Пунктир

Леся Українка – найбільша мрійниця нашої літератури. За своє коротке життя вона встигла видати лише кілька збірок, що стали з часом безсмертними. Кожен твір – літературний скарб, який треба перечитувати. Мова і про поезію, і про прозу. Читайте, і вам відкриється справжня Леся. 

(завершення)

«Смерть – це велика всесвітня, космічна самота».

«Стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном».

«Сум не має дна».

«Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна».

«Усе відбивається в пісні, як в морі».

«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі?».

«Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею».

«Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти».

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото. 

Рева, Л.  Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Коляда, Ігор. Соломія Крушельницька / І. Коляда. – Харків: Фоліо, 2020. – 121 с.: фото. – (Знамениті українці).

Ніжна й емоційна, неймовірно талановита всесвітньовідома українська оперна співачка з магічним ім’ям і зовнішністю. Це про Соломію Крушельницьку. Її доля і творчість завжди цікавили мене. Тому книга про видатну співачку так захопила і закружляла під звуки чарівної музики!

Такий цікавий факт. Прем’єра опери геніального Дж. Пуччині «Мадам Баттерфляй» зазнала гучного провалу. На другу виставу для виконання головної ролі композитор запрошує юну Соломію Крушельницьку, тому що вірить в неї та у свою оперу. Дирекція Міланського театру «La Scala»

відмовила йому в своїй сцені: боялися знову отримати збитки. Друга прем’єра відбулася у маленькому містечку Брешії біля Мілану. І ось довгоочікуваний тріумф! 17 разів викликали композитора і співачку на біс!.. 

Після вистави, повернувшись додому, вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччині. 1904».

Ще один цікавий факт: за життя С. Крушельницьку визнали найвидатнішою співачкою світу!

Ця книга про сім’ю Соломії, про величезний вплив батька о. Амвросія, про якого вона писала: «…ідеальна людина, вірний друг і, нарешті, безмежно близька й дорога мені душа»; про творчість, про дружбу і любов.

Соломія Крушельницька була віддана не тільки своєму покликанню, але й своїй сім’ї та Батьківщині. В рідну Галичину вона охоче поверталася з різних куточків світу і після світових оперних сцен залюбки співала в маленьких українських містах… Багатьом талановитим співакам-землякам оплачувала Соломія навчання.

Читайте, друзі, цю книгу, а задоволення я Вам гарантую  :)

Олена Вауліна, провідна бібліотекарка відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Винахідники, віват!

Зацікавлена молодь!

16-річна школярка з Дніпра перемогла в онлайн-конкурсі іноваційних розробок STEM IS FEM. Дівчина представила на конкурсі модель робота СМА (Comprehensive Medical Assistant – комплексний медичний помічник) у модулі «Робототехніка та інженерія» і посіла друге місце.

STEM IS FEM – це освітній проєкт для популяризації наукових спеціальностей, пов'язаних із інженерією, технологіями та математикою, серед дівчат.

Юну винахідницю звати Вероніка, їй 15 років, її рідне місто – Дніпро. Вона навчається в гімназії № 3, в 10 класі, до того ж – відмінно! Про себе вона каже: «Я вважаю, що чим більше захоплень у людини, тим вона цікавіша та має більше можливостей, щоб досягти життєвого успіху. Тому в мене дуже багато інтересів, зокрема я закінчила музичну школу за класом фортепіано та продовжила навчання за класом гітари. Також дуже полюбляю спорт: займаюся великим тенісом, кінним спортом і граю за шкільну команду в баскетбол». Особливо Вероніка захоплюється наукою. У гімназії №3 розвивається «STEM» – напрямок, в якому вона бере активну участь. Вона є переможцем багатьох районних і міських олімпіад із різних предметів. Вероніку дуже цікавить ІТ-напрямок (програмування, робототехніка, графіка), тому вона безпосередньо бере участь у конкурсах і проєктах цього напрямку. У неї дві перемоги на Всеукраїнському конкурсі з інформатики «Весела наука», перші місця на обласних фіналах змагань «Прангліміне»–«Міксіке», а у 2019 році в складі збірної команди України брала участь у міжнародних змаганнях. Вона дуже пишається перемогою її команди в обласних змаганнях «Interpipe Junior Mechatronic Lab 2019». За перемогу команда отримала комплект роботів, за допомогою яких юні винахідники будуть вчити учнів гімназії програмуванню.

Мати Вероніки Наталя Подлєснова каже: «Її дочка захоплюється не тільки наукою, а ще музикою, фотографією і дизайном, має грамоти та нагороди в різних конкурсах і змаганнях. Вона розповідає мені про свої ідеї, може, я і критикую щось, але взагалі мені все подобається і я вважаю, що це крок у майбутнє».

16-річна Вероніка Подлєснова з Дніпра створила робота, який зможе допомагати медикам в інфекційних відділеннях, де лікують пацієнтів із COVID-19. За задумом, він має розвозити їжу та ліки по палатах, а також допомагати медикам робити онлайн-обходи: за необхідності поряд із пацієнтом робот подасть сигнал. Це знизить контакт лікарів із інфікованими, а, отже, – ризик захворіти. «Він буде, напевно, дорого коштувати, але він буде допомагати не тільки у всесвітній пандемії коронавируса, але і в подальшому», – сказала Вероніка Подлєснова. Робот обладнаний фототранзисторами, які аналізують кнопки зі світла, і палати, до яких необхідно рухатися. І може навіть відеозв'язок із медиком показувати. У моделі юна винахідниця об'єднала всі основні напрямки своїх захоплень: мехатроніку, біологію, інформатику. 

Медики робота теж оцінили. За їхніми словами, такі помічники – незамінні в інфекційних відділеннях. Вони могли б значно знизити ризик зараження лікарів. «Всі ці елементи передової техніки дуже потрібні в медицині. Ми поділяємо думку, що кожен апарат – це додаткові руки. Кожна функція, яка може замінюватися, автоматично допомагатиме рятувати людські життя», – вважає Сергій Риженко, генеральний директор Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова.

Поки що робот-помічник існує лише у вигляді проєкту моделі. Вероніка сподівається, що її розробкою зацікавляться ті, хто допоможе втілити проєкт у стартап. Вероніка Подлєснова каже, що у майбутньому хотіла би запустити проєкт у виробництво, щоб її винахід приніс реальну користь, тому що зараз це лише комп’ютерна модель. Але для цього потрібні гроші.

Вона каже, що для неї проєкт STEM IS FEM став справжнім відкриттям і надихнув на удосконалення своїх навичок і подальший саморозвиток. Вероніка хоче, щоб цей проєкт розвивався, став справжнім відкриттям і надихнув на удосконалення своїх навичок і подальший саморозвиток та зацікавлював якомога більше дівчат у нашій країні. 

Тетяна Мищенко, завідувачка патентно-технічного відділу

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

 

Світ знань нових видань

Дзюба, Іван. Золота нитка: нариси про (не)знаних / І. Дзюба; Упоряд. О. Сінченко. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2020. – 392с. – (Постаті культури).

Іван Дзюба – літературний критик, культуролог, публіцист, громадський діяч, автор низки наукових і публіцистичних праць з української та зарубіжної культури, теорії та історії літератур. Його «Золота нитка: нариси про (не)знаних» – збірник статей та есеїв про українських письменників різних часів. Ви дізнаєтеся  ще більше про творчість Лесі Українки та Ольги Кобилянської, долю Василя Чумака, Миколи Хвильового, Василя Блакитного,  інших митців.

Видання отримане завдяки Українському інституту книги. буде цікаво широкому колу читачів.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Неймовірно, але правда

У 1904 році значно змінилася кількість запитів на найпопулярніші журнали серед читачів: «Русское Богатство» запитували 1 600 разів, майже на 600 більше ніж торік, «Мир Божий» – 1 568 (у 1903 р. – 1140), «Русская мысль» – 1 465 та 1 204 відповідно. До лідерів приєдналися «Вестник Европы» (1 200 запитів, на 438 більше ніж у 1903 р.) і журнал «Образование» – його прочитали 1 140 разів, на 706 більше ніж торік. На 30,5% знизився попит на літературно-політичний журнал «Наблюдатель». Трохи знизився попит і на журнал «Детское Чтение»: зі 117 у 1903 р. до 98 у 1904. У той же час попит на ілюстрований літературний журнал «Детский Отдых» значно зріс: з 48 до 107. Загалом бібліотека отримувала 35 щомісячних журналів

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 22.06.2021). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Пунктир

Леся Українка – багатогранна творча особистість, про яку Микола Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Думки й вислови поетеси – у «Пунктирі»

(Продовження)

 «Мене любов ненáвисті навчила».

«На ділі каймося, не на словах».

«Над всіх старшин найстарша правда».

«Нам [артистам] треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними».

«Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність».

«Пекло страшніше горить в нашім краю».

«Поетична мова – це найприродніша мова».

«Слово, моя ти єдиная зброє!..».

(Далі буде)

 ***

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото.

Рева, Л.  Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Що читають бібліотекарі

Капранов, Віталій Віталійович. Справа Сивого / В. В. Капранов, Д. В. Капранов. – К. : Нора-Друк, 2018. – 286 с.

 

–Ти ніколи не думав, чому Дніпро звуть сивим?

– Мабуть, тому що старий. Старі – усі сиві.

– А я думаю, через пороги. Біля них вода піниться і стає біла, наче сива.

Так починається роман братів-письменників Дмитра та Віталія Капранових. В самій назві твору відчувається інтрига. Цю книгу можна вважати детективом. Але це не звичайний класичний детектив. А, як презентують книгу самі автори, історичний антидетектив з елементами романтики. Базується книга на правдивих історичних подіях, що сталися на межі XX сторіччя й у 30-ті роки. Можна вважати, що книга присвячена біографії відомого вченого, історика, археолога, етнографа, фольклориста, засновника Дніпропетровського історичного музею Дмитра Івановича Яворницького. Все своє життя він займався археологічними розкопками, пошуками старожитностей. Подарував музею тисячі експонатів античної, скіфської, козацької доби.

Написана книга в цікавій гостросюжетній манері. Молодий слідчий ДПУ намагається «вивести на чисту воду» злочинця, керівника антидержавної організації. І все в романі перевертається з ніг на голову… Тому що «злочинець» – відомий український вчений, історик Д.І. Яворницький. Переплітаються різні сюжетні лінії, змінюються історичні віхи, події, політичні влади. А постать цієї незвичайної людини не втрачає своєї величі, не зраджує людським цінностям.

Трохи моторошно читати повір`я про стародавні скарби, накладені на них страшні закляття. Багато в романі спогадів і легенд, пов`язаних із унікальним явищем – дніпровими порогами, які історик вважав символом козацтва і де зібрав велику колекцію старожитностей.

Багато в романі видатних імен і цікавих історичних фактів. Захоплююче розповідається про знайомство Яворницького з Олександром Полем, на честь якого було спочатку названо Катеринославський історичний музей. Про колекціонера та мецената, популяризатора української культури Володимира Хріннікова, чий будинок є архітектурною пам`яткою Дніпра. Як Яворницький надихнув художника Іллю Рєпіна на створення відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», про натхнення, з яким підбиралися прообрази персонажів цього полотна.

Тут є все: кам`яні баби, що споконвіку оберігали наших предків, легенди, скіфські скарби, козацькі міфи, кобзарські пісні, спогади реальних людей. Багато відомих імен літературних, громадських, культурних, наукових діячів. А також шалене кохання й пов`язане з ним батьківське прокляття. Це наша українська історія, написана в захоплюючому пригодницькому стилі.

Брати Капранови займаються письменницькою та видавничою справою з 90-х років минулого століття. Вони відомі своїми книжками, в яких присутні загадки, динаміка сюжету, підтверджені історичні факти. В такий спосіб вони вміло заохочують молодь цікавитися історичною та культурною спадщиною української держави. І постать Дмитра Яворницького, який протягом 30 років очолював Дніпропетровський історичний музей, цікава своєю біографією. Завдяки скарбам, зібраним вченим, його нащадки не забувають своєї історії, культури, традицій, величі української нації.

Лариса Гусак, бібліотекарка відділу збереження основного фонду

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

 

Портрет в бібліотечному інтер'єрі

Книжковий світ – любов навіки

Тамара Олексіївна Гуртова – людина, яка віддала все своє життя бібліотеці, пройшла різними стежками і шляхами бібліотечної справи, і всі вони пов’язані з її Величністю Книгою. 

Тамара Олексіївна побачила світ в старовинному селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Це село було засновано в 1770 р. після ліквідації Запорозької Січі, і, якщо спочатку тут мешкало менше ніж 900 чоловік, то в 1960-х роках – уже більше 5-ти тисяч. Історія села Знаменівка стала віддзеркаленням усіх прикмет історії ХХ ст. – це і класові суперечності, і революційні події, війна, окупація, партизанські загони, відбудова села, колгоспне життя, п’ятирічки, передовики виробництва тощо. І ось тут, у саму новорічну ніч 1950 року в родині хліборобів народилася майбутня бібліотекарка. Батько Тамари Олексіївни був комбайнером, багато разів їздив піднімати цілину, мав за це нагороди, а згодом став головним пасічником у колгоспі «Рассвет». Від матері дівчинці передалися усмішка та гарне блискуче волосся. 

У 1966 році Тамара Олексіївна закінчила 8 класів Знаменівської 8-річної школи № 2. Навчаючись у школі, відчула потяг до високого – до книги та служіння їй. Читання книг було захопленням усієї родини, тому дівчинка була чи не найактивнішою відвідувачкою сільської бібліотеки, за шкільні роки перечитала всі художні книжки, що були у фонді. У старших класах навіть допомагала бібліотекарці в роботі. Тому вибір подальшої освіти був очікуваний – бібліотечний факультет Дніпропетровського культурно-освітнього училища. І хоча конкурс у ті роки був аж 10 чоловік на місце, вступити вдалося, адже мрія дитинства допомогла подолати всі перешкоди та випробування. Найяскравіші спогади років навчання – лекції з бібліографії В.В. Пупченка, що зачаровували майбутню бібліотекарку.

У 1968 році Т.О. Гуртова закінчила училище, отримала спеціальність бібліотекаря і була направлена на роботу до Новотроїцької сільської бібліотеки на посаду завідувачки.

Так почався трудовий шлях молодої бібліотекарки. «І почала я там з ремонту, перепису інвентарних книг, складання каталогів, виконання планів. Крім того, до обов’язків сільських бібліотекарів додавалися: перепис населення, дерев, кущів, збір усіляких платежів. А оскільки бібліотека знаходилася в колгоспному клубі, то бібліотекар була ще й помічником парторга, комсорга, відвідувала ферми, польові стани з книгами, брала участь у виборах, готувала святкові «вогники», була учасником художньої самодіяльності. Коли я прийняла фонд колгоспної бібліотеки, там було менше тисячі книг, працювати було ні з чим, приносила свої книжки з дому, все, що я придбала за роки навчання в училищі», – згадує нині Тамара Олексіївна.

Робота молодої бібліотекарки виявилася плідною. За 4 роки її роботи фонд Новотроїцької бібліотеки поповнився до 8 тисяч, адже в комплектуванні дуже допомагав колгосп «Україна», оплачуючи всі книжки, замовлені з бібліотечного колектора, та передплату газет і журналів, що налічувала 200 (!) назв.

Однак дівчину приваблювало велике місто, де вона вчилась, тому переїхала до Дніпропетровська і з лютого 1973 по червень 1977 року працювала старшим бібліотекарем відділу інформації № 121 славетного Конструкторського бюро «Південне». У ці роки любов до бібліотечної справи не тільки не згасла, але й набула нового імпульсу – хотілося зростати в професії, пізнавати нове, вдосконалювати себе і світ навколо себе. Крім того, завідувачка бібліотеки О.М. Єна опікувалася Тамарою Олексіївною весь час, порадила навчатися далі, отримати вищу бібліотечну освіту. Тому в 1975 році молода бібліотекарка вступила заочно на 1-й курс Харківського державного інституту культури на спеціальність «Бібліотекознавство та бібліографія». У 1980 році закінчила повний курс і одержала спеціальність бібліотекаря-бібліографа.

Але на цьому професійне вдосконалення не завершилось, і в 1986 році Тамара Олексіївна закінчила громадський Інститут патентознавства, одержавши кваліфікацію «патентознавець», адже з червня 1977 р. працювала в НПО «Орбіта» завідувачкою патентного фонду. На жаль, у 1990 році відбулося скорочення штатів, і довелося знову змінити місце роботи. Оскільки НПО «Орбіта» тісно співпрацювало з патентно-технічнім відділом Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, і Т.О. Гуртова нерідко користувалася її фондом, де проводила пошук, брала матеріали через МБА, то прийняла рішення продовжити роботу в ДОУНБ.

Отже, зміни були на краще – Тамара Олексіївна знайшла справжню бібліотечну сім’ю в Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці. Тут Т.А. Гуртова пройшла різні ступені професійного зростання і розкрила всі грані свого бібліотечного таланту. Спочатку працювала у відділі обробки літератури, потім – у відділі рідкісної книги, де підготувала на фонд хронологічний каталог.

Наступним етапом була робота у відділі мистецтва. Кожний відділ бібліотеки має свою специфіку, нюанси в роботі. Тут довелося познайомитися з мистецькими напрямками, діячами мистецтва, займатись підготовкою каталогу платівок і проведенням масових заходів, у тому числі клубу «Літературна вітальня», обслуговуванням читачів, організацією книжкових виставок. Постійно проводилися творчі вечори з акторами, дириґентами, співаками. Запам’ятались яскраві зустрічі з режисером і актором театру «Крик» Михайлом Мельником, який на той час був найактивнішим із відвідувачів бібліотеки, вечори з дириґентом симфонічного оркестру В’ячеславом Бліновим. Колектив відділу під керівництвом Н.В. Блінової був дуже дружнім, роки роботи в ньому Тамара Олексіївна згадує як найкращі.

У 1995 році була ще одна сходинка: Т.О. Гуртову переведено на посаду головного бібліотекаря до відділу методичної роботи. Тут життя вирувало: довідково-консультативна робота, організація інформаційних заходів, проведення конференцій, виступи з лекціями на курсах підвищення кваліфікації для бібліотечних працівників і багато відряджень до бібліотек Дніпропетровської області. Це була досить нова ділянка в роботі, доводилося знову вчитись, знайомитися з новими напрямками методичної роботи.

Допомагав досвід роботи в інших структурах, допомагали співробітники відділу, знайомства з роботою бібліотек області під час відряджень. Тамара Олексіївна також активно займалася видавничою роботою, підготувала 29 методичних видань, серед яких: Календарі знаменних дат на 1996–1997 рр., Огляди діяльності державних бібліотек області за 1994 та 1997 рр., цілу низку видань до ювілеїв письменників: І.К. Карпенка-Карого, О. Пушкіна, Л. Глібова, Лесі Українки, І. Микитенка, та інші з різноманітної тематики.

У 2003 році Тамара Олексіївна – вже бібліотекарка Канадсько-Українського бібліотечного Центру. КУБЦ був на той час новою структурою бібліотеки. Фонд центру було передано у 2000 році Канадським товариством приятелів України з Торонто. Цінність його в тому, що він представляв заборонену в радянські часи літературу, видану українською діаспорою протягом ХХ ст. від 1908 до 1998 рр. Деякі примірники унікальні. Працюючи з таким фондом, Т.О. Гуртова не тільки поповнила свої знання з історії України, але й сформувала довідково-бібліографічний апарат, підготувала шість бібліографічних буклетів, присвячених творчості українських письменників Б. Коваленка, Б. Тенети, Г. Шкурупія, Г. Майфета, І. Багмута та Я. Майстренка.

У квітні 2004 року перегорнуто нову сторінку – Тамара Олексіївна отримує посаду головного бібліотекаря відділу краєзнавства.

Відтоді працює саме тут, поповнюючи довідкову базу краєзнавчими матеріалами, допомагаючи користувачам отримати необхідну інформацію щодо видатних подій та діячів Дніпропетровщини, беручи участь у підготовці книжкових виставок, у масових заходах, у роботі краєзнавчого клубу «Ріднокрай».

Уже більше 50-ти років триває ця велика любов Тамари Гуртової до безмежного книжкового світу під назвою «бібліотека», так багато зроблено, але так багато ще можна створити на цій благодатній ниві. 

За її словами, «за більш як 50 років трудового стажу можу сказати, що ніколи не пожалкувала, що вибрала для себе таку професію».

Але є ще одна пристрасть у невтомної Тамари Олексіївни – квітникарство. Квіти в її присутності цвітуть завжди рясно, слабкі рослини перетворюються на пишні, хворі – одужують.

Це захоплення прикрашає не тільки власне помешкання і дачу, але й краєзнавчий відділ, де працює гарний фахівець, чудова людина, прекрасна квіткова пані.

 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Світ знань нових видань

Журавльов, Денис. Іван Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Харків: Фоліо, 2020. – 348 с.: іл. – (Великий науковий проєкт).

Знакова постать нашої історії, борець за інтереси Української козацької держави, будівничий величних соборів, майстер складних дипломатичних ігор – все це Іван Мазепа. Його життя та вчинки досі викликають суперечки.

Денис Журавльов у книзі «Іван Мазепа: людина, політик, легенда» подає не надто відомі читацькій аудиторії факти з життя головного героя, його діяльності, намагаючись розкрити того з різних точок зору. Перелік джерельних матеріалів, використаних при написанні, розташований в кінці книги. Видання розраховане на широке коло читачів. Рекомендуємо усім!

Отримане завдяки Українському інституту книги.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Неймовірно, але правда

Серед іноземних авторів белетристичних творів найбільшим попитом користувалися Фрідріх Шпільгаген (335 запитів), Еміль Золя (249), Віктор Гюго (223), Євгенія Марлітт (222) і Генріх Сенкевич (212). Найбільша обертаність (17) була у творів Евгенії Марліт. Більше 100 разів запитували твори Чарльза Діккенса, Олександра Дюма, Бертольда Ауербаха, Елізи Оржешко, Вільяма Шекспіра, Вернера Гейзенберга, Олександра Ібсена та Жорж Санд. Поза увагою читачів не залишились і твори Гі де Мопассана, Альфонса Доде, Вальтера Скота, Джерома К. Джерома. Серед дитячої літератури лідирували Жюль Верн (243 запити), Майн Рід (240), Ріхард Авенаріус (181), Гюстав Емар (126) і Джеймс Фенімор Купер (122).

Отчет Екатеринославской Городской библиотеки за 1904 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1906. – 46 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=104 (дата звернення: 22.06.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Анна Клиба

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Пунктир

Її називають геніальною дочкою українського народу, красою та гордістю нації. Пам’ятники, меморіальні дошки та музеї на честь поетеси відкрито по всьому світові. Людина, яка показала наскільки сильною може бути українська мова, потужною та енергетичною. Леся Українка у «Пунктирі»

«В Біблії, окрім всього іншого, маса дикої грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю».

«Врятуєш душу, коли загубиш тіло».

«Всі – жінки, коли вони кохають».

«Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні».

«З рук смерті люди дістають безсмертя».

«Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар».

«Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає, мов камінь».

«Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може».

(Далі буде)

***

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка [Текст] / авт.: Л.В. Ушкалов, Т.М. Панасенко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Мірошниченко, Л.  Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78 : фото.

Рева, Л. Незбагнена велич. Леся Українка в дослідженнях і критиці / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 41–44.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут   

Що читають бібліотекарі

Мартін, Чарльз. Гора між нами [Текст] : роман / Ч. Мартін ; пер. з англ. Т. Івченко. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 349 с.

«Гора між нами» – захоплюючий гостросюжетний роман, здатний вразити атмосферою напруженості, в якій перебувають головні герої. Це книга, що надихає, бо вона про стійкість духу і неймовірні повороти долі, здатні змінити життя.

У Солт-Лейк-Сіті вирує негода. В аеропорту скасували всі рейси, а пасажири опинились у полоні снігової бурі. Журналістка Ешлі Нокс, яка має встигнути на свою передвесільну вечерю, та хірург Бен Пейн, що поспішає на важливу операцію, вирішують летіти на невеликому приватному літаку. На Ешлі вдома чекає наречений, Бен сумує за коханою дружиною. Під час польоту пілот помирає від серцевого нападу, і літак зазнає катастрофи в одному з найбільш віддалених куточків США на висоті понад 3 000 метрів. Пасажири, двоє ледь знайомих людей, залишилися сам на сам посеред засніжених гір. Поранені, змучені холодом, майже без надії на допомогу. Їм належить спробувати вижити в цих екстремальних умовах. Але крім випробувань, призначених природою, їм доведеться зіткнутися і з власними почуттями та страхами.

Книга приголомшує своїм драматизмом і водночас непохитною вірою. Герої зворушливо рятують і підтримують одне одного, не втрачаючи здорового глузду та почуття гумору.

Часто, коли випробовується тіло, то відбуває випробування і душа. А інколи фізичні страждання навіть очищають. Що трапилося і з героями цієї книги.

Жахлива пригода змусить їх переосмислити своє життя і, можливо, відкрити серце для нового кохання. Книга сповнена почуттями та тривогою, жалем за вчинками минулого і несказаними словами.

Бен і його історія – окремий «бонус» цієї книги. Чоловік постійно ділиться своїми враженнями з дружиною, розповідаючи про все на диктофон. Спочатку цьому не надаєш ніякого значення – хіба мало в сім'ях своїх традицій і дивацтв. Але чим ближче знайомишся зі спогадами Бена, тим більше питань виникає: що там у них ыз дружиною? Розв'язка вразить.

Ця книга – чергове нагадування людині, наскільки важливо цінувати те, що є в твоєму житті.

«Я скажу вам те ж саме, що говорив власним дочкам, коли вони збиралися виходити заміж. Виходьте за того, хто проживе з вами наступні п'ятдесят-шістдесят років. Хто буде відкривати вам двері, тримати вас за руку, варити вам каву, втирати мазь в тріщини на п'ятах, поставить вас на п'єдестал, де вам саме місце. Він одружується з вашим обличчям і з вашим білявим волоссям або буде як і раніше вас любити, як би ви не виглядали через п'ятдесят років?»

«Палицями і камінням можна поламати мені кістки», як співається в дитячій пісеньці... Але якщо хочете завдати комусь по-справжньому глибоку рану, скористайтеся словами».

«Прощення – важка річ. Важко попросити вибачення, і важко його прийняти».

«Згасла надія набагато гірше безнадійності»

За мотивами роману кінокомпанія «Двадцяте століття Фокс» зняла однойменний фільм. Головні ролі виконали Ідріс Ельба, Кейт Уінслет і Дермот Малруні. Режисером став Хані Абу-Ассад.

Тетяна Сівач, провідна бібліотекарка відділу зберігання основного фонду

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут