Кобилянська, Ольга Юлiанiвна. Людина:
повісті, оповідання / О. Ю. Кобилянська; упоряд., передм. і прим. В. Ф.
Погребенник. – 2-ге вид. – Київ : Веселка, 2001. – 350 с. – (Шкільна
бібліотека).
Коли ми бачимо жінку-президента країни, жінку-юриста, жінку-вчителя, жінку-керівника підприємства, навіть жінку-військовослужбовця, ми вже не дивуємося. Жінку до XIX сторіччя не бачили депутатом сейму, не вважали за необхідне, щоб жінка отримувала фахову вищу освіту. Зараз все це природно, невимушено, безпосередньо. Але так було не завжди. Цитата з твору красномовна: «Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!»
Жінка з кріпацької неволі
потрапила в сімейне рабство. Повість «Людина» є сміливим
протестом проти рабського становища жінки в суспільстві. Скільки
доль було скалічено, скільки сліз пролито поряд із нелюбом, тези «б’є – значить
любить», «б’є – значить сама винна» засіли в думках жінок. Доля
дівчини була визначена заздалегідь: церква, кухня, діти.
Доля освіченої жінки,
доля жінки-інтелігентки. Ця тема була досить новою й актуальною в українській
літературі того часу. Адже саме тоді на Буковині, батьківщині Ольги
Кобилянської, та й взагалі на західноукраїнських землях, досить поширеним був
громадський рух, пов'язаний із емансипацією жінки.
Ольга Кобилянська не
тільки у своїх творах, а й своїм власним життям доводила і довела, що жінка
може бути незалежною, мати гідність, поважне місце в суспільстві.
Читання класичних творів
дає можливість поринути в атмосферу давніх часів, зрозуміти героїв творів.
Тетяна
Бриткова, бібліотекарка I
категорії відділу періодики
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар