привертає абсолютно всіх до романів автора. Відірватись від читання неможливо та і не потрібно, бо час проведений із гарною книгою в руках ніколи не можна вважати втраченим дарма. 
«Коли розбивається скло, ламається ніжка столу або зі стіни падає картина, це справляє шум. Але коли розбивається серце, воно розбивається безшумно. Здавалося б, повинен пролунати неймовірний гуркіт або який-небудь урочистий звук, наприклад, удар гонгу або дзвін. Але ні, це відбувається в тиші».


Олександра Залогіна, провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 10 квітня 2019 р.

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Любов довжиною у півстоліття

Валентина Павлівна Філіппович – явище у нашому колективі дивовижне. За її трудовою біографією можна писати історію нашої бібліотеки, бо вже майже 50 років вона працює саме тут. І завжди на передовій – вона зустрічає користувачів, терпляче вислуховує їх різноманітні запити (бо інколи вони і самі не одразу можуть сформулювати чого хочуть) і самовіддано кидається у море документів, щоб знайти саме той, що потрібен. Спілкування (а не робота) з відвідувачами – улюблена справа Валентини Павлівни. Тут потрібно бути і фахівцем-бібліотекарем, і  трішки мистецтвознавцем, дослідником, психологом. А головне – небайдужою людиною, налаштованою на допомогу. До усіх наших користувачів (а здебільшого - це талановиті і непересічні особистості) Валентина Павлівна ставиться доброзичливо і з повагою, з щирою цікавістю. Для кожного є навіть її «фірмове» звертання: «Вельмишановний», «дитинко», «дорогенька», «Маестро». І навзаєм люди відповідають їй довірою, вдячністю, симпатією. Діляться своїми творчими успіхами, новинами, проблемами, впізнають на вулиці, надсилають  листівки. Вона своя для багатьох. Але завжди залишається скромною і тактовною людиною.
А все починалось у далекій живописній Грузії, у селищі з романтичною назвою Цителі-Цкаро. Тут народилась Валентина Павлівна. Батько працював водієм вантажівки, мати – вчителькою молодших класів. За сумісництвом мама опікувалась шкільною бібліотекою. Ось тоді дівчинкою 8 років Валентина вперше зайшла до світлого приміщення бібліотеки, вловила той характерний книжковий запах, розкрила красиву, ілюстровану книжку… І закохалася на все життя:  у книги, у таємничу урочисту тишу (до бібліотеки тоді заходили майже навшпиньки), у професію бібліотекаря, бо часто допомагала мамі після уроків.
Потім був Харківський інститут культури (конкурс на бібліотечну справу  у ті роки був 5 чоловік на місце). З любов’ю і вдячністю Валентина Павлівна згадує викладачів, студентське життя, Харків – перше місто України, яке довелось їй побачити. Потім, після закінчення навчання, разом з чоловіком, теж випускником Харківського вишу, приїхали до Дніпропетровська. У 1969 році вона переступила поріг обласної наукової бібліотеки і залишилась тут. Спочатку працювала у відділі абонементу. То були «гарячі» часи. У країні була мода на читання, книги, вчилися без Інтернету, закохувались у поезію, зачитувались вітчизняними новинками, іноземною класикою. «Круто» вважалось у компанії або на побаченні з дівчиною похизуватись враженнями про найгучнішу повість, або влучно процитувати вірша. Відділ абонементу відвідували 200-300 мешканців щодня, стояли в черзі на потрібну книгу, намагались завести «блат» з бібліотекарями, щоб отримати бестселер хоча б на  ніч. А ще були обов’язкові виїзди на підприємства: під час обідньої перерви влаштовували заходи, розповідали, інформували про книги і т.ін. Валентина Павлівна згадує, що було важко фізично, напружено, відповідально, але «було відчуття, що ми потрібні. Це зігрівало душу».
Уже 25 років Валентина Павлівна працює провідним бібліотекарем у відділі документів з питань мистецтва. Тут зіткнулась із своєрідною  специфікою роботи, до якої змушена була підлаштуватись. Але усе цікавило. Довелося багато читати літератури з різних видів мистецтва, вивчати фонд, слідкувати за новинами культури, бо відвідувачі – то творча еліта краю і їх запити здебільшого тематичні ( «Зображення дерев у живописі», «вбрання слов’янських  племен», «кольоровий слух» та ін.) Маєш постійно тримати рівень обізнаності.   
Валентина Павлівна ще відповідальна за організацію документальних виставок у відділі. Саме вона, інколи, відшукує такі книжкові родзинки, що у відвідувачів перехоплює подих від побаченого.
Валентина Павлівна не на словах любить і береже книги. Самотужки навчилася азам «реставрації» видань і тільки її зусиллями кожного року ремонтується біля сотні книжок.
Вона зв’язкова між бібліотекою і клубом «Літературна вітальня»: саме її виступи про книжкові новинки хочуть чути колежанки об’єднання, прислухаються до її порад щодо читання, спілкуються на хвилюючі теми сьогодення. 
Прийшли нові часи зі своїми викликами і потребами, змінився і користувач. Довелось опанувати комп’ютер, електронні сервіси. Інколи їй уже важко осягнути потужний потік технологій, мобільність молодих відвідувачів, новітні мистецькі тенденції, але вона старається.
Ми, колеги, люблячи називаємо її «наш талісман». Бо коли з ранку бачимо Валентину Павлівну на робочому місці, за кафедрою, з посмішкою, у доброму настрої, то з’являється впевненість, що день складеться вдало, що ми все зможемо. До речі, улюблена приказка Валентини Павлівни – «Очі бояться, а руки роблять».
Вона вважає себе щасливою людиною: разом з чоловіком  виростила двох доньок, пишається своїми молодими орлами-онуками, живе в одному з потужних і красивих  міст країни, працює у головній бібліотеці області,  має улюблене хобі – садівництво. Здійснилась її дитяча мрія – працювати у бібліотеці. 
Що ще потрібно для щастя?




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:   Facebook  Twitter 

вівторок, 9 квітня 2019 р.

Світ знань нових видань

Єщенко, Тетяна.  Текстово-антропоцентричний вимір метафори українських поетів 1990-х [Текст]: Монографія / Т. А. Єщенко; Наук. ред. М. І. Степаненко.- К.: Академвидав, 2018.- 352 с.- (Monograf).

Світобачення українських поетів-дев’ятдесятників потребувало нових виражальних засобів, щоб передати ще ніким не усвідомлювані почуття, думки та асоціації. Авторська метафора має різні функціональні вияви.
Монографія вперше у літературознавстві  розкриває комплексний аналіз метафори українських поетів 90-х років минулого сторіччя в антропоцентричному, лінгвоперсонолосічному й комунікативно-прагматичному вимірах  та  їх вплив на формування мовної картини світу українців. Визначає іміджеві лінгвоперснеми, їх лінгвопортретування із застосуванням різних методик.
Видання  стане у нагоді  фахівцям філологам.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 8 квітня 2019 р.

Неймовірно, але правда

В 1898 році у складі адміністрації бібліотеки пройшли зміни у зв’язку зі смертю Григорія Антоновича Залюбовського, який був беззмінним Головою Ради з 1889 року. На посаду Міською Думою був призначений Микола Михайлович Ланшин. Але він категорично відмовився приймати на себе обов’язки Голови, і тому на цю посаду одноголосно був обраний Микола Петрович Вукашев. У звітному році Рада Бібліотеки збиралася чотири рази.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1898 год (9-й год ее существования) [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1901. - 22 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=92 (дата звернення: 01.04.2019). – Загл. с экрана.

фото с сайта: dnepr_history



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

пʼятницю, 5 квітня 2019 р.

На долоні історії

«Майстер і Маргарита». 
Михайло Опанасович Булгаков


«Будьте обережні зі своїми бажаннями - вони мають властивість збуватися»

«Майстер і Маргарита» - роман Михайла Опанасовича Булгакова, робота над яким почалася в кінці 1920-х років і тривала аж до смерті письменника, 1940 року. Точно не відомо коли з'явилася на світ ідея твору. Зараз можна сказати лише, що письменник дуже любив «Фауста» Гете, і, можливо, роман був навіяний саме ним.
В історії написання «Майстер і Маргарита»  чимало «білих плям». Перші чорнові замітки зроблені Михайлом Булгаковим ще в 1928-1929 роках. Всі 160 сторінок рукопису були присвячені історії Христа і прокуратора, перебуванню в Москві Воланда зі своєю свитою. Місця для майстра і Маргарити відразу не знайшлося, хоча саме завдяки їм роман став більш різноплановим.
 «Копито інженера» і «Гастролі Воланда», «Князь тьми» і «Чорний маг», «Син В» і «Сатана» - як тільки не хотів назвати Булгаков свій роман, але незадовго до смерті, в 1937 році, автор зупиниться на «Майстрі і Маргариті». Виправлення написаних глав роману триватиме, допоки буде битися серце письменника. Потім робота буде продовжена його дружиною - Оленою Сергіївною. Але, твір так і не буде закінчено та видано за життя письменника.
Навесні 1930 року Михайло Опанасович спалив першу редакцію роману. Причиною, що підштовхнула його на цей крок, став документ, отриманий з Главреперткому, які сповістили, що нова п'єса нашого героя - «Кабала святош» - «до подання не дозволена». У листі уряду, Булгаков згадував, зокрема, про те, що «особисто, своїми руками, кинув в піч чернетку роману про диявола». Саме цей момент ляже за основу в розділі «Явище героя», коли Майстер «вийняв з шухляди столу важкі списки роману та чорнові зошити і почав їх палити».
Однак, невелика частина первородного твору все ж зберіглася - два зошити з розірваними сторінками та рукописні листи з третього зошиту. 
І ось, в 1932 році, Михайло Опанасович знову повертається до нереалізованого задуму. Але і в другій версії «немає авторського ліризму, яким згодом буде пофарбований весь текст роману про Майстра. Це поки що роман про диявола, причому в інтерпретації образу диявола Булгаков спочатку більш традиційний, ніж в остаточному варіанті: Воланд ще виступає в класичній ролі спокусника і провокатора ».
Так почалася ґрунтовна робота на твором, який ми з вами маємо задоволення читати. 

Яку роль зіграє дружина Булгакова в долі роману? Яка причина смерті автора? Коли світ нарешті побачить «Майстра і Маргариту»? Дізнаєтесь через тиждень.

https://obrazovaka.ru/sochinenie/master-i-margarita/istoriya-sozdaniya-romana.html#ixzz5k8AavjvA
https://r-book.club/russian-classics/mihail-bulgakov/master-i-margarita-istorija-sozdanija.html
http://www.literaturus.ru/2016/05/istorija-sozdanija-master-i-margarita.html

Меликянц, Г.  
Страсти по "Мастеру":(К истории публикации романа Михаила Булгакова) / Г. Меликянц // Культура. - 2003. - Ст. 14. - С. 14. 

Таранік, Катерина 
Світло і темрява  в романі "Майстер і Маргарита":(Матеріали до уроку) / Катерина Таранік // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2001. - Ст. 4. - С. 13-20. 

четвер, 4 квітня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Ахерн, Сесилия. Подарок [Текст] : роман / С. Ахерн ; Пер. с англ. Е. Осеневой. – Москва : Иностранка, 2009. – 352 с.

«Якби дива можна було записати за допомогою хімічних формул, люди вірили б в них із більшою готовністю».

Події цього роману, з першого погляду, не відрізняються від реальності. Лу Сафферн, головний герой, має родину, блискучу кар'єру та прекрасний дім. Але, заради своєї роботи, він жертвує інтересами своїх близьких. Доля дарує йому шанс. Він зустрічає незвичайну людину, безхатченка, схожого на себе. Той дарує Лу зілля, що наділяє людину здатністю знаходитись в двох місцях одночасно. Можливо, кожен з нас мріє про таку здібність. Як часто ми кажемо собі: «Якби я міг бути в двох місцях одночасно, то…». Але, чи принесе зілля щастя? Можна вважати це «подарунком» або, навпаки, прокляттям? 
Книга не є шедевром сучасної літератури, але звернути на неї увагу, безперечно, потрібно. Бо вона допомагає інакше подивитись на своє життя, вчинки та плани на майбутнє.
«Кожна прожита секунда залишає свою відзнаку на кожному з нас; вона приходить і йде непомітно, скромно, тане в повітрі, як пар від гарячого різдвяного пудингу. Часу нам ніколи не вистачає, ми відвойовуємо його в боротьбі з самим собою, і тому ми повинні витрачати його з розумом».

Олександра Залогіна , провідний бібліотекар відділу читальних залів



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середу, 3 квітня 2019 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко (продовження)

ХТО БУВ АВТОРОМ МУЗИКИ  ДО ФІЛЬМУ?

Харківський дослідник кіно Володимир Міславський повідомляє, що спеціально для фільму «Запорозька Січ» В. Стрижевським було написано музику. Спробуємо розібратися, хто це такий.
У рекламі фільму в січні 1912 року в Катеринославі, як ми вже подавали, писалося так: «Демонстрування картин супроводжується оркестром музики під керівництвом Векслера-Стрижевського».
Нам вдалося з’ясувати, що це був оркестр місцевої 34-ї артилерійської бригади. Про бенефіс диригента концертного оркестру Н. Х. Векслера в саду англійського клубу 12 липня 1915 року повідомила того дня місцева газета «Приднепровский край».
Ось що ще вдалося дізнатися про Наума Харитоновича Векслера. У 1904 році він керував херсонським міським духовим оркестром, про що писала газета «Юг» 2 (15) липня 1904 року: «Минулої суботи і неділі херсонський міський оркестр (духовий) під управлінням Н. Х. Векслера доставив своєю грою на нашому бульварі (у місті Бериславі — М. Ч.) щире задоволення. Честь херсонському міському управлінню, що воно так вдало сформувало оркестр і, додамо, так недорого для міської каси». У 1899 р. оркестр під керуванням Векслера виступав у Скадовську. У серпні 1906-го газети сповіщали про те, що у Скадовську проходив бенефіс старого улюбленця публіки скрипаля і диригента Векслера.
(Далі буде).

Микола Чабан


Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

вівторок, 2 квітня 2019 р.

Світ знань нових видань

Гарькава, Тетяна  Петриківський декоративний розпис [Текст]: Підручник / Т. А. Гарькава.- Дніпро: ЛІРА, 2017.- 220 с., іл.

Тетяна Гарькава – віртуоз петриківського розпису, викладач, заслужений майстер народної творчості України, чиї роботи зберігаються в багатьох музейних і приватних колекціях світу.
Написаний нею підручник розкриває генезис та становлення петриківського розпису як світового явища культури. Знайомить з визначними майстрами та шедеврами живопису, техніками і прийомами малярства. Яскравим доповненням стали ілюстрації авторського виконання основних мазків та елементів, зразки творів видатних майстрів.

Видання адресовано студентам вищих навчальних закладів і бажаючим прилучились до цього виду мистецтва.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 1 квітня 2019 р.

Неймовірно, але правда

На дев’ятий рік існування бібліотеки, клопотання щодо нового приміщення так і не було задоволено. Відвідувачам знову доводилося проходити повз поліцейський відділок, «кордегардії», куди зачиняли п’яних та буйних осіб; працювати в доволі темній та задушливій кімнаті, в якій розміщувалося лише 25 читачів, в безпосередньому сусідстві з санітарним відділенням та хімічною лабораторією. Користувачі переймалися за цілісність книгосховища, адже в старому будинку містяться постійно опалювані перегінні куби, сушильні печі, газомотори, що можуть спричинити пожежу. Тим не менш, Рада Бібліотеки не втрачала надії на краще, бо Міська Дума прийняла постанову, що вирішувало питання про спорудження будівлі для Бібліотеки.

Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1898 год (9-й год ее существования) [Электронный ресурс]. - Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1901. - 22 с. - Текст. дан. – Режим доступу : http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=92 (дата звернення: 01.04.2019). – Загл. с экрана.

Фото автора Shaiith79



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter